§ 3. Поняття цивільного процесуального права

Порядок розгляду і вирішення цивільних справ регулюється законодавством про цивільне судочинство. Цивільні процесуальні норми, закріплені в законодавстві, утворюють цивільне процесу­альне право.

Цивільне процесуальне право - сукупність правових норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, тобто правосуддя у цивільних справах, а також порядок примусо­вого виконання судових рішень. Воно є самостійною галуззю права, оскільки має специфічний предмет і метод правового регулювання.

Предметом цивільного процесуального права є суспільні від­носини, що виникають у сфері цивільного судочинства - цивільні процесуальні відносини. Ці відносини виникають на основі норм цивільного процесуального права в результаті діяльності суду, учасників процесу, органів, які виконують судові рішення. Таким чином, предмет цивільного процесуального права обмежений су­дочинством.

Питання про предмет цивільного процесуального права в юридич­ній науці вирішується неоднозначно. Зокрема, деякі автори вклю­чають у предмет цивільного процесуального права діяльність не тільки суду, але й інших державних органів, громадських організа­цій, що здійснюють захист суб’єктивних прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, виходячи зі спільності предмета захисту (прикладом можуть бути комісії з трудових спорів)⁸. Опоненти цієї позиції вважають, що різниця в предметі і методі правового регулю­вання діяльності цих органів дає можливість включати в предмет цивільного процесуального права лише діяльність судів⁹.

З іншого боку, не зовсім доцільним буде виключення з пред­мету правового регулювання галузі третейського розгляду, під яким розуміють процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом. Діяльність третейських судів, хоча і не може розглядатись як правосуддя, тісно переплітається з цивільним судочинством, в якому за скаргою сторін вирішуються питання

належності, процедури третейського розгляду та деякі інші питан­ня. Втім, таке ж відношення третейський розгляд мас: і до госпо­дарського процесу, що свідчить про значний взаємозв’язок проце­суальних галузей права між собою.

Під методом правового регулювання розуміється спосіб впливу на врегульовані цивільним процесуальним законодавс­твом суспільні відносини. Метод правового регулювання, харак­терний для цивільного процесуального права, сформувався під впливом двох факторір. Сутність першого у тому, що виникнення і розвиток цивщьного'процесуального провадження залежи ть від вблевиявлення зацікавлених учасників процесу. Другий - поля­гає у тому, що обов’язковим і вирішальним суб’єктом цивільних процесуальних відносин є суд, який приймає від імені держави владне рішення, що підлягає примусовому виконанню. Ці факто­ри дозволяють визначити метод цивільного процесуального права як імперативно-диспозитивний, у якому владні 'відносини поєд­нуються з волею і рівноправністю зацікавлених осіб. Цей метод виявляється у складі і правовому становищі суб’єктів правовідно­син, характері юридичних фактів, правах і обов’язках учасників процесу, санкціях. ;

Цивільне процесуальне право як і будь-яка інша галузь права має свою систему. Система цивільного процесуального права виз­начається сукупністю процесуальних норм, що регулююті^рраво- суддя в цивільних справах та завдань цивільного судочинства.

В основу побудови системи цивільного процесуального права покладено структуру ЦПК, який ґрунтовно розвиває конституційні принципи судової системи і правосуддя в державі. Визначена струк­турою ЦПК система цивільного процесуального права складається з двох частин - загальної та особливої. ^:

Загальна частина містить норми й інститути, що мають зна­чення для всієї галузі цивільного процесуального права, всіх; видів провадження і стадій цивільного процесу, наприклад, норми, які встановлюють компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ (статті 15-17 ЦПК), передбачають склад суду, підстави та порядок відводів (статті 18-25 ЦПК), присвячені доказам і доказуванню ЦПК). ■'

, Особлива частина включає норми та інститути, які врегульо­вують порядок розгляду і вирішення цивільних справ за видами провадження та стадіями цивільного Цроідесу, скажімо, норми,

визначають особливості наказного провадження (статті 95- 106 ЦПК), встановлюють порядок розгляду судом справ про уси­новлення (статті 251-255 ЦК України), порядок провадження у зв’язку з винятковими обставинами (статті 353-360 ЦПК).