- •Передмова
- •Розділ і загальні положення
- •1.1. Правоохоронна діяльність та органи, які її здійснюють: поняття, ознаки та функції
- •Поняття та ознаки правоохоронної діяльності
- •Мовою документів Положення про Міжвідомчу комісію з питань реформування правоохоронних органів
- •2. Основні завдання, функції і принципи реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів
- •10. Міжнародне наукове співробітництво
- •Функції правоохоронної діяльності
- •1.2. Система нормативних актів, що регламентують діяльність судових і правоохоронних органів
- •Акти загального характеру
- •Міжнародні документи загального характеру
- •Акти про судову владу, правосуддя і систему судів
- •Акти про організаційне забезпечення діяльності судів і органів юстиції
- •Акти про органи прокуратури
- •Акти про органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання
- •Акти стосовно ндання юридичної допомоги
- •1.3. Предмет і система дисципліни "Судові та правоохоронні органи України"
- •Розділ II організація судової влади в україні
- •2.1. Поняття судової влади
- •Ознаки судової влади
- •Функції судової влади
- •Міжнародні та міждержавні установи юстиції Європейський суд з прав людини
- •Міжнародний кримінальний суд
- •Координаційна рада юстиції
- •2.2. Характеристика судової системи
- •Характеристика судових інстанцій
- •Судова система Норвегії
- •Англо-американська модель судової системи Судова система Великобританії
- •Судова система сша
- •Мусульманська та змішана моделі судової системи Судова система Індії
- •Судова система Саудівської Аравії
- •Судова система країн пострадянського простору Судова система Білорусі
- •Судова система Російської Федерації
- •2.3. Правосуддя в Україні
- •Засади здійснення правосуддя в Україні
- •Розділ ні конституційний суд україни
- •3.1. Історія розвитку конституційного контролю в Україні та у світі
- •Конституційний контроль в зарубіжних країнах Алжир
- •Німеччина
- •Повноваження ксу
- •Глава 1
- •Глава 2 Загальні суди України
- •2.1. Місцевий суд — головна ланка судової системи України
- •2.2. Апеляційні суди України. Апеляційний суд України
- •3.1. Господарські суди України Історія розвитку господарського судочинства
- •3.2. Адміністративні суди України.
- •3.3. Вищі судові органи спеціалізованих судів України
- •Глава 4 Верховний Суд України
- •5.1. Правовий статус суддів
- •5.2. Народні засідателі та присяжні
- •5.3. Вища рада юстиції
- •6.1. Правове регулювання організаційного забезпечення діяльності судів
- •6.2. Суддівське самоврядування як складова частина незалежності судової влади
- •6.3. Державна судова адміністрація
- •7.1. Організація і діяльність органів юстиції України
- •7.2. Порядок організації і діяльності державної виконавчої служби
- •7.3. Органи нотаріату у структурі установ юстиції Організація і діяльність органів нотаріату
- •7.4. Інші структурні підрозділи органів юстиції Органи та відділи реєстрації актів цивільного стану
- •8.1. Історія розвитку прокурорського нагляду
- •8.2. Система, структура і організація діяльності органів прокуратури
- •1.Загальноорганізаційні повноваження:
- •2.Повноваження у кадровій сфері:
- •8.3. Прокурорський нагляд та інші функції прокуратури
- •8.4. Кадри органів прокуратури
- •9.2. Система, організація діяльності та повноваження Служби безпеки України
- •9.3. Статус працівників Служби безпеки України
- •10.1. Завдання та структурні підрозділи органів внутрішніх справ
- •II. Порядок реалізації (продажу) і придбання упаковок з аерозолями сльозоточивої т? дратівної дії
- •IV. Порядок застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії
- •10.2. Організація і діяльність міліції в Україні
- •10.3. Участь мвс в діяльності Інтерполу
- •11.1. Історія розвитку української адвокатури Зародження і розвиток адвокатури в дореволюційний період
- •11.2. Організація діяльності адвокатури
- •11.3. Правовий статус адвоката і гарантії адвокатської діяльності
- •Правоохоронні органи очима студентів
Функції судової влади
Кожна з гілок влади має притаманні тільки їй функції. Судова влада має дві функції — правосуддя та контроль. Як зазначає І.Є. Марочкін, суттю правосуддя є діяльність органів судової влади з розгляду правових конфліктів.
Зміст функції правосуддя у кримінальних справах полягає у розгляді кримінальної справи у судовому засіданні, повному, об'єктивному дослідженні матеріалів справи, визначенні винуватості або невинуватості особи та призначенні відповідного покарання у судовому вироку.
Правосуддя у цивільних справах — це розгляд спору, що виникає із цивільно-правових відносин у державі, пов'язаних із захистом прав та свобод людини, інтересів суспільства і держави, і винесення неупередженого рішення. У цивільних справах функція правосуддя поширюється на встановлення фактів, які мають юридичне значення. До них належить: визнання особи безвісті відсутньою, померлою, обмежено дієздатною — у разі зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами або прекурсорами або визнання особи недієздатною у випадках душевної хвороби.
