53

Абстракція наукова – виключення з економічного аналізу неістотних рис явища і виявлення найістотніших характеристик.

Аваль – гарантія платежу, яка оформляється або гарантійним надписом на векселі, або видачею спеціального документу. При авальній операції банк здійснює платіж лише в разі банкрутства боржника.

Аварійний комісар – фізична особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків.

Аграрні відносини – економічні відносини, які формуються з приводу володіння, користування і розпорядження землею як головним засобом виробництва, створення і реалізації сільськогосподарської продукції та розподілу доходів господарств.

Агробізнес – система підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки.

Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей економіки, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

Акредитив грошовий – іменний документ, який видається банком особі, що внесла грошову суму і бажає її отримати в іншому місті або за кордоном.

Акредитив товарний – зобов’язання банку здійснити за дорученням клієнта-покупця (імпортера) товару і відповідно до його вказівок розрахунок з продавцем (експортером) проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів про поставку (відвантаження) товару.

Активні операції КБ – операції, за допомогою яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси з метою отримання прибутку.

Акцепт – згода банка на оплату грошових і товарних документів у вигляді надпису банку на векселі або чеку. Платіж за акцептованим векселем банк робить за рахунок клієнта, який заздалегідь переказав йому необхідну суму.

Акція – емісійний цінний папір, що засвідчує відносини співволодіння і закріплює право власника на: отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденду; участь в управлінні акціонерним товариством; частину майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Є безстроковим цінним папером – обертається на ринку протягом існування емітенту.

Альтернатива – вибір рішення з кількох (двох) можливих, що виключають один одного.

Амортизація – поступове перенесення вартості основного капіталу на продукт, що виробляється, з метою його повного відновлення.

Аналіз – розгляд частин єдиного цілого та пізнання їхньої суті.

Андеррайтинг – 1) особлива гарантія, або зобов’язання банку викупити ту частину акцій, яка не була реалізованою при передплаті серед інших держателів; 2) посередництво у первісному розміщенні емісійних цінних паперів.

Аномія – відсутність (недостатність) норм або їх неприйняття (відчуження) з боку людей.

Асиметрія інформації – ситуація, за якої окремі учасники ринкової угоди мають необхідну інформацію в достатньому обсязі, у той час як решта учасників угоди цього позбавлені.

Баланс платіжний – співвідношення суми платежів, здійснених країною за кордоном, і надходжень із-за кордону за певний проміжок часу.

Баланс торговельний – співвідношення між вартістю експорту та імпорту.

Банківська система – сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється акумуляція коштів та надаються різноманітні послуги суб’єктам господарювання і населенню.

Банківські послуги – комісійно-посередницькі операції, які здійснюються за дорученням клієнтів і за певну плату (на комісійних засадах).

Банкрутство – неспроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів та виконати зобов’язання зі сплати платежів.

Беззбитковість – межа між прибутками і збитками фірми, рівність валового доходу і валових витрат.

Безробітні – працездатне населення, яке бажає працювати, шукає відповідну професії роботу, не має заробітку і зареєстроване в державній службі зайнятості як безробітні.

Безробіття – економічне явище, що виражає певний стан частини працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати через те, що пропозиція праці перевищує попит на працю.

Безробіття інституційне – безробіття, яке виникає внаслідок неефективної роботи державних служб зайнятості на ринку праці.

Безробіття природне – безробіття, яке постійне існує як сукупність структурного і фрикційного безробіття (при нульовому циклічному безробітті).

Безробіття сезонне – безробіття, викликане тимчасовим характером виконання трудових функцій працівниками підприємств і галузей.

Безробіття структурне – безробіття, яке виникає під впливом постійного розвитку науково-технічного прогресу і охоплює тих працівників, професія яких не може бути використана на нових робочих місцях, що потребує певного часу для їх перепідготовки.

Безробіття фрикційне – безробіття, пов’язане з добровільною зміною працездатним населенням місця роботи або професії.

Безробіття циклічне – безробіття, зумовлене дефіцитом попиту на працю в умовах загального спаду виробництва.

Біржа фондова – особлива інституційно організована частина ринку цінних паперів, де обертаються цінні папери високої якості, а операції здійснюються професійними учасниками ринку. Характерними ознаками біржі є концентрація попиту і пропозиції, приуроченість торгів до певного місця і часу, регульованість, публічність і гласність торгів, підпорядкованість встановленим правилам, укладання угод без наявності на біржі самих цінних паперів, оптовий характер торгів (партіями або лотами).

