104.Державне будівництво в Північній Буковині 1940-1941рр.

28.06.40р СРСР ультимативно запропонував Румунії звільнити Бессарабію і Пн.Буковину. Наступного дня уряд Румунії почав виводити свої війська з цих земель. Ще до приходу черв армії виникали різні ініціативні комітети, ради. Вони вимагали від румунської влади проводити евакуацію без збитків і руйнувань.Владу тимчасово взяли робітничі та селянські комітети, що почали створюватись у населених пунктах, бойові дружини, загони й штаби. Організували цей процес політоргани Червоної армії та спеціально прислані агітатори й організатори. У 07.1940р.до Москви виїхала

делегація «від трудящих» Пн. Буковини просити возз'єднати їх край з Україною.

Була ліквідована приватна власність,створювались колгоспи,модернізація виробництва,

перший довоєнний рік у Пн. Буковин відбулися певні позитивні зрушення,хоча хвиля

безпідставних політичних репресій,як і всюди,не поминула цей край,репресивні акції були одним з головних засобів реалізації процесу інкорпорації регіону до політичної та економічної системи СРСР.Процес народного самовияву буковинських українців в адміністративно-політичній та військовій галузях особливо посилився наприкінці червня 1941 р. після вибуху війни між Німеччиною таСРСР і відходу радянських військ з території Буковини.Роль ідеологічного і практичного керманича у цьому процесі взяла на себе ОУН Буковини,її моральний вплив на Буковині був зумовлений не лише тим,що після розгрому тут леґальних політичних структур спочатку румунськими окупантами,а потім більшовиками, буковинська ОУНзалишилася єдиною організованою силою,спроможною захистити українське населення краю.Націоналістичний рух на Буковині напередодні війни не був дезорієнтований трагічним розколом всередині ОУН, бо і Буковинський Провід ОУН, і рядове членство залишилися вірними Проводові Українських Націоналістів (ПУН) Андрія Мельника; спроби пересадити галицькі чвари на буковинський ґрунт не мали тоді жодного успіху.

105.Спроба відновлення Української держави в окупованому німцями Львові.

Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком.

Німечина вирішувала,що робити з україною.Розуміючи, що Берлін може зайняти стосовно української проблеми ворожу позицію,ОУН при підтримці

«Нахтігалю»(одне з військ.об’єднань укр.створене німц)проголосилиЗО червня(по12липня)1941р.у Львові акт про відновлення Укр самостійної держави. Було створено уряд на чолі з Я.Стецьком,а дещо пізніше організовано верховний-державний орган-Українську Національну Раду її очолив колишній голова уряду ЗУНР К. Левицький.По радіо оголосили Акт,відб збори україн,Митрополит підтримав, 11 з 24 областейколишньої УРСР входило,українці швитко і згуртовано діяли.Блискавична реакція німців,С.Бандеру і Я.Стецька викликали до Берліна і наказали оголосити цю акцію недійсною. Після їх від мови Бандеру,Стецька іпонад 300 членів ОУН(р)за наказом Гітлера заарештували і більшість з них розстріляли.Утв Рейхскомісаріат Україна(Е.Кох)

106.Створення упа та її діяльність.

Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Поліссіта Волині й спочатку, як не дивно, не були пов’язані з ОУН. Як тільки вибухнула нацистсько-радянська війна, місцевий український діяч Тарас Бульба-Боровець, близький до петлюрівського уряду УНР, що перебував у вигнанні у Варшаві, сформував нерегулярну частину під назвою “Поліська Січ”. Коли під кінець 1941 року німці спробували розпустити його частину, він повів своїх бійців “у ліси”, щоб воювати як із німцями, так і з більшовиками. У 1942 р. невеликі підрозділи створили на Волині члени розколотих частин ОУН, що ховалися від переслідувань.Наприкінці 1942 р. ОУН С.Бандери вирішила сформувати великі партизанські сили, поклавши тим самим початок регулярній українській армії, котра знадобиться, як вважалося, коли закінчиться нацистсько-радянська війна.До цього спонукали також посилення німеціких репресій проти місцевого населення та проникнення з Білорусі радянських партизан. Потрібно було,щоб ОУН взяла на себе роль “народної армії”, перш ніж це зроблятьбільшовики.Для об’єднання всіх націоналістичних загонів ОУН С.Бандери включила до своїх формувань підрозділи Боровця та ОУН А.Мельника, прибравши для них назву Українська повстанська армія. Головнокомандувачем було призначено українського офіцера Романа Шухевича. Щоб дійсно укріпити свiй авторитет керiвництво проголосило положення,визначаючі полiтичну програму армiї. Це був своєчасний i правильний крок. Програма знайшла пiдтримку богатьох колах населення.

УПА бореться:

-За Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі.

-За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків,

капіталістів та більшовицьких комісарів.

-За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований на пошануванні прав кожного народу та його незалежний усесторонній розвиток у власних державних формах.

-Проти німецького та московського імперіалістичних наїзників українського народу.

-Проти імперіалізмів як джерела воєн і поневолення народів.

Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся і згодом Галичини.Зростання її сили говорило про відчутну масову підтримку з боку українців, оскільки практично не мала іноземної допомоги. УПА мала кілька власних щомісячних видань, які з’явилися навесні 1943 р.і спочатку помножувалися на друкарській машинці або викльостилі а згодом друкувалися у власній типографії. За неперевіреними даними, головним редактором журналу “До зброї” був Яків Бусел (“Галина”), волинський діяч ОУН. Журнали містили матеріали на такі теми: сучасна військова політика,військовий вишкіл, військова термінологія, історія, святкування національних річниць, описи боїв УПА, описи дій на фронтах Другої світової війни, патріотичні поезії, патріотичні оповідання і приклади з української історії.