19. Ринок. Класифікація ринків за різними ознаками.

Система ринків – це сукупність ринків, що включає їх різні види. Одні по­єднують платіжно-розрахункову і кредитну функції, другі да­ють змогу знімати гроші з рахунка і вносити їх на нього. На жаль, в Україні такі зручні форми розрахунків використову­ються недостатньо. їх класифікують за різними ознаками і критеріями. Один з головних критеріїв поділу ринків — тип товарів, що є об'єктом торгівлі. Відповідно до цього крите­рію визначають РИНКИ за ОБ'ЄКТАМИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ.

1. Ринок товарів і послуг.

2. Ринок праці.

3. Ринок капіталів.

4. Ринок нерухомості (земля, житло).

5. Грошовий ринок.

6. Ринок цінних паперів.

7. Ринок науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР).

8. Ринок інформаційного продукту.

9. Валютний ринок.

На ринку товарів і послуг представлені споживчі товари — продовольчі й непродовольчі — та послуги. Ринки робочої сили, капіталів і землі поєднуються поняттям ринку чинників виробництва. На цьому ринку формуються доходи основних суб'єктів ринкової економіки: заробітна плата — на ринку ро­бочої сили, прибуток — на ринку капіталів, рента — на ринку землі, відсоток — на грошовому ринку. Функціонування рин­ку чинників виробництва, характер формування (розподілу) доходів на ньому будуть розглянуті окремо.

Грошовий ринок і ринок цінних паперів утворюють фінан­совий ринок. Гроші, якими «торгують» на ньому, постають як кредитні гроші або позиковий капітал. Домашні господар­ства зберігають частину доходів, і ці заощадження є джерелом інвестицій, тобто інвестори через фінансових посередників (банки) використовують вільні кошти як капітал. Ціна пози­кового грошового капіталу — це відсоток, що отримують влас­ники капіталу — кредитори. Ринок цінних паперів називають також фондовим ринком. На ньому продаються і купуються цінні папери провідних компаній країни за певною ціною, зу­мовленою коливаннями попиту та пропозиції.

Ринок НДДКР і ринок інформаційного продукту — це рин­ки інтелектуального продукту: інновацій, тобто нововведень, винаходів, патентної інформації, технологічного досвіду — ноу-хау й інжинірингових послуг.

Широкого розвитку в сучасних умовах набуває торгівля книгами, газетами і журналами, лазерними дисками...

Суб'єкти ринку — це покупці, продавці і посередники. Як ринковий суб'єкт виступають і державні установи.

Класифікація ринків можлива і у просторовому аспекті: на­ціональний ринок і світовий, зовнішній і внутрішній, регіо­нальний і місцевий.

Класифікація ринків

Критерій	Види ринків
за рівнем насичення	надлишковий
	рівноважний
	дефіцитний
за ступенем обмеженості конкуренції	вільний
	монополістичний
	олігополістичний

Критерій	Види ринків
за відповідністю законодавству	легальний
	тіньовий
за характером продажів	оптовий
	роздрібний
	комп'ютери

Дефіцитний ринок — закономірність адміністративної, ко­мандної економіки, тому що, як зазначалося вище, централі­зоване планування і управління нездатне збалансувати вироб­ництво, розподіл, обмін і споживання.

Обмежена конкуренція (її називають недосконалою) містить у собі потенціал, здатний деформувати ринковий механізм. Це означає, що монополіст може нав'язати споживачу значно вищу ціну, скоротивши обсяг виробництва. У демократичних країнах існує антимонопольне законодавство, яке перетинає економічну сваволю монополій. Детальніше ринки недоскона­лої конкуренції будуть розглянуті в окремій темі.

Феномен тіньової діяльності, що формує тіньовий ринок, характерний практично для всіх країн ринкової економіки.

ньовий рднок представлений різними формами. Крім кри­мінального і підпільного, існує тіньовий сектор, доходи якого приховуються від оподатковування. Тіньовий ринок охоплює головним чином сферу малого бізнесу, надання різного роду послуг (охорона здоров'я, автосервіс, ремонт комп'ютерної й іншої техніки, освітні послуги — вивчення іноземних мов, інформатики, репетиторство). Тіньовий ринок існує й у сфе­рі зайнятості — у вигляді прихованої зайнятості, виплати заробітної плати й інших доходів, не фіксованих офіційно. Суб'єктами тіньового ринку можна назвати не лише тих, хто має зиск з тіньової діяльності, але й тих, хто зазнає від неї збитків.

Існує думка, що тіньовий ринок має і позитивний аспект, допомагаючи виживати населенню в перехідній економіці. Однак у тих обсягах, яких він набув в Україні, тіньовий ри­нок — абсолютне зло. Він деформує всі сфери громадського життя країни — економічну, політичну, соціальну і правову, призводить до морального розкладу суспільства.