Біржовий курс – ринкова ціна цінного паперу, яка визначається за результатами біржових торгів на підставі укладених біржових угод.

Біржові операції касові (спотові) – операції з основними цінними паперами, що передбачають одночасну оплату і поставку цінних паперів протягом кількох днів з моменту укладання угоди.

Біржові операції строкові – операції з контрактами, похідними цінними паперами.

Борг внутрішній – борг держави населенню та юридичним особам.

Борг державний – сума внутрішнього та зовнішнього боргів в країні за певний час.

Борг зовнішній – борг країні іноземним державам, організаціям та особам.

Брокер – посередник, який діє за рахунок клієнта і від його імені на підставі договору поруки чи комісії за винагороду.

Бюджет державний – річний план (баланс) державних витрат і джерел їх фінансового покриття, затверджений у законодавчому порядку.

Бюджетна лінія – лінія, яка показує різні комбінації двох товарів, які споживач може придбати за даного рівня доходу і цін за умов повного використання наявних доходів.

Бюджетна система – сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії.

Бюджетний профіцит – надлишок доходів відносно видатків бюджету.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – один з головних показників макроекономіки, що відображає ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені на території країни за певний період.

Валовий національний продукт (ВНП) – показник розвитку макроекономіки, вартісна величина якого включає всі товари та послуги кінцевого споживання в ринкових цінах, що вироблені як у країні, так і за її межами національними підприємствами.

Валовий національний продукт (ВНП) номінальний – підраховується в ринкових цінах поточного року без урахування інфляційного підвищення цін.

Валовий національний продукт (ВНП) реальний – розрахований у цінах певного базисного року, тобто з урахуванням інфляційних процесів.

Валюта – будь-який товар, здатний виконувати функцію засобу обігу в міжнародних розрахунках.

Валюта вільно конвертована – усі юридичні та фізичні особи, у яких є валюта певної країни, які мають право здійснювати всі валютні операції – як поточні, так й інвестиційні без обмежень.

Валюта національна – це грошові знаки у вигляді банкнот та монет, кошти на рахунках кредитно-фінансових установ, платіжні документи та інші цінні папери певної держави.

Валюта регіональна – створюється в рамках групи країн (наприклад, євро), забезпечує функціонування економічних відносин у міжнародному вимірі.

Валюта резервна – застосовується для створення національними банками держав золотовалютних резервів (долар США, японська єна, євро).

Валюта частково конвертована – передбачає певні валютні обмеження, однак вони не стосуються поточних платежів.

Валютний курс – форма світової ціни кредитно-паперових грошей.

Вартість (мінова вартість) – кількісна властивість товару, що виражає його здатність обмінюватися в певних пропорціях на інший товар.

Вартість робочої сили – розмір фактичних видатків роботодавців на найом і утримання працівників.

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання або наказ третій особі сплатити після настання строку визначену суму векселедержателю.

Вигоди соціальні – вигоди, пов’язані з виробництвом та споживанням певного товару, які складаються з приватних вигод виробника та вигод осіб, що не є учасниками трансакцій – позитивних зовнішніх ефектів.

Виробництво – процес взаємодії людей, у якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні і нематеріальні блага, необхідні для забезпечення свого існування та розвитку.

Виробництво натуральне – історично перший етап у розвитку економічних відносин, в умовах якого продукти праці не набувають ознак товарів і споживаються безпосередніми виробниками продуктів.

Виробництво товарне – форма організації суспільного виробництва або економічної діяльності, коли вироблені продукти призначені для обміну.

Виробництво товарне просте – виробництво товарів і послуг, яке опирається на індивідуальну працю, а виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці виступають в одній особі.

Виробництво товарне загальне (розвинуте, підприємницьке) – означає такий етап розвитку економіки, коли немає продукту, який би не набував форми товару. Товаром стає навіть право користування здібностями людини до праці, її робочою силою. Йдеться про виробництво із застосуванням найманої праці, формування особливих відносин найму-звільнення між власником засобів виробництва та працівниками. Загальне товарне виробництво носить пануючий, всеохоплюючий характер.

Виробнича функція – кількісна залежність між обсягом продукції і застосовуваними для його виробництва факторами.

