- •5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціального та біосоціального напрямів.
- •6.Фактори розвитку та формування особистості
- •7. Вплив середовища, спадковості, виховання і діяльності на розвиток особистості
- •8. Сутність педагогічної діяльності. Основні види та структура.
- •9. Професійно-педагогічна культура вчителя
- •10. Сутність компетентності та її роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста
- •11. Професійний ідеал вчителя. Основи і засоби професійної самоосвіти. Професійний ріст вчителя.
- •12. Спілкування як складова педагогічної діяльності. Стилі спілкування за в. Кан-Каликом.
- •13. Дидактика як наука. Основні дидактичні категорії
- •14. Актуальні питання дидактики.
- •15. Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили, гносеологічні основи.
- •16. Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань.
- •17. Діяльність учителя й учнів в процесі навчання. Роль мотивів у навчанні.
- •Закономірності та функції навчання
- •19. Принципи навчання
- •Класифікація методів навчання за ю. Бабанським
- •21. Загальні вимоги щодо вибору методів навчання.
- •22. Поняття про засоби навчання, їх класифікація.
- •23. Зміст освіти. Мета шкільної освіти.
- •24. Структурні компоненти змісту освіти та їх взаємозв*язки.
- •25. Тенденції розвитку освіти у 21 ст
- •26. Види навчання
- •27. Характеристика основних сучасних дидактичних концепції (розвиваючого навчання, поетапного формування розумових дій, активізації пізнавальної діяльності)
- •28. Класно-урочна система організації навчання
- •29. Характеристика уроків за дидактичною метою
- •30. Характеристика державних нормативних документів, у яких відображений зміст освіти у сучасній школі
- •31. Аналіз ключових позицій Болонського процесу
- •32. Основні завдання реформування змісту освіти і організації процесу навчання, що викладені в Державній національній програмі «Освіта» та Національній доктрині розвитку освіти України у 21 ст
- •33. Поняття контролю за навчально-пізнавальною діяльністю та його основні функції
- •34. Сутність процесу виховання. Основні закономірності та особливості
- •35. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей
- •36. Мета гуманістичного виховання
- •38. Найважливіші принципи процесу виховання
- •6. Принцип ціннісно-смислової спрямованості виховання.
- •39. Методи прийоми і засоби виховання. Сучасна теорія методів виховання у контексті особистісно-орієнтованих виховних технологій
- •40. Класифікація методів виховання за Щукіною
- •41. Встановіть співвідношення виховання, самовиховання, перевиховання
- •42. Встановіть співвідношення виховання і навчання
- •43. Розкрийте поняття «базової культури особистості» як єдності її складових елементів, внутрішніх зв*язків, суперечностей і тенденцій у вихованні.
- •44. Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді
- •45. Виховання громадянської культури в системі виховання громадянина
- •46. Виховання основ моральної культури особистості
- •47. Виховання трудової культури і профорієнтаційна робота
- •48. Виховання естетичної культури особистості
- •49. Основні напрямки виховання фізичної культури особистості
- •50. Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання.
- •51. Сутність та змістова характеристика виховного колективу.
- •52. Структура колективу. Етапи розвитку колективу.
- •53. Вплив колективів вільного спілкування на становлення соціального досвіду особистості.
- •54. Педагогічні умови взаємодії особистості і колективу
- •55. Сутність конфлікту, його структура.
- •56. Типологізація конфліктів.
14. Актуальні питання дидактики.
Основні проблеми теорії навчання на сучасному етапі розвитку школи безпосередньо пов’язані із змінами в суспільстві та із завданнями, що стоять перед школою сьогодні.
1. Демократизація навчального процесу в школі спрямована на зміну характеру педагогічного спілкування вчителя і учня на всіх його рівнях з авторитарного на демократичний; запровадження ідей педагогіки співробітництва в практику організації навчального процесу та поступовий перехід до співробітництва як методології;
здійснення індивідуалізації навчального процесу, тобто "організація його із урахуванням здібностей, нахилів, інтересів дітей та їх інтелектуального, фізичного і психічного розвитку"; диференціація навчання, що "передбачає варіативність змісту, форм і методів навчання"; забезпечення максимального рівня розвитку кожної особистості і розкриття її потенціалу в навчальному процесі.
