73. Процес становлення парламентаризму в сучасній Україні

Етапи становлення парламентаризму пов’язані з конституційним процесом.

1 Етап – від проголошення декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року до проголошення акту Про державну незалежність та до виборів Президента України 1 грудня 1991 року. Цей період характеризується парламентською республікою, адже в цей час не поки що було інституту Президента.

2 Етап - з обрання Кравчука Президентом 1 грудня 1991 року. Загострення відносин президента і ВРУ, наслідок – дочасне проведення парламентських і президентських виборів в 1994 році.

3 етап – у 1994 з приходом Кучми до влади укладено між ВРУ і Президентом Конституційний договір. Відповідно до нього, Україна стала класичною надпрезидентською республікою, оскільки президенту передано ряд делегованих повноважень парламенту, в тому числі видання указів, які мали силу законів в сфері регулювання економічних відносин з одночасним внесенням законопроекту до парламенту. Роль парламенту майже нульова.

4 етап - Прийняття Конституції 1996 року, коли закріплено повноваження Президента і парламенту. Перехід до президентсько-парламентарної форми республіки.

5 етап - охоплює період з 8 грудня 2004 – початок переходу України до парламентарно-президентської республіки. Більше положень реформи набули чинності 1 січня 2006 року. І проіснував до 29 жовтня 2010 року, коли рішенням Конституційного суду скасовано реформу.

6 етап – від 29 жовтня 2010 року - повернення до президентсько-праламентарної форми правління.

74. Процедура формування парламенту України

25 березня 2004 року Верховна Рада прийняла новий Закон "Про вибори народних депутатів України", яким було запроваджено суто пропорційну виборчу систему.

Вибори депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати (далі - виборчі списки) від політичних партій, виборчих блоків політичних партій (далі - партії (блоки).

У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше 3% голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю березня останнього року повноважень Верховної Ради України. Виборчий процес чергових виборів депутатів розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за сто двадцять п'ять днів до дня виборів. Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії. Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована не пізніше ніж за 365 днів до дня виборів.

Вибори депутатів можуть бути черговими або позачерговими. Чергові вибори проводяться у зв’язку з закінченням конституційного строку Верховної Ради. Позачергові вибори призначаються Президентом з підстав і в порядку, встановленому Конституцією.

Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.