- •40. Глобальні проблеми людства: ліквідація небезпечних хвороб.
- •41. Поняття соціально-політичної небезпеки.
- •42. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоровя людини.
- •43. Корупція і криміналізація суспільства.
- •44. Маніпуляція свідомістю. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •45. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- •46. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження.
- •47. Психотипи за реакцією людей на небезпеку.
- •48. Класифікація джерел соціально-політичної небезпеки.
- •49. Вплив соціально-політичних небезпек на розвиток держави.
- •50. Види соціальних небезпек: алкоголізм.
- •51. Види соціальних небезпек: тютюнопаління.
- •52. Види соціальних небезпек: венеричні захворювання.
- •53. Види соціальних небезпек: віл.
- •54. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.
- •55. Індивідуальний та груповий ризик.
- •56. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
- •57. Статистичний метод. Метод аналогій. Експертні методи оцінювання ризиків.
- •58. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.
- •59. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.
55. Індивідуальний та груповий ризик.
Ризики прийняття рішень можна розрізняти за суб'єктно-об'єктними характерстиками на індивідуальні та групові. Для пояснення індивідуальних видів ризику частіше всього використовують думку, поширену в психології, про те, що схильність до ризику є рисою особи. Проте більшість наукових досліджень не підтверджують цієї гіпотези. За одними даними ризикована поведінка позитивно корелює з високою потребою в самоствердженні, домінуванні й агресії, негативно - з сильною потребою в незалежності і великою наполегливістю в діях. Експериментальні дослідження, проведені польським психологом Ю. Козелецьким, не виявили жодного істотного зв'язку між схильністю до ризику і такими властивостями особи як стать, екстраверсія / інтроверсія, наявність егоцентричних або соціальних установок. Деякі інші дослідники, зокрема М. А. Котик, вважають, що схильність до ризику пов'язана з переважаючими потребами, актуальними мотивами, домінантністю, екстравертованістю, ригідністю, егоцентризмом, легковажністю, недобросовісністю, боязкістю тощо. Висловлюються думки про те, що характер ризикованої поведінки пов'язаний з вольовими якостями, фокусом контролю, мотиваційною спрямованістю і рівнем прагнень особи. Необґрунтований ризик може бути результатом неадекватного сприйняття небезпеки. Таким чином, сьогодні не можна однозначно говорити про схильність до ризику як про рису особи.
56. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
Ризик - це усвідомлена небезпека виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками. Ризик – це частота реалізації "небезпеки". Ризик - це ймовірність несприятливих наслідків (індивідуальний ризик захворіти на рак печінки - це ймовірність того, що він викликатиме страждання протягом життя). Ризик - це величина, що визначається як добуток величини події на міру її можливості. Ризик – ймовірність втрат, що можуть бути встановлені перемноженням ймовірності (частоти) негативної події на величину можливого збитку від неї.
Для оцінки ризику насамперед необхідно конкретизувати саме поняття "ризик". Під оцінкою ризику ми розуміємо комплекс дій, спрямованих не лише на оцінку, а й аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на спосіб життя та стан здоров'я людини, з метою запобігання відхиленням, загрозам, шкоді, втратам тощо або протидії їх виникненню. Формальний опис ризику, як уже зазначалося, спирається на теоретико-ймовірний підхід.
В оцінці ризику можна виділити чотири основних напрямки. Перший - інженерний. Як правило, цей підхід є розрахунком імовірностей аварій. Oсновні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов'язані з ними викиди токсичних сполук у навколишнє середовище.
Другий - модельний. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та навколишнього середовища при використанні шкідливих хімічних сполук.
Третій - експертний. При використанні перших двох підходів для оцінки ризику часто зустрічаються випадки, коли недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних - експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірнісної оцінки тих чи інших подій, пов'язаних із аналізом ризику.
Четвертий - соціологічний. За допомогою цього методу визначають сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику. Широко відомі дослідження, в яких визначалась оцінка ризику для різних видів діяльності, що давалася людьми під час соціологічного опитування. Були виявлені цікаві явища. Наприклад, люди віддають перевагу добровільному ризику (наприклад, альпінізм, куріння) перед примусовим. Охочіше йдуть на ризик, якщо вони можуть на нього впливати.