- •Кримінологія Загальна та Особлива частини
- •§ 2. Предмет кримінологічної науки
- •§ 3. Система кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •§ 1. Поняття злочинності та її визначення
- •§ 2. Кількісно-якісні вимірювання злочинності
- •§ 3. Латентність злочинності '
- •§ 4. Системний підхід до вивчення злочинності
- •§ 1. Поняття криміногенної детермінації
- •§ 2 . Фактори злочинності
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 2. Структура особи злочинця
- •§ 3. Типологія злочинців
- •§ 1. Причини окремого злочину
- •§ 2. Умови, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 3. Криміногенна ситуація та її місце , ,,' в «механізмі» конкретного злочину , ,
- •§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
- •§ 1. Поняття попередження злочинності та класифікація попереджувальних заходів
- •§ 2. Об'єкт попередження злочинності
- •§ 4. Організація і управління процесом : попередження злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •IX, Насильницька злочинність протії життя і здоров'я особищ&т та її попередження
- •§ 2. Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи
- •§ 3. Попередження насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи
- •6 Кримінологія |51
- •§ 2. Фактори, причини та умови хуліганства , . .,.
- •§ 3. Попередження хуліганства ,,
- •XI Економічна злочинність
- •§ 1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності
- •§ 4. Попередження економічної злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 2. Криміногенні фактори злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 1. Поняття організованої злочинності
- •§ 3. Основні криміногенні причини та умови і організованої злочинності
- •8 Кримінологія 225
- •1 Кримінологія. Особлива частина
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Причини та умови, що детермінують злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів " у сфері службової діяльності
- •§ 2. Фактори, причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності
- •XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередженняшет
- •§ 3. Попередження злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 2. Криміногенні фактори, що детермінують жіночу злочинність
- •§ 3. Попередження жіночої злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 2, Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»
- •1'Кримінологія. Особлива частина
- •§ 4. Попередження професійної злочинності
- •§ 3. Попередження злочинів, учинених з необережності
- •1 Кримінологія. Особлива частина &р
- •II. Правове забезпечення профілактики злочинності
- •IV. Протидія організованій злочинності і корупції
- •1) Створити у Головдержслужбі України систему обліку державних службовців;
- •V. Зменшення кримінального тиску на економічні відносини
- •VII. Запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму
- •VIII. Протидія рецидивній злочинності
- •IX. Охорона громадського порядку та безпека дорожнього руху
- •X. Запобігання поширенню бродяжництва
- •XI. Матеріально-технічне і кадрове забезпечення ••'
Міністерство освіти і науки України . Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Кримінологія Загальна та Особлива частини
За редакцією професора /. М. Даньшина
Затверджено Міністерством освіти і науки України
як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів
Харків
«Право»
2003
ББК 67.6 К82
Підручник підготовлений викладачами кафедри
кримінології і кримінально-виконавчого права
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів»
Рецензенти:
В. С. Зелепецький, доктор юридичних наук, професор, член-кореспон-
дент Академії правових наук України,
О. М. Костенко, доктор юридичних наук, професор,
/. К. Туркевич, доктор юридичних наук, професор
Автори підручника:
професор /. М. Даньшин (передмова, розділи 1-У!, X, XIII, XVIII), професор В. Б. Голіна (розділи VII, IX, XII, XVI, XVII), доцент О. Г. Каяьмап (розділи VIII, XI, XIV, XV), доцент О. В. Лисодєд (розділ XIX).
Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] /1. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.
ІЗВК 966-7146-75-8
У Загальній частині підручника розглядаються предмет, методологія і методи кримінологічної науки, поняття злочинності та її вимірювання, детермінація злочинності і окремих злочинів, особа злочинця, попередження злочинності, кримінологічне прогнозування і планування заходів протидії злочинності.
В Особливій частині висвітлюються кримінологічна характеристика найбільш поширених злочинів, причини та умови їх вчинення, а також проблеми їх попередження.
Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних вищих навчальних закладів освіти, практичних працівників правоохоронних органів.
ББК 67.6
IЗВN 966-7146-75-8
© І. М- Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодсд, 2003 © «Право», 2003
ПЕРЕДМОВА
В навчальних планах переважної більшості вищих навчальних закладів юридичного профілю нашої країни передбачене читання такої дисципліни, як кримінологія. Це обгрунтоване і розумне рішення. Воно безпосередньо випливає з Державної програми розвитку юридичної освіти в Україні, а також з положень офіційної державної кримінальної політики, тобто доктринальної політики держави у сфері стримування злочинності.
