36. У тривалому періоді підприємство може змінити виробничу потужність. Підприємство, яке керується принципом економічної раціональності, має вибрати такий шлях розвитку, щоб виготовляти необхідну кількість продукції з мінімальними середніми витратами. Узагальнення результатів численних емпіричних досліджень функцій витрат дало змогу економістам висунути концепцію мінімально ефективного масштабу виробництва. Мінімально ефективний масштаб виробництва (MES) являє собою найменший обсяг випуску, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні витрати. MES залежить від характеру прояву ефекту масштабу, що визначає конфігурацію галузевої кривої довгострокових середніх витрат. Мінімально ефективний масштаб виробництва визначає структуру галузі, тип ринку відповідного товару, в ряду галузей істотно впливає на концентрацію виробництва. Оцінка економічності масштабу необхідна не тільки для вибору мінімально ефективного розміру підприємства, а й для проведення ефективної урядової політики регулювання ринку, насамперед щодо діяльності монополій. За вибору шляху розширення виробничої діяльності підприємству варто враховувати велику кількість факторів: усталеність попиту на продукцію; можливість появи товарів-субститутів і нових конкурентів; ціни на ресурси та їх динаміку; можливість зміщення акцентів у соціальній і техніко-економічній політиці; стан галузі тощо. Мікроекономічна теорія абстрагується від деяких із зазначених факторів, проте її висновки становлять методологічну базу формування виробничих систем і керування їх перетвореннями. В усіх випадках економічно ефективним способом виробництва будь-якого заданого обсягу продукції був, є і буде такий, що мінімізує альтернативну вартість використовуваних у процесі виробництва ресурсів.

37.Мінім-й приб-к, необхідний для того, щоб стримати інтерес підприємця в даному напрямку діяльності, назив-ся нормальний прибуток. Його нормальна винагорода за виконання підпри-х функцій є елементом внутрішніх видатків поряд із внутрішньою рентою і внутр з/п. Якщо ця мінім або нормальна винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з даного направлення діяльності на ін, більш краще для нього, або навіть відмовляється від ролі підпр-ця заради отримання з/п.

Питання норм приб тісно пов'язане із зовнішніми витратами – грошові виплати, які фірма витрачає на користь постачальників труд-х послуг, сировинм, палива тощо. Крім цього фірма може використати певні рес-си на власні цілі – неоплачувані або внутр витрати. Таким чином ек-ти вважають всі платежі – внутр і зовн, включаючи в останнє і норм приб-к, - необхідні для того, щоб привернути і забрати ресурси у межах даного направлення дія-ті. Якщо сума грош-х надходжень перевищує ек-ні витрати фірми, то весь залишок накопичується в руках підпр-ця. Цей залишок назив чистим прибутком. Т.б. ек-й приб дорівнює загальній виручці "-" тимчасові видатки.

Якщо сумма грошових надходжень підприємства перевищує економічні витрати підприємства, то цей залишок залишається в розпорядженні підприємця Економічний прибуток визначають як різницю між сукупним виторгом підприємства і всіх витрат підприємства, включаючи сюди і внутрішні витрати, а значить і нормальний прибуток. Отже економічний прибуток = бухгалтерський прибуток – внутрішні витрати. Економічний прибуток не входить в жодну групу витрат підприємства, тому що це є доход отриманий понад нормальний прибуток, що є необхідним задля збереження зацікавленості підприємця в данному напрямку діяльності.

