3.6. Тестові перевірки програми
Перевірка правильності відшукання тестової послідовності для виявлення заданих користувачем несправностей полягає у спостереженні за роботою генетичних операторів.
За результатами тестування можна пересвідчитися у правильності програмуванні розроблених в дипломному проекті алгоритмів. На рис. 3.12 – 3.13 наведені приклади не правильного функціонування розробленої програми.
Інформація про комбінаційну схему відображається на панелі стану внизу форми. Якщо інформація на панелі стану відповідає структурі на робочій області, то структура сформована правильно. У нашому випадку присутня помилка з’єднання елемента ІD2 з ID3, що видно, як лінія зв’язку не з’єднана правильно між ними.
Рис. 3.12. Зразок не правильно сформованої структури комбінаційної схеми з різними типами логічних елементів
Рис. 3.13. Зразок не вірно сформованої комбінаційної схеми
Для комбінаційної схеми (рис. 3.13) кількість можливих комбінацій вхідних сигналів дорівнює 1024. У нашому випадку із-за присутньої помилки з’єднання елемента ІD5 з ID7 програма сприйняла не 10 вхідних сигналів, а 11.
Протестувавши різні режими роботи програми, можна підтвердити її можливість застосування, як при розробленні методів тестового діагностування комбінаційних схем, так і застосування в лабораторному практикумі з дисципліни «Тестування комп’ютерних засобів».
3.7. Результати дослідження генетичних операторів
В результаті проведених досліджень роботи генетичних операторів, слід зауважити:
• із збільшенням кількості вхідних сигналів комбінаційної схеми необхідно змінювати оператор кросинговеру. Для даного випадку він дає добрі результати;
• оператор мутації, що використаний в розробленій програмі дає можливість згладжувати результати схрещування особин і цілком підходить для використання в такому вигляді при розв’язанні задач дипломного проекту;
• при відшуканні тестової комбінації для виявлення несправностей вхідних елементів результати кращі ніж для заключних елементів комбінаційної схеми;
• при збільшенні кількості елементів в програмній моделі дуже різко зростає потреба в апаратних ресурсах персонального комп’ютера;
• при формування початкової популяції стратегією «фокусування» та використанні турнірного методу відбору генетичний алгоритм саме швидше відшуковує тестову комбінацію;
• в загальному при відшуканні тестових комбінацій доречні різні стратегії формування популяції, різні методи схрещування, мутації і відбору, оскільки їх ефективність залежить від місця розташування самої несправності.
4. Техніко-економічне обгрунтування розробки
4.1. Розрахунок собівартості програми
Основним завданням техніко-економічного обґрунтування дипломного проекту є визначення величини економічного ефекту від використання основних та другорядних результатів, які одержані в даній дипломному проекті. Оцінка ефективності прийнятого рішення повинна бути комплексною і враховувати всі його аспекти.
Проведемо оцінку витрат праці,
виходячи з того, що розмір вихідного
тексту запису алгоритму і даних в
основному визначає затрати праці і час
розробки
програмного продукту:
,
де
– кількість вихідних команд в тисячах.
В якості вихідної команди приймаємо рядок програми. Загальний об'єм вихідного тексту програми-додатка складає 2700 рядків. Тоді:
Продуктивність праці розробників програмного забезпечення визначається наступним чином:
.
Тоді ми отримуємо, що продуктивність праці розробників:
Ч
ас
необхідний для розробки програмного
продукту, можна визначити за формулою:
,
де
– строк розробки програмного продукту;
– коефіцієнт вірності постановки
завдання;
– час розробки алгоритму;
– час налагодження і тестування;
– час на підготовку тексту;
– час на розробку документації.
Останні величини обчислюються за наступними формулами:
.
.
.
.
.
,
де К – залежить від ступеня підготовки
програміста;
– кількість рядків програми.
Підставляємо значення в останні формули враховуючи, що К=0,8 (стаж роботи до 2-х років).
.
.
.
.
.
.
Тоді час, який необхідний для розробки програмного продукту дорівнює:
.
Визначимо собівартість години роботи ПК. Для цього розраховуються поточні витрати на експлуатацію комп’ютера. До їх складу включаються витрати на електроенергію і амортизаційні відрахування на реновацію від вартості комп’ютера та ін.
Витрати на електроенергію визначають множенням витрати електроенергії за одну годину на вартість 1 кВт/год електроенергії і на час роботи комп’ютера за рік. Час роботи комп’ютера за рік визначається множенням кількості робочих днів у рік на час роботи комп’ютера за день:
,
де
– середня кількість робочих днів у рік.
Середня кількість робочих днів у рік буде рівна:
.
Тоді, час роботи ПК за рік дорівнює:
.
Витрати енергії визначаються за формулою:
,
де
– витрати електроенергії за одну годину;
– вартість 1 кВт/год електроенергії;
– час роботи комп’ютера за рік.
Тоді витрати енергії складають:
.
Амортизаційні відрахування визначаються множенням вартості комп’ютера на норму амортизаційних відрахувань 10%:
.
Річна заробітна плата обслуговуючого персоналу (інженера з місячним посадовим окладом 1000 грн.) складає:
.
Відрахування на соціальне страхування, складають 3% від загальної заробітної плати за рік:
.
Вартість витрачених матеріалів складає 2% від вартості обчислювальної техніки:
.
Утримання на ремонт приміщень, в яких знаходяться засоби обчислювальної техніки, складає 3% від вартості обчислювальної техніки:
.
Кількість комп'ютерів, на яких працюватиме програма:
.
Собівартість години роботи на комп'ютері визначається наступним співвідношенням:
.
Підставляємо значення в останню формулу й отримаємо:
.
Рахуємо прямі витрати на виконання дипломної роботи, які визначаються наступним добутком:
,
де
– собівартість години роботи на
комп’ютері;
– час необхідний для розробки програмного
продукту.
Підставляємо значення й одержуємо:
.
Накладні витрати, що включають витрати на освітлення, опалення і т. п. приймаються в розмірі 40-50% від суми прямих витрат:
.
Загальні витрати на виконання дипломного проекту:
.
Підставляємо дані й одержуємо:
.
Визначення ціни на програмний продукт визначається наступним співвідношенням:
,
де В – витрати на виконання дипломної роботи; P – рівень рентабельності, в нашому випадку P = 15; K – коефіцієнт, що залежить від науково-технічного рівня, в нашому випадку К = 1,3.
Підставляємо ці значення й отримаємо ціну програмного продукту, яка дорівнює:
.
Річний економічний ефект визначається за наступною формулою:
,
де:
– витрати на розв’язання задачі
традиційними методами;
– періодичність розв’язку задачі, для
нашого випадку T = 300;
– приведені витрати.
Для визначення параметру використовується наступна формула:
,
де:
– трудомісткість на складання документу,
вимірюється в годинах (8 год.);
– заробітна плата виконавця за одну
годину (6,5 грн.).
Підставляємо значення в останню формулу й одержуємо:
.
Для визначення параметру використовується наступна формула:
,
де:
– загальний об’єм вихідного тексту
програмного додатку;
– собівартість години роботи на
комп’ютері;
– продуктивність праці розробників
програмного забезпечення;
– нормативно-галузевий коефіцієнт (
);
– ціна програмного продукту.
Отже приведені витрати дорівнюють:
Тоді річний економічний ефект дорівнює:
