- •2)Методи ,які використовує р.Е.
- •5)3Агальні особливості розвитку економічних районів України на сучасному етапі.
- •6) Економічні райони та територіальна організація господарства.
- •7)Основні закономірності регіонального розвитку.
- •9)Закони регіональної економіки
- •10)Принципи регіонального розвитку.
- •11)Принципи регіонального розвитку.
- •13) Природоресурсні чинники.
- •15) Соціально-економічні фактори,
- •16)Науково-технічний прогрес.
- •17)Чинники розвитку регіональної економіки
- •18)Чиники регіонального розвитку
- •19). Регіональна економічна ситуація
- •20. Регіональна соціальна ситуація
- •21. Регіональна економічна ситуація.
- •22. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України
- •23. Працересурсний потенціал України
- •24. Роль людського капіталу у регіональному розвитку
- •25. Регіональна економічна політика
- •26)Регіональна економічна політика
- •28)Роль палив.Енергет комплексу
- •31)Особливості розміщення газовидобувної промисловості України.
- •32)Електроенергетика-провідна галузь економіки України.
- •37.Сільське господарство України:
- •38. Харчова промисловість.
- •39. Будівельний комплекс:
- •40. Характеристика хіміко-лісового міжгалузевого комплексу:
- •42. Характеристика міжгалузевих господарських комплексів:
- •43. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція в міжнародні структури:
- •44. Міжнародна економічна інтеграція
- •46. Процес, основні види та напрямки природокористування
- •47. Забруднення природноп середовища:
- •48. Основні правила та принципи раціонального природокористування
- •49. Характеристика основний екологічних понять
- •51. Моніторинг навколишнього середовища та його основні завдання:
20. Регіональна соціальна ситуація
а) рівень життя та добробут населення регіонів Регіональна соціальна ситуація – це перш за все рівень і якість життя
населення. Рівень життя - це забезпеченість населення необхідними матеріальними благами та послугами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь, задоволення раціональних потреб. Деякі дослідники враховують, також умови життя (умови праці, побуту тощо), стан здоров'я, рівень, освіти, стан навколишнього середовища та інші чинники, що характеризують широке коло проблем життєдіяльності людини. Такий підхід дає можливість всебічно оцінити становище людини в суспільстві, а також порівняти регіональні стандарти рівня життя з середньоукраїнськими
показниками. б) зайнятість та безробіття Держава регулює процеси зайнятості населення. Створена і функціонує державна служба зайнятості населення. Розробляються програми сприяння зайнятості населення у галузевому і територіальному розрізах. Вони містять систему заходів, спрямованих на попереджання масового безробіття, створення нових додаткових робочих місць, соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Галузеві програми зайнятості населення вирішують проблеми скорочення прихованого безробіття, підвищення професійно- кваліфікаційного рівня працівників, розвитку соціального партнерства. Регіональні програми зайнятості охоплюють широке коло проблем щодо відтворення робочої сили - демографічних, економічних, соціальних, екологічних. Вони тісно пов'язані зі структурною перебудовою господарства, зміною форм власності, санацією території. На ринку праці існують різні форми безробіття. Основними з них є: фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Фрикційне безробіття зумовлено пошуком або очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає під впливом структурних зрушень в економіці, спричинених запровадженням досягнень науково-технічного прогресу,вдосконаленням ериторіально-галузевих пропорцій господарства, змінами в структурі споживчого попиту. в) регіональні рівні людського розвитку В Національному інституті стратегічних досліджень для обчислення індексу людського розвитку регіонів України розроблена методика, яка використовує 29 показників. Київська і Вінницька області у Центрі, Харківська - на Сході і АРК на Півдні мають високі рівні людського розвитку. На Заході країни такого регіону немає, хоча відповідний індекс тут поступається середньому по Україні лише на 1-2 %. На Заході також яскраво виявлених регіонів-аутсайдерів за індексом людського розвитку, які є на Сході, Півдні й Півночі станом на червень 2006 р. немає.
21. Регіональна економічна ситуація.
Найважливішими показниками економічної ситуації є динаміка соціально-економічного розвитку регіонів, стан ринку праці, інвестиційна і зовнішньоекономічна активність.
а) Локомотивом економічного зростання протягом останніх років є сектори економіки регіонів, які значною мірою зорієнтовані на внутрішній споживчий ринок: будівництво, машинобудування, телекомунікації та харчова промисловість. Особливо вражає бум у будівельній індустрії. Вагомою є роль експорто-орієнтованих галузей - металургії та хімічної промисловості, які бурхливо зростають завдяки сприятливій кон'юнктурі світових ринків. Регіональні економіки мають власну спеціалізацію. Обробна промисловість домінує на Сході країни: у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській та Луганській областях. Натомість сільське господарство переважає па Півдні та Заході: у Тернопільській,Вінницькій, Кіровоградській та Хмельницькій областях.
б) Регіональні відмінності динаміки промислового виробництва в значній мірі визначаються регіональними особливостями галузевої структури промисловості. У 8 регіонах країни промислова діяльність має ресурсно-сировинне спрямування: у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Миколаївській та Рівненській областях понад 50 % обсягів промислового виробництва припадає на продукцію електроенергетики,паливної промисловості, чорної та кольорової металургії. У той же час їх частка у промисловому виробництві країни сягає 60 відсотків.
в) Визначення регіональної ефективності ПП уособлює важливий аспект регіональної конкуренції - яке формується в постсоціалістичних країнах. Малий обсяг внутрішніх інвестицій, «столичний максимум» їх концентрації та інші проблеми призводять до досить неоднозначного становища українських регіонів. Найбільш інвестиційно привабливими є Київська, Закарпатська, Полтавька, Одеська обл та ін. Посилюється процес їх поляризації, вплинути на який держава не може через брак ресурсів. Запропонований показник дозволяє чітко визначити групи локальної конкурентоспроможності регіонів України. Стимулювання бізнесу поки що мають фрагментарний характер, а домінування державних оцінок мало цікавить інвесторів.