45. Причини інфляції. Монетариський та кейнсіанський підхід щодо визначення причин інфляції.

Дослідники причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). Інфляція попиту: (за Фрідманом, монетаристи) сутність інфляції ототожнюєтьяс з високими темпами зростання пропозиції грошей, що провокує зростання попиту і цін, а в зростання цін убачається її прояв. Інфляція витрат: спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат.

У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з рівняння Фішера: MV = QP. Звідси сер рівень цін дорівнює: P = M*V/P. Найбільш результативним чинником впливу на динаміку рівня цін є зміна маси грошей (М) в обороті. Оскільки зміна М залежить від динаміки пропозиції грошей, то вирішальним чинником є нарощування пропозиції грошей. Ці положення покладено в основу грошової теорії інфляції (монетаристи (Фрідман) та кейнсіанці).

Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається виключно грошово-кредитною політикою держави і спричинює інфляцію. За монетаристською концепцією, для розгортання в країні інфляційного процесу органи монетарного управління повинні проводити інфляційну монетарну політику (ліберальну), перш за все політику грош. стимулювання зайнятості й ек. зростання. Якщо така політика не буде проводитись (а буде проводитись жорстка монетарна політика) то інфляція буде зупинена.

Кейнсіанці принципово погоджуються з тезою монетаристів, що інфляція розвивається лише при тривалому зростанні пропозиції грошей, можливому за ліберальної грошово-кредитної політики.

Відмінність: з позиції монетаристів випливає той висновок, що заходами жорсткої монетарної політики можна стримати інфляцію і створити сприятливі умови для того, щоб економіка самостійно могла подолати кризу. З позиції кейнсіанців можна зробити висновок, що монетарна політика не повинна заважати розв’язанню внутрішніх суперечностей економіки і мусить бути настільки ліберальною, наскільки це потрібно, щоб забезпечити пропозицію грошей на необх. рівні.

Кейнсіанці наголошували на позитивних наслідках збільшення М в тому випадку, якщо ці маса (додаткова емісія) стимулює вир-во нових товарів. Тоді вир-во збільшується, тов. маса збільшується, росте з/п, збільшуються ціни, але це має позитивний вплив на економіку.

46. Економічні та соціальні наслідки інфляції.

У соціальній сфері:

1. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців і інших верств населення.

2. Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалізується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар – робочу силу, ціна на яку теж зростає. Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої соц. групи.

3. є соціальні групи населення, які не мають можливості захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це передусім пенсіонери, особи, що живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, усі працівники з фіксованим доходом, зокрема службовці державних установ, науковці, студенти.

4. загальна невпевненість підприємців і працівників у перспективі свого ек становища.

У економічній сфері:

Особливо відчутно вона впливає на розвиток вир-ва, торгівлю, кредитну і грошову системи, держ. фінанси, валютну систему і на платіжний баланс.

1. спричинює посилення диспропорціональності і хаотичності розвитку сусп. вир-ва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад вир-ва.

2. Часті коливання і стрибки цін посилюють ек. ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання НТП.

3. Спад виробництва може зумовлюватися також відпливом капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання прибутків.

4. одержані надприбутки вміщують переважно в реальні цінності — земельні ділянки, золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасно зменшують свої традиційні витрати, насамперед виробничого призначення.

5. зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів вир-ва.

6. ек. суб’єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовий обіг. Власники грошових коштів не будуть вкладати їх у банки, якщо депозитний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки збільшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до подорожчання банківських позик.

7. переважання бартерних операцій та розрахунки іноземною валютою.

8. У міру поглиблення інфляції виникає «голод» на грошові знаки, бо дрібні купюри зовсім втрачають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром.

9. реальна вартість усієї суми держ доходів постійно зменшується, вона скорочує витрати, особливо на соц. потреби.