- •1. Поняття “парламентаризм”. Парла-зм як форма суспільного співжиття. Обмежений парлам-зм
- •2 Періодизація світового парламентаризму
- •3. Типи парламентаризму
- •4 Парламентські інститути в античному світі
- •5. Станово-представницькі установи Середньовіччя та Нового часу
- •6. Британські концепції парламентаризму: Локк, Берк, Міль, Дайсі
- •7. Американські концепції парламентаризму
- •8 Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії: Гегель, Кант
- •9 Сучасний парламентаризм
- •10. Керівні органи парламенту
- •9. Сучасний парламентаризм, його значення, функції
- •11. Двопалатна структура парламенту
- •12. Структура сучасних парламентів
- •13. Повноваження верхньої палати
- •14. Однопалатні
- •15. Повноваження нижньої палати пар-ту в двопалатних парла-ах унітарних держав
- •16. Повноваження нижньої палати пар-ту в 2-палатних парл-ах федеративних держав
- •17 Принципи організації сучасних парламентів
- •18. Сесійність та пост. Сучасних парламентів
- •19. Кількісний склад сучасних парламентів
- •21. Мажоритарна система, її вплив на структуру парламенту
- •22. Пропорційна в.Система, її вплив на структуру парламенту
- •24. Поняття «обмежувальний пункт»/ виборчий барєр
- •25. Порядок формування верхньої палати парламенту
- •26 Проблема 2-палатності в унітарних дер-ах
- •27.Прямі,багатоступінчаті вибори, призначення членів парламенту, мандат «за посадою»
- •28. Парламентські фракції/групи/клуби
- •29. Парламентські комісії/комітети парламенту
- •30. Особливості політичної структуризації парламентів Великобританії та сша
- •31. Чергові та позачергові сесії парламентів
- •32. Допоміжний апарат парламенту
- •33 Парламентські слідчі комісії
- •34. Зміст законодавчої функції
- •35. Поняття законодавчий процес
- •36 Основні етапи законотворення
- •39 Етап обговорення законопроекту
- •40 Прийняття закону
- •41. Поняття «проста парламентська, конституційна, абсолютна більшість
- •42. Етап санкціонування/підписання закону
- •43. Право вето в конституціях країн світу
- •44. Відносне / відкладальне вето й процедура його подолання
- •45. Етап офіційного оприлюднення закону
- •46. Поняття «механізм стримувань та противаг
- •47. Установча функція парл-ту
- •48. Обрання глави держави парламентом
- •49. Участь парламенту у формуванні уряду
- •50. Позапарламентський спосіб формування уряду
- •51. Участь парламентів у формуванні органів державної влади або призначенні посадових осіб
- •52. Повноваження парламенту у сфері зовнішньої політики
- •53. Квазісудові функції парламентів
- •54. Контрольна функція парламенту
- •55. Об’єкти парламентського контролю
- •56. Поняття «парламент без парламентаризму
- •57. Контрольні органи парламентів
- •58. Форми парламентського контролю
- •59. Виконавча влада як об’єкт парлам-го контролю
- •60. Інтерпеляція та депутатський запит
- •61 Тимчасові комісії парламенту
- •63. Інститут омбудсмена
- •64. «Політична відповідальність уряду».
- •65. Послання глав держав та тронні промови
- •66. Парламентські слухання
- •67. Бюджетний процес та рахункові палати
- •68 Поняття «асигнатури ? та контра сигнатури»
- •69 Процедура розпуску парламенту
- •70. Процес становлення парламентаризму в Україні
- •I етап – віче
- •II етап – запорізька січ
- •III етап – центральна рада
- •IV етап – ліга землевласників
- •71. Процедура формування парламенту україни
- •72 Конституційно-правовий статут вр України
- •73 Парламент України в системі органів державної влади
- •74 Керівні органи укр. Парламенту
- •76 Повноваження парламенту України
- •77 Проблема політичної відповідальності парламенту в Україні
- •79. Депутатський імунітет, ідемнітет
- •80 Процедура проходження законопроекту в парламенті
- •81 Президентське вето та процедура його подолання в Україні
- •82 Підстави та процедура розпуску парламенту в Україні
- •84. «Політичне лобіювання
- •85. Політичне лобіювання в укр.Парламенті
- •86. Проблема утвердження парламентаризму у постсоціалістичних державах (на прикладі Республіки Болгарії
- •87 Внутрішня організація парламентів
- •88 Моделі парламентського контролю
- •89 Проблема парламентаризму у президентських республіках
- •90. Поняття «криза парламентаризму»
8 Ідеї парламентаризму в німецькій класичній філософії: Гегель, Кант
У Німеччині найбільший внесок у формування теорії парламентаризму зробили Імануїл Кант і Георг - Вільгельм - Фрідріх Гегель. І.Кант, слідом за Ж.-Ж.Руссо, намагався обгрунтувати принцип народного суверенітету. На його думку, народ повинен вимагати своєї участі у встановленні правопорядку шляхом прийняття конституції, яка відображає його волю. Складовою ідеєю народного суверенітету була й думка про те, що кожний індивід (навіть якщо він безпосередньо не є “людиною влади”) сам знає, якими повинні бути акції влади, що зачіпають його інтереси, і здатний самостійно визначити їхній зміст. І Кант також вважав, що здійснення законодавчої влади народом виключає можливість прийняття законів, які наділяють громадян нерівними правами. Водночас уявлення мислителя про народний суверенітет мали більш ніж поміркований характер. Пряме народовладдя Руссо він замінює представництвом народу в парламенті. До того ж виборчим правом у своїй концепції Кант наділяв тільки активних людей за ознакою господарської самостійності
Своєрідним у Канта був підхід до ідеї розподілу влад у державі. На його думку, будь-яка держава має три влади: законодавчу (яка належить тільки суверенній “колективній волі народу”), виконавчу (зосереджену у законного правителя і підпорядковану законодавчій, верховній владі), судову (що призначається владою виконавчою). Субординація і злагода цих трьох влад здатні запобігати деспотизм і гарантувати благополуччя держави. І.Кант прийшов до висновку, що майбутній розвиток людства пов’язаний із утворенням світової конфедерації правових республіканських держав. З цієї точки зору, його доктрина випередила основну тенденцію політичного розвитку в ХІХст. - перехід до парламентських форм правління при збереженні інституту монархії
Г.-В.-Ф. Гегель найбільш цілісно і систематизовано розглядав проблеми парламентаризму у праці “Філософія права”. Сприйнявши концепцію розподілу влад, запропоновану Дж.Локком і Ш.Монтеск’є, він справедливо вважав належний розподіл влад у державі “гарантією публічної свободи”. Водночас він розходиться з ними в розумінні характеру і призначення такого розподілу влад, їхнього складу і т. ін. Зокрема, Гегель вважав точку зору самостійності влад та їхнього взаємного обмеження хибною, оскільки при такому підході передбачається ворожість кожної із влад до інших, їх взаємні побоювання і протидії. Він навпаки, виступав за таку органічну єдність різних влад, при якій усі влади виходять із могутності цілого і є її “плинними членами”. У пануванні цілого, в залежності і підпорядкованості різних влад державній єдності і полягає, за Гегелем, сутність внутрішнього суверенітету держави. За характеристикою Гегеля, законодавча влада - це влада визначати і встановлювати загальне. В ідеальній (розумній) державі законодавча влада належить двопалатним законодавчим зборам. Верхня палата - палата перів - формується за принципом спадковості з володарів майоратних володінь. Нижня палата - палата депутатів - обирається від решти громадянського суспільства, при цьому депутатів по корпораціях, громадах, товариствах і т. ін., а не шляхом індивідуального голосування. Урядова влада, до якої Гегель відносив і владу судову, визначалась ним як влада підводити особливі сфери й окремі випадки під загальне. Завдання урядової влади - виконання рішень монарха, підтримка існуючих законів і установ. Князівська влада служить початком, який об’єднує решту видів влади в єдине цілісне