Виробничі (економічні) відносини – сукупність організаційно-економічних та соціально-економічних відносин між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва.

Витрати альтернативні – витрати, які характеризують цінність втрачених можливостей: та кількість товару, від якої доведеться відмовитися, щоб отримати додаткову кількість іншого товару.

Витрати валові – сукупність постійних, перемінних, постійно-перемінних витрат фірми.

Витрати внутрішні (неявні) – витрати на власні ресурси підприємця, що самостійно використовуються фірмою; неоплачувані витрати, вартість яких вимірюється відносно доходів, що їх могла б отримати фірма від передачі власних ресурсів підприємця альтернативним користувачам.

Витрати граничні – додаткові витрати фірми на виробництво додаткової одиниці продукції.

Витрати економічні (альтернативні) – ті витрати, які фірма повинна зробити, або ті доходи, які вона змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб дістати можливість використовувати ресурси у своїх виробничих цілях і не допустити використання їх в альтернативних виробництвах.

Витрати зовнішні (явні) – витрати на залучення ресурсів, що не належать фірмі, оплачуються і враховуються в бухгалтерському обліку.

Витрати обігу – витрати фірми, пов’язані з реалізацією продукції.

Витрати перемінні – витрати фірми, розмір яких змінюється залежно від змін обсягу виробництва.

Витрати постійні – витрати фірми у короткостроковому періоді, розмір яких не залежить від зміни обсягу виробництва.

Витрати середні – витрати фірми на одиницю виробленої продукції.

Витрати соціальні – витрати, пов’язані з виробництвом та споживанням певного товару, які складаються з приватних витрат виробника та витрат осіб, що не є учасниками трансакцій – негативних зовнішніх ефектів.

^{Витрати трансакційні – витрати, які не пов’язані з виробництвом, а здійснюються при формуванні та передачі прав (витрати отримання інформації, специфікації прав власності, прийняття рішень, проведення переговорів, контролю за діями контрагентів, захисту контрактів).}

Витрати трансформаційні – витрати фірми на перетворення ресурсів на продукт.

Відтворення – постійне і безперервне повторення та відновлення процесу суспільного виробництва. Процес відтворення включає чотири ланки: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Відтворення звужене – повторення суспільного виробництва в обсягах менших, ніж у попередньому періоді.

Відтворення просте – поновлення виробництва у незмінних обсягах.

Відтворення розширене – відновлення процесу виробництва у кожному наступному періоді у зростаю­чих масштабах.

Вклад (депозит) – кошти в готівковій або безготівковій формі, у національній чи іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без встановлення такого строку і підлягають поверненню вкладнику відповідно до законодавства країни та умов договору.

Власність – суспільні відносини, що визначають спосіб привласнення різних речей, можливість отримання вигоди від користування ними, спосіб реалізація інтересів різних суб’єктів.

Властивості грошей – сукупність ознак грошей, що характеризують їх як особливий товар (стабільність, стійкість до зношування, портативність, здатність до розпізнавання, подільність, прийнятність, транспортабельність, зручність у використанні).

Властивості товару – сукупність характеристик, що відбивають кількісні та якісні особливості товару. Виокремлюють споживну вартість і вартість, корисність і цінність товару.

Гіперінфляція – такий стан інфляції, який характеризується зростанням її річного рівня більш ніж на 1000 %.

Гроші – 1) будь-який вид фінансових активів (платіжних засобів), включаючи „банківські гроші”, властивістю яких є висока ліквідність, тобто здатність швидко перетворюватися на готівку; 2) особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту та має функції: міри вартості; засобу обігу; засобу накопичення та збереження; засобу платежу; світові гроші.

Гроші електронні – форма грошей, яка з’явилась у ХХ ст. та існує у вигляді чеків і кредитних карток.

Гроші монетні – історична форма грошей (VII ст. до н.е. – XIX ст. н. е.) у формі монет, вага, вартість і проба яких гарантувалися державою, що їх карбувала.

Гроші паперові – сучасна форма грошей, яка являє собою знаки або символи грошової вартості та включає в себе банкноти і розмінні монети.

Грошова база – готівка поза банківською системою і резерви комерційних банків, які зберігаються в центральному банку країни.

Грошова маса країни – сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, фірмам і державі. Для її вимірювання обчислюють грошові агрегати: М0, М1, М2, М3 і L.

