- •Предмет історії економіки та економічної думки.
- •Методи дослідження та джерела історії економіки та економічної думки.
- •Підходи до періодизації історії економіки та економічної думки.
- •Особливості господарства в добу каменю та металів.
- •Неолітична революція та її господарське значення.
- •Господарство та економічна думка в Стародавньому Єгипті.
- •Закони царя Хамураппі.
- •Господарство часів трипільської культури та Східних слов'ян.
- •Господарство та економічна думка Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії.
- •Господарство та економічна думка Стародавньої Греції.
- •11.Господарство та економічна думка Стародавнього Риму
- •12. Встановлення та розвиток феодального господарства держави Франків
- •13.Форми феодального землеволодіння в Зх. Європі.
- •14.Економічна думка доби Середньовіччя:а)”Салічна правда”,б) «Капітулярій про вілли» в) Еконочмічні погляди Фоми Аквінського
- •15.Середньові́чні міста, ремісничі цехи та торгівельні гільдії.
- •16.Господарство України в добу Київської Русі та в Литовсько-Польську добу
- •18. Великі географічні відкриття та їх роль економічна роль. Первісне нагромадження капіталу.
- •19.Розвиток мануфактурного виробництва в країнах західної Європи та на українських землях
- •21. Український меркантилізм та його представники.
- •25. Суть та особливості промислового перевороту
- •26. Досягнення промислового перевороту
- •27. Розвиток господарства в Англіі в сер хvii- пер пол. Хіх
- •29. Господарство Німеччини сер.Хvii- пер пол. Хіх
- •31. Основні пол. Марксистської економічної теорії (Вчення про капітал, Додаткова вартість, Відтворення)
- •32. Економічні умови та особливості виникнення сша.
- •34. Передумови виникнення та основні методологічні принципи маржиналізму
- •35.Австрійська школа граничної корисності (Видатні представники – Карл Менгер, Фрідріх Візер, Ойген фон Бем –Баверк).
- •36.Економічнівчення а. Маршала.(принцип ціноутворення)
- •37.Американська школа маржиналізму.
- •38.Математична школа маржиналізму.
- •40.Рефоми 1848 та 1861рр в Україні.
- •41. Укр. Ек. Думка до реформаційного періоду. Головні напрямки економічних поглядів м.Драгоманова
- •43.Особливості та досягнення промислового перевороту на українських землях.
- •44. Економічні причини та наслідки Першої світової війни
- •46. Плани Дауеса та Юнга.
- •47. Причини виникнення виникнення та наслідки економічної кризи 1929 – 1933 років .
- •48. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д.Рузвельта.
- •49. Теоретична система та економічна програма Дж. Кейнса (теорія ефективного попиту, зайнятості,теорія мультиплікатора)
- •50.Наслідки Другої світової війни.(Суть Плану Маршала)
- •51.Формування 3-ох центрів економічного розвитку(сша, фрн, Японія). Умови їх зростання.
- •52.Неокейнсіанські теорії економічного зростання.
- •53. Теорії конкуренції е. Чемберлена, Дж. Робінсона,Шумпетра.
- •54.Посткейнсіанство та кейнсіансько- неокласичний синтез.
- •55. Укр. Економіч. Література 20-30хрр????????????
- •56. Укр. Економіч. Література 20-30хрр?????????????
- •58. Суть політики „воєнного комунізму” і неПу
- •59.Лібералізація адміністративно-командної сис-и гос-ва вперіод „хрущовської відлиги”.
- •60Суть та наслідки Косигінської реформи.
- •61. Економіка України у 70-80-хрр. 20 ст
- •62Горбачовська перебудова та її наслідки.
- •63.Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
- •64.Укр. Економічна думка 1-ої пол. 90-х.Р.
- •65.Ринкові перетворення в Укр. (1991-1994рр)
- •66.Економіка України 2-ої пол. ХХст.
- •67.Сучасний стан Укр. Господарства.
- •68.Неолібералізм та інституціоналізм: представники та основні положення.
- •69. „Рейганоміка” та „Тетчеризм”.
- •70. Теорія монетаризму. М. Фрідмен.
- •71. Теорема р.Коуза.
56. Укр. Економіч. Література 20-30хрр?????????????
Перша течія в Україні була представлена цілою плеядою ві¬домих українських і тих, що працювали тут, учених-економістів, які після Лютневої революції сподівалися втілити свої наукові ідеї на реформаторських засадах розбудови нового суспільства, а після встановлення радянської влади — на шляхах згоди з нею. Серед цих науковців були В. Косинський, К. Воблий, Є. Слуць-кий, Л. Яснопольський, та ін.
