- •1. Суть поняття «національна економіка», «економічна система», «народне господарство».
- •2. Показники розвитку національної економіки та економічного розвитку країни.
- •3. Сучасний економічний стан України – основні тенденції і проблеми
- •4. Структура господарства.
- •4.1. Поняття, сутність і значення структури економіки для збалансованого розвитку нес
- •4.2. Види структурних співвідношень в нес
- •4.3. Структура сучасного народного господарства України
3. Сучасний економічний стан України – основні тенденції і проблеми
***
Напрям, динаміка, склад і структура господарства України зумовлювались значною мірою її політичним статусом.
Він характеризувався тим, що Україна в основному не мала своєї повноцінної державності. Динаміка господарства України в минулому була синхронним відображенням розвитку господарських структур тих країн, до складу яких входила її територія.
Окремі злети в господарському розвитку радянської України пояснюються тим, що її активно залучали до розв'язання всесоюзних програм - продовольчої, енергетичної, мілітарної.
Саме цим можна пояснити створення тут всеімперської житниці, першої вугільно-металургійної бази і великої бази важкого машинобудування.
Особливостями України було те, що негативні явища в колишньому СРСР проявлялися тут глибшим руйнуванням продуктивних сил.
Господарство розвивалося в основному екстенсивним шляхом. Промислове виробництво нарощувалося за рахунок експлуатації нових родовищ корисних копалин (вугільних Західного Донбасу, нафтогазових Дніпровсько-Донецького басейну, рудних Подніпров'я, сірчаних Прикарпаття).
Більше половини капіталовкладень йшло не на модернізацію виробництва, а на нове будівництво і розширення існуючого.
Надмірно розвивалися галузі військово-промислового комплексу (ВПК), кошти на який відривалися від потреб інших галузей виробничої і соціальної сфер.
Економічна неефективність господарства виявлялась ,
по-перше, у перевазі екстенсивного шляху розвитку над інтенсивним,
по-друге, у постійному зниженні віддачі капіталовкладень: чим більше господарство насичувалося основними виробничими засобами - машинами, устаткуванням, тим помітніше зменшувався вихід продукції на одиницю вартості капіталовкладень;
по-третє, у порівняно низькому рівні фондоозброєності праці, що не сприяло підвищенню її продуктивності; по-четверте, у високій сировинно-, матеріало- і енергомісткості виробництва.
Екологічна неефективність господарства виявлялася в реалізації масштабних, але не обґрунтованих науково меліораційних програм і проектів - осушення Полісся і обводнення Степу, що істотно порушило природну рівновагу у цих природних комплексах; створення низки гниючих "рукотворних морів" на Дніпрі; забруднення підземних, поверхневих вод і ґрунтів міндобривами і отрутохімікатами; надмірна концентрація підприємств металургії, хімії, електроенергетики та інших забруднювачів навколишнього середовища; надзвичайно низька екологізація техніки і технології виробництва.
В 1991 р. Україна посідала в Європі перше місце за видобутком залізної руди, виробництвом сталі, тракторів, цукру, мінеральних добрив, третє місце - за видобутком вугілля, виробництвом металорізальних верстатів, цементу, але за життєвим рівнем - лише 85-е місце у світі, а в Європі - передостаннє (гірше жили тільки в Румунії та Албанії).
За 1992-1999 рр. стан економіки країни і рівень життя погіршувались. Економічний спад майже в усіх галузях народного господарства України почався ще в 1990 р., в 1994 р. досяг максимуму, в другій половині 90-х років темпи спаду значно знизилися, і спостерігався він не в усіх галузях економіки. За період 1991-1999 рр. виробництво валового внутрішнього продукту і промислової продукції скоротилося більш як удвічі. Лише у другому півріччі 1999 р. подолано падіння ВВП, а обсяг промислового виробництва за 1999 р. зріс на 4,3%.