Функція контролю з боку органів судової влади визначається Конституцією. КСУ і суди загальної юрисдикції уповноважені здійснювати контроль за законністю і обгрунтованістю рішень і дій державних органів влади і управління та службових осіб. Особливого значення судовий контроль набуває у сфері кримінального судочинства, коли контролю підлягають правові акти, що були прийняті органами виконавчої влади, законність яких оскаржує прокурор.
І.Є. Марочкін серед важливих проблем становлення судової влади в Україні відзначає проблему доступу до правосуддя.
Доступність правосуддя є нормативно закріпленою і реально забезпеченою можливістю для фізичних та юридичних осіб безперешкодно звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Пошук оптимальної моделі правосуддя безпосередньо пов'язаний з дослідженням та розв'язанням проблеми доступності. Адже становлення правової держави неодмінно пов'язане з ефективним, справедливим і доступним правосуддям. Статтею 8 Загальної декларації прав людини встановлено загальне положення, згідно з яким кожна людина має право на ефективне поновлення в правах національними судами у разі порушення її основних прав, наданих Конституцією або законами. Національне правосуддя, зазначає І.Є. Марочкін, вважається доступним, якщо відповідає певним міжнародно-правовим стандартам доступу до правосуддя.
Повноправне членство України у світовому співтоваристві вимагає визнання, прийняття та запровадження тих засад і принципів, які стали загальновизнаними нормами міжнародного права щодо незалежності та неупередженості судової влади, своєчасного та ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави, враховуючи, звичайно, те, що Конституція має найвищу юридичну силу.
Міжнародні та міждержавні установи юстиції Європейський суд з прав людини
Слід відзначити унікальний вплив ЄСПЛ на українську систему правосуддя. Він виробляє загальні стандарти захисту прав людини, які впливають на правову систему України і практично всіх країн Європи, на національне законодавство, практику кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, статус іноземних громадян тощо.
Європейський суд з прав людини (Еиюреап Соиіі о/Нитап Кіфіз) — судовий орган у системі контролю за виконанням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року державами — учасницями Конвенції.
Юрисдикція ЄСПЛ не превалює над національною судовою системою. Тільки у випадках, коли національний судовий захист виявиться неефективним, громадянин або юридична особа може подати скаргу до ЄСПЛ, що знаходиться у м. Страсбург (Франція). Діяльність ЄСПЛ побудована на принципі субсидіарності, коли головна роль захисту прав та свобод людини, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, належить національній системі — судовим органам України.
До складу ЄСПЛ входить 41 суддя — по одному від кожної краї-ни-учасниці Конвенції. Від України суддею ЄСПЛ є В. Буткевич. Судді обираються на 6 років з можливістю переобрання. Судді, які засідають у ЄСПЛ, повинні відповідати наступним критеріям: мати високі моральні якості, кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду чи бути юристом з визнаним авторитетом. Упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися жодною діяльністю, що є несумісною з їх незалежністю, безсторонністю або вимогами виконання посадових обов'язків на постійній основі. Суддя може бути звільнений з посади, якщо рішення про його невідповідність встановленим вимогам буде ухвалено іншими суддями більшістю у дві третини голосів.
ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Справа "Калашников проти Росії" .Заявником був Калашников В.Є., 1955 року народження, громадянин Росії. Обставини справи: улютому 1995 року під час перебування на посаді президента Північно-Східного акціонерного банку Калашнікова було звинувачено у розтраті грошових коштів. У червні 1995 року його було взято під варту. Магаданський міський суд розпочав розгляд справи у листопаді 1996 року, потім розгляд було перенесено на травень 1997 року, далі — на квітень 1999 року. Весь цей час він перебував під вартою. З серпня 1999 року було винесено вирок і його перевели до виправно-трудової колонії у с. Талая Магаданського району. ЗО вересня цього ж року проти заявника були висунуті нові звинувачення щодо незаконного за олодіння майном. 9 грудня
року Калашникова знову перевели до слідчого ізолятора. 31 березня 2000р.
року його було визнано невинуватим за останнім обвинуваченням і 26 червня 2000 року звільнили з-під варти внаслідок амністії.Заявник стверджує, що умови його утримання у слідчому ізоляторі були незадовільними (мало місце порушення ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) щодо заборони нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження та інших міжнародних норм). Порушення полягають у такому:
1..Площа камери становила близько 17 м2, на яких було розміщено 8 ліжок. Кількість ув'язнених у камері — 24 чоловіки. З огляду на це, ув'язнені вимушені спати по черзі. ЄСПЛ зауважив, що відповідно до положень Європейського комітету із запобігання тортурам та нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню встановлено мінімальну площу камери на одного ув'язненого — 7 м2. А у камері, де перебував заявник, на одного ув'язненого припадало від 0,9 до 1,9 м2 площі камери, що, звичайно, є порушенням ст. З Конвенції.
Нормально спати можливості не було, оскільки телевізор та освітлення у камері були увімкнені постійно.
Під час відвідування туалету ув'язнений перебував на виду як своїх співкамерників, так і охорони.
Камера не була обладнана вентиляцією, тому влітку було спекотно, а взимку — холодно.
