- •Тема 8. Оборотні кошти та їх планування
- •1. Завдання фінансового управління оборотними коштами й принципи їхньої організації
- •2. Фактори, що визначають потребу у фінансуванні оборотних коштів
- •3. Нормування оборотних коштів, іммобілізованих у виробничих запасах сировини, матеріалів і комплектуючих виробів
- •4. Нормування оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво
- •5. Нормування оборотних коштів по готовій продукції на складі
- •6. Фінансовий цикл
- •7. Управління дебіторською заборгованістю і її прогнозування
- •За умов дострокової оплати.
- •Визначення гарантій, за якими надається кредит;
- •Оцінка надійності покупця;
- •8. Методи планування потреби в оборотних коштах
- •9. Показники стану й ефективності використання оборотних коштів
- •10. Джерела формування оборотних коштів. Вплив вибору джерела фінансування оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
- •Контрольні запитання
- •Література
Тема 8. Оборотні кошти та їх планування
ЗМІСТ
1. Завдання фінансового управління оборотними коштами і принципи їх організації.
2. Фактори, що визначають потребу у фінансуванні оборотних коштів.
3. Нормування оборотних коштів, іммобілізованих у виробничих запасах сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.
4. Нормування оборотних коштів, вкладених у незавершене виробництво.
5. Нормування оборотних коштів по готовій продукції на складі.
6. Фінансовий цикл.
7. Управління дебіторською заборгованістю.
8. Методи планування потреби в оборотних коштах.
9. Показники стану й ефективності використання оборотних коштів.
10. Джерела формування оборотних коштів. Вплив вибору джерела фінансування оборотних коштів на фінансовий стан підприємства.
Ключові слова: ОБОРОТНІ КОШТИ, ОБОРОТНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ, ФОНДИ ОБІГУ, ФІНАНСОВИЙ ЦИКЛ, НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ, ПЛАНУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
1. Завдання фінансового управління оборотними коштами й принципи їхньої організації
Активи підприємства, які в результаті його господарської діяльності повністю переносять свою вартість на собівартість продукції, перебувають у безперервному кругообігу, споживаються в одному виробничому циклі, змінюючи при цьому свою натуральну форму, називаються оборотними коштами.
У бухгалтерському балансі оборотні кошти представлені виробничими запасами й витратами, а також грошовими коштами й дебіторською заборгованістю. В Україні дві формальних ознаки визначають розмежування виробничих запасів від основних фондів:
період обороту менше одного року;
вартість активів менше 10 мінімальних розмірів заробітної плати.
У кожному кругообігу оборотні кошти проходять три стадії: грошову, виробничу й товарну.
Для забезпечення безперервності виробничого процесу оборотні кошти повинні перебувати одночасно на всіх цих трьох стадіях.
Таким чином, оборотні кошти – це інвестовані у виробничі фонди й фонди обігу кошти, що забезпечують безперервність виробничого процесу й своєчасність здійснення розрахунків.
Оборотні кошти класифікуються за наступними ознаками.
1. За стадіями кругообігу
а) виробничі фонди (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, незавершене виробництво);
б) фонди обігу (готова продукція на складі, грошові кошти й дебіторська заборгованість).
2. За методами планування, організації й регулювання: нормовані й ненормовані.
3. За джерелами формування: власні й позикові.
4. За рівнем ліквідності:
такі, що повільно реалізуються (запаси сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції);
що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість, грошові кошти на депозитах);
активи в ліквідній, монетарній формі (грошові кошти і їх еквіваленти).
Система організації оборотних коштів заснована на наступних принципах:
оперативної самостійності їх формування і використання;
визначення планової потреби в цілому й за окремими елементами;
розробки нормативів тривалої дії та їх щорічного корегування;
вибору раціональних джерел фінансування оборотних коштів;
контролю над раціональним розміщенням і використанням оборотних
коштів;
вжиття заходів щодо прискорення оборотності оборотних коштів.
На практиці значна частина наших підприємств не відповідають деяким зазначеним принципам, що вкрай негативно позначається на їхній господарській діяльності.