МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ
Розмежування основних понять у
неології
Реферат
Донецьк 2011
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ І. Терміни в українській мові……………………………………………..5
1.1. Проблеми термінології…………………………………………………….…5
1.2. Тенденції розвитку нової лексики української мови…………………….6
Розділ ІІ. Поняття неології………………………………………………………..8
2.1. Тлумачення основних понять неології…………………………………..….7
2.2. Оказіональні утворення в рецепції Ж.В.Колоїз……………………...……12
Висновки…………………………………………………………………………20
Словник…………………………………………………………………………..22
Список літератури……………………………………………………………….25
Тестові завдання…………………………………………………………………27
Відповіді………………………………………………………………………….31
Вступ
Визначальною рисою розвитку будь-якої мови є процеси архаїзації (старіння) і неологізація (появи нових) мовних елементів. Вчені помітили, що швидкість процесів неологізації значно збільшується в періоди великих суспільних змін, які зачіпають носіїв конкретної мови - зокрема, в нинішній період новітньої історії України.
Своєрідний «неологічний вибух», обумовлений, з одного боку, стрімко змінюючими суспільно-політичними умовами життя людського суспільства, а з іншого - бурхливим розвитком науки і засобів масової інформації в кінці XX - початку XXI століття, призвів до зникнення старих і виникненню нових областей номінації, викликав негайну реакцію з боку лінгвістів, що виразилася в численних роботах, присвячених процесам неологізації.
Динамічні інноваційні процеси в мові посилили увагу вчених до активного розвитку, порівняно, молодої науки – неології. Мовознавці займаються дослідженням мовних новоутворень.
Як і в будь-якій науці, в неології існує ряд дискусійних питань, пов'язаних насамперед із метамовою, а точніше: його найважливішою складовою - термінологією, застосовуваної лінгвістами для позначення мовних одиниць, що співвідносяться з новим поняттям, їхніми типами і різновидами.
Актуальність роботи зумовлена проблематикою розмежування основних понять у неології української мови, що відображає та дозволяє виявити національно-культурну специфіку сприйняття та інтерпретації дійсності останнього десятиріччя ХХ – початку ХХІ ст.
Об'єктом дослідження є різні класифікації розмежування основних понять неології в українській мові.
Предметом дослідження постають основні поняття неології та структурно-семантичні особливості новотворів кінця ХХ – початку ХХІ століття в українській мові.
Мета роботи полягає у розмежування основних понять неології та описі структурно-семантичних особливостей неологізмів кінця ХХ – початку ХХІ століття.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) виявити та пояснити основні поняття неології української мови;
2) визначити теоретичні засади розрізнень основних понять неології;
3) виявити проблеми розмежування неологізмів та оказіоналізмів;
4) простежити розмежування основних понять неології української мови.
Матеріал роботи складають неологізми в українській мові, дібрані методом суцільної вибірки зі словників нової лексики.
Структура роботи. Реферат складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Розділ І. Терміни в українській мові
1.1. Проблеми термінології
Українська термінологія пройшла тривалий складний шлях свого становлення, вирішуючи проблеми, створювані об’єктивними умовами на кожному з етапів розбудови вітчизняної фахової лексики. «Теперішній етап розвитку термінології характеризується власним колом проблем, до вирішення яких, за спостереженням Г.В. Наконечної, простежується кілька підходів, які спонукають сучасних термінологів глибше, ніж попередники, розробляти теорію терміна як мовного знака у складі термінологічної системи:
формальний, для якого головним є кількісний показник – оперативне видання термінологічних словників;
етнографічний – ґрунтується на ідеї відродження національної термінології НТШ та Інституту Української Наукової Мови, тобто повернення до сучасної української термінології давніх термінів;
консервативний (збереження української термінології періоду радянської доби за принципом "реальної мови");
інтернаціональний, який віддає перевагу запозиченням із англійської та інших західноєвропейських мов і прагненню до активного "насичення" терміносистем іншомовною лексикою і надалі;
поміркований – передбачає упорядкування термінології з урахуванням історичних, національних, політичних чинників та вироблення на їх основі оптимального варіанту»[12, С.171].
