19. Підручники сучасної школи.

Підручник – це книга у якій викладено основний зміст навчального предмета у відповідності до навчальної програми.

Функції: освітня, виховна, розливальна та управлінська.

Типи: (за видом навчання):

─ інформаційні (інформація подається в готовому вигляді за допомогою слова та ілюстрації);

─ проблемні (на основі проблемного викладу матеріалу);

─ програмовні (матеріал подається окремими порціями, засвоєння кожної дози матеріалу перевіряються контрольними запитаннями).

─ комплексні (кращі риси попередніх).

Структура: текст (основний і додатковий) і поза текстові компоненти: апарат орієнтування (форзац, вступ, зміст, посилання), апарату засвоєння матеріалу (запитання, завдання, проблемні ситуації, таблиці і т.д.) та ілюстрацій (фото, малюнки, плани, карти, схеми, формули, діаграми)

Вимоги:

1) відповідність змісту підручника цілям навчання, навчальним програмам з даного предмета;

2) науковість змісту матеріалу;

3) доступність для певного віку;

4) спрямованість на формування світогляду, пізнавальних здібностей;

5) систематичність і логічність викладу;

6) забезпечення зв'язку навчання з життям;

7) виділення головного у матеріалі;

8) чітка структурованість матеріалу;

9) естетика зовнішнього вигляду підручника.

Ще є навчальні посібники – книги, які уточнюють та урізноманітнюють необхідну учням інформацію, хрестоматіями, збірниками задач і вправ, словниками, довідниками, картами, таблицями.

№ 20 Поняття про методи навчання їх функції та структуру. Класифікація методів навчання.Метод (грець. – “шлях до чогось”).

Метод навчання – спосіб здійснення навчальної діяльності, що веде до досягнення певної дидактичної мети.

Функції: освітня, виховна, розвиваольна, стимулююча, контрольно-=корекційна.

Структура прийом, дія, операція. Прийом – це складова частина методу, яка спрямовує учнів на розв’язання часткових дидактичних завдань. (Бесіда вимагає такі прийоми: постановка запитання, слухання відповідей, їх корекція, висновки). Прийом включення дії та операції.

Дія – акт цілеспрямованої діяльності. Характеризується усвідомленням мети, шляхів її досягнення. Дія вимагає конкретні операції, які слід застосовувати у певній послідовності.

До класифікації існують різні підходи:за джерелом знань (словесні, наочні, практичні)

1) за участю вчителя і учня у навчальному процесі (пасивні і активні) Ващенко

2) за домінуючою функцією у навчальному процесі( 1) методи, що забезпечують первинне сприйняття знань і умінь учнями, 2) методи усвідомлення, розвитку і поглиблення знань) Сухомлинський )

3) за характером пізнавальної діяльності (репродуктивні і продуктивні) Скаткін і Харнер

4) Чабанський – 3 гр. Методів (методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, стимулювання і мотивації, контролю)

5) За переважним видом діяльності учнів (методи засвоєння знань; самостійне оволодіння знаннями, експонуючи емоційно-художна активність, практичні)

21. Характеристика методів навчання за джерелом знань. Застосування їх студентом під час педагогічної практики.

Існують словесні – джерелом знань служить усне і письмове слово;

наочні – образ;

практичні – практична дія.

I. До словесних методів відносять: розповідь, пояснення, лекцію, бесіду, дискусію, роботу з підручником.

II. До наочних – ілюстрацію, демонстрацію, спостереження.

III. До практичних – вправи, лабораторні роботи, практичні роботи.

Ця класифікація склалась у 30-ті роки ХХ століття.

Недоліки: строге відділення в пізнанні слова від образу, відрив раціонального пізнання від чуттєвого, неврахування ставлення до учіння тощо.

I. Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу. Виклад ведеться вчителем за планом, у чіткій послідовності, із застосуванням ілюстрацій, прикладів.

Лекція – виклад навчального матеріалу великого обсягу і складного за логічною будовою, із значним рівнем узагальнення.

Пояснення – словесне тлумачення окремих теоретичних положень, понять, явищ.

Інструктаж – словесне пояснення дій.

Бесіда – метод навчання, який передбачає постановку запитань і відповідь на них. Є репродуктивна (відтворення відомих знань) і евристична (введення учнів до нових знань через порівняння, аналогію, логічні судження, висновки).

