1.2. Відхилення розміщення поверхонь.

Відхиленням розміщення називається відхилення реального розміщення поверхні, осі або площини симетрії від номінального розміщення.

Номінальне розміщення визначається номінальними, лінійними та кутовими розмірами (координуючими розмірами) між контрольо­ваною поверхнею і базами.

Бази призначаються для оцінки точності розміщення поверхонь, Базою може бути поверхня (наприклад, площина). Її твірна, точка (наприклад, вершина конуса, центр сфери) або їх сукупність.

База визначає прив’язку деталі до площини або осі координат, відносно якої задаються допуски розміщення або визначається роз­міщення нормованого елемента.

Розрізняють такі види відхилень розміщення (табл.2):

Відхилення від паралельності — різниця найбільшої та наймен­шої відстаней між прилягаючими площинами, прямими, осями або віс­сю і площиною на довжині нормованої ділянки.

Відхилення від перпендикулярності — відхилення кута між площинами, осями або віссю і площиною від прямого кута (90°), виражене в лінійних одиницях на довжині нормованої ділянки. Від­хилення від перпендикулярності визначається від прилягаючих по­верхонь або ліній.

Відхилення нахилу — відхилення кута між площиною, віссю і базою від номінального кута , виражене а лінійних одиницях на довжині нормованої ділянки.

Відхилення від співвісності — найбільша відстань між віссю контрольованою поверхні і віссю базової поверхні або загальною віссю на довжині нормованої ділянки.

Відхилення від симетричності — найбільша відстань між площиною симетрії (віссю симетрії) контрольованої поверхні і площиною симетрії (віссю симетрії) базової поверхні.

Позиційне відхилення — найбільша відстань між реальним розміщенням елемента (його осі, центра або площини симетрії) і його номінальним розміщенням на довжині нормованої ділянки.

Таблиця 2 – Відхилення розміщення поверхонь

Відхилення від перетину осей — найкоротша віддаль між осями, які номінальне перетинаються.

І.3. Сумарні відхилення форми і розміщення поверхонь.

Сумарним відхиленням форми і розміщення називають відхилен­ня, утворене в результаті спільного прояву відхилень форми і розміщення контрольованого елементу відносно заданих баз. До сумар­них відхилень відносяться (табл.З):

Радіальне биття — різниця найбільшої і найменшої відстаней від точок реальної поверхні до базової осі обертання в січенні, перпендикулярному до цієї осі.

Радіальне биття виникає внаслідок зміщення центра (ексцентриситета) січення відносно осі обертання і відхилень від круглості.

Торцеве биття — різниця найбільшої І найменшої відстаней від точок реальної торцевої поверхні, розміщених по колу заданого діаметра, до площини, перпендикулярної до базової осі обертання. Якщо діаметр не задано, то торцеве биття визначають на найбільшому діаметрі торцевої поверхні.

Торцеве биття виникає внаслідок спільного прояву відхилень від площинності і перпендикулярності контрольованої поверхні відносно базової осі.

Биття в заданому напрямку — різниця найбільшої і найменшої відстаней від точок реального профілю поверхні обертання в січенні цієї поверхні конусом, вісь якого співпадає а базовою віссю, а твірна має заданий напрямок.

Рекомендується задавати напрям вимірювання по нормалі до розглядуваної поверхні. Биття виникає внаслідок спільного прояву відхилень форми профілю в заданому напрямку і відхилень розміщен­ня осі розглядуваної поверхні відносно базової осі.

Повне радіальне биття — різниця найбільшої R_max і найменшої R_min відстаней від всіх точок реальної поверхні до базової осі на довжині нормованої ділянки.

Повне радіальне биття виникає внаслідок спільного прояву відхилень від циліндричності поверхні і відхилень її від співвісності відносно базової осі.

Повне торцеве биття — різниця найбільшої і найменшої від­станей від точок всієї торцевої поверхні до площини, перпендику­лярної до базової осі.

Відхилення форми заданого профілю — найбільше відхилення точок реального профілю від номінального профілю на довжині нор­мованої ділянки. Відхилення визначають по нормалі до номінального профілю.

Відхилення форми заданої поверхні — найбільше відхилення точок реальної поверхні від номінальної поверхні на довжині нор­мованої ділянки. Відхилення визначають по нормалі до номінальної поверхні.

Таблиця 3 – Сумарні відхилення форми і розміщення поверхонь