56 Транзит в програмах українських політичних партій

Демократія сьогодні розглядається як один із основних напрямів розвитку держав постсоціалістичного простору. У 1991 р. Україна зробила свій вибір на користь демократичного шляху розвитку, який передбачає підвищення рівня та якості життя населення, залучення громадян до прийняття державних рішень, що мало масову підтримку з боку українців. Майже всі політичні партії України декларують свою прихильність до побудови демократичної держави. Але яким чином вони це збираються зробити залишається поки що питання відкритим. Складність полягає в тому, що всі політичні гравці бачать демократію по-своєму. Взагалі є кілька визначень демократії, є різні її моделі. Міра демократичності держави визначається можливістю громадян впливати на прийняття державних рішень. Ключовими критеріями для дослідження є рівень демократизації та верховенства права. Перший критерій вимірюється шляхом оцінки виборчого процесу, громадянського суспільства, незалежних ЗМІ та державного управління. Верховенство права оцінюється за допомогою співставлення рівня розвитку конституційної, законодавчої та судової системи, а також рівня корупції. На цих індикаторах базується, зокрема "Freedom House", що систематично вивчає розвиток демократії на макрорівні. Отже, виходячи із критеріїв демократизації спробуємо проаналізувати виборчі програми та виступи лідерів партій-блоків, найбільш впливових суб'єктів виборчого процесу України. Адже саме вони, отримавши місця у парламенті, формують основні засади державної політики, а також уряд, який має їх здійснювати.

Стратегія "Українського прориву" Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ) базується на будівництві справедливої та конкурентоспроможної держави, на формуванні чесної і відповідальної політики. Її виконання передбачає реалізацію дванадцяти стратегічних ліній. Гаслом передвиборчої кампанії БЮТ стало старе і добре відоме гасло, що асоціюється з відродженням України початку XX ст. "Свій до свого по своє". Воно об'єктивно спрямоване на консолідацію нації. Стратегічною метою Партії регіонів (ПР) є реалізація ряду політичних і економічних реформ, які забезпечать динаміку та ефективність механізмів соціально-орієнтованої ринкової економіки, сприятимуть утвердженню в Україні консо-лідованої демократії. Свого часу Д.А.Растоу зазначив, що основною умовою для розвитку демократії є національна єдність. Отже, першим кроком до становлення демократичного способу правління має стати об'єднання нації. Потрібно спочатку знайти об'єднавчу ідею. Наступним кроком має стати консолідація. Стратегічна мета "Нашої України - народної самооборони" ("НУ - НС") відповідає принципам та духу демократії: створити підзвітну громадянам правову державу. Втілити нову економічну стратегію. Об'єднати націю через духовне відродження.Українські традиції і духовні цінності зцементують країну.

Соціалістична партія України вважає, що виконання її програми-мінімум передбачає усунення кланового режиму і встановлення народно-демократичної системи влади. Програми-максимум - перехід до суспільства демократичного соціалізму.

Замість терміна "демократія" комуністи вживають "народовладдя", що, власне, відповідає духу демократії. Вони пропонують: "Відродити народовладдя, контроль трудящих за діяльністю владних структур".

Блок Литвина іде на вибори, щоб "подолати бідність та відновити соціальну справедливість, забезпечити особисту свободу кожному і національний престиж держави". Стратегію розвитку країни бачить як освітній, науковий та інноваційний прорив.

Об'єктивно програми партій і блоків спрямовані на розвиток демократії, навіть якщо вони її називають народовладдям. Але громадяни визначають свій рівень можливості впливати на прийняття рішень як дуже низький, що є опосередкованим показником недовіри до влади. Більше 63% вважає, що неспроможні впливати на рішення влади, а більше 70% вважає, що не має можливості контролювати владні органи.

Яким же чином політичні партії будуть долати недовіру громадян до себе і залучати їх до участі у політичному процесі?

Зокрема, БЮТ запропонував Всенародний референдум щодо схвалення і прийняття нової Конституції (хоча навесні 2009 р. всі засоби масової інформації говорили про змову БЮТ і ПР щодо прийняття нової Конституції у парламенті без участі народу). Так, референдум - це елемент безпосереднього волевиявлення народу, але тільки 8,9% громадян вірять у дієвість референдуму. Це зрозуміло, ми маємо негативний досвід референдуму 2000 р., коли народ проголосував, а політики сказали, що не мають механізму імплементації рішень референдуму. Рішення Конституційного суду від 5 жовтня 2005 р. щодо дієвості референдуму настільки розпливчате, що юристи трактують його кожний по-своєму.

Так, Шаповал вважає, що народ має право безпосередньо ухвалювати Конституцію на референдумі, а Євграфов - що результати всенародного опитування все одно мають затверджуватися Верховною Радою.

На думку З.Лунь, прийняття нової конституції відбувається, як правило, з огляду на якісні зміни у державному і суспільно-політичному житті країни, і якщо це -держава демократична, держава, у якій прийнятною є ідея установчої влади, то суб'єктом прийняття Основного Закону є народ, який прямо (на референдумі) чи за посередництва іншого суб'єкта (парламенту, установчих зборів) реалізує свої повноваження. При цьому прийняття нової конституції України не передбаченочинною і, на думку деяких учених, - це є цілком природно, оскільки вона приймається "не за моделлю фіктивного шлюбу, тобто укладеного без відповідних намірів. Частково цю тезу підтверджує рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 р. у справі про здійснення влади народом. Правова позиція Конституційного Суду України полягає в тому, що право народу приймати Конституцію випливає з норми ст. 5 Конституції України (п. 4.3), а всеукраїнський референдум є способом її прийняття (п. 4.1). Але аналізуючи абзац 3 п. 4.1 даного рішення, можна зробити висновок, що орган конституційної юрисдикції створив норму, визначивши спосіб прийняття конституції України в цілому.

Ще одна проблема. Закон України "Про Всеукраїнський та місцеві рефе- рендуми" був ухвалений у 1991 р., а зміни до нього вносились всього один раз – у 1992 р. Спрацював він також один раз. З того часу змінилась конфігурація влади, прийнято Конституцію. Очевидно, є проблеми з його застосуванням з юридичної точки зору. Зараз у парламенті є кілька пропозицій щодо змін до названого закону, але коли вони будуть розглядатись - не відомо. Отже, гасло БЮТ щодо референдуму сприймається народом швидше з недовірою. Лідер Блоку Литвина вважає, що референдуми потрібні, думку людей треба питати, але вона буде реалізована під час дочасних або строкових виборів. При цьому, за його словами, влада не повинна перекладати на людей ті завдання, які вона повинна вирішувати. Президент України В.Ющенко позитивно сприймає ідею референдуму. Позитивно до неї ставиться і Партія регіонів, задекларувавши в своїй програмі необхідність проведення референдуму під час вирішення питання про вступ України до НАТО.

Становлення демократії асоціюється зі свободою вибору, яка вимірюється не тільки можливістю тих чи інших політичних сил застосовувати адмінресурс, а й можливостями громадян впливати на результати виборів. Голосування за пропорційною виборчою системою за закритими списками, що була введена з 2006 р., суттєво обмежує виборче право громадян і сприяє розвитку політичної корупції, як показала практика.Гонюкова Л.В., “Демократія та політичні партії України: шляхи реалізації” Cтаття 2009 року!