38. Фірма змінює масштаб вир-ва, коли всі фактори, що використ-ся, -змінюються в однаковій пропорції. Додатній ефект масштабу вир-ва має місце, коли обсяг випуску прод фірми збільш-ся у пропорції, як перевищує пропорцію збільш-ся більш, ніж у 2 рази при подвоєнні виробничих факторів.Додатній ефект масштабу вир-ва базується і на тому, що збільш-ня масштабу вир-ва здебільшого не потребує пропорційного збільшення всіх рес-ів.Незмінний ефект масштабу вир-ва має місце, коли обсяг випуску прод збільш-ся пропорц витратам рес-ів. Збільшення витрат вдвічі викликає подвоєння випуску прод.Від'ємний ефект масш вир-ва має місце тоді, коли зростання обсягу прод відбувається у меншій пропорції, ніж зміна витрат рес-ів.Від’ємний ефект масштабу вир-ва існує, як правило, при умові, що економія, яка обумовлювалась його зростанням, нівелюється додатковими витратами на управління, координацію проміжних ланок, обмін інформацією і т. ін.Розширюючи обсяги виробництва для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу і більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство таким чином змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва збільшується швидше за обсяги використання ресурсів, то ми маємо зростаючий ефект від масштабу виробництва. Якщо приріст обсягів виробництва відповідає темпам зростання витрат ресурсів, то це – постійний масштаб виробництва. Якщо темпи зростання випуску продукції менші за темпи зростання витрат виробництва, то це спостерігається ефект спадної віддачі від масштабу виробництва. На характер віддачі від масштабу виробництва впливає ряд факторів: 1)Поява і використання нових високопродуктивних технологій та техніки, 2)Розвиток спеціалізації та кооперація виробництва, 3)Можливість спрямування більших ресурсів на пошук нових форм та методів організації праці, 4)Економічна негнучкість , часто неефективність великих виробничих комплексів, 5)Організаційні проблеми великих підприємств пов’язані із збільшенням кількості рівнів управління, це в свою чергу веде до зниження капіталовіддачі та трудовіддачі внаслідок втрати безпосереднього контакту між робітниками і керівництвом, 6)Ризик переслідування індивідуальних а не корпоративних цілей. Ефект масштабу грає важливу роль для всіх підприємств в усіх галузях. За інших рівних умов чим більше віддача від збільшення масштабу виробництва, тим більш великі фірми діють в тій чи іншій галузі. За звичай виробничі галузі мають більший масштаб виробництва, ніж галузі сфери послуг. Через це підприємствам сфери матеріального виробництва потрібні значні капіталовкладення, щоб ці фірми змогли діяти достатньо ефективно. Галузі виробництва послуг в переважній більшості є трудомісткими, і звичайно забезпечують ефективну економічну віддачу як при великих так і малих масштабах виробництва.

39. Розширюючи обсяги виробництва для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу і більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство таким чином змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва збільшується швидше за обсяги використання ресурсів, то ми маємо зростаючий ефект від масштабу виробництва. Якщо приріст обсягів виробництва відповідає темпам зростання витрат ресурсів, то це – постійний масштаб виробництва. Якщо темпи зростання випуску продукції менші за темпи зростання витрат виробництва, то це спостерігається ефект спадної віддачі від масштабу виробництва. Задля характеристики комбінацій ресурсів, які дають змогу отримати різні обсяги виробництва використовують лінії ізокванту та ізокосту. Ізокванта – лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Ізокоста – лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Графік, на якому зображені всі можливі варіанти ліній ізоквант (ізокост), називається картою ізоквант (ізокост). Якщо зобразити ці 2 криві на 1 графіку, то в точці перетину дістанемо точку рівноваги, в якій буде оптимальним співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін. Розмістивши на графіку декілька таких поєднань, і з’єднавши між собою точки рівноваги дістанемо лінію експансії. Лінія експансії(траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності) – вираження такої комбінації ресурсів, що мінімізує витрати.

40.За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосовуватись до ринкової ціни і виступає як <price-taker>, тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає ,що обсяг товарів,який споживачі мають намір та взмозі купити у даного продавця ,може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар . Коли крива попиту окремої фірми – горизонтальна лінія, фірма може продати додаткову одиницю продукції не знижуючи ціну. В результаті загальна виручка зростає на суму, яка дорівнює ціні. Водночас середня сума виручки , яку одержує фірма , також дорівнює ціні. Отже крива попиту D для окремої фірми на ринку з конкуренцією являє собою і крива середньої виручки , і криву граничної виручки.AR=MR=P=D

41. Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.