Дискусія – спосіб обговорення питань, обмін думками між вчителем і учнями.

Робота з книгою – спосіб самостійної роботи учня з друкованим словом. (читання і аналіз тексту, переказ, складання тез, конспекту і т.д.)

II. Ілюстрація – показ ілюстративних (плоских) посібників.

Демонстрації – показ об'ємних зображень, моделей, діа- і кінофільмів.

Спостереження – тривале сприймання певних явищ з фіксацією їх змін.

III. Вправи – повтор певних дій або операцій з метою засвоєння учнями умінь і навичок. Можуть бути: підготовчі – актуалізація; ввідні – проблемна ситуація; пробні, тренувальні, творчі, контрольні.

Розв'язування задач – виконання завдань, результат яких невідомий (проблемні, не проблемні, стандартні, творчі).

Лабораторна робота – самостійне проведення учнями дослідів під керівництвом вчителя.

Практична робота – застосування комплексу знань і умінь в ситуаціях наближених до життєвих.

№ 22 Методи навчання за характером пізнавальної діяльності учнів (Практичний приклади)

Це система методів обґрунтована у 60-70 роки Лайнером і Сказкіним.

 Репродуктивні методи: пояснювально-ілюстративний або інформаційно-рецептивний і репродуктивний;

 Продуктивні або проблемно пошукові методи: проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький.

Пояснювально-ілюстративний – розповідь, репродуктивна бесіда, традиційна лекція, ілюстрація, демонстрація.

Репродуктивний – спостереження за даним планом, репродуктивна робота з книгою або наочним посібником, підготовчі, пробні, тренувальні вправи, лабораторні і практичні роботи за інструкцією.

Проблемний – виклад матеріалу – проблемна лекція або розповідь.

Частково-пошуковий метод – евристична бесіда, дискусія, ввідні вправи, робота з літературою.

Дослідницький – творча робота з книгою чи наочним посібником, творчі вправи, лабораторні і практичні роботи творчого характеру.

№ 23 Самостійна робота учнів її види та особливості організації (на прикладах з практики).

Метод самостійної роботи застосовується при роботі учнів з підручником, довідниковою літературою, при роботі учнів з підручником, посібником, довідниковою літературою, при розв’язуванні задач виконанні вправ, при організації спостережень, виконанні лабораторних і практичних робіт творчих завдань.

Самостійна робота буває під керівництвом вчителя – за інструкцією (в класі) і поза нею (вдома). Вдома – це домашнє завдання усні і письмові вправи. За дидактичною метою самостійні роботи бувають 1) підготовчі, 2) спрямовані на засвоєння нових знань, 3) тренувальні, 4) узагальнюючі, повторюючи, 5) контрольні роботи. Самостійна робота може бути усною, письмовою, практичною, репрудоктивною, творчою (за характером діяльності), за формою – фронтальні, групові.

Домашня робота направлена формування навичок самостійної роботи, вміння, застосування знання, і т. д.

Вимоги до домашньої роботи: 1) чітке і правильне нормування,(0.5 протяжності уроку, 1 кл. – 1 год, 2 кл.- 1.5, 5-6 – 2ю5 год., 7-8 – 3 год, 9-11 – 4 год.

№ 24 засоби навчання. Вибір методів і засобів навчання вчителем на прикладі викладання конкретної теми.

1) Слово. Воно служить для передачі і сприйняття знань, для організації і стимулювання діяльності, для контролю і корекції навчальної роботи. Підручники і посібники допомагають учням відновити в пам’яті, повторити поглибити знання, отримані на уроці.

2) Моделі. Дають можливість виділити суттєві зв’язки і відношення об’єктів дослідження. Моделі діляться на фізичні або предметні (макети), графічні (схеми, графіки, креслення), знакові або математичні (формули, рівняння).

3) Наочні посібники

Натуральні предмети і явища

Препаровані і консервовані предмети (опудала, гербарії, заспиртовані істоти і їх органи, препарати для мікроскопа.

Плоскі реальні зображення природи, суспільних процесів, об’єктів (картини, ілюстрації).

Об’ємні реальні зображення (муляжі, макети, моделі).

Абстраговані зображення (схеми, графіки, карти).

4) ТЗН – кіно, діапроектори, телевізори, код оскопи, магнітофони, відеомагнітофони, відеомагнітофони; діафільми, діапозитиви, кодоплівки, кінофільми, відеофіотми, комп’ютер.

