1... Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мов¬лення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися та¬кими найважливішими ознаками:

•правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

•змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й го-ловної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уник¬нення зайвого;

•послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

•багатством, що передбачає використання різноманітних засо¬бів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення не-виправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

•точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відпо¬відають висловлюваному змісту;

•виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до пред¬мета мовлення;

•доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування у співбесідника, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

2… Граматична правильність мовлення

Ознакою культури мовлення є граматична пра¬вильність. Сюди входить дотримання правил зміню¬вання слів та їх творення, побудови словосполучень і речень.

Морфологічна правильність

У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду — чоловічого і жіночого: зал — зала; клавіш — кла¬віша; санаторій — санаторія; птах — птаха; сусід — сусіда. Форми чоловічого роду є літера-турними, форми жіночого — розмовними, хоча з певною стилістичною метою зрідка користуються ними й письменники. Наприклад: У залі, повній сяйва і тепла. Не одна кричала птаха: «Пожалій гніздо моє!».

Кожній змінюваній частині — іменнику, при¬кметнику, числівнику, займеннику, дієслову — вла¬стива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотримуватись.

У давальному відмінку однини іменники чоло¬вічого роду мають закінчення -ові, -еві (-єві) та -у, -ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: директорові, деканові, керівникові, товаришеві, Андрієві. Закінчення -у, -ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові-математику.

Сучасній українській мові невластива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників ви¬щого ступеня порівняння в українській мові є вжи-вання їх у контексті з прийменниками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж Дніпро).

Користуючись займенниками, слід враховувати те, щоб кожен із них точно вказував на потрібне слово. Неврахування цього часто утруднює розуміння змісту висловлювання.

Синтаксична правильність

1. Пильної уваги вимагають особливості поєднання слів у словосполучення, що виступають мінімальним контекстом, у якому відбиваються зв'язки між сло¬воформами.

2. Уважним треба бути при використанні фразеоло¬гічних словосполучень української мови: день у день (а не з дня у день), впадати в очі (а не кидатися в очі), ні в чому не потурати ледарям (а не ніякої поблажки не давати ледарям), спало на думку (а не прийшло в голо¬ву), збити в пантелику (а не збити з толку).

3. Необхідно звертати увагу на словосполучення, побудовані на основі зв'язку керування, бо тут не завжди правильно добираються відмінкові форми імен¬ників (займенників) і прийменники: Кожен був спов¬нений гордості (а не гордістю), ми не повинні прохо¬дити повз ті недоліки (а не повз тих недоліків).

4. У мові учнів звичайно переважають прості, неускладнені речення. Проте користуватися тільки та¬кими конструкціями не можна, бо вони порушують плавність, смислову і ритмічну єдність, роблять мов¬лення примітивним. Поряд з простими й короткими реченнями потрібно користуватися і простими усклад¬неними та складними.

5. Досить поширені в нашій мові речення, усклад¬нені однорідними членами. Користуючись такими структурами, не можна поєднувати в одному однорід¬ному ряді логічно далекі або несумісні поняття. На¬приклад: Любити різні фрукти і яблука.

6. Користуючись складними реченнями, необхід¬но дотримуватись чіткості і правильності у її побудові, не допускати вживання великої кількості сурядних і підрядних частин в одному реченні. У мовленні варто вживати й безсполучникові складні речення, які до¬помагають стисліше і чіткіше сформулювати думку, урізноманітнити висловлення, посилити його вираз¬ність і емоційність. Наприклад: Дав слово — зроби. Зобов'язалися — виконаємо.