Співкамерники були курцями, тому заявник був вимушений стати пасивним курцем.
У камері шість разів розміщували хворих на туберкульоз та сифіліс, внаслідок цього заявник був змушений проходити профілактичні щеплення.
Заявник захворів на низку шкірних та інших інфекційних захворювань.
У камері було багато тарганів і мурах.
Суд вказав, що умови тримання заявника під арештом, зокрема, переповненість камери, її антисанітарія і вплив цих факторів на здоров'я заявника у поєднанні із тривалістю такого арешту, є таким поводженням, що принижує людську гідність. Отже, мало місце порушення ст. З Конвенції. Крім того, тривалий час судового розгляду справи заявника не обумовлювався ні складністю справи, ні поведінкою останнього. Таким чином, Суд дійшов висновку, що період перебування заявника під вартою перевищив "розумний строк", а, отже, мало місце порушення ч. З ст. 5 Конвенції. Відповідно до ст. 41 Конвенції, Суд призначив сплатити заявнику 5000 євро як компенсацію моральної шкоди та 3000 євро на відшкодування судових витрат. На різних стадіях розгляд справ здійснюють спеціально створювані органи ЄСПЛ: комісії, палати, Велика палата. Комісія, до складу якої иходить три судді, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ індивідуальну заяву, якщо така ухвала може бути винесена без додаткового вивчення. Кожна така ухвала є остаточною, і особа, що шернулась із заявою, не може вимагати її перегляду.
Більша частина роботи Суду здійснюється на другому рівні його організаційної структури — у палатах. До складу палат входить 7 суддів, в тому числі й член палати за посадою — суддя, якого було обрано від зацікавленої держави-учасниці, або особа, що призначається для участі в разі відсутності такого судді. Палата ііиіюсить ухвали щодо прийнятності та суті міждержавних і індивідуальних заяв, які не були визнані неприйнятними у комісіях. Третій рівень — це діяльність Великої палати, до складу якої входять 17 суддів. Окрім члена Великої палати за посадою, який засідає на тих же умовах, що визначаються щодо члена палати за посадою, до складу Великої палати входить Голова Суду, заступники Голови, голови палат та інших суддів, які визначаються відповідно до регламенту Суду. Велика палата уповноважена розглядати тільки ті справи, які були передані до неї. Відповідно до ст. ЗО Конвенції палата може відмовитись від своєї юрисдикції на користь Великої палати за таких обставин:
якщо справа, яку розглядає палата, порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї;
якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може привести до результату, несумісного з рішенням, постановленим Судом раніше;
—якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього. ЄСПЛ розглядає спір по суті і виносить рішення, яке є обов'язковим для сторін. За виконанням державою рішення ЄСПЛ спостерігає Комітет міністрів Ради Європи (РЄ), до складу якого входять міністри закордонних справ усіх держав—членів РЄ. Нагляд полягає в забезпеченні виплати урядом будь-якої сатисфакції, яка призначається Судом. У виняткових випадках, коли проста грошова виплата не може адекватно виправити становище, в якому опинився заявник, контроль включає також інші заходи, яких має вжити уряд (наприклад, помилування, перегляд справи, зняття кримінального обвинувачення, надання права постійного проживання на території держави тощо. Якщо уряд не вживає адекватних заходів, то заявник може звернутися із скаргою до Комітету міністрів. Досі жодна держава не відмовилася виконувати ухвалу у справі ЄСПЛ або рішення Комітету міністрів.
Практикою ЄСПЛ вироблені мінімальні стандарти доступу до правосуддя, які зафіксовані в його рішеннях. Серед цих стандартів пріоритетним є положення, яке полягає у можливості пред'явлення до суду будь-яких вимог, що стосуються захисту громадянських прав та обов'язків. Якщо зацікавлена особа не має коштів на оплату послуг представника, держава зобов'язана надати їй безкоштовну юридичну допомогу. Судовий розгляд справи повинен здійснюватися у розумний термін.
Статистика ЄСПЛ свідчить що останнім часом збільшилась кількість заяв, які надходять протягом року проти України. Мін'юст повідомляє, що у 2000 р. до ЄСПЛ проти України було подано 1520 заяв, у 2001 р. вже 2104 заяви, за 2002 р. надійшло 2549 заяв. Тільки за 10 місяців 2003 року проти України до суду було подано 1732 заяви. Слід зазначити, що не всі з поданих заяв до ЄСПЛ приймаються до розгляду, більшість із них повертаються. Серед заяв проти України, які були визнані ЄСПЛ як потенційно прийнятні до розгляду, — скарги на неможливість виконання рішень національних судів, застосування під час досудового слідства незаконних методів ведення слідства, порушення прав при затриманні та взятті під варту, неефективність розслідування органами прокуратури скарг на катування під час слідства. Переважну більшість складають скарги, що пов'язані з кримінальним судочинством. У 2000 р. Судом були визнані можливими до розгляду та надіслані українському уряду для надання зауважень 26 заяв, у 2001 — 13, у 2002 — 18, а за 10 місяців 2003 їх вже було 131.