- •Урок аналізу помилок – різні підходи до його проведення
- •Види помилок у письмових роботах
- •2.1. Форми, методи та прийоми роботи на уроці аналізу контрольного диктанту
- •2.2. Аналіз типових помилок, допущених у переказах, і шляхи їх усунення
- •2.3. Методика проведення аналізу помилок, допущених у творчих роботах
- •Висновки
- •Список використаної літератури:
- •Додатки
Види помилок у письмових роботах
Система роботи вчителя щодо аналізу помилок складається з таких ключових моментів:
1) попередження можливих помилок при вивченні різних тем курсу на основі прогнозування;
2) пошук та виправлення помилок самими учнями шляхом самоперевірки й редагування;
3) виправлення, облік, класифікація помилок учнів для діагностики й організації корекційної роботи школярів;
4) організація та проведення спеціальних уроків роботи над помилками.
Починаючи з 5 класу, необхідно привчити учнів правильно визначати різновиди помилок, зокрема школярі повинні розрізняти орфографічні, пунктуаційні, змістові, лексичні, стилістичні та граматичні помилки. Виробленню цих навичок сприяють пам’ятки, зорові опори, тексти для редагування.
На жаль, досі немає чіткої класифікації помилок, характерних для усного та писемного мовлення, а описані в методичній літературі класифікації є недосконалими: деякі граматичні помилки відносять до мовних ( раніше їх вважали стилістичними); ототожнюють граматичні ( а саме – морфологічні та словотворчі) помилки з орфографічними.
Серед наявних класифікацій на особливу увагу заслуговує класифікація Омельчука С. [12, с. 65], який дає таблицю класифікації видів помилок, що є досить змістовною та доступною. (Див. додаток I)
Аналізуючи зміст письмових переказів і творів, учитель перевіряє, наскільки учень оволодів інформативно-змістовими та структурно- композиційними вміннями, зокрема такими, як: орієнтуватися в ситуації спілкування, усвідомлювати тему і основну думку висловлювання та добирати для нього необхідний матеріал; добирати основний матеріал для розкриття задуму (розмежовувати основне і другорядне), зв’язувати між собою факти, думки в окремі частини (мікротеми) висловлювання, визначати, у якій послідовності розташувати ці логічно завершені частини, продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями, виділяти слова, важливі для висловлення думки, використовувати мовні засоби відповідно до комунікативної мети.
Цією поблемою займається дослідник Алла Ярмолюк [22, с. 7]., яка говорить про те, що вчителеві необхідно проаналізувати письмову роботу учня у двох напрямках:
1) з погляду змісту;
2) мовного оформлення.
Поряд з позитивними сторонами творчих робіт, у ній виявляються дві групи недоліків:
1) у змісті;
2) у мовному оформленні.
Таким чином, вона сформувала власну класифікацію типів помилок.
До змістових помилок вона відносить такі:
І. Інформаційно-тематичні:
1) невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту;
2) наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою переказу або твору;
3) відсутність важливої інформації (або її частини), необхідної для розкриття теми та основної думки;
4) невдалі узагальнення, висновки;
5) неправильно описані події, вчинки персонажів, явища, виклад фактів, які не віповідають дійсності;
6) перекручення первинного тексту переказу;
7) невідповідність комунікативному завданню – не враховано мовленнєву ситуацію, адресата мовлення та мету спілкування;
8) відсутність доказовості думки, самостійних суджень, виразної особистісної позиції (врахування при цьому виду роботи та жанру висловлювання) [22, с. 7].
II. Окремо виділено помилки, що порушують структуру тексту:
1) непропорційність частин тексту (вступу, основної частини, висновку) або відсутність якоїсь;
2) невідповідність тексту плану висловлювання (не розкрито мікротеми, порушено порядок їх викладу);
3) відсутність смислового зв’язку між частинами тексту та всередині мікротем (непослідовність викладу думок) [22, с. 8].