У будь-якому випадку термін характеризують як слово, або словосполучення, яке виступає номінативною одиницею і позначає поняття певної галузі знань або діяльності.
За концепцією В.М. Лейчика, «термін утворюється на основі одиниці певної природної мови, тобто лексична одиниця цієї мови є субстратом терміна, проте терміни слід розглядати тільки як явище, яке знаходиться на перехресті мови, логіки, відповідної галузі знань чи діяльності, філософії, наукознавства тощо, але не зводити тільки до його субстрата. Із зіставлення функції слова і терміна видно, що функціонуючи у терміносистемі, термін реалізує своє термінологічне значення, але його функціональна структура сформована на основі субстрата (слова)»[12, С.172].
Отже, на шляху від стихійно утвореної сукупності термінів до галузевої термінологічної системи відбувається групування терміноодиниць і встановлення між ними відношень, які відображають систему понять відповідної галузі, зокрема аналізованої нами неології.
1.2. Тенденції розвитку нової лексики української мови
Як і у кожній науці, що активно розвивається, в неології існує ряд дискусійних питань, пов'язаних насамперед із метамовою, а точніше: його найважливішої складової - термінологією, застосовуваної лінгвістами для позначення мовних одиниць, що співвідносяться з новим, їх типів і різновидів.
Визначальною рисою розвитку будь-якої мови є процеси архаїзації (старіння) і неологізація (появи нових) мовних елементів. Вчені помітили, що швидкість процесів неологізаціі значно збільшується в періоди великих суспільних змін, які зачіпають носіїв конкретної мови - зокрема, сучасний період новітньої історії Росії і країн СНД. «Своєрідний «неологічний вибух», обумовлений, з одного боку, суспільно-політичними умовами життя людського суспільства, які стрімко змінюються, а з іншого - бурхливим розвитком науки і засобів масової інформації в кінці XX - початку XXI століття, призвів до зникнення старих і виникненню нових областей номінації, викликав негайну реакцію з боку лінгвістів, що виразилася в численних роботах, присвячених процесам неологізації»[15].
Динамічні інноваційні процеси в мові і посилена увага вчених до них послужили потужним стимулом для активного розвитку порівняльно молодої науки, яка безпосередньо займається дослідженням мовних новоутворень, - неологіі.
Розвиток терміносистеми неології відображає поступальний розвиток самої наукової спеціалізації, її поняттєвого апарату, активне становлення якого припадає на другу половину минулого сторіччя. У цей час створюється теорія неології, тісно пов'язана з лексикографічної практикою, закладаються основи наукової концепції нового слова, отримують всебічно обгрунтуваний науковий статус терміни неології та неологізм, відомі ще з початку XIX ст., вводяться в науковий обіг найменування різновидів нових слів, пропонуються різні типології нових мовних одиниць.
«Бурхливий процес неологізації російської мови останніх десятиліть, як зауважила Пристайко Т.С., зачепив мову з усіх боків як засіб комунікації, викликав необхідність вивчення мовних новацій в аспекті нових наукових парадигм, а саме: психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, прагмалінгвістики, етнолінгвістики» [15]. Сьогодні, на нашу думку, перед вченими різних країн стоїть питання про створення загальної теорії неології, а ширше - про створення загальної теорії мовної еволюції, яскравим свідченням якої є інноваційні процеси. Нові підходи сприяють збагаченню теорії неології новими уявленнями і, відповідно, новими термінами.
Сьогодні ми можемо констатувати, що в результаті більш ніж піввікового становлення і розвитку склалася цілком самостійна термінологічна система неології, яка, як і будь-яка інша підсистема термінології мовознавства, характеризується «неминучими недосконалостями», зумовленими «непослідовністю вживання існуючих термінів, неймовірно розвиненим дублюванням їх, схильністю різних вчених вводити нові терміни без достатніх на те підстав»[15]. Досить попередньо відзначити, що в неологічній терміносистемі, за підрахунками вчених, існує більше тридцяти найменувань нових слів [15].
Розділ ІІ. Поняття неології