35. Відмінність зловживання владою або службовим становищем від перевщення влади або службових повноважень.

Перевищення службових повноважень визнається злочином перш за все з огляду на те, що хоча службова особа і здійснює ті чи інші службові дії, однак ці дії не тільки не входять до її компетенції, але і явно виходять за межи наданих винному повноважень. Саме у цьому полягає принципова відмінність злочину, передбаченого ст.365 КК, від службового зловживання (ст.364 КК), за яким діяння хоча й суперечить інтересам служби, однак вчиняється у межах наданих службовій особі повноважень. Тому злочинне використання службовою особою свого службового становища у межах наданих їй повноважень не може кваліфікуватися за ст.365 КК і тягне за собою відповідальність за інші службові злочини (службове зловживання, службове підроблення, недбалість тощо).

П.5 постанови Пленуму ВСУ №15 від 26.12.03 “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень”:

Судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем. В останньому випадку службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження (ст.364 КК).

Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов;

в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Об’єктивна сторона: ст.364 КК - діяння (дії чи бездіяльність), а за ст.365 – лише активні дії.

Суб’єктивна сторона: ст.364 КК - обов’язковою ознакою є певні мотиви: а) корисливі мотиви; б) інші особисті інтереси; в) інтереси третіх осіб, а за ст.365 КК - мотиви та цілі вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

36. Службове підроблення. Особливості предмету цього злочину. Стаття 366. Службове підроблення

1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Обов’язковою ознакою службового підроблення є його предмет – офіційні документи.

Для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати низці ознак:

1. документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);

2. ця інформація повинна бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) та мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;

3. інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її наступного зберігання, використання або розповсюдження;

4. документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об’єднань, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

5. офіційним щодо ст.366 КК України є лише такий документ, який засвідчує факти, що мають юридичне значення, тобто такі, які породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

Офіційними можуть бути визнані і документи, що виходять від приватних осіб за умови, якщо вони або засвідчені від імені підприємства, установи чи організації уповноваженими на це службовими особами, або надходять на зберігання чи у віддання (діловодство) юридичних осіб.

Склад злочину, описаний у диспозиції ч.1 ст.366 КК, є формальним, і злочин визнається закінченим з моменту вчинення однієї з зазначених у ній дій, незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ.

Суб’єктом службового підроблення може бути тільки службова особа. Тому, якщо аналогічні дії вчиняє приватна особа щодо документів та інших предметів, зазначених у ст.358 КК, а також за використання нею завідомо підроленого документа, відповідальність настає за ст.358 КК. Якщо ж приватна особа умисно сприяє службовій особі у вчиненні службового підроблення, вона має нести відповідальність за співучасть (ст.27 КК) у злочині, передбаченому ст.366 КК.