Вибір методів і засобів навчання залежить від багатьох факторів.

 мета і завдання уроку;

 об’єм і складність навчального матеріалу;

 рівень підготовки і працездатності учнів, вік;

 мотивація навчання;

 час навчання;

 матеріально-технічна база;

 взаємини між вчителем і учнями;

 рівень підготовки, педагогічна майстерність вчителя.

№ 25 Поняття про форми навчання. Розвиток класно-урочної системи та її альтернативи.

Форма навчання – зовнішній вираз узгодженої діяльності вчителя і учнів, що здійснюється в установленому порядку і певному режимі.

Розрізняють загальні і спеціальні форми навчання. Загальні виділяють в залежності від структури спілкування вчителя з учнями:

а) індивідуальне навчання; б) парне; в) групове; г) фронтальне;

Спеціалізується за характером навчання: а) теоретичне навчання (лекція, факультатив); б) практичне (практикум); в) змішаною (урок, семінар, домашня робота); г) трудовою.

Основна форма навчання в сучасній школі – урок. Він лежить в основі класно-урочної системи навчання.

Історично першою склалась індивідуальна форма навчання, пізніше з’явилась індивідуально-групова, де вчитель організовував роботу невеликої групи учнів, але фактично працював з кожним учнем індивідуально. В 16-17 ст. Склалася класно-урочна система навчання, побудована на фронтальній роботі. Запроваджена німецьким педагогом Штурмом і теоретично обґрунтовану Коменським.

Недолік – не дає можливості повністю врахувати індивідуальність школярів: нахили, можливості, здібності, інтереси.

Позитивні риси: (ознаки)

- Постійний склад учнів у класах, приблизно одного віку і рівня підготовки;

- Чітко визначений час початку і кінця уроку, перерв, канікул, семестрів, навчального року.

- Розклад уроків.

- Планування кожного уроку на основі навчальних планів і програм.

На межі 18-19 ст. в Англії виникла бел-ланкастерська система навчання – більш підготовлений учень може передавати отримані від учителя знання 10 іншим учням. 20 ст. - з’явилось багато навчальних систем, які прагнули модифікувати класно-урочну систему в бік індивідуального навчання:

Майнгемська система навчання – диференціація учнів на 4 групи за здібностями: основну, найбільш здібних, малоздібних, розумово-відсталих.

Віннетка – план – індивідуалізована програма самостійного оволодіння знаннями.

№ 26 Урок – основна форма навчання. Вимоги до уроку. Змоделювати урок засвоєння знань.

Урок – це цілісний, логічно закінчений, обмежений у часі регламентований об’ємом навчального матеріалу. Основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання поставлених навчально-виховних завдань.

Урок акумулює в собі цілі і завдання, зміст і методи навчання. Вчитель повинен мати продуманий план проведення уроку, забезпечити його організаційну чіткість, оптимальний темп, раціональне застосування засобів навчання.

Вимоги до уроку:

1) дидактичні (чітке визначення освітніх завдань, змісту уроку, вибір найраціональніших методів, предметів, форм навчання, дійсн. принципів навчання, між предметних зв’язків,

2) виховні (визначення виховних завдань уроку, формування світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, забезпечення пізнавальної активності учнів, поєднання вимог до учнів з педагогічним тактом вчителя;

3) психологічні (врахування психологічних особливостей учнів, формування позитивних мотивів учнів, вміння вчителем управляти своїм психічним станом, процесом спілкування, створення сприятливого емоційного клімату;

4) організаційні (наявність плану, організаційна чіткість проведення уроку, поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм, підготовка і раціональне використання засобів);

5) гігієнічні (дотримання температурного режиму, норм освітленості, чистоти повітря і підлоги, попередження перевтомлення учнів(

Урок засвоєння нових знань.

1) Перевірка д/з, відтворення і корекція опорних знань (7-8 хв.) (постановка запитань, фронтальне опитування, короткочасна письмова перевірка, тести).

2) Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності (2-3 хв) (Постановка проблемної задачі, показ практичного значення матеріалу).

3) Сприймання і первинне розуміння нового матеріалу, осмислення зв’язків і відношень об’єктів вивчення (усний виклад і з застосуванням наочностей евристичного питання).

4) Запам’ятовування навчального матеріалу (усне відтворення знань).

5) Узагальнення і систематизація.

6) Підсумок, д/з.