- •5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціального та біосоціального напрямів.
- •6.Фактори розвитку та формування особистості
- •7. Вплив середовища, спадковості, виховання і діяльності на розвиток особистості
- •8. Сутність педагогічної діяльності. Основні види та структура.
- •9. Професійно-педагогічна культура вчителя
- •10. Сутність компетентності та її роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста
- •11. Професійний ідеал вчителя. Основи і засоби професійної самоосвіти. Професійний ріст вчителя.
- •12. Спілкування як складова педагогічної діяльності. Стилі спілкування за в. Кан-Каликом.
- •13. Дидактика як наука. Основні дидактичні категорії
- •14. Актуальні питання дидактики.
- •15. Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили, гносеологічні основи.
- •16. Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань.
- •17. Діяльність учителя й учнів в процесі навчання. Роль мотивів у навчанні.
- •Закономірності та функції навчання
- •19. Принципи навчання
- •Класифікація методів навчання за ю. Бабанським
- •21. Загальні вимоги щодо вибору методів навчання.
- •22. Поняття про засоби навчання, їх класифікація.
- •23. Зміст освіти. Мета шкільної освіти.
- •24. Структурні компоненти змісту освіти та їх взаємозв*язки.
- •25. Тенденції розвитку освіти у 21 ст
- •26. Види навчання
- •27. Характеристика основних сучасних дидактичних концепції (розвиваючого навчання, поетапного формування розумових дій, активізації пізнавальної діяльності)
- •28. Класно-урочна система організації навчання
- •29. Характеристика уроків за дидактичною метою
- •30. Характеристика державних нормативних документів, у яких відображений зміст освіти у сучасній школі
- •31. Аналіз ключових позицій Болонського процесу
- •32. Основні завдання реформування змісту освіти і організації процесу навчання, що викладені в Державній національній програмі «Освіта» та Національній доктрині розвитку освіти України у 21 ст
- •33. Поняття контролю за навчально-пізнавальною діяльністю та його основні функції
- •34. Сутність процесу виховання. Основні закономірності та особливості
- •35. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей
- •36. Мета гуманістичного виховання
- •38. Найважливіші принципи процесу виховання
- •6. Принцип ціннісно-смислової спрямованості виховання.
- •39. Методи прийоми і засоби виховання. Сучасна теорія методів виховання у контексті особистісно-орієнтованих виховних технологій
- •40. Класифікація методів виховання за Щукіною
- •41. Встановіть співвідношення виховання, самовиховання, перевиховання
- •42. Встановіть співвідношення виховання і навчання
- •43. Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів, внутрішніх зв*язків, суперечностей і тенденцій у вихованні.
- •44. Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді
- •45. Виховання громадянської культури в системі виховання громадянина
- •46. Виховання основ моральної культури особистості
- •47. Виховання трудової культури і профорієнтаційна робота
- •48. Виховання естетичної культури особистості
- •49. Основні напрямки виховання фізичної культури особистості
- •50. Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання.
- •51. Сутність та змістова характеристика виховного колективу.
- •52. Структура колективу. Етапи розвитку колективу.
- •53. Вплив колективів вільного спілкування на становлення соціального досвіду особистості.
- •54. Педагогічні умови взаємодії особистості і колективу
- •55. Сутність конфлікту, його структура.
- •56. Типологізація конфліктів.
5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціального та біосоціального напрямів.
Формування та розвиток особистості – безперервний та виключно складний процес, у якому діють багато факторів, як стихійних, так і цілеспрямованих. Головні з них – соціалізація, виховання й саморозвиток.
Соціалізація – це двосторонній процес, що передбачає засвоєння соціального досвіду суспільства й участь виховання в системі соціальних зв’язків.
Соціалізація здійснюється під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників життєвих
обставин. Умовно вони поділяються на такі групи:
макрочинники (суспільство, держава, світ, планета, космос),
мікрочинники (сім’я, навчально–виховні заклади, громадські організації, об’єднання ровесників, засоби масової комунікації, інші виховні інститути),
мезачинники (етнокультурні умови і тип населення, в яких живе і розвивається людина).
Виховання – це цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості.
Виховання перебуває під повним соціальним та педагогічним контролем і здійснюється через освіту й організацію життєдіяльності вихованців. Саме в ньому здійснюється взаємодія об’єктивних і суб’єктивних факторів у розвитку особистості. Розглядаючи процес виховання як двосторонній, необхідно зазначити, що саме в цьому здійснюється взаємодія об’єктивних і суб’єктивних факторів у розвитку особистості.
Формування та розвиток особистості визначається не тільки вихованням, але й
самовихованням. Ці два процеси мають глибокий взаємообумовлений зв'язок і вирішують єдине завдання. Їхня різниця полягає в тому, що якщо виховання означає вплив на особистість із боку інших людей, то самовиховання виходить від самої особистості. Самовиховання починається трохи пізніше, ніж виховання. Якщо виховання починається з моменту народження людини, то самовиховання – з моменту дозрівання його свідомості. Ця границя надзвичайно рухлива й різна для різних людей.
Цілеспрямоване самовиховання являє собою складну боротьбу людини із самим
собою й вимагає ефективних прийомів і методів. Одним із провідних методів
самовиховання є самоосвіта. Сучасний фахівець повинен мати здатність здобувати самостійно нові знання. Самовиховання виходить від самої особистості й регулюється самою особистістю.
Розвиток особистості – це сукупність процесів якісної зміни психологічної
цілісності людини, удосконалення її функціональної готовності, формування операційних систем, а також таких психічних новоутворень, які забезпечують особистості можливість відносно успішно розв’язувати свої життєві проблеми.
Педагогіка в змозі успішно розв’язувати поставлені перед нею завдання, лише
спираючись на знання закономірностей розвитку особистості, враховуючи психологічні особливості.
Розвиток – складне динамічне явище, яке спрямоване на збільшення фізичних та інтелектуальних сил особистості, що дозволяють сформувати творчі здібності школяра, його активну громадську позицію. З розвитком пов’язаний процес формування.
Під формуванням особистості розуміють ті якості та властивості, які виникають в результаті розвитку. Взаємозв’язок цих процесів, а отже, і відповідних понять, полягає в тому, що розвиток і формування впливають на виховання особистості і формують ті якості, які необхідно.
Розвиток особистості з педагогічної точки зору включає такі аспекти:
1. Навчально – пізнавальна діяльність.
2. Розвиток творчих здібностей (перехід задатків в здібності).
3. Громадська діяльність особистості (дитячі та молодіжні організації, діяльність за власним вибором і бажанням – шефство, волонтерство, гуртки.).
4. Системне виховання дітей в сім’ї.
Рушійними силами розвитку є певні закономірності, які виражаються реалізацією функцій:
1. Навчальної. 2. Освітньої. 3. Виховної. 4.Розвиваючої.
В основі рушійних сил лежать суперечності (процеси збудження і гальмування, протиріччя між можливостями і реальним навчанням та інші).
Одним з основних шляхів розвитку особистості є навчання в школі.
Розвиток особистості школяра – це складний динамічний процес, який відбувається у часі і просторі і передбачає :
• Формування високих інтелектуальних сил;
• Формування моралі на засадах позитивних загальнолюдських якостей;
• Підготовка до творчої праці в суспільстві;
• Виконання функцій громадянина незалежної держави;
• Виконання функцій сім’янина.