- •Розділ і. Вступ до загальної теорії держави і права Глава 1. Поняття і система юридичної науки § 1. Поняття та ознаки юридичної науки
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
- •§ 2. Предмет теорії держави і права
- •§ 3. Функції теорії держави і права
- •§ 4. Метод теорії держави і права
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •Розділ II теорія держави Глава з походження держави § 1. Основні теорії походження держави
- •§ 2. Загальні закономірності виникнення держави
- •§ 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
- •§ 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
- •§ 2. Поняття і ознаки держави
- •§ 3. Сутність держави
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
- •§ 5. Функції держави
- •§ 6. Типологія держав
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
- •Глава 5 держава у політичній системі суспільства § 1. Громадянське суспільство і держава
- •§ 2. Політична система суспільства і держава
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
- •§ 5. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
- •§ 2. Класифікація форм державного устрою
- •§ 3. Види форм державного (політичного) режиму
- •Глава 7 механізм і апарат держави § 1. Механізм держави
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
- •§ 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
- •§ 8. Професійна і державна служба.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ
- •Глава 8 державні органі влади в україні § 1. Вищий представницький орган державної влади
- •§ 2. Глава держави
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях
- •§ 6. Судові органи влади
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
- •§ 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
- •Глава 9 соціальна правова держава § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
- •§ 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
- •§ 3. Особа і держава
- •Розділ III теорія демократії. Права людини Глава 10 загальне вчення про демократію § 1. Поняття і ознаки демократії
- •§ 2. Функції і принципи демократії
- •§ 3. Форми та інститути демократії
- •§ 4. Демократія і самоврядування
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
- •Глава 11 права людини і громадянина § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
- •§ 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- •§ 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 4. Система обов'язків людини і громадянина
- •§ 5. Система прав дитини
- •§ 6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
- •§ 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
- •§ 8. Міжнародний захист прав людини
- •§ 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
- •Глава 12 основні теорії демократії
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
- •§ 2. Теорія «плюралістичної демократії»
- •§ 3. Теорія елітарної демократії
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії
- •§ 6. Теорія «комп'ютерної демократії»
- •Розділ IV теорія права Глава 13 загальне вчення про право § 1. Термін «право»
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 6. Поняття і ознаки права
- •§ 7. Сутність права
- •§ 8. Принципи права
- •§ 9. Функції права
- •§ 10. Цінність права
- •§ 11. Співвідношення права і закону
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •Глава 14. Правова система держави і система права. Система законодавства і систематизація нормативно-правового матеріалу § 1. Поняття і структура правової системи
- •§ 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •§ 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
- •§ 4. Публічне і приватне право
- •§ 5. Галузь права
- •§ 6. Інститут і підгалузь права
- •§ 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
- •§ 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
- •§ 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
- •§10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
- •Глава 15 норми права у системі соціальних норм § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права
- •§ 6. Види норм права
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
- •§10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
- •Глава 16 правотворчість § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства
- •§ 6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір § 1. Правовий акт
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
- •§ 3. Види нормативно-правових актів
- •§ 4. Поняття і ознаки закону
- •§ 5. Законодавчий процес
- •§ 6. Види законів
- •§ 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
- •§ 10. Поняття л/дзаконного нормативно-правового акта.
- •§11. Відомчий акт
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
- •§ 14. Міжнародний договір
- •Глава 18 правовідносини. Юридичні факти § 1. Поняття та ознаки правовідносин
- •§ 2. Склад (структура) правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносини
- •§ 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
- •§ 5. Суб'єкти правовідносин
- •§ Б. Правосуб'єктність фізичних осіб
- •§ 7. Правосуб'єктність юридичних осіб
- •§ 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
- •§ 9. Об'єкти правовідносин
- •§ 10. Види правовідносин
- •§11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
- •§12. Презумпції
- •§ 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
- •Глава 19 правовий статус особи, народу, держави § 1. Правовий статус особи
- •§ 2. Правовий статус народу
- •§ 3. Правовий статус держави
- •Глава 20 реалізація норм права. Правозастосування § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
- •§ 6. Види актів застосування норм права
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •Глава 21 тлумачення норм права § 1. Поняття тлумачення норм права
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
- •§ 5. Акт тлумачення норм права
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення
- •§ 5. Склад правопорушення
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність
- •§ 7. Зловживання правом
- •Глава 23 юридична відповідальність § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
- •Глава 24 законність. Правопорядок § 1. Поняття законності
- •§ 2. Принципи законності
- •§ 3. Вимоги законності
- •§ 4. Гарантії законності
- •§ 5. Поняття правопорядку
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку
- •§ 7. Державна дисципліна
- •Глава 25 правосвідомість. Правова культура § 1. Поняття і структура правосвідомості
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
- •§ 5. Правова культура суспільства
- •§ 6. Правова культура особи
- •§ 7. Професійна правова культура
- •§ 8. Структура правової культури суспільства
- •§ 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
