98.Сервітути

Право обмеженого користування чужою річчю чи майном – сервітут –веде свій початок від стародавнього римського приватного права й успішно діє у правових системах майже всіх країн світу.

Передумовою встановлення сервітуту є необхідність у задоволенні певних потреб власника земельної ділянки чи іншої особи, яка чи які не можуть бути задоволені за рахунок власного майна, але можуть бути задоволені за рахунок чужої земельної ділянки чи іншого чужого майна.

Право обмеженого користування може встановлюватися щодо земельних ділянок (земельні сервітути) або іншого майна на користь конкретно визнаної особи (особисті сервітути). Об'єктом земельних сервітутів може також бути й інше нерухоме майно (будинки, споруди тощо), у тому числі природні ресурси. Земельні сервітути, як правило, встановлюються між власниками сусідніх земельних ділянок, але це не обов'язкова вимога.

Конкретними видами земельних сервітутів можуть бути право проходу чи проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатація ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації, сінокосу та випасу худоби, а також інші способи задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення земельного сервітуту.

Земельні сервітути можуть встановлюватися як на визначений, так і на не-визначений строк.

Особисті сервітути встановлюються на користь конкретно визначеної особи, і лише ця особа має право користуватися сервітутом. Особистий сервітут не може бути відчужений. Об'єктом особистого сервітуту може бути як нерухоме, так І рухоме майно.

Особисті сервітути бувають багатьох видів. Найпоширенішими у законодавстві зарубіжних країн є право користування чужим майном без одержання прибутків від нього і право користування чужим майном з одержанням прибутків від цього майна. Новий ЦК України встановив ще один особистий сервітут – право членів сім'ї власника помешкання на користування цим помешканням.

Зміст_сервІтутного права полягає у праві обмеженого користування чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, стосовно якого він встановлений, права володіння, користування і розпорядження цим майном. Але при цьому слід мати на увазі, що правомочності власника обмежені рамками сервітуту. Власник майна має право володіти і користуватися цим майном суб'єкта сервітуту.

Власник має право на відчуження майна, обтяженого сервітутом, тобто має право розпоряджатися цим майном. Проте перехід права власності на це майно до інших осіб не припиняє чинності сервітуту.

Право обмеженого користування чужим майном може бути платним або безоплатним. Якщо сервітут встановлено за певну плату, то суб'єкт сервітуту зобов'язаний своєчасно вносити відповідні платежі.

Сам сервітут не підлягає відчуженню. Земельний сервітут чи сервітут на інше нерухоме майно може бути відчужений лише разом із майном, на яке встановлено сервітут. Але при цьому слід пам'ятати, як уже підкреслювалося вище, що відчуження майна, обтяженого сервітутом, не припиняє чинності самого сервітуту,

Збитки, завдані суб'єктом сервітуту власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Сервітути характеризуються деякими специфічними особливостями: 1. Тривале і постійне користування чужим майном. Одноразове чи тимчасове користування чужим майном сервітутом не визначається. Сервітут може бути встановлений на визначений або невизначений строк, у тому числі може бути довічним. 2. Користування чужою річчю чи майном не в повному обсязі, а лише в одному або кількох відношеннях. Наприклад, право тільки на прохід пішки або на проїзд возом чи машиною; прокладання та експлуатації ліній електропередач тощо. Отже, сервітут надає лише обмежене право користування чужою річчю чи майном. 3. Сервітутне право обмежує право власності власника на майно, на яке встановлено сервітут, в обсязі, визначеному сервітутом. 4. Сервітутне право сильніше від права власності: спочатку свої потреби задовольнить за рахунок майна, обтяженого сервітутом, суб'єкт сервітутного права, а вже потім – власник майна, на яке встановлено сервітут. 5. Сервітут надає право користування чужою річчю чи майном безоплатно або за плату.

Стаття 101 ЗК України містить норму, яка суперечить відповідній нормі ЦК України. Йдеться про те, що земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Але ж земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з переходом права власності на земельну ділянку, обтяжену земельними сервітутом.

99.Договір позики За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Комерційний кредит Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.