Параметри вібрації

Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими:

1. Частота, Гц

2. Амплітуда А, м.

3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с.

4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с.

5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.

6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.

Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою – резонансом, то великою мірою можливе повне припинення роботи серця.

Нормування вібрацій визначається їх нормативними характеристиками.

Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є:

Середньоквадратичні значення віброшвидкості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv.

По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:

Для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц

Для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.

Для вимірювання сили вібрації використовують різні прилади і в тому числі віброскоп.

Засоби та заходи боротьби з вібрацією.

У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:

1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень:

підвищення точності опрацювання деталей;

оптимізація технологічного процесу;

поліпшення балансування.

2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);

вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:

загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;

одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).

ОБОВ’ЯЗКИ ВЛАСНИКА ПІДПРИЄМСТВА ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;

здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Вібрація

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об'єктів найбільш небезпечна. Знакозмінні напруження, викликані вібрацією, сприяють накопиченню пошкоджень в матеріалах, появі тріщин те руйнуванню. Найчастіше і досить швидко руйнування об'єкта настає при вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрації викликають також й відмови машин, приладів. За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, та локальну, котра передається через руки людини. У виробничих умовах часто зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації— загально та локальної. Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою. Симптоми вібраційної хвороби проявляються у вигляді головного болю, заніміння пальців рук, болю в кистях та передпліччі, виникають судоми, підвищується чутливість до охолодження, з'являється безсоння. При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинногс мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг. Функціональні зміни, пов'язані з дією вібрації на людину-оператора — погіршення зору, зміни реакції вестибулярного апарату, виникнення галюцинацій, швидка втомлюваність. Негативні відчуття від вібрації виникають при прискореннях, що складають 5% прискорення сили ваги, тобто при 0,5 м/с2. Особливо шкідливі вібрації з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість котрих знаходиться в межах 6...ЗО Гц. Резонансні частоти окремих частин тіла наступні: — очі —22...27 — горло — 6... 12 — грудна клітка — 2... 12 — ноги, руки — 2...8 — голова — 8...27 — обличчя та щелепи — 4...27 — пояснична частина хребта — 4... 14 — живіт — 4...12 Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на: — транспортну, котра виникає внаслідок руху по дорогах; — транспортно-технологічну, котра виникає при роботі машин, які виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих приміщень, виробничих майданчиків; — технологічну, що впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації. Вібрації, що впливають на операторів різних машин, поділяються на категорії згідно ГОСТ 12.1.012-90: — трактори, автомобілі вантажні, будівельно-дорожні машини, снігоочищувачі — 1; — екскаватори, крани промислові та будівельні, самохідні бурильні установки, шляхові машини, бетоновкладачі — 2. Підлоговий виробничий транспорт, верстати метало- та деревообробні, ковальсько-пресове обладнання, ливарні машини, електричні машини, насосні агрегати та вентилятори; бурильні вишки та установки, бурові верстати, обладнання промисловості будматеріалів — 3.

Нормування та засоби оцінки вібрацій.  Нормування. Мета нормування вібрацій - запобігання функціональних розладів і захворювань, надмірного втоми і зниження працездатності. В основі гігієнічного нормування лежать медичні показання. Нормуванням встановлюють допустиму добову або тижневу дози, що попереджають в умовах трудової діяльності функціональні розлади або захворювання працюючих.  Для нормування впливу вібрації встановлені чотири критерії: забезпечення комфорту, збереження працездатності, збереження здоров'я і забезпечення безпеки. У останньому випадку використовуються гранично допустимі рівні для робочих місць.  Стосовно до вібрацій існує технічна (поширюється на джерело вібрації) і гігієнічне нормування (визначає ПДУ вібрації на робочих місцях). Остання обмежує рівні вібраційної швидкості і прискорення в октавних або третиннооктавних смугах среднегеометрических частот.  При гігієнічній оцінці вібрацій нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості (і їх логарифмічні рівні) або віброприскорення як у межах окремих октав, так і третьеоктавних смуг. Для локальної вібрації норми вводять обмеження тільки в межах октавних смуг. Наприклад, коли встановлюють регулярні перерви протягом робочої зміни при локальній вібрації, допустимі значення рівня віброшвидкості збільшують.  При інтегральній оцінці за частотою нормованим параметром є корректированное значення контрольованого параметра вібрації, вимірюване за допомогою спеціальних фільтрів. Локальну вібрацію оцінюють, використовуючи середнє за час дії корректированное значення.  Вібрацію, що впливає на людину, нормують для кожного встановленого напрямку. Гігієнічні норми вібрації при частотному (спектральному) аналізі встановлені для тривалості впливу 480 хв. Гігієнічні норми в логарифмічних рівнях середньоквадратичних значень віброшвидкості для загальної локальної вібрації в залежності від категорії (1,2, За, б, в, г) наведені в ГОСТ 12.1.012-78; там же зазначені норми при інтегральній оцінці за частотою нормованого параметра. Ці значення покладені в основу норм СН 245-71 і вимог у рамках ССБТ.  Вібрацію класифікують за такими ознаками: за способом впливу на людину - загальна і локальна; за джерелом виникнення - транспортна (при русі машин), транспортно-технологічна (при поєднанні руху з технологічним процесом, наприклад при косовиці або обмолоті самохідним комбайном, риття траншей екскаватором і т. п.) і технологічна (при роботі стаціонарних машин, наприклад насосних агрегатів);  за частотою коливань - низькочастотна (менше 22,6 Гц), середньочастотна (22,6 ... 90 Гц) і високочастотна (більше 90 Гц); характером спектра - вузько-і широкосмугова; часу дії - постійна і непостійна; останню, в свою чергу, ділять на коливну в часі, переривчасту та імпульсну.  Норми вібрації встановлені для трьох взаємно перпендикулярних напрямів уздовж осей ортогональної системи координат. При вимірі та оцінці загальної вібрації необхідно пам'ятати, що вісь X розташована у напрямку від спини до грудей людини, вісь Y-від правого плеча до лівого, вісь Z-вертикально вздовж тулуба. При вимірі локальної вібрації слід враховувати, що вісь Z нaпpaвлeнa вздовж ручного інструменту, а осі Х Y-перпендикулярно до неї.  Стандартом встановлено норми окремо для транспортної вібрації (категорія 1), транспортно-технологічної (категорія 2) і технологічної (категорія 3); причому норми для третьої категорії підрозділені на підкатегорії: За - для вібрації, що діє на постійних робочих місцях виробничих приміщень; 3б - на робочих місцях складів, побутових, чергових та підсобних приміщень, в яких відсутні генеруючі вібрацію машини; Зв-в приміщеннях для працівників розумової праці.  Засоби оцінки. Вібрації вимірюють віброметрії типів НВА-1 і ИШВ-1. Апаратура НВА-1 в комплекті з п'єзометричного датчиками Д-19, Д-22, Д-26 дозволяє визначати низькочастотну віброшвидкості і віброприскорення. Вібровимірювальних комплекс являє собою вимірювальний перетворювач (датчик), підсилювач, смугові фільтри і реєструючий прилад. Контрольовані параметри - діючі значення віброшвидкості, прискорення або їх рівнів (дБ) в октавних смугах частот. Параметри вібрації визначають у тому напрямку, де коливальна швидкість найбільша.