Відділення в обороні вступ

Історія людства невід’ємно зв'язана з війнами, а бій є складовою частиною будь-якої війни. Сутність і зміст бою змінювались внаслідок змін і розвитку сил та засобів озброєної боротьби.

Теорія і практика загальновійськового бою розглядається в розвитку, в порівнянні з існуючими в минулому поглядами на засоби підготовки та ведення бою, що дозволяє прослідкувати певні закономірності і тенденції в розвитку тактики.

Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вісти бій з повним напруженням морально і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик і офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир повинен вселяти цю рішучість підлеглим.

В даному посібнику розглядаються питання:

• основ бойового застосування відділення в обороні;

• порядок роботи командира відділення після одержання завдання на оборону;

• дії механізованого відділення в обороні.

1. Основи бойового застосування відділення в обороні.

1.1. Загальні положення.

Оборона - вид загальновійськового бою.

На початку війни оборона буде найважливішім і найбільш розповсюдженим видом бою. Оборона здійснюється навмисно або вимушено.

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ,

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Під стійкістю оборони слід розуміти здатність відділення протистояти потужним ударам противника і всім засобам ураження, утримувати позиції в самих складних умовах обстановки.

Активність є важливою умовою досягнення стійкості оборони. Вона полягає в постійному ураженні противника всіма вогневими засобами на дальніх підступах, перед переднім краєм і при вклинені в оборону, в прагненні нав'язати противнику свою волю, заставити вести бій в невигідних для нього умовах, проведенні широкого маневру вогнем з швидким знищенням противника, що прорвав оборону.

Стійкість та активність оборони досягаються:

• витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділу, що обороняється при відбитті атак противника їх високим моральним духом

• майстерно організованою обороною і системою вогню;

• безперервною розвідкою противника;

• ретельним маскуванням позиції (вогневої позиції);

• умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосування несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

• виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;

• всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бою, в тому числі і в умовах повного оточення.

Кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають та іншими броньованими машинами.

Відділення не має права залишати позицію, яку займає, і відходити без наказу командира взводу.