Грошова система – форма організації грошового обігу, що визначає рух грошей між агентами економічних відносин.

Грошово-кредитна політика центрального банку – сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігу і ринку позикового капіталу з метою регулювання господарської кон’юнктури.

Девальвація – зменшення металевого змісту грошової одиниці або зменшення курсу паперових грошових знаків до іноземної валюти.

Дедукція – метод дослідження, який ґрунтується на умовиводах від цілого до його частини.

Делістинг – процедура виключення цінних паперів із реєстраційного списку фондової біржі в разі невідповідності встановленим вимогам.

Деномінація – заміна номінального значення грошових знаків, їхній обмін у певному співвідношенні на нові, більші грошові одиниці.

Депозит – сума грошей (у національній чи іноземній валюті), яку клієнт вносить на зберігання в банк і може використовувати для розрахунків або вилучати готівкою. Депозити складаються з поточних рахунків і вкладів.

Депозитарій – юридична особа, яка надає послуги з обліку прав на цінні папери, їх переходу, зберігання сертифікатів, якими оформляється випуск бездокументарних цінних паперів. Сучасні депозитарії також надають послуги із нарахування і сплати дивідендів, податків, ведення рахунків власників цінних паперів та ін.

Депресія – фаза економічного циклу, яка має наступні характерні риси: припинення різкого падіння (зростання) цін та спаду виробництва, відновлення реалізації товарів та послуг, поступове зменшення товарних запасів.

Державний сектор економіки – сукупність підприємств, організацій, установ, що перебувають у державній власності та управляються державними органами або призначеними ними юридичними особами.

Дефіцит держбюджету – перевищення державних видатків над доходами.

Дефляція – 1) процес зменшення рівня інфляції шляхом обмеження зростання грошової маси в обігу, рівня заробітної плати, платоспроможності попиту; 2) зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишкових паперових грошей.

Дефлятор ВНП – індекс зростання цін за певний період, або відношення номінального та реального ВНП. Дає можливість визначити зміни в цінах поточного року порівняно з цінами базисного року.

Джерело податку – дохід, з якого сплачується податок.

Дивіденд – частина прибутку акціонерного товариства, що виплачується на одну акцію.

Дисконтування – приведення економічних показників (капіталу, доходу, витрат) до сьогоднішньої вартості.

Ділер – посередник, який укладає угоди купівлі-продажу від свого імені і за власний рахунок.

Ділянка земельна – територія, яка має певну площу (розмір), фізичні властивості (якість і склад грунту, рельєф, особливі кліматичні умови) і місцеположення.

Довірче товариство – фінансово-кредитна установа, яка здійснює представницьку діяльність згідно договору з довірителями майна (коштів) про реалізацію прав їхніх власників. Вона ґрунтується на довірчих правовідносинах, коли одна особа (довіритель) передає майно у розпорядження іншій особі (довірительному власнику) для управління в інтересах третьої особи (бенефіціара).

Довірчі (трастові) послуги – діяльність банків щодо управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів, інколи – за рішенням суду.

Домогосподарство – економічний суб’єкт, який складається з однієї чи більше осіб, об’єднаних спільним бюджетом і місцем проживання, і є власником ресурсів, якими забезпечує економіку та використовує отримані за них гроші для купівлі товарів і послуг.

Дохід – певна кількість коштів та інших благ, які одержані фірмою за певний період часу в результаті її діяльності як організаційної одиниці бізнесу.

Дохід валовий – виручка від реалізації продукції, яка вимірюється як добуток ціни одиниці і кількості продукції.

Дохід граничний – додатковий дохід, що є результатом виробництва і продажу додаткової одиниці продукції.

Дохід особистий (ОД) – макроекономічний показник, що формується шляхом відрахування із суми національного доходу коштів, виділених на соціальне страхування, податку на прибутки фірм і корпорацій і нерозподілених прибутків. У суму ОД включаються трансфертні платежі.

Дохід середній – дохід, одержаний на одиницю виробленої продукції.

Дохід постійний – частина поточного доходу, яку людина очікує одержувати і в майбутньому.

Дохід тимчасовий – частина поточного доходу, яку людина не очікує одержувати в майбутньому.

Дохід, що є в розпорядженні особи – дохід, який залишається після виключення із суми особистого доходу всіх необхідних податків, які виплачує фізична особа.

