59. Політизація українського національного руху наприкінці хіх – початку хХст: студентський рух і братство тарасівців.

Події революції стали виявом загальнонаціональної кризи, яка загострилась на початку 20 ст. у зв'язку з економічною кризою та поразками Росії під час війни з Японією. Широкого розмаху набув студентський рух — студенти вимагали автономії університетів, брали участь у робітничих мітингах і демонстраціях. Активізували свою діяльність опозиційні політичні сили — від об'єднань земських діячів до соціал-демократів і соціалістів-революціонерів.У січні першими виступили студенти КПІ та університету, їх підтримали студенти і робітники Петербурга, Москви, Харкова та інших міст.

11 березня 1901 р. у Києві знову відбулася демонстрація студентів університету, політехнічного та інших вузів. Разом з робітниками київських підприємств з червоними прапорами, співаючи «Марсельєзу», вони пройшли Хрещатиком. Цей спільний виступ справив великий вплив на зростання політичної свідомості і робітників, і студентів. Демонстрація ще раз довела, що природним союзником студентства є робітничий клас, і тільки разом з ним протест молоді може стати грізною силою, з якою влада змушена буде рахуватися. 1901/02 навчальний рік характеризувався студентськими виступами, що мали політичну спрямованість, зокрема висувалися вимоги демократизації вищої школи.

Тарасівці, Братство (Братерство) Тарасівців — таємна організація «свідомих українців», речників українсього національного активізму з самостійницькими тенденціями (на відміну від несвідомого малоросійства й аполітичного «українофільства»). Засноване влітку 1891 року (дехто подає 1892) під час відвідин могили Тараса Шевченка біля Канева.

Ідеологічні основи Тарасівців виготував І. Липа (проголошені у Харкові на Шевченківських поминках у лютому 1893); дещо доповнені, вони були анонімно надруковані в журналі «Правда» (квітень 1893) під назвою «Profession de foi молодих українців». Ідеї Тарасівців були пропаґовані Вартовим (Б. Грінченком) у «Листах з Наддніпрянської України» та М. Коцюбинським у казці-алегорії «Хо».

Тарасівці розвинули працю серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу осередком Тарасівців був Харків (до літа 1893, коли заарештовано членів Братства), згодом Київ; менші осередки: Одеса, Полтава, Лубни.

60. Реформи Марії-Терезії і Йосифа іі кінця XVIII ст.. Та їх вплив на західноукраїнські землі.

Марія Терезія провела різнорідні реформи, що мали на меті поліпшити устрій держави. Передусім вона дбала про те, щоб завести одноцільну адміністрацію в країнах своєї монархії, завела окремі міністерства: внутрішніх справ, промисловості та інші, поліпшила судівництво, проголосила новий кодекс, притягнула до оподаткування шляхту і духовенство. Ці переміни вона проводила дуже обережно, рахуючись з установами різних країн і звичаями населення. У більш радикальному напрямі йшов її син Й о с и ф ІІ. Найголовнішими стали його релігійні реформи. Йосиф II намагався підняти добробут нижчих класів населення. Він зніс кріпацтво і дав селянам особисту свободу.