Пояснення цьому криється в тому, що в цей час у боротьбі зі злочинними посяганнями недостатньо знати правила кваліфікації злочинів і призначення покарання за їх вчинення, треба не тільки бути навченим процесуальним і криміналістичним правилам розкриття, розслідування і розгляду кримінальних справ. Практичний працівник-юрист, крім цього, повинен бути озброєний методикою, прийомами виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, брати активну участь у межах своєї компетенції в розробці і реалізації заходів щодо їх попередження. В противному разі працівники кримінальної юстиції не повною мірою, однобічно виконують покладені на них обов'язки щодо подолання злочинності.
У зв'язку з цим випускникам юридичних вищих навчальних закладів необхідно прищепити кримінологічне мислення, дати різнобічні кримінологічні знання, оволодівши якими вони не розглядатимуть боротьбу зі злочинністю з спрощених, вузьких позицій.
Подібне завдання покладене на навчальний курс з кримінології, мета якого полягає в тому, щоб майбутній фахівець-юрист:
мав науково обґрунтоване уявлення про соціально-правову сутність злочинності;
мав у своєму розпорядженні різнобічну кримінологічну ха рактеристику злочинців;
ф -знав причинно-наслідкові комплекси, що обумовлюють окремі види злочинів;
був ознайомлений з методикою проведення кримінологічних досліджень в територіальному розрізі, на окремому об'єкті та в інших напрямах;
умів грамотно складати профілактичні документи;
чітко уявляв місце в системі кримінолого-попереджувальної діяльності спеціалізованих державних органів, різних недержавних структур і громадських формувань, а також їх обов'язки;
зі знанням справи міг реалізовувати на місцях комплексно- цільові програми попередження злочинів;
умів «правильно читати офіційну кримінально-правову стати стику» — аналізувати рівень, структуру і динаміку злочинності вза галі по кращі і в окремих регіонах.
Одержані під час вивчення кримінології знання дадуть можливість практикуючому юристу виконувати свої функції по зміцненню правопорядку і, зокрема, по боротьбі зі злочинністю більш кваліфіковано, на сучасній науковій основі.
Слід підкреслити і ту обставину, що вивчення такої складної комплексної науки, якою є кримінологія, вимагає від студентів знання окремих положень соціології, психології, педагогіки та інших суспільних наук, що, зрозуміло, істотно розширить їх професійний і загальний кругозір. Юрист — містка професія. Він повинен володіти різноманітними знаннями. Цьому також сприяє викладання кримінології.
За останні роки в Україні не було видано повноцінного підручника з кримінології. Деякі навчальні заклади публікували лише навчальні посібники з окремих її частин.
Автори цього підручника спробували написати його з урахуванням сучасного розвитку кримінологічної науки, з позицій нового українського законодавства, беручи до уваги реальний стан криміногенної обстановки в нашій країні, яка, треба сказати., в окремі періоди не відзначалася особливим благополуччям.
Сподіваємося, що пропонований підручник стане надійною підтримкою для студентів в опануванні кримінологією.
/. М.Даньїиин, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України
ЗАГАЛЬНА _
^^-л. М-Л. -Л. Ж** Л. Л-^-Я. -Ш-*. -Ж ^^^^''/ї-л^'-Л^і^і-Ц-'-Х
ЧАСТИНА
Розділ
Поняття, предмет і система кримінології
^ § 1. Поняття і визначення кримінології
Ефективна боротьба зі злочинністю, як свідчать теорія і давня практика багатьох країн, можлива і необхідна в двох тісно пов'язаних між собою напрямах. По-перше, це застосування передбаченого кримінальним законом покарання до осіб, які вже вчинили злочини; по-друге — попередження державою і суспільством ще не вчинених, але вірогідних суспільне небезпечних проявів.
Відповідно до цих двох практичних напрямів у боротьбі зі злочинністю в теорії права склалися дві наукові галузі, покликані розробляти проблеми її подолання. Перша заснована переважно на юридико-догматичному методі вивчення злочинів. Вона, являючи собою сукупність (систему) правових ідей, принципів і поглядів, розробляється теорією кримінального права. Друга випливає з юри-дико-соціологічного вчення, в основі якого містяться конкретно-соціологічні методи вивчення таких явищ, як злочинність, особа злочинця, попередження злочинів. Ця самостійна система уявлень і концепцій охоплюється кримінологічною наукою.