За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, обираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Так як функція прибутку має вигляд П=TR-TC, то максимум прибутку буде досягнуто за умови MR=MC. Особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності MR=MC=P. Проте перед фірмою завжди постає питання що до визначення оптимального рівня Q, за якого можна отримати максимальний прибуток.

Для встановлення максимуму свого прибутку підприємство може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим – зіставляються граничні величини виторгу та витрат. Економічний прибуток або збитки фірми можна визначити за формулою П = TR – TC  (якщо різниця додатна – то прибуток якщо від’ємна – то збитки). Фірма буде максимізувати свій прибуток (мінімізувати свої збитки) тоді, коли граничні витрати на виробництво одиниці продукції дорівнюють граничному доходу від її виробництва.

42. Кожна фірма прагне максимізувати свій П. Оскільки П = TR – TC, то MR = MC. Правило підприємця: фірма отримує максимальний П при випуску такого Q, за якого MC = MR. Це правило справедливе для будь-якого ринку, а для ринку з чистою конкуренцією воно набуває наступного вигляду MC = MR = AR = P = D.Ціна на ринку може змінюватися і у зв’язку з цим може виникнути кілька ситуацій, в яких опиниться фірма, і залежно від цього фірма повинна вибрати ту чи іншу стратегію розвитку. 1)P>ATC: a) P>MC – збільшення Q; б)P=MC – max прибутку; в)P<MC – зниження Q; 2)ATC<P<AVC (мінімізація збитків): a)P>MC – збільшення Q; б)P=MC – min збитків; в)P<MC – зменшення Q; 3)P<AVC – вихід з ринку.

43. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді.

Ринкова рівновага – це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції =обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару. Для конкурентної фірми стан, в якому кількість товарів та послуг, що нею виробляється, визначається рівнянням Р = МС = МR, називається рівноважним. Виходячи з того що в умовах досконалої конкуренції граничний доход фірми дорівнює ціні (МR = Р), стан рівноваги може бути також визначений рівнянням Р == МС.

Таким чином, конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги, коли Р = МК = МС.

44. Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.

Встановлення ціни більшої за рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рівноважну – до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан. Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну. При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару. Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничним витратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли це відбувається, фірма також досягає виробничої ефективності:Р=МС=АС.

ДП дозволяє фірмам вносити зміни, які вони не можуть здійснити в КП. В КП в галузі існує певна кількість фірм, кожна з яких має незмінну кількість обладнання. Фірми можуть закриватися, у тому сенсі, що вони виробляють 0 одиниць продукції в КП, але у них нема достатньо часу щоб ліквідувати свої активи і вийти з бізнесу. І навпаки, в ДП фірми, що знаходяться в галузі, мають достатньо часу для того, щоб розширити чи зменшити свої виробничі потужності, і що є більш важливим, кількість фірм може або з>, або з< по мірі того, як нові фірми входять на ринок чи вже існуючі покидають його. Спрощено можна сказати, що фірми які мають збитки покидають ринок.У ДП довгострокова рівновага встановлюється на рівні, коли P = мінімуму ATC середньостатистичної фірми або P = SATC_min = LATC_min = LMC . Це означає, що у ДП підприємець ніколи не має П_ек. Нульовий П_ек свідчить про найкращий з усіх можливих методів використання всіх р-сів (внутрішніх і зовнішніх). З вищесказаного можна зробити висновок, що досконала конкуренція є найбільш ефективною моделлю ринку бо:1.При досконалій конкуренції підприємці прагнуть максимізувати свій R за рахунок зменшення C, а не за рахунок P, що дає для сус-ва найкраще використання обмежених ресурсів.2.Встановлення рівноважної ціни дозволяє урівноважити надлишки виробника і споживача.