3… Уживання закінчень іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини

-а (-я)	приклади	-у (-ю)	приклади
1. Назви істот 2. Назви конкретних, чітко окреслених предметів 3. Назви мір довжини, ваги, часу, грошей 4. Більшість слів-термінів 5. Назви населених пунктів	керівника, учня, коня молотка, станка, воза, стола кілометра, гектара, кілограма відмінка, параграфа, атома, радіуса (але: роду, виду, стану) Парижа, Лондона, Києва, Львова	1. Назви речовин, мас, матеріалів 2. Абстрактні поняття, наукові течії 3. Відчуття 4. Явища природи 5. Географічні назви 6. Установи	цукру, меду, соку, воску розвитку, прогресу, матеріалізму болю, жалю, гніву, смутку вітру, морозу, снігу, дощу, граду Дунаю, Дону, Уралу, Бугу (але під наголосом –а: Дніпра, Дінця, Дністра) університету, вокзалу, порту

4….Іменник. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду 2-ої відміни в давальному відмінку однини у ділових документах

У давальному відмінку однини іменники 2-гої відміни мають закінчення –ові, -еві, -єві або –у, -ю.

1. Закінчення –ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м”якій після приголосного), -єві (у м”якій групі після голосного й апострофа) мають іменники чоловічого роду: відмінкові, будинкові, Петрові, носієві.

Ці самі іменники можуть мати закінчення –у(-ю): будинку, відмінку.

2. Закінчення –у (у твердій та змішаній групах), -ю (у м”якій групі) мають:

Іменники чоловічого роду на –ів(-їв), -ов, -ев, -ин, -їн(їн): Київ – Києву, острів – острову.

5….Орфографічні закінчення іменників у кличному відмінку

О	Е	Є	У	Ю
1 відміна
Тверда група голово, колего, Ірино, Миколо	М’яка і мішана група (крім Й) земле, Ілле	З основою на Й Лідіє, Маріє, Наталіє		М’яка група пестливі (у побуті) матусю, Костю, доню
2 відміна
	Тверда група міністре, ректоре, пане, Федоре		Тверда група начальнику, сину імена з кінцевим Г, К, Х Олегу, Марку, Генріху	М’яка група Андрію, Сергію, лікарю, секретарю
	Іменники мішаної групи з основою на Ж, Ш, ДЖ стороже, Джордже		Деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім Ж) викладачу, завідувачу, слухачу
3 відміна
	Тверда і м’яка група Любове, незалежносте

6…. Електронні словники й енциклопедії розробляють сьогодні як автономні й мережеві програмні продукти. Не викликає сумніву той факт, що електронні словники надають користувачеві безліч додаткових можливостей у порівнянні з друкарськими аналогами:

по-перше, дозволяють зберігати великий обсяг інформації за рахунок використання гіперпосилань;

по-друге, електронний словник має ефективну систему пошуку (повнотекстовий пошук, одночасний пошук у кількох словниках, швидкість пошуку);

по-третє, в електронних словниках можуть застосовувати засоби мультимедіа: озвучування заголовних слів, уведення ілюстративного матеріалу з фотографіями, анімацією, відео фрагментами;

по-четверте, можливість використання словників у локальній і глобальній мережах;

по-п’яте, значне заощадження часу й матеріальних ресурсів у процесі створення комп’ютерних словників.

Особливості роботи з онлайн-словниками.

1. http://slovopedia.org.ua (Онлайн-словники серії „Словопедія”).

„Словопедія” пропонує серію словників української мови:

• Орфографічний словник української мови

• Фразеологічний словник української мови

• Українсько-російський словник

• Словник синонімів

• Словник іншомовних слів

• Словник англіцизмів

• Літературне слововживання

• Стилістичні терміни та ін.

7…. Слово «енциклопедія» у перекладі з грецької мови означає «безперервне, систематичне навчання». Енциклопедіями називають і ґрунтовні довідкові видання з окремих галузей знань, систематизовані за алфавітом чи в тематичному порядку — енциклопедія медична, енциклопедія технічна тощо. Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. В енциклопедичному словнику, дивлячись слово Київ, можна знайти всі відомості про столицю України. Є загальні енциклопедичні словники, в яких даються відомості з різних галузей науки, техніки, культури тощо, і спеціальні, присвячені певній галузі науки: економіці, математиці, медицині, літературі тощо. Крім енциклопедичних словників, є енциклопедичні та інші довідники, бібліографічні показчики тощо, які допомагають орієнтуватися в інформації з різних галузей знань, в соціально-культурних питаннях. У лінгвіністичних, або філологічних словниках предетом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвіністичні словники бувають різних типів.