Частки, співзвучні з іншими частинами мови

Чимало часток, які звучанням збігаються з іншими частинами мови: і — зі сполучником сурядності; як, хоч, чи, мов, наче, немов, неначе, мовби — зі сполучниками підрядності; точно, справді, рівно — із прислівниками; саме — із займенником (але з наголосом на другому складі). Тому завжди треба з'ясовувати, яку роль у реченні відіграє слово, застосовувати визначення частин мови. Наприклад у реченні: Тільки і дишемо було, як наїде гостей (Марко Вовчок) і нічого не з'єднує, а лише підсилює наступне слово. Тому це не сполучник, а частка.

НЕ І НІ З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

Не і ні — найчастіше вживані частки. Вони можуть уживатися з різними частинами мови. Написання цих часток регулюється низкою правил.

Не пишеться разом, якщо;

• слово будь-якої частини мови без не не вживається: немовля, неозорий, нехтувати, ненароком;

• коли не надає слову протилежного значення, яке може бути виражене іншим словом, без не: недруг (ворог), недалекий (близький), невиразно (туманно).

У цих випадках не є префіксом або частиною кореня.

Не пишеться окремо, якщо:

• у реченні є протиставлення, заперечення: Не далекі краї його приваблювали, а можливість учитися. То не ясний сокіл квилить-проквиляє (Народна творчість).

• слово (іменник, прикметник, прислівник) виступає в реченні присудком і не стосується відсутнього дієслова-зв'язки: Він мені не (є) друг; Ставок не (є) глибокий, але купатись у ньому можна. У таких реченнях не — заперечна частка.

Ні пишеться разом, якщо:

• слово без ні не вживається: нікчемний, нісенітниця, нівроку;

• входить до інших слів як словотвірний префікс: ніхто, ніякий, ніде.

Ні пишеться окремо, якщо:

• є заперечною часткою: Не лишилось ні клаптика незасіяної землі;

• є повторюваним єднальним сполучником із заперечним значенням: Не буде у думах моїх ні мук, ні страждань, ні плачу (Рильський). Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина (Сосюра).

Інші правила стосуються окремих частин мови і їхніх форм — займенників, дієслів, дієприкметників, прислівників.

ІІІ. Визначити вміння і навички формування яких передбачено під час вивчення розділу «Сполучник» (державні вимоги + діяльно-змістова лінія)

• знаходити частки в реченні,

• відрізняти від інших службових частин мови;

• визначати частки за їх роллю у реченні;

• правильно писати частки; знаходити і пояснювати орфограми в частках за допомогою правил;

• самостійно знаходити і виправляти помилки в правописі;

• аналізувати тексти щодо використання в них часток як виражального засобу;

• складати речення з модальними частками;

• редагувати тексти щодо правильності вживання модальних часток;

• створювати висловлювання, правильно вживаючи частки.

• аналізувати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

• порівнювати, систематизувати, узагальнювати, конкретизувати їх;

• робити висновки на основі спостережень;

• виділяти головне з-поміж другорядного;

• моделювати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.

• усвідомлювати будову предмета вивчення;

• робити припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

• добирати аргументи для його доведення;

• спростовувати хибні припущення і твердження.

• ІV. Назвати шляхи практичної реалізації системного підходу до вивчення розділу «Частка»

1. Вивчення теоретичного матеріалу: що таке частка, розряди за значенням, будовою, вживанням; написання часток.

2. Вправи:

• розрізнення часток за значенням;

• розрізнення часток за будовою, вживанням;

• написання часток;

• написання часток НЕ, НІ з різними частинами мови;

• розрізнення часток з однозвучними їм частинами мови;

• вставляти пропущені частки;

• редагувати текст щодо вживання часток;

• складати речення з певними частками та співзвучними їм частинами мови;

• відрізняти частки від прийменників і сполучників.

3. Робота в групах.

4. . Написання твору з використанням певних часток у певному стилі.

5. Мініконтрольна робота