3.Основні історичні типи світогляду і їх змістовний аналіз

Протягом історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологічний, релігійний і філософський.

Міфологічний світогляд уособлює світ, поєднує людину з ним, не розділяє людину і природу. Міфологія – це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персонофікації цих явищ, наділенні їх людським характером, але з фантастичними і перебільшеними можливостями.

Для міфологічного світогляду характерні такі особливості:

• емоційно-образна форма виявляється під час показу і характеризування образів героїв, богів, духів;

• олюднення природи виявляється у перенесенні людських рис на навколишній світ, природні сили або живі істоти;

• відсутність рефлексії, тобто відсутність роботи свідомості, думка людини не спрямована на власну свідомість; міркування над своїми діями, поглядами, можливостями, психічним станом та їх оцінювання.

• утилітарна спрямованість міфології виявляється в тому, що світоглядні проблеми, які вона вирішує, тісно пов’язані з практичними завданнями, спрямовані на вдачу, щасливе життя, на захист від холоду, хвороб, злиднів та ін. Через міфи старі покоління передають власні правила життя молоді.

Релігійний світогляд відсторонює природу та зосереджує увагу на духовності як найістотнішій його особливості. В основі світобудови – дух, розум, а людина уособлює їх словами, але не формою свого природного тіла. Суттю релігійного світогляду є віра в надприродне. Завдання людини – пізнати Бога. Релігія оголошує сутністю людини моральні пошуки і для неї світ є світ людських взаємовідносин.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який намагається вирішити всі світоглядні питання перш за все раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру, феномени тощо. Але є значна кількість філософських систем, учень, шкіл і течій, які використовують основи цих ненаукових типів світогляду (ідеалізм, позитивізм, релігійна філософія та ін.).

Особливості філософського світогляду:

1. Філософія є відображенням світу в теоретичній, раціонально зрозумілій формі.

2. У філософії сформулювався чіткий категоріальний апарат.

3. Мова філософії – це не образи, а категорії, поняття. Положення філософії не просто затверджуються, а виводяться, висвітлюються у відповідній систематизованій формі.

4. Філософія належить до рефлексивного типу світогляду, такого, в якому наявне міркування над власними уявленнями про світ та місце людини в ньому.

5. Вільнодумство (філософія потребує міркування, сумніву, допускає критику ідей, відмову від віри в ті догмати та постулати, які стверджуються масовою практикою здорового глузду чи віри).

Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він становить лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю збігаються з відповідним світоглядом.

4. Основні принципи філософського мислення

Мислення – це категорія, що позначає процесуальність функціонування свідомості (пізнавальну діяльність); традиційний предмет філософствування, присутній в його структурі з моменту виникнення філософії як такої.

Філософське мислення:

• має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття;

• постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору;

• окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути;

• є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність;

• постає внутрішньо пов'язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим;

• прагне поставити і розв'язати граничні, абсолютні проблеми людського буття.

Зазначені риси філософського мислення розуміються тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе саму відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Тобто тою мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тою мірою, якою вона просякнута рішучістю пройти усю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, — саме тою мірою вона філософствує або постає філософом.