Економіка – об’єктивна сфера господарської діяльності, де створюються необхідні для людей блага (продукти, послуги).

Економіка національна – економіка кожної незалежної країни, яка має притаманні тільки їй проблеми, цілі, інтереси та результати.

Економіка перехідна – особливий період в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система та формується нова.

Економіка трансформаційна – економіка на етапі докорінного перетворення старої системи на нову.

Економіка тіньова – різноманітна діяльність суб’єктів економічних відносин, які прямо чи опосередковано пов’язані з одержанням доходів без сплати податків поза рамками чинного законодавства і соціального контролю.

Економічна безпека держави (ЕБД) – такий стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонійний і самодостатній економічний розвиток за будь-яких умов.

Економічна глобалізація – етап розвитку світового господарства, який характеризується інтенсифікацією міжнародних зв’язків, перетворенням національних господарств на складову частину світового відтворювального процесу.

Економічна категорія – абстрактне логічне поняття, яке відбиває певні умови або сторони економічного явища.

Економічна незалежність – здатність держави самостійно контролювати і використовувати національне багатство, економічний потенціал і власні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі в міжнародних економічних зв’язках.

^{Економічна поведінка суб’єктів – сукупність вчинків та дій, що спрямовані на задоволення потреб в економічних благах.}

Економічна політика держави – діяльність держави, спрямована на розробку сукупності довгострокових і поточних економічних цілей та їх реалізацію.

Економічна система – сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки.

Економічна теорія – теоретична наука або навчальна дисципліна, яка вивчає діяльність економічних суб’єктів, пов’язану із досягненням ефективного використання обмежених ресурсів з метою найбільшого задоволення потреб людей і суспільства.

Економічна теорія нормативна – наука, яка покликана відповідати на запитання про те, що слід робити, що має бути, які економічні рішення треба приймати.

Економічна теорія позитивна – пізнає реально існуючі економічні зв’язки.

Економічне зростання – збільшення обсягу виробництва товарів і послуг за певний період.

Економічне зростання екстенсивне – збільшення виробництва товарів і послуг шляхом кількісного приросту всіх функціонуючих факторів при їх незмінній основі.

Економічне зростання інтенсивне – зростання обсягів виробництва товарів і послуг шляхом якісного вдосконалення всіх факторів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

^{Економічне мислення – узагальнена система уявлень, понять, знань, теорій, що відображають умови економічного життя людей.}

Економічний експеримент – штучне відтворення економічного явища або процесу з метою перевірки на практиці обґрунтованості наукових рекомендацій.

Економічний закон – загальні, об’єктивні, необхідні, сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними категоріями, процесами та явищами.

Економічний суверенітет – незалежність країни у формуванні та розвитку продуктивних сил, економічних відносин власності і відповідного господарського механізму.

^{Економічні блага – засоби, за допомогою яких люди задовольняють свої потреби.}

Економічні потреби – нужди або умови, без задоволення яких неможливе існування людини й суспільства.

Економічні функції держави – головні напрями впливу держави на економіку, сукупність яких відображає зміст її економічної ролі.

^{Експеримент – практичне підтвердження або спростування гіпотези, що пояснює тим або іншим чином якесь явище або процес.}

Експорт – вивіз товарів та послуг для реалізації їх на зовнішньому ринку.

Експорт чистий ( Х) – різниця між експортом і імпортом.

Еластичність попиту – ступінь зміни рівня попиту внаслідок зміни одного з чинників, що його визначає.

Еластичність пропозиції – ступінь зміни рівня пропозиції внаслідок зміни одного з чинників, що його визначає.

Еміграція робочої сили – виїзд робочої сили за кордон.

Емісія – встановлена законодавством послідовність дій щодо випуску і розміщення емісійних цінних паперів.

Емітент – суб’єкт пропозиції на ринку цінних паперів; юридична особа, яка від свого імені випускає та розміщує цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

Ефект Веблена – ефект збільшення споживчого попиту, пов’язаний з тим, що товар має вищу (а не нижчу) ціну.

Ефект доходу – зміна реальних доходів споживача під впливом зміни ціни товарів, які входять до його споживчого набору. Наприклад, зниження ціни продукту приводить до зростання купівельної спроможності грошового доходу споживача, який тепер може купувати більшу кількість товарів.

