Типи зовнішніх впливів на формування державної політики

Просторові параметри	Часові параметри
	Вплив минулого	Вплив сучасного
Внутрішні впливи	Традиція	Ініціатива
Зовнішні впливи	Наслідування	Втручання

Формування державної політики здійснюється із використанням чотирьох груп ресурсів: ресурси влади, фінансові ресурси, соціально-технологічні ресурси, ресурси суспільної підтримки. Як інструменти політики можуть бути використані регулювання, економічні інструменти, інформаційний вплив.

Суб’єктами та способами впровадження (впроваджувачами) державної політики України у сфері ЗМІ названо державні організації, нейтральних державних службовців, органи місцевого самоврядування, громадські організації, приватні організації, корпоративні (агентські) угоди, використання професій, частково – державних службовців, призначених за політичним принципом. Їх поєднано у три основні групи: державні, змішані, приватні. Можуть застосовуватися і компоновані моделі. Для реалізації державної політики у сфері ЗМІ на рівні регіону автором запропоновано комплексну модель – регіональне агентство з медіа-політики.

Державна політика у сфері ЗМІ має враховувати серед інших факторів і те, що межа між інформацією-товаром та інформацією-суспільним благом є хиткою. Це, зокрема, впливає на розмежування функцій державного, приватного та суспільного секторів в інформаційній сфері.

Зовнішні чинники формування державної політики у сфері змі

Чинники прямого впливу:

• національне законодавство;

• структура національного

інформаційного простору;

• державна політика в інших сферах;

• гравці політики;

• споживачі інформаційної продукції

Чинники непрямого впливу:

• економічні фактори;

• розвиток науково-технічного прогресу;

• соціокультурні фактори;

• політичні фактори;

• геополітичні фактори

Автореферат Дрешпака

15. Структурні ланки політичної системи та їхній вплив на формування державної інформаційної політики

Державну політику у будь-якій галузі, в тому числі й інформаційну, визначає й проводить влада, себто політична еліта, яка обіймає посади у владних структурах. Вона зобов’язана, виходячи зі світового досвіду і специфіки власного суспільства та Конституції країни, розробляти концептуально напрями та параметри інформаційної політики, втілювати цю концепцію у законодавство, організовувати і контролювати виконання ухвалених законів. Для кожної з гілок влади є свій шмат роботи: законодавча гілка ухвалює закони, виконавча – організовує їх виконання, судова – контролює їх дотримання. А центральною постаттю у нашій державі є Президент – глава держави і ґарант Конституції.

Політичні аспекти державної інформаційної політики випливають із ідеологічних засад, це, власне, практична їх реалізація. Ця реалізація здійснюється всіма трьома гілками державної влади – кожною властивими їй засобами і методами. Про законодавчу, організаційну сторони та шляхи і форми реалізації інформаційної політики дещо згодом. Зараз же слід підкреслити, що визначення політичних аспектів інформаційної політики і їхня реалізація залежать від політичної еліти держави, і не в останню чергу від її чільників, передусім від глави держави. Щоб успішно проводити цю політику, потрібна політична воля. А вона залежить від світоглядної чіткості, властивості бачити перспективу і вміти прогнозувати майбутнє, від національної самосвідомості, особистої моральності та особистого прикладу провідників…

В інформаційній політиці надзвичайно важливим фактором є особистий приклад провідників. Якщо перші особи в державі сповідують те, що проповідують, коли загал бачить у повсякденні, що і як чинять провідні політики, чи не розходиться у них слово з ділом, то це буде прикладом для наслідування.