До групи лексичних помилок відносять недоліки, пов’язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання та обраному стилю. Умовно їх ділять на дві групи:
І. До цієї групи належать помилки, пов’язані з порушенням лексичної та фразеологічної норми:
1) вживання слова у невластивому йому значенні: «обдати гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором); «я рахую, що так треба зробити» (вважаю); «здоровий м’яч» (великий), «довга дівчина» (висока), «добра страва» (смачна страва), «батько працює залізняком» (на залізниці – залізничником);
2) порушення лексичної сполучуваності слів: «сильна дружба» (міцна), «малий шелест листя» (тихий шелест), «зробити героїчний вчинок» (здійснити), «дешеві ціни» (низькі), «коричневі очі» (карі);
3) неточне вживання, фразеологізмів: «забити руку» («набити руку»), «жити іншим розумом» («жити чужим розумом»), стати за спиною» («жити за спиною»).
II. Виокремлює помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення (розрізнення помилок, що належать до цієї групи, у вчителів викликають найбільші утруднення, тому що вони найтісніше пов’язані з поняттям стилю мовлення, і деякі науковці їх відносять до лексико-стилістичних):
вживання зайвого слова (плеоназм): «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал»; «пернаті птахи», «обурюватися гнівно»;
вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів (тавтологія): «святкове свято», «в образі Відображено», «учитель учить», «заробити заробіток»;
дослівний переклад слів та словосполучень, так звані «кальки» та вживання русизмів: «приймати участь» (замість брати участь), «лічити хвороби» (лікувати), «та мені мішаєш» (заважаєш), «кранівщик» (кранівник), «минуло дві неділі» (два тижні);
невиправданий повтор того ж самого слова (словосполучення) в одному чи в сусідніх реченнях [22, c. 8].
Помилки, які свідчать про брак єдності стилю називають стилістичними (С):
1) вживання слів і висловів іншого стилю;
2) невдале використання експресивної лексики й емоційно забарвлених засобів;
3) немотивоване застосування діалектних і просторічних слів та виразів;
4) зміщування лексики різних історичних епох [22, с.8].
В окрему групу виділяють граматичні помилки, які також виникають як результат порушення правописних норм:
1) неправильне утворення слова (словотвірні помилки): «отогнати хижака» (замість відігнати), сумлінний, працюючий робітник» (працьовитий), «благородність» (благородство), «торфівний» (торф’яний, торфовий), «завдовольнити» (задовольнити);
2) помилкове утворення форм слова (порушення морфологічних норм): «немає місців» (замість місць), «по селам» (по селах), «стара собака» (старий собака), «самий високий» (найвищий), «біля його» (нього), «біжуть» (біжать), «посадю» (посаджу);
3) неправильна побудова словосполучень та речень (порушення синтаксичних норм): «навчання українській мові» (української мови.), «за| власною волею» (з власної волі), «до мого великого подиву» (на мій. великий подив), «автобус по замовленню» (на замовлення), «вхід по перепусткам» (за перепустками), «Василь швидко зробив уроки і побіг у футбол», «До будівельного майданчика від’їхала навантажена машина піском», «Ця книга вчить чесності, добру, любити та поважати друзів»;
4) вживання однотипних конструкцій (такі помилки точніше назвати, граматико - стилістичними, однак, для шкільної практики обмежимося тим, що віднесемо їх до граматичних) [22, c.8].
Якщо в учнів виникають певні труднощі при з’ясуванні правила, то вони можуть скористатись поданою нижче таблицею, яку пропонує вчитель Мартиник Т. О. [9, с. 6], така таблиця є доступною для учнів різної вікової категорії.
Види помилок |
У чому суть помилки |
Змістові (З)
|
|
Лексичні (Л) |
|
Стилістичні (Ст)
|
Вживання поряд в одному висловлюванні однакових за звуковим складом слів або їх частин (на наступному уроці, промовець про проблеми дітей зазначив) |
Граматичні (Г) |
|
Орфографічні (І) |
Неправильно написане слово |
Пунктуаційні (V) |
Неправильно розставлені розділові знаки |
Отже, знання видів помилок дає змогу вчителеві визначити найефективніші шляхи роботи над удосконаленням письмового мовлення учнів і допомагає школярам зменшити вірогідність допущення того чи іншого типу помилки в письмових роботах.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ АНАЛІЗУ ПОМИЛОК