Ефект заміщення – зміна структури споживання в результаті зміни цін товарів, які входять до споживчого набору. Наприклад, при зниженні цін у споживачів з'являється стимул до купівлі дешевших товарів, і навпаки.

Ефект приєднання до більшості – ефект збільшення споживчого попиту, пов’язаний з тим, що споживач, додержуючись загальноприйнятих норм, купує той же товар, який купують інші.

Ефект сноба – ефект зміни попиту внаслідок того, що інші люди споживають цей товар. Як правило, реакція спрямована у протилежному напрямі по відношенню до загальноприйнятої.

Ефекти зовнішні (екстерналії) – витрати або вигоди від ринкових трансакцій, яких не відображають ціни; витрати або вигоди осіб, які не є безпосередніми учасниками трансакцій, тобто ефекти, що є зовнішніми відносно ринку.

Ефективність економічна – співвідношення між результатами виробництва і витратами ресурсів, використаних у процесі виробництва.

Ефективність соціальна – відповідність результатів господарчої діяльності потребам суспільства. Найзагальнішим показником соціальної ефективності є рівень і якість життя населення.

Загрози економічної безпеки держави – акції, події, явища або формалізована сукупність факторів, що містять небезпеку і спрямовані на об’єкт захисту.

Зайнятість населення – діяльність громадян, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі та дозволена чинним законодавством.

Закон вартості – основний закон товарного виробництва, який вимагає, щоб товари обмінювалися на основі еквівалентності згідно з рівнем вартості товарів. Механізм дії закону проявляється через стихійне відхилення цін від рівня вартості.

Закон грошового обігу – кількість грошей, необхідних для обігу дорівнює співвідношенню між сукупністю цін товарів, помноженої на кількість товарів, поставлених на ринок, і швидкістю обігу грошей ( М= РQ : V ).

Закон Енгеля – закон, згідно з яким із зростанням реальних доходів споживання вторинних благ зростає швидше, ніж товарів першої необхідності.

Закон попиту – відбиває зворотний зв’язок між цінами та попитом, тобто за інших рівних умов зростання цін зменшує рівень попиту, і навпаки.

Закон пропозиції – відбиває прямий зв’язок між цінами і пропозицією, тобто за інших рівних умов зростання рівня цін підвищує пропозицію, і навпаки.

Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) – закон, згідно з яким додаткова корисність від споживання кожної наступної одиниці блага зменшується.

Заощадження – частина доходу домогосподарства, яка не витрачається на споживання.

Заробітна плата – винагорода, яку за трудовим договором підприємець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата відрядна – розраховується в залежності від кількості виробленої працівником продукції і використовується насамперед для оплати праці робітників на виробництві.

Заробітна плата додаткова – винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Це доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії за сумлінне виконання виробничих завдань.

Заробітна плата мінімальна – законодавчо встановлений розмір зарплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Є державною соціальною гарантією.

Заробітна плата номінальна – сума грошей або грошова заробітна плата, яку працівник отримує за свою працю протягом певного часу.

Заробітна плата основна – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Заробітна плата погодинна – залежить від тривалості відпрацьованого часу і практикується для оплати праці спеціалістів, службовців і керівників.

Заробітна плата реальна – кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

Засоби виробництва – предмети праці в сукупності із засобами праці.

Засоби праці – все те, за допомогою чого людина діє на предмет праці.

Земельна рента – економічна форма реалізації власності на землю. Основні види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна.

Земля як фактор виробництва – усі види природних ресурсів, уся сукупність природних явищ або об’єктів, які використовуються людьми для створення матеріальних та нематеріальних благ, забезпечення відтворення населення, підтримки умов існування людини, підвищення якості життя.

Знос моральний – зменшення вартості основного капіталу, або її втрата до моменту його повного фізичного зношування, що обумовлено зростанням продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці та появою нових засобів праці, які мають вищу продуктивність.

Знос фізичний – зменшення вартості основного капіталу, або її втрата, що обумовлено матеріальним зношуванням засобів праці внаслідок їх використання або зберігання.

Ізокванта – крива, що демонструє різні варіанти комбінації ресурсів, які можна використовувати для випуску певного обсягу продукту

Ізокоста – лінія, що демонструє комбінації ресурсів, які може придбати фірма за ринковою ціною відповідно до її бюджету.