- •К. П. Пейчев екологічне право україни
- •Поняття екологічного права
- •Закони та підзаконні акти в системі джерел екологічного права
- •Тема № 2 Право власності на природні ресурси
- •Поняття права власності на природні ресурси, його зміст і специфіка
- •Система органів державного управління в галузі екологічних відносин
- •Тема №4 Правове регулювання використання та охорони земель
- •Земля як об'єкт екологічних відносин
- •Система законодавства щодо охорони та використання земель
- •Система законодавства щодо використання та охорони вод
- •Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод
- •Поняття охорони вод та система заходів водоохорони
- •Водоохоронні зони та зони санітарної охорони
- •Здійснення заходів по охороні вод від забруднення, засмічення і вичерпання
- •Запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідація їх наслідків
- •Система законодавства щодо використання та охорони надр
- •Поняття використання надр та його види
- •Суб'єкти надрокористування, їх права та обов'язки, припинення права користування надрами
- •Користування надрами для видобування корисних копали
- •Користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин
- •Здійснення заходів з охорони надр
- •Тема № 7 Правове регулювання використання та охорони лісів
- •Система законодавства щодо використання та охорони лісів
- •Поняття використання лісів і його види
- •Використання лісів на праві користування
- •Тема № 8 Правове регулювання використання і охорони тваринного світу
- •Тваринний світ як об'єкт екологічних відносин
- •Система законодавства щодо використання та охорони тваринного світу
- •Право власності на об'єкти тваринного світу
- •Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітнїх, виховних та естетичних цілях
- •Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин та отримання продуктів їх життєдіяльності
- •Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі
- •Охорона тваринного світу
- •Засоби забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі
- •Поняття природно-заповідного фонду, його склад та режим
- •Форми власності на території, об'єкти природно-заповідного фонду та види їх використання
- •Режим регіональних ландшафтних парків
- •Режим ботанічних садів та дендрологічних парків
- •Режим зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
- •Тема № 10 Правове регулювання використання та охорони рослинного світу
- •Система законодавства щодо використання та охорони рослинного світу
- •Загальне використання природних рослинних ресурсів
- •Спеціальне використання природних рослинних ресурсів
- •Використання природних рослинних ресурсів з господарською метою
- •Використання природних рослинних ресурсів з іншою (не господарською) метою
- •Інтродукція, акліматизація та селекція рослин; ботанічні колекції
- •Регулювання викидів пересувних засобів і установок та впливу їх фізичних факторів
- •Охорона атмосферного повітря під час застосування пестицидів та агрохімікатів; видобування надр та проведення вибухових робіт; охорона від забруднення відходами
- •Тема № 12 Економіко-правовий механізм в екологічному праві
- •Поняття економіко-правового механізму в екологічному праві та види економічних заходів
- •Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища
- •Поняття та види зборів за спеціальне використання природних ресурсів
- •Збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу
- •Збори за забруднення навколишнього природного середовища та за погіршення якості природних ресурсів
- •Економічне стимулювання в екологічній сфері
- •Тема № 13 Забезпечення екологічної безпеки
- •Поняття екологічної безпеки
- •Загрози національній екологічній безпеці України
- •Об'єкти та діяльність, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •Тема № 14 Правове регулювання відносин щодо надзвичайних екологічних ситуацій та поводження з відходами
- •Законодавство про відходи
- •Принципи і напрями державної політики у сфері поводження з відходами
- •Державне регулювання безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами
- •Тема № 15 Екологічні права та обов'язки людини
- •Види екологічних правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність
- •Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •Тема № 17 Міжнародне право навколишнього середовища
- •Підстави застосування в Україні норм міжнародного екологічного права
- •Принципи міжнародного права навколишнього середовища
- •Екологічне співробітництво між Україною і єс, адаптація законодавства
Режим зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.
Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються зоологічним паркам, вилучаються з господарського використання.
Структура території та основні вимоги щодо режиму зоо-логічних парків
На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони:
® експозиційна - призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;
наукова - у її межах проводиться науково-дослідна робота; відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією парку;
рекреаційна - призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;
господарська - зона, де розміщуються допоміжні господарські об'єкти.
Проект організації території зоологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними організаціями і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває зоологічний парк, за погодженням з: центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища — щодо зоологічних парків загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо зоологічних парків місцевого значення.
Зоологічні парки можуть організовувати пересувні експозиції тварин, мати у своєму складі підсобні господарства, які створюються для забезпечення тварин кормами.
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.
Оголошення парків-нам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.
Основні вимоги щодо режиму парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-пар- кового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження
Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Охорона об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України у складі Мінприроди.
Положення про Державну слу жбу заповідної справи затверджено ІЇКМУ від 9 серпня 2001 р.
Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів прнродно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Працівники служб державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право:
вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням - режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон;
перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно- чаповідного фонду;
доставляти порушників установленого режиму з метою з'ясування особи;
складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;
вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;
проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних, засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування;
безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд;
вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Працівники служби державної охорони природно-заповідного фонду України під час виконання службових обов'язків мають право на носіння форми встановленого зразка, табельної зброї та інших спеціальних засобів відповідно до законодавства України.
Законодавством України забезпечується правовий і соціальний захист працівників служби державної охорони та інших служб, що здійснюють охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 61). І
і
Курорти та лікувально-оздоровчі зони
Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються тери- • торії, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей (ст. 63 Про охорону).
Курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.
Лікувально-оздоровча місцевість — природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань (відрізняється від курортів недостатньо розвинутою інфраструктурою).
Регулюється Законом України «Про курорти» від 10.05.2000 р.
Землі курортів відносяться до земель оздоровчого призначення, і їх використання регулюється гл.8 ЗКУ.
За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення.
Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.
Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рекреаційні зони
Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, при- шачені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Регулюється ЗКУ гл. 9, ЖУ, ВКУ, Законами України «Про іуризм» 2003 р., «Про фізичну Культуру і спорт» 1993 р.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки '.елених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, іііівчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, юмельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Червона та Зелена книги
Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.
Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.
Об'єкти, занесені до Червоної книги, можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Ведення Червоної книги України здійснюється Мінприроди.
Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:
зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах:
зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;
зникаючі - види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
рідкісні - види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;
неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;
недостатньо відомі - види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації (ст. 13).
Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекцішшх цілях, у тому числі для розмноження, розселення І розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом, порядок видачі якого встановлюється Мінприроди. Зелена книга
Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України.
Порядок ведення Зеленої книги України визначається КМУ.
Положення про Зелену книгу України затверджено ПКМУ від 29 серпня 2002 р. № 1286.
Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги (далі—рослинні угруповання), забезпечується шляхом:
установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно- правових актів;
« створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;
врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальнсї документації, проведення екологічної експертизи тощо;
проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень;
запровадження особливих видів режиму збереження;
проведення відповідної еколого-просвітиицької роботи та інформування громадськості про їх стан;
установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання;
приєднання України до відповідних природоохоронних конвенцій, укладення міжнародних угод у цій сфері.
Ведення Зеленої книги покладається на Мінприроди і фінансується за рахунок державного бюджету, Мінприроди забезпечує офіційне видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників.