1. Рамка аркуша топографічної карти

Рамка карти  — система ліній, що облямовують топографічну карту, надають їй завершеного вигляду, несуть інформаційне навантаження, що дозволяє визначати планові координати об'єктів.

Кожен аркуш топографічної карти обмежований лініями, що утворюють рамку топографічної карти, яка, в свою чергу, складається з:

• Зовнішньої рамки(англ. Exterior margin) — широкої лінії, яка надає карті закінченого вигляду і ніби відокремлює її поле від позарамкового оформлення. Проводиться паралельно до внутрішньої рамки. Зовнішня рамка має вигляд потовщеної лінії. На картах останніх років видань вона складає одне ціле з мінутною рамкою.

• Внутрішньої рамки (англ. Neat line) — рамки, яка обмежовує зображення місцевості на карті. Має вигляд тонкої лінії. Північна і південна сторони рамки — відрізки паралелей, східна і західна — відрізки меридіанів, значення яких визначається загальною системою розграфки топографічних карт. Значення довготи меридіанів і широти паралелей, що обмежують аркуш карти, підписуються біля кутів рамки: довгота на продовженні меридіанів, широта на продовженні паралелей.

• Мінутної рамки (нім. Minutenleiste) — рамки топографічної карти, на якій показані виходи меридіанів і паралелей через певну кількість мінут. Розташовується між внутрішньою і зовнішньою рамками. Внутрішня решітка — трапеція з вертикальних і горизонтальних ліній, утворена меридіанами і паралелями відповідно. Мінути широти і довготи почергово позначаються двома паралельними лініями і однією жирною. У свою чергу кожна мінута широти і довготи поділена точками на шість однакових частин, по 10" (секунд) у кожній. Кількість мінутних відрізків на північній і південній сторонах рамки дорівнює різниці значень довготи західної і східної сторін. На західній і східній сторонах рамки кількість відрізків визначається різницею значень широти північної і південної сторін.

У розривах середньої частини кожної сторони зовнішньої рамки зазначають номенклатуру суміжних аркушів.

На картах масштабу 1:500 000 і 1:1 000 000 дається картографічна сітка паралелей і меридіанів, а на картах масштабу 1:10000 — 1:200 000 — координатна сітка, або кілометрова, так як лінії її проводяться через ціле число кілометрів (1 км в масштабі 1 : 10 000 — 1 : 50 000, 2 км в масштабі 1 : 100 000, 10 км в масштабі 1 : 200 000).

2. Пояснити особливості прямокутних координат на топографічних картах

Прямокутні координати (плоскі) - лінійні величини: абсциса Х и ордината У, що визначають положення точок на площині (на карті) щодо двох взаємно перпендикулярних осей Х і У (Рис.1).

Рис. 1 Плоскі географічні координати

Абсциса Х і ордината У точки А - це відстані від початку координат до основ перпендикулярів, опущених із точки А на відповідні, осі, із відповідним знаком.

У топографії і геодезії, а також на топографічних картах орієнтування проводиться по півночі з відрахунком кутів за ходом годинникової стрілки. Тому, для збереження знаків тригонометричних функцій положення осей координат, які прийняті в математиці, розгорнуто на 90°.

Прямокутні координати на топографічних картах застосовуються по координатних зонах. Координатні зони - частини земної поверхні, обмежені меридіанами з довготою, кратної 6^о. Перша зона обмежена меридіанами 0^о і 6^о, друга – 6^о і 12^о, третя – 12^о і 18^о і т.д.

Рахунок зон проводиться від Грінвічського меридіана із заходу на схід. Довжина кожної зони з півночі на південь становить 20000 км. Ширина зони на екваторі близько 670 км, на широті 40^о - 510 км, на широті 50^о - 430 км,на широті 60^о - 340 км.

Усі топографічні карти в межах даної зони мають загальну систему прямокутних координат. Початком координат у кожній зоні є точка перетину середнього (осьового) меридіана зони з екватором (рис. 2), середній меридіан зони відповідає осі абсцис, а екватор - осі ординат. При такому розташуванні координатних осей, абсциси точок, розташованих південніше екватора, і ординати точок, розташованих на захід середнього меридіана, будуть мати від’ємні значення.

Рис. 2 Система прямокутних координат на топографічних картах:

а - однієї зони; б - частини зони

Для зручності користування координатами на топографічних картах прийнятий умовний розрахунок ординат, що виключає від’ємні значення ординат. Це досягнуто тим, що відлік ординат йде не від нуля, а від величини 500 км, тобто початок координат у кожній зоні як би перенесено на 500 км вліво уздовж осі У. Крім того, для однозначного визначення положення точки по прямокутних координатах на земній кулі до значення координати У ліворуч приписується номер зони (однозначне чи двозначне число).

Залежність між умовними координатами і їхніми дійсними значеннями виражається формулами

Х' = Х;        (1.1)

У¢ = У - 500 000,       (1.2)

де X' і У¢ - дійсні значення ординат;

X, У - умовні значення ординат.

Наприклад, якщо точка має координати: Х = 56 50450; У = 36 20840,то це значить, що точка розташована в третій зоні на віддалі 120 км 840 м від середнього меридіана зони (620840 - 500 000) і до півночі від екватора на віддалі 5650 км 450 м.

Повні координати - прямокутні координати, записані (названі) цілком, без яких-небудь скорочень. У прикладі, приведеному вище, дані повні координати об’єкта:

Х = 56 50450; У = 36 20840.

Скорочені координати застосовуються для прискореного використання топографічної карти. У цьому випадку вказуються тільки десятки й одиниці кілометрів і метри.

Наприклад, скорочені координати даного об’єкта будуть:

Х = 50450; У = 20840.

Скорочені координати не можна застосовувати на стику координатних зон і якщо район перебування охоплює простір довжиною більш 100 км по широті чи довготі.