2. Гуманізація і гуманітаризація навчального процесу шляхом "зміцнення органічного зв’язку навчання... з витоками національної культури, досягненнями світової і вітчизняної думки, подолання розриву між культурою, наукою та освітою". Полягає в... "послідовному поєднанні інтересів учнів і вчителів і виявляється в довірі й диференційованому підході до школярів, що ґрунтується на врахуванні і розумінні їх індивідуальних особливостей, запитів і інтересів, поваги, честі і гідності".
3. Деідеологізація навчального процесу, яка спрямована на усунення впливу будь-яких партій у школі, але не заперечує її зв’язку із життям загалом і суспільством, зокрема.
4. Забезпечення політехнічного характеру навчання, тобто "... засвоєння наукових основ сучасного промислового і сільськогосподарського виробництва, усвідомлення соціальних та екологічних наслідків науково-технічного прогресу".
5. Створення національної школи. Зокрема у навчальному процесі це передбачає "... знання рідної мови, літератури, історії свого народу, його традицій, звичаїв, ідеалів, витоків і особливостей рідної культури, усної народної творчості, знання про суспільний і державний устрій України, її міжнародне становище, населення, природні умови і ресурси, економіку, науку і культуру, про культуру та побут інших народів, що проживають на території України, сучасні етнічні процеси".
6. Забезпечення справді органічного зв’язку навчального і виховного процесів раціональним використанням як їх змістового, так і організаційного компонентів.
Згадані завдання викладені в основних законодавчих документах про школу і передбачають реалізацію системи конкретних заходів щодо вдосконалення кожного компоненту навчального процесу:
принципів, змісту, методів та форм організації навчання, форм і прийомів контролю.
Основними дидактичними ідеями як напрямками пошуку в сучасній дидактиці є:
проблемність у навчанні (В. Оконь, І. ЯЛернер, М.І. Махмутов);
активізація пізнавальної діяльності (Т.І. Шамова, Л.П. Прессман, О.Я. Савченко, Є. Є. Соловйова, Н.М. Шахмаєва, Г.І. Щукіна, Н.Г. Морозова, Л.П. Аристова);
укрупнення дидактичних одиниць (Л.М. Ерднієв, Б.П. Ерднієв);
оптимізація навчального процесу, комплексний підхід до організації навчання (Ю.К. Бабанський);
розвивальне навчання (Л.В. Занков, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, А.З. Зак);
оптимальне сполучення індивідуальних і колективних форм учбової діяльності (Х.Й. Лійметс, Ї.М. Чередов, А.А. Кірсанов, В.П. Дяченко);
використання схем - опор (В.Ф. Шаталов, С.М. Лисенкова);
педагогіка співробітництва (Л.В. Занков, В.К. Дяченко, М.Д. Касьяненко, Б.І. Первін, А.В. Мудрик);
індивідуалізація та диференціація в навчанні (І.Е. Унт, Є.С. Рабунський, А.А. Бударний, А.А. Кірсанов, М. Анцибор);
випереджальне навчання (Ш.О. Амонашвілі, С.М. Лисенкова);
самостійна діяльність учнів у навчальному процесі (О.А. Нільсон, П. Ї. Підкасистий, А.П. Аристова, Б.П. Єсипов);
продуктивний характер дидактичного спілкування між учнями (А.В. Мудрик, Н.Ф. Дежнікова, Х.Й. Лійметс, Б.І. Первін);
програмоване навчання (Т.А. Ільїна, С.Г. Шаповаленко, Н.І. Ти-хонова, В.П. Беспалько);
мотивація учбової діяльності школярів (Т.І. Шамова, А.К. Маркова, А.К. Дусавицький, З. Ї. Васильєва);
вдосконалення методів навчання (А.М. Алексюк, Б.І. Коротяєв, І.Я. Лернер, М.М. Левіна, М. Ї. Махмутов, І.Т. Огородніков);
міжпредметні зв’язки та інтеграція навчальних предметів (І.Е. Унт, В.Н. Максимова, І.Д. Зверєв).