11. Охарактеризуйте основні положення об’єктивного ідеалізму Платона.

Видатним систематизатором поглядів Сократа, який підняв його вчення на якісно новий рівень, був його учень Платон (427-347 рр. до н. е.). Філософська спадщина Платона, крім трактатів "Апологія Сократа", "Закони", листів і епіграм, містить ще 34 діалоги.

Платон – перший свідомий об’єктивний ідеаліст, його ідеалізм був свідомою реакцією на матеріалізм. На його думку, усі матеріалісти знаходяться у «печері» і є її «в’язнями».

Матеріалісти бачать лише світ речей, вони обмежені виключно своїми почуттями і подають, що окрім цієї «печери» і цих почуттів нічого не існує. Насправді, і сама печера і все, що в ній – це лише тінь речей. Інше – світ ідей (ейдоси), вони незмінні, існують самі по собі, незалежно від простору та часу і утворюють своєрідну піраміду.

1) Ідея єдиного:

Ейдос – першоджерело усього сущого

Ідея – сутність речі, її ідеальна форма, зразок, родове поняття.

Водночас світ ідей ейдосів протистоїть світу матеріальних речей не лише як сутність протистоїть явищу, як добро злу, як прекрасне потворному. Світ речей походить від світу речей – світ становлення, мінливе все, недовговічне, потворне, хибне, зле, випадкове.

2) Хора – начало всього сущого, основна причина нестабільного світу. Танари вічна і несотворима як ейдоси. Однак саме матерія є спів причиною виникнення всього сущого і головним джерелом негараздів.

3) Бог – Джеміург ( творець), його роль полягає у поєднанні ейдосу та матерії, поєднання матеріального та ідеального.

Характерна риса філософії Платона: різне протиставлення усього сущого. На особистому рівні протилежність матеріального та духовного як протилежного як протилежність душі і тіла. Тіло – тимчасовий притулок для безсмертної душі. Відповідно до ідеї метемпсихозу, душа людини мандрує по різним тілам в залежності від поведінки, тобто яке начало домінує у людині.

Водночас у Платона прагнення до досконалості виступає прагнення до смерті, тобто досконалою може бути душа. В основі пізнання лежить не емпіричний досвід, а наші спогади – анамнези.

Обґрунтування концепції ідеальної держави. На його переконання, людина може бути моральною за певних обставин. На думку Платона, якості ідеальної моделі держави, може послужити Давня Спарта, Платон виходить з того, що в основі виникнення держави є суспільна не обхідні розподілу праці.

12.Розкрийте головні ідеї філософії а. Блаженого

З усіх "отців церкви" найбільший вплив на розвиток філософії мав Августин Блаженний (354-430). Його головними творами є "Сповідь", "Про трійцю", "Про град Божий". Він доводив, що Бог - найвище буття. В ньому перебувають вічні ідеї, які зумовлюють існуючий у світі порядок. Бог створив світ із нічого з доброї волі, а не з необхідності. Людина - це малий світ, який поєднує в собі природу матеріальних речей, рослин і тварин, а також має розумну душу і свободу волі. Душа людини, за Августином, є безсмертною, "першородний гріх" Адама та Єви вразив усе людство і для порятунку в майбутньому житті недостатньо сил людини. Необхідний примат духовної влади над мирською, бо без церкви немає порятунку.

Августин дає принципово нове тлумачення часу, підкреслюючи його спрямованість у майбутнє, на відміну від циклічного уявлення про час в античності. Однак розуміння ним проблеми часу було історично обмеженим. Історія, за Августином, - лише короткий відрізок між двома "вічностями": створенням світу Богом і "тисячолітнім" царством Божим на землі. "Людина, говорить він, - тимчасовий мандрівник на землі, "світильник на протягу", реальне життя - лише підготовка до загробного. Чим швидше людина звільниться від пут земного життя, тим швидше досягне "блаженства". Подібний підхід містив у собі (хоч і у фантастично-ілюзорній формі) зародок ідеї історії, історичного поступу.

Віра в Бога - вихідний момент пізнання, за Августином. Творцем усіх ідей і понять він вважає Бога. Мислитель стверджував єдність віри і пізнання, первинність віри над розумом. Не самостійність людського розуму, а натхнення релігійних догматів є авторитетом. Церква - єдина, безгрішна, остання інстанція будь-якої істини.

Соціально-політична доктрина Августина заснована на ідеї нерівності. Він софістичними аргументами захищав рабство та приватну власність багатіїв. Біднякам радив любити тільки те, що не можна відняти, тобто не багатство, а Господа Бога. У вченні Августина Блаженного виявилась одна з основних тенденцій феодального світосприймання - ідея лицемірного аскетизму, зневаги до плоті, до матерії. "Гріховному" та "тимчасовому" земному життю він протиставляв вічне й "блаженне" "потойбічне" існування.