6. Доброчесності: мудрість, справедливість, мужність, поміркованість.

Доброчесність — це схильність постійно чинити добрі справи; позитивна моральна властивість характеру людини, що визначається його волею і вчинками.

У етико-філософській думці існує кілька переліків доброчесностей. Одні з найбільш відомих такі, як:

- Римські чесноти:

• virtus – мужність (сміливисть);

• dignitas – достоїнство;

• pietas – побожність;

• gravitas – серйозність;

• auctoritas – авторитет (владність);

• religio – благочестя (релігійність).

- Три теологічні чесноти:

• віра;

• надія;

• любов.

- Сім християнських чеснот в порядку святості з протилежними їм смертними гріхами та латинськими відповідниками:

• цнотливість (castitas) — хтивість (luxuria);

• стриманість (frenum) — нестриманість (gula);

• щедрість (liberalitas) — жадібність (avaritia);

• старанність (industria) — лінивство (acedia);

• лагідність (patientia) — гнів (ira);

• доброзичливість (humanitas) — заздрість (invidia);

• смиренність (humilitas) — гордість (superbia).

Та найбільш часто використовуваними у світському бутті суспільства є так звані чотири кардинальні чесноти за схемою Платона, Святого Амвросія та Томи Аквінського з латинськими відповідниками:

• iustitia – справедливість – моральна якість та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном справедливість це – найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість і мудрість в повній рівновазі і гармонії. Чимало філософсько-правових концепцій розглядають справедливість як найвищу, навіть передумовну правову цінність. Справедливість загалом є елементарною властивістю людини як моральної істоти у її ставленні до інших людей. Правова справедливість є категорично-безумовним моральним обов'язком влади – вищим від будь-яких її прогресистських намірів та устремлінь;

• fortitudo – мужність (стійкість, сила духу) – моральна якість проявляється у незламності і силі духу людини, групи, народу або держави;

• temperantia – (поміркованість, обачність) – моральна якість та чеснота, вважається невідступним та свідомим пануванням розуму над пристрастями й іншими недобрими поривами. Стриманість ламає жадобу, перемагає несправедливий чи й справедливий гнів, але тільки задля честі, і, нарешті, скромність, гасить жадобу неналежних і несправедливих почестей і породжує приємну соромливість. Всяка стриманість – то зусилля духа, перемога духа над плоттю. Стриманість стримує потяг до задоволень і забезпечує рівновагу у використанні створених благ. Вона забезпечує панування волі над інстинктами і втримує прагнення у межах чесності;

• sapientia – розсудливість – моральна якість, проявляється і полягає в тому, щоб вміти побачити, де є добро, а де зло. Добро прийняти, а зло відкинути. Бо зло дуже часто, практично завжди, маскується під добро. Воно не приходить явно і не показує себе, що воно є зло. Воно намагається показати себе добром, що так треба робити, бо всі так роблять, і таким чином змусити людину чинити зло. Святі отці називають поміркованість однією з найбільших чеснот.

У іншому варіанті використовується термін мудрість (грецьк. Σοφία.) – володіння знанням, розумінням, досвідом, обачністю та інтуїтивним розумінням включно зі здатністю також вживати ці якості. Це – розсудливе та грамотне застосування знання; великий, глибокий розум, що опирається на життєвий досвід; здатність знаходити рішення різних проблем, в тому числі життєвих, опираючись на свій і чужий досвід, уникаючи часом безпосередніх логічних операцій і розуміння онтології того, що відбувається.

Статус мудрості чи розсудливості як чесноти визнається в культурних, філософських та релігійних джерелах. Поняття «розум» не є синонімом поняття мудрість. Розумна людина не є обов'язково мудрою, але мудрий вже передбачає під собою розумний. Термін «Філософія» перекладається з давньогрецької саме як любов до мудрості. У християнстві мудрість вважається одним із дарів Святого Духа.