61.Класифікаційна характеристика інструментів грошово-кредитної політики.

Інструменти грошово-кредитної політики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й у реальному та зовнішньому секторах.

Інструменти грошово-кредитної політики умовно можна класифікувати за такими ознаками:

характер впливу на грошовий ринок;

спрямованість регулятивного впливу;

характер впливу на ліквідність банків;

періодичність використання.

За характером впливу на грошовий ринок інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові).

Інструменти прямої дії - це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив. Вони спрямовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зокрема визначають або обмежують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів).

Інструменти опосередкованої дії - це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб’єктів ринку. Інструменти опосередкованої дії ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки проводять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах.

Залежно від спрямованості регулятивного впливу інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти загальної спрямованості та селективні інструменти. Дія інструментів загальної спрямованості поширюється на всі банки, на грошовий ринок у цілому. Дія селективних інструментів поширюється вибірково - на окремі банки або їх групи, на певні види банківської діяльності, на регулювання окремих видів кредиту.

Залежно від характеру впливу на ліквідність комерційних банків розрізняють інструменти, спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків (наприклад, політика рефінансування комерційних банків, купівля центральним банком цінних паперів на відкритому ринку), та інструменти, спрямовані на вилучення (стерилізацію) надлишкової ліквідності (наприклад, розміщення центральним банком депозитних сертифікатів, проведення операцій «зворотного» репо).

Залежно від періодичності використання інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти постійної дії та інструменти разового використання. Постійно діючі інструменти центральні банки використовують для проведення як активних, так і пасивних операцій. Центральні банки обмежують доступ комерційних банків до інструментів постійного кредитування і депонування коштів через установлення спеціальних процентних ставок, наприклад, кредити «овернайт» надаються за найвищою процентною ставкою на грошовому ринку, а депозити «овернайт» приймаються за найменшою процентною ставкою на грошовому ринку. Застосування центральними банками разових інструментів грошово-кредитної політики є розміщення ними у разі потреби депозитних сертифікатів.

62.Політика обов’язкових резервних вимог як інструмент грошово-кредитної політики: зміст, ефективність, основні компоненти механізму резервування. Чинний порядок резервування в Україні.

Дія цього інструменту полягає у встановленні і зміні ЦБ норми в межах якої КБ зобов’язані тримати залучені кошти у вигляді обов’язкових резервів як правило на рахунку у ЦБ.

Спрямованість політики обов’язкових резервів – резерву вільної частини коштів залучених КБ спрямованих на обмеження їхньої можливості збільшувати пропозицію грошей (через грошовий мультиплікатор).

Крім того ця політика використовується для регулювання банківської ліквідності.

Механізм використання цього інструменту:

1.Норму обов’язкових резервів визначає або ЦБ або вона визначається на законодавчому рівні

2.База, що використовується для визначення обов’язкових резервів. Норма обов’язкових резервів найчастіше встановлюється у % відношенні до суми залучених банками небанківських депозитів.

3.Банківські активи, які ЦБ дозволяє використовувати на покриття обов’язкових резервів.

Найчастіше ЦБ вимагає щоб КБ зберігав обов’язкові резерви на рахунку ЦБ (кореспондентський або окремий рахунок), в деяких випадках ЦБ дозволяє КБ для покриття обов’язкових резервів високоліквідні активи: готівку в касі КБ; придбані КБ державні ц.п.

1.Нарахування ЦБ % за кошти обов’язкові резервів, що зберігаються на рах. ЦБ

2.Величина норми резервів і критерії її диференціації.

3.Розрах. період дотримання обов’язкових резервів (декада, півмісяця, місяць) і порядок регулювання резервних вимог.

Політика обов’язкових резервних вимог потенційно дуже потужний інструмент грошово-кредитного регулювання.

Цей інструмент не є адекватним в ринковій економіці, тому що він передбачає пряме втручання регулятивного органу в діяльність КБ.

Основні положення чинного порядку обов’язкових резервів в Україні:

1.Норму обов’язкових резервів встановлює НБ у повному % від суми залучення банками коштів.

2.Формування обов’язкових резервів здійснюється за зведеним балансом банку юр.ос.

3.НБ може встановлювати диференційовані норми резервування.

Критерії диференціації:

-строк залучення депозитів

-валюта залучення коштів

-категорія вкладника

Встановлені норми: строкові депозити юр. та фіз..ос. у нац..валюті – 0%; кошти юр. та фіз..ос. у нац..валюті на поточних рахунках – 0%; короткострокові депозити юр. та фіз..ос. в іноз..валюті – 7,5%; довгострокові депозити юр. та фіз..ос. в іноз..валюті – 2%; кошти юр. та фіз..ос. в іноз..валюті на поточних рахунках – 8%; кошти залучені банками від банків нерезидентів і фінансових організацій нерезидентів у нац..валюті – 0%; кошти залучені банками від банків нерезидентів і фінансових організацій нерезидентів . в іноз..валюті – 2%.

1.Формування обов’язкових резервів здійснюється у національній валюті.

2.НБ вимагає формування обов’язкових резервів на окр..рах КБ в НБ у розмірі 100% від суми обов’язкових резервів, що були сформовані за попередній звітний місяць.

3.Звітним періодом резервування є місяць.

4.На окремому рахунку КБ в ЦБ зберігається 70% обов’язкових резервів, а залишки на коррахунку (30%).

5.НБ дозволяє КБ використовувати для покриття обов’язкових резервів придбані КБ цільові ОВДП, випущені з метою фінансування витрат, пов’язаних з проведенням чемпіонату Європи ( 50% від номінальної вартості придбаних облігацій).

6.НБ щомісячно контролює дотримання банками норми обов’язкових резервів і за недотримання норми застосовується до банків штрафні санкції.