23.Осн. Резерви зростання прибутку на підприємстві.

Резерв-це невикористані можливості підвищення еф-ті в-ва або фак-ри, які негативно вплинули на результуючий показник.

Резерви зростання прибутку — це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

1. Збільшенню обсягу реалізації продукції.

2. Зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції.

3. Постійному зниженню позареалізаційних збитків.

4. Удосконаленню структури продукції.

1. Для підрахунку резервів зростання прибутку завдяки можливому збільшенню обсягу реалізації продукції використовуються результати аналізу випуску і реалізації продукції. Сума цих показників розраховується за формулою: Р_по =  П_і  Р_і , де: П_і — планова сума прибутку; Р_і — кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.

Якщо прибуток розрахований на 1 грн. продукції, то загальний резерв його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації розраховується за формулою: Р_по = О_в  (П_р1 : О_р1), де: О_в — можливе збільшення обсягу; П_р1 — фактичний прибуток від реалізації продукції; О_р1 — фактичний обсяг реалізованої продукції.

2. Зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції — основний резерв збільшення прибутку.

Після підрахування загальної суми резервів зниження собівартості продукції за всіма статтями калькуляції необхідно детально розрахувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та оречевленої праці по окремих напрямках.

Відомо, що економія витрат живої праці досягається в результаті більш економного і раціонального використання коштів на оплату праці робітників і службовців. Основними резервами зниження витрат коштів на оплату праці є: Впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості. Зменшення кількості робітників. Усунення і попередження непродуктивних виплат: за позаурочні години, оплата цілодобових, внутрішньозмінних простоїв.

Резерв прибутку в разі зменшення суми амортизації. Він розраховується за формулою: Р_па = (ДФ_і Н_і), де: ДФ_і — зменшення вартості основних фондів після їх продажу, ліквідації, передачі та ін. Н_і — норма амортизації конкретної групи основних фондів. Резерв зростання прибутку можна мати в результаті поліпшення використання основних фондів. Цю суму резерву зростання прибутку розраховують за формулою: Р_пф = А_о  (К_о – К_ф), де: А_о — сума амортизаційних відрахувань в базовому періоді; К_о і К_ф — коефіцієнти приросту обсягу виробництва продукції до середньорічної вартості фондів.

Значним резервом зростання прибутку є скорочення умовно-постійних витрат та збільшення обсягу виробництва. Розрахунок цього резерву проводиться за формулою: Р =  (С_бі  у_і – А_б)  К_т, де: С_бі — сума витрат по статті комплексних витрат у базовому періоді; У_бі — коефіцієнт питомої ваги умовно-постійних витрат по статті комплексних витрат; А_б — сума амортизаційних витрат в собівартості базового року; К_т — коефіцієнт темпу приросту обсягу товарної продукції.

24. Оцінка показників та рівня собівартості продукції.

Собівартість продукції - це основний якісний показник роботи підп-ва. Її рівень характеризує роботу підп-ва і структурних підрозділів, дає змогу оцінити величину прибутку на кожну гривню витрат. Собівартість продукції - це грошова форма вартості спожитих видів праці, засобів праці та прдметів праці. Виділяють виробничу собів-ть та повну собів-ть(включає виробничу собів-ть і позавиробничі витрати). Узагальнюючими показниками собів-ті продукції слугують: собівартість одиниці продукції; виконання плану зниження собів-ті порівнянної продукції; витрати на 1грн. товарної продукції. Показник собів-ті одиниці продукції на підп-вах планується та обліковується лише за основними видами. Для цього витрати на вир-во сновних видів прдукції співвідносять до обсягу всієї продукції. Собівар-ть одиниці окремих видів проодукції вільна від впливу побічних структурних факторів. Це надає можл-ть оцінити вплив факторів на прямі витрати. Собів-ть одиниці окремих видів продукції незамінна для порівняльного аналізу, слугує відправним пунктом дослідження шляхів знниження витрат за рахунок змін в конструкції та технології виробів. Показник виконання плану зниження собів-ті порівнянної продукції вираховується у відсотках і абсолютній сумі економії. На продукцію, що виробляється вперше на підп-ві, затверджується планова величина цього показника в цілому і за статтями калькуляції (сировина і матеріали, зворотні відходи(віднімаються), куповані вироби та напівфабрикати, топливо та енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничих робітників, відрах-ня на соціальне та медицинське страхування виробничих робітників, витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від браку, ін. виробничі витрати, комерційні витрати). В поточній та річній звітності фактичний випуск продукції перераховують за плановою і за середньорічною собів-тю минулого року. Шляхом порівняння фактичних витрат із витратами, перерахованими за рівнем плану і минулого року, виявляють економію або перевитрати. Оновлення продукції веде до зниження питомої ваги порівнянної продукції. В умовах ринкової економіки використовують показники собівартості залежно від потреби. При складанні кошторису витрат на вир-во і завдання по зниженню собів-ті продукції опираються на організаційно-технічні заходи зниження норм витрат матеріалів та працемісткості виробів додати рівень соб-ті