3. Види виробничої потужності , чинники, що її визначають

Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск про­дукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпе­чений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужнос­тей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.)

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології та організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. ЇЇ характеризують кілька показників:

- потужність на початок планового періоду (вхідна) (ВП_вх);

- потужність на кінець планового періоду (вихідна) (ВП_кін);

ВП_кін = ВП_вх.+ ВП_вв – ВП_виб

- середньорічна потужність (ВП_сер)

ВП_сер = ВП_вх. + (ВП_вв*12-n)/12 - (ВП_виб*12-n)/12

4.Аналіз обґрунтованості виробничої програми

Для того, щоб виробнича програма була економічно обґрунтована, підприємству слід керуватись бізнес планом, у якому поряд з іншими показниками, повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика запропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи:

• вихідні дані про виявлений у процесі вивчення ринку попит на продукцію;

• портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів;

• державні замовлення та державні контракти, які передбачають не лише конкретну їх величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок та необхідного бюджетного асигнування.

Вивчення ринку, на якому підприємство планує збувати свою продукцію, - чи не головне питання економічного аналізу.

Ринок розуміється як взаємодія попиту, пропозиції і сукупності домовленостей, які здійснюються в результаті такої взаємодії.

Аналіз ринку передбачає:

• вивчення сегментації ринку і ринкового агрегування;

• вивчення мотивів попиту споживачів і покупців;

• виявлення незадоволених потреб.

Сегментація ринку - це його поділ залежно від якісної струк­тури потенційних споживачів і покупців продукції.

Сегментація дозволяє обрати привабливі для підприємства сфери ринку - цільові сегменти і сконцентрувати на них основну увагу, тобто обрати стратегію охоплення ринку.

Можливими стратегіями виходу на ринок є:

• стратегія закріплення на ринку;

• стратегія розширення меж ринку;

• стратегія удосконалення продукції;

• стратегія диверсифікації.

Стратегія закріплення на ринку полягає в тому, що основним завданням підприємства є стабілізація і збільшення продажу продукції, яка виготовляється на раніше освоєному ринку. Завдання цієї стратегії досягається інтенсифікацією реклами, розширенням мережі збуту, зниженням цін тощо.

Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід зі старою продукцією на нові сегменти ринку, на яких раніше її не продавали.

Ця стратегія потребує додаткових витрат на вивчення нових ринків, рекламу, організацію доставки і продажу продукції на них.

Стратегія удосконалення продукції орієнтує підприємство на її модифікацію або заміну новою на існуючому ринку. Така продукція призначається для тієї ж групи покупців, але більше відповідає їхнім потребам за складом, конструкцією чи формою, досконаліша, більш конкурентоспроможна.

Стратегія диверсифікації означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні галузі виробництва.

Аналіз мотивів попиту споживачів і покупців передбачає вивчення економічних результатів реалізації товару для підприємства, а також його можливостей поставляти продукцію в певні періоди, у комплекті відповідно до чинних стандартів.

Аналіз незадоволених потреб має на меті виявити найбільш перспективних для збуту продукції споживачів і покупців, обговорити з ними обсяги потрібної їм продукції та умови її придбання.

В умовах ринкової економіки для здійснення виробничо-господарської діяльності велику роль відіграють партнерські відносини між підприємствами і організаціями.

Партнерство – це форма організації бізнесу, за якої дві чи більше окремих юридичних або фізичних осіб вступають в ділові взаємини. Партнери можуть бути поділені на три категорії: конкуренти, нейтрали і потенційні партнери.

Конкуренти поділяються на 3 групи:

• фірми, що пропонують аналогічний товар на тому ж ринку;

• фірми які в перспективі можуть запропонувати аналогічний товар;

• фірми, що постачають товари замінники;

Нейтрали – це фірми інтереси яких не перетинаються на обраному ринку.

До потенційних партнерів належать фірми, які можуть мати спільні інтереси. Залежно від виду господарської діяльності і форм потенційні партнери поділяються на такі основні групи: промислові, торгівельні, транспортні, страхові, транспортно-експедиторські.

При дослідженні й аналізі ринку вивчається загальна ситуація, а також позиції і конкретні можливості підприємства стосовно конкурентів.

Результати аналізу використовують для визначення загальної потреби ринку в тому чи іншому товарі, а також для вивчення пропо­зицій конкуруючих підприємств на даний час і на майбутнє. Це дасть змогу керівництву підприємства виробити стратегію на перспективу.

Керівництво підприємства визначає можливі обсяги продажу конкретної продукції. За допомогою функціонально-вартісного аналізу розраховується попередня (орієнтовна) ціна продукту й очікувана величина прибутку на одиницю продукту. Визна­чається час, протягом якого відшкодовуються витрати. Якщо аналіз дасть позитивний результат, підприємство може братися за виготов­лення дослідної партії продукції та її випробовування. У тому разі, коли випробовування покажуть високі якісні характеристики продукції, її впроваджують у виробництво невеликими партіями і постачають на ринок. Ринок і надасть інформацію про наявність попиту, правильність визначення ціни даної продукції. Залежно від одержаної інформації підприємство приймає рішення про збільшення випуску даного виду продукції або зняття його з виробництва.

У процесі дослідження ринку вивчається попит на продукцію підприємства.