- •Поняття державної інформаційної політики.
- •Основні фактори впливу на вироблення і здійснення інформаційної політики держави.
- •Методи вивчення державної інформаційної політики.
- •Зміни у структурі видань, телерадіоканалів що визначають державну інформаційну політику
- •Значення для інформаційної політики новітніх технологій
- •Сучасний стан інформаційної сфери в україні
- •Свобода слова як базове поняття змі
- •Залежність розвитку свободи слова від особистих якостей журналіста.
- •Свобода слова в умовах сучасної україни.
- •Законі обмеження свободи слова
- •Шляхи вдосконалення державної інформаційної політики україни
- •Центральні органи державної влади україни в галузі інформації.
- •Концепції державної інформаційної політики в україні
- •Концепція формування державної політики у сфері змі в. М. Дрешпака
- •Типи зовнішніх впливів на формування державної політики
- •Зовнішні чинники формування державної політики у сфері змі
- •Структурні ланки політичної системи та їхній вплив на формування державної інформаційної політики
- •Вплив на державну інформаційну політику політичних і правових норм, політичних відносин, політичної свідомості, політичної культури.
- •Специфіка залежності державної інформаційної політики від типу політичного режиму.
- •Гарантії права на інформацію
- •1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість
- •1. Право на інформацію забезпечується:
- •Типи інформації
- •Державний контроль за режимом доступу до інформації
- •Обмеження права на одержання відкритої інформації
- •Право на одержання інформації громадянами, яким вона необхідна для виконання своїх професійних обов’язків
- •Одержання інформації громадянами, державою, юридичними особами
- •Використання, поширення і зберігання інформації
- •Основи законодавства України в інформаційній сфері.
- •Закони України щодо регулювання різних аспектів інформаційної діяльності
- •Проблеми та перспективи правового регулювання інформаційної сфери в Україні
- •Законодавство про дифамацію
- •IV. Суспільний контроль за державними посадовими особами
- •V. Свобода сатиричних виступів
- •VI. Репутація політичних діячів і державних посадових осіб
- •VII. Захист приватного життя політичних діячів і державних посадових осіб
- •VIII. Засоби захисту від протиправних дій змі