- •Глава 26 правове виховання. Правовий всеобуч § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
- •Глава 27 правове регулювання і його механізм. Юридична техніка § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
- •§ 3, Види, способи і типи правового регулювання
- •§ 4. Механізм правового регулювання
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- •§ 8. Юридична техніка
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи
- •§ 3. Класифікація правових систем світу
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
- •§ 5. Місце правової системи України
- •Глава 29 романс-германський тип правової системи § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи
- •§ 3. Система права та її структура
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
- •§ 5. Делегована правотворчість
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації
- •§ 7. Правовий звичай
- •§ 8. Правова доктрина
- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Роль судової практики
- •§11. Кодификація
- •Глава 30 англо-американський тип правової системи Частина і правова система англії § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
- •§ 2. Загальне право Англії
- •§ 3. Право справедливості
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права
- •§ 5. Правовий звичай
- •§ 6. Правова доктрина
- •§ 7. Принципи права
- •§ 8. Система англійського права
- •§ 9. Норма права
- •§10. Дія прецедентно'! норми в часі та просторі
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права
- •§ 14. Судова система Англії
- •Частина II правова система сша § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
- •§ 3. Судова система сша
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
- •Глава 31 змішаний (гібридний) тип правової системи Частина і. Півшчноєвропейська (скандинавська) група правових систем § 1. Поняття змішаного типу правової системи
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
- •§ 4. Система права. Кодифікація
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •Частина II латиноамериканська група правових систем § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
- •§ 2. Поняття мусульманського права
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
- •§ 4. Джерела мусульманського права
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура
- •§ 6. Норма мусульманського права
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина
- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Правовий звичай
- •§ 11. Закон. Кодифікація
- •§ 12. Особливості судової системи
- •1.2. Індуське право § 1. Поняття індуського права
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
- •Частина II далекосхідна група правових систем
- •2.1. Китайське право § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
- •§ 3. Джерела права
- •§ 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
- •§ 5. Система права. Норма права
- •§ 6. Кодифікація
- •2.2. Японське право § 1. Поняття японського права і особливості його формування
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії
- •§ 3. Система права сучасної Японії
- •§ 4. Закон. Кодифікація
- •Частина III звичаєво-общинна група правових систем
- •3.3. Звичаєве право африки і мадагаскару § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
Глава 4 державна влада і держава § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
Влада — явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можливості і спроможність впливати на поведінку людей за допомогою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організованої спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.
У найширшому значенні влада — завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності — політичної, економічної, правової.
Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (механізм і засоби взаємодії суб'єкта і об'єкта).
Влада — завжди двостороння взаємодія суб'єкта і об'єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відносини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування волі когось іншого, з іншого — підкорення їй. Інакше — це владовід-носини між суб'єктом і об'єктом.
Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ — підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язкові і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконання прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт. Суспільство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство — засоби, за допомогою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.
почалося після прийняття Верховною Радою України історичного акта — Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. і Акта про незалежність України 24 серпня 1991 p., схваленого народом України 1 грудня 1991 р.
>>>34>>>
Для виникнення владних відносин необхідно, щоб суб'єкт мав такі якості:
• волю до влади, тобто бажання панувати і готовність брати на себе пов'язану з цим відповідальність;
• компетентність, тобто знання сутності справи, стану і настрою підвладних, уміння використовувати ресурси, мати авторитет.
Готовність до підкорення об'єкта владарювання залежить від низки чинників:
— від його якостей;
— від висунутих до нього вимог;
— від ситуації та засобів впливу, які має суб'єкт;
- від сприйняття суб'єкта об'єктом залежно від наявності (або відсутності) у нього авторитету.
На відміну від ранніх експлуататорських держав, де об'єкт владарювання був безправним і зобов'язаним беззаперечно підкорятися суб'єкту владарювання, у сучасних демократичних державах якості об'єкта політичного владарювання визначаються насамперед його політичною і правовою культурою.
Соціальна (публічна) влада — вольові (керівництва — підкорення) відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення та здійснення спільної для даного соціального колективу волі (інтересу).
Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо у первісному суспільстві соціальна влада має публічний (суспільний) характер, то в класово-організованому — політичний. У державі ми маємо справу з політичною владою. В аналізі політичних систем суспільства влада посідає таке саме місце, як гроші в економічних системах: вона має міцні корені в суспільному і приватному житті громадян.
Яке співвідношення політичної та державної влади?
Є дві точки зору з цього питання:
• «політична влада» і «державна влада» — поняття тотожні, оскільки політична влада походить від держави і здійснюється за її прямої або опосередкованої участі;
• «політична влада» і «державна влада» — поняття не тотожні, однак усяка державна влада є політичною.
Дійсно, політична влада нерозривно пов'язана із владою державною, знаходить у ній своє продовження. Державна влада — головний, типовий засіб здійснення політичної влади.
>>>35>>>
Відмінності політичної та державної влади важко виділити, проте вони є.
1. Всяка державна влада має політичний характер, але не всяка політична влада є державною. Прикладом може служити двовладдя в Росії 1917 р. -- влада Тимчасового уряду і влада Рад. Володіючи політичною владою, Ради на той час не мали самостійної державної влади. Інший приклад — політична влада в Анголі, Гвінеї-Бісау, Мозамбіку, які перестали бути колоніями Португалії (до проголошення незалежності в 1974 і 1975 pp.)4. Таку владу можна назвати переддержав-ною, або додержавною. Лише згодом вона стає державною, набуває загального характеру.
2. Державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом 'якшує їх протиборство, виконує «спільні справи». Держава — центральний інститут політичної влади. Ядром політики як сфери діяльності, пов'язаної з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, є проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Термін «політична влада» покликаний підкреслити реальну здатність і можливість класу (соціальної верстви, соціальної групи), який не має влади, вести боротьбу за її завоювання, проводити свою волю в політику — в межах правових норм і за їх допомогою.
Політична діяльність не вичерпується державною діяльністю. Вона здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою політичної влади реалізуються життєво важливі інтереси значних і впливових груп суспільства (класів, націй, етнічних спільнот та ін.).
На відміну від державної влади, політична влада класу, іншої соціальної спільноти не спроможна виконати роль умиротворителя протиборних сил суспільства або здійснювати «спільні справи».
3. Політична і державна влада мають різні механізми здійснення. Державна влада характеризується наявністю апарату
>>>36>>>
управління і апарату примусу. Вона має владний примусовий вплив на поведінку людей та їх організацій, забезпечених державно-правовими методами.
Політична влада класу та іншої соціальної спільноти здійснюється через: а) їх організації (опосередкований шлях); б) політичні виступи (безпосередній шлях). Якщо влада класу реалізується за допомогою державного апарату зі спиранням на апарат примусу, можна говорити про державну владу. Державна влада не може протиставлятися політичній владі, оскільки політичну владу в суспільстві не можна уявити без держави. Держава є основним універсальним акумулятором політичної влади, тому що має можливість:
а) надавати інтересу (волі) влади загальнообов'язкового характеру;
б) використовувати спеціальні органи (апарат) для його (її) здійснення;
в) вдаватися в разі потреби до примусу.
Зазвичай державна влада є основним напрямком здійснення політичної влади класу (соціальної верстви, соціальної групи) у державних формах за допомогою властивих лише їй засобів і методів.
Політична влада — публічні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між суб'єктами політичної системи суспільства (у тому числі державою) на основі політичних і правових норм.
Державна влада — публічно-політичні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату.
У різних суспільствах і державах характер влади відрізняється: в одних «керівництво» з боку держави означає пряме насильство, в інших — прихований примус, у третіх — організацію і переконання. Має місце й поєднання різних засобів здійснення державної волі.
Панування, систематичне насильство, примус — влада антидемократична.
Переконання, авторитет, служіння суспільству, дотримання загальнолюдських цінностей — влада демократична.
>>>37>>>
Будь-яка державна діяльність потребує керівництва, керівництво — влади, а будь-яка влада — легітимності'. Ознаки (риси) державної влади:
1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);
2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;
3) верховна влада — юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;
4) універсальна влада — поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;
5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни (від партійної, церковної та ін., від влади інших держав). Вона незалежна від них і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;
6) легітимна влада — юридичне (конституційне) обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають легітимності в результаті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом.
Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією є порушення правових процедур при проведенні виборів або їх фальсифікація. Зловживання легітимною владою, тобто використання її в протизаконних цілях на лихо суспільству і державі, перевищення владних повноважень, є також узурпацією влади.
Легітимність (у широкому розумінні) — це визнання правомірності державної влади населенням і міжнародним співтовариством. Визнання законності її походження і способу встановлення означає одержання владою кредиту довіри з боку народу, згоду народу підкорятися. У вузькому розумінні — це визнання законності влади, утворення її відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Вимога легітимності виникла як реакція проти насильницької зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги порядку і стабільності над порушенням загальновизнаних норм, захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності влади: 1) ліберально-демократична позиція полягає у визнанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур; 2) прагматична позиція віддає перевагу влади не стільки виборній, скільки здатній опанувати складну ситуацію і підтримувати в суспільстві порядок.
>>>38>>>
Стаття 5 Конституції України говорить: «Ніхто не може узурпувати державну владу»;
7) легальна влада — узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішень у життя). Легальність — це юридичне вираження легітимності: здатність втілюватися в нормах права, функціонувати в межах закону. Діяльність легальної влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад, мафіозна, злочинна) діє поза рамками закону, вносить беззаконня і безладдя до суспільства.
Яке співвідношення держави і державної влади?
Поняття «держава» і «державна влада» — близькі і багато в чому збіжні. У ряді випадків вони вживаються як тотожні, взаємозамінні. Але між цими поняттями є й відмінності. Поняття «держава» є місткішим: воно охоплює не лише владу саму по собі, але й інші інститути, органи влади. Державна влада — це самі владостосунки (керівництво /панування/ — підкорення).