Що ж до другої течії суспільно-економічтюї думки в Україні, котра склалася в роки радянської влади як офі¬ційна, то вона була представлена переважно державними, партій¬ними та господарськими діячами, які вийшли з лав професіональ¬них революціонерів і тією чи іншою мірою пропагували ідеї та програми Леніна, розробляли відповідні заходи економічної по¬літики тощо, а також нечисленними професійними економістами-марксистами.Серед перших найвідоміші фігу¬ри — В. Чубар, С. Косіор, В. Затонський, Г. Гринько та ін. Офіційна література всіляко пропагувалася в Україні ленін¬ські положення щодо організації так званої продовольчої спра¬ви. У виступах, статтях, брошурах С. Косіора, О. Шліхтера, Д. Мануїльського та ін. методи продрозкладки розглядалися не лише як зумовлені поточними завданнями,а й як пов'язані із програмни¬ми настановами радянської влади у сфері соціалістичного будів¬ництва. Украй негативно ставилися до економічної програми більшо¬виків В. Косинський, В. Левитський, К. Воблий та інші провідні українські вчені-економісти. Вони попе¬реджали, що націоналізація чи соціалізація землі може спричини¬ти небувалі потрясіння, позбавить краї¬ну останніх продуктів.М. Волобуев усе ж чітко висловив думку: автаркістський колоніальний характер економічної по¬літики щодо України, який за умов Російської імперії призвів до нераціонального розвитку економіки республіки, перетво¬рюючи її на сировинний придаток центральної Росії, не тільки зберігся за умов СРСР, а Й запроектований на далеку перспек¬тиву.
В українській економічній літературі з'яв¬лялися праці, в яких критикувалися економісти, що обстоювали необхідність розроблення плану на основі врахування ринкових закономірностей. Так, на сторінках часопису «Господарство України» були піддані критиці погляди Л. Н. Юровського на проблему плану в радянському господарстві, концепції В. П. Аку-ленка стосовно темпів і типів індустріалізації в СРСР, перспектив¬ного планування тощо. У грудні 1929 р. И. В. Сталін виступив із промовою ,яка послугувала сигналом до розправи із багатьма економістами, які мали власну принци¬пову позицію, чим було завдано відчутного удару по економічній науці. «Економісти відтепер відштовхувалися не від практики, а від «теорії», точніше — від політичних установок.
57. Колективізація та індустріалізація- досягнення, проблеми та наслідки. Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукціїна 150%. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності. Фактично, метою було перетворення всієї робочої сили села, а також міста, на робітників державних підприємств. Це встановлювало повний економічний контроль держави над громадянами, значно розширювало її політичне панування над самостійним до цього селянством. Було відомо, що реалізація плану зустріне певний опір, особливо з боку селян, яких мали позбавити землі, проте партійне керівництво приймало його як належне. Найрадикальніше колективізація відбувалася у сільській місцевості, де вона нагадувала війну режиму проти селянства. Історики називають колективізацію однією з причин Голодомору 1932—1933 років в Україні. Більшовики доводили, що рано чи пізно колективне сільське господарство має замінити дрібні селянські господарства. Однак, переконати селян погодитися з таким поглядом буде непросто й довго, особливо після тих поступок, що їх за НЕПу отримали селяни. Реакція селян на створення в 1920-х роках колгоспів та радгоспів була малообнадійливою — до них вступило лише 3% усіх сільськогосподарських робітників СРСР. Тому, опрацьовуючи перший п'ятирічний план, більшовики розраховували, що в кращому разі вони зможуть колективізувати 20% селянських дворів (для України це завдання виражалося в 30%). Зосередивши увагу на індустріалізації, радянське керівництво, в очевидь, вирішило не брати на себе величезний тягар, пов'язаний із докорінним перетворенням сільського господарства. Індустріалізація —комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х до кінця 30-х років. Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після проголошення курсу на форсування індустріалізації (1929 р.) — шляхом продрозкладки. Особливістю радянської індустріалізації був пріоритетний розвиток важкої промисловості та воєнно-промислового комплексу. Всього в СРСР споруджено 35 індустріальних гігантів, третину з яких — в Україні. Серед них слід назвати Запоріжсталь, Азовсталь, Краммашбуд, Криворіжбуд, . Позитивні наслідки Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь».Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійною, вугільною, машинобудівною базою СРСР.У 1930-х pp. в Україні змінилася структура господарства: зросла частка промисловості у порівняні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки.Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країниЗа роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. Негативні наслідки індустріалізації Економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних норм більшовизму.Посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління. Держава відмовилася від непу і почала примусовими засобами визискувати із селян додаткові кошти на форсуваня індустріалізації. У перші п'ятирічки ставку було зроблено на підприємства-монополісти , які згодом фактично підім'яли під себе всю