Рівноважний обсяг на ринку
Q
=
.
Рівноважна ціна на ринку
.
Якщо аналітичним способом розрахувати рівноважні обсяги продажу на ринку конкурентному, монополії і олігополії за умов лінійної функції попиту, сталих граничних витратах, то можна зробити висновок:
Галузь при монополії випускає 1/2 ефективного конкурентного обсягу;
Галузь при дуополії випускає 2/3 ефективного конкурентного обсягу, тобто конкуренція за обсягами не приводить до стану конкурентної рівноваги.
Якщо припустити, що початкові рівні виробництва далекі від рівноваги, то природно виникає питання – чи дозволяє дана модель пояснити процес поступового встановлення рівноваги. В деяких українських підручниках (Будаговська, Горошко), зарубіжних виданнях (Веріана) такі пояснення наводяться. Проте потрібно погодитися із запереченнями Піндайка, Рубінфельда і застереженнями Веріана, що такі інтерпретації, які базуються на припущенні про неодночасну, а послідовну зміну обсягів випуску суперечать самій суті моделі Курно.
Недоліки моделі Курно:
вона не дає відповіді на запитання, чи будуть фірми вирівнювати обсяги свого виробництва, щоб досягти стану рівноваги, якщо початкові ціни є далекими від рівноважних;
не відповідає дійсності припущення, що обсяги виробництва конкурента є фіксованими.
2.2. Модель Бертрана
Попередня модель базувалася на конкуренції за обсягами виробництва. Проте досить часто конкуренція здійснюється і в площині цін. В такому разі для аналізу поведінки виробників потрібний інший підхід.
Модель дуополії, яка базується на конкуренції за цінами, була розроблена французьким економістом Жозефом Бертраном в 1883 році. Вона припускає, що фірми виробляють стандартний товар і кожна із них при максимізації свого прибутку шляхом регулювання ціни очікує, що суперник залишить свою ціну без змін.
Модель Бертрана (1883) – модель олігополістичного ринку, при якій підприємства випускають гомогенний (стандартний) продукт, кожен учасник розглядає ціну своїх конкурентів як задану і при цьому усі вони приймають свої рішення щодо цін одночасно.
Bertrand-Modell (1883) – Oligopol-Modell, bei dem Unternehmen ein homogenes Gut produzieren, wobei jedes Unternehmen den Preis seiner Konkurrenten als gegeben ansieht und alle Unternehmen gleichzeitig Preisentscheidung treffen.
Основними робочими інструментами цієї моделі є також криві реакції фірм на зміну цін їхніми суперниками: р1 =f(р2) та р2 = f(р1).
Крива реакції моделі Бертрана є множиною точок, які для кожної фіксованої ціни однієї фірми, визначають ціну іншої, при якій остання максимізує свій прибуток. Точка рівноваги, як і в попередній моделі визначається точкою перетину кривих реакції (рис.11.2).
Рис.11.2. Модель Бертрана
Оскільки обидві фірми випускають однорідний, стандартний продукт, зменшенням ціни навіть на незначну величину вони здатні переманити до себе усіх покупців. Якщо такий крок буде зроблено, то це буде початком цінової війни – почергового зменшення ціни двома суперниками. Формалізовано процес такого змагання за гаманці споживачів на рис. 11.2. показано у вигляді переходу від точки А до точки Е. Ми бачимо, що цінова війна завершується встановленням рівноваги в точці Е, яка відповідає умовам конкурентної рівноваги. Це пояснюються тим, що кожна із фірм може знижувати ціну лише до рівня своєї беззбитковості, тобто до рівня граничних витрат. На відміну від моделі Курно, обидва конкуренти отримуватимуть лише нормальний прибуток.
Згідно моделі Курно кожна фірма у стані рівноваги вироблятиме значно менше продукції і за значно вищою ціною, ніж за моделлю Бертрана.
Згідно моделі Курно фірми отримуватимуть економічний прибуток, а згідно моделі Бертрана – лише нормальний прибуток.
Важливість моделі Бертрана полягає в тому, що вона ілюструє залежність кінцевого рівноважного стану від вибору фірмами основної стратегічної змінної – обсягу виробництва чи ціни. До недоліків моделі Бертрана відноситься те, що вона не дозволяє визначити частку сукупного обсягу продажу кожної фірми, у випадку коли вони у точці рівноваги встановлять однакову ціну.