Кожній із згаданих наукових галузей притаманні окреслені і до того ж різні завдання. Завданням кримінального права є теоретична розробка вчення про кримінальний закон, проблем кримінальної відповідальності та окремих її інститутів (злочин, форми вини, співучасть, стадії злочинної діяльності, покарання, порядок його призначення тощо), а також встановлення і аналіз юридичних ознак окремих складів злочинів і санкцій, що застосовуються за їх вчинення.
Кримінологія. Загальна частина ж''"1 •'•.'..•••*«*•№'••• г: ;
До завдання кримінології належать: а) філософське, соціологічне, психологічне осмислення злочинності, її природи, самої її сутності; б) комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов'язані існування і відтворення злочинності; в) поглиблене вивчення особи злочинця; г) розробка відповідних рекомендацій (заходів), спрямованих на попередження окремих видів і груп злочинів.
У кримінології велика увага приділяється конкретним життєвим фактам і спостереженням. Але не менше місце відводиться в ній теоретичним побудовам філософського, соціологічного і правового характеру. Тому кримінологія являє собою одночасно і практичну, і академічну науку. Науковий опис великого емпіричного матеріалу неможливий у відсутності теорії. Без теорії немає науки.
Що стосується терміна «кримінологія», то він складається з двох слів: латинського «сгїтеп» (злочин) і грецькою «1о§оз» (вчення, поняття), і в загалі перекладається як «вчення про злочин». У науковий обіг цей термін був уведений в 1885 р., коли італійський вчений Р. Гарофало опублікував книгу про так звані «природні» і «штучні» злочини, назвавши її «Кримінологія». Згодом у зв'язку з розвитком кримінологічних знань і відокременням їх у системі наук даний термін одержав більш широке значення і вживається тепер в значенні «наука про злочинність».
Злочинність і окремі злочини являють собою соціальні і разом з тим кримінально-правові поняття. Тому кримінологія знаходиться на стику правових, суспільних і психологічних наук: права, соціології та прикладних галузей психології. В цьому зв'язку виникає питання про природу кримінології. Допускалися і зараз допускаються твердження, що кримінологія — це наука суто юридична. Існують уявлення щодо неї як про науку соціологічну, так звану соціологію злочинності (особливо це характерно для американських учених та їх прибічників). І, нарешті, одержала значне поширення думка, згідно з якою кримінологія є наукою комплексною. Вона для обґрунтування власних положень і розроблення практичних рекомендацій широко використовує статистичну методику, емпіричну соціологію та соціальну екологію, а також психологічні знання.
З першою думкою, вважаємо, погодитися не можна, тому що такі явища, котрі вивчаються кримінологією, як фактори (детермінація) злочинності, «механізм» одиничної злочинної поведінки, за-гальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності, окремих злочинів і низка інших явищ, не вміщують-
*>:н»:,.„:: < Розділ І. Поняття, предмет і система кримінології
ся повністю в межі правових, зокрема кримінально-правових, відносин. Якщо визнати, що кримінологія — наука соціологічна, то тоді вона буде штучно ізольована від юридичних наук — кримінального, адміністративного права та інших галузей права, які роблять свій істотний внесок у вирішення проблем злочинності. Більш того, при такому підході виникають неясність, невизначеність у встановленні предмета, меж і обсягів кримінологічних досліджень.
Тому напрошується єдино вірний висновок, що кримінологія за своєю природою — наука комплексна. У ній наведені і юридичний, і соціологічний, і психологічний, й інші пласти теоретичних положень, а також практичної інформації. Причому соціолого-емпірич-ний і психолого-прикладний матеріал описується, аналізується, осмислюється з позицій права. Крім того, привносячи в право певні соціологічні, психологічні, педагогічні, економічні знання і знання інших суспільних наук, кримінологія розширює свої можливості у вивченні всієї системи злочинності І проблем її попередження.
Отже, кримінологія являє собою комплексну науку про за кономірності злочинності та її конкретних проявів, особу зло чинця, фактори, причини і умови, що породжують та визнача ють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про фор ми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами. ^ ,о ,
•'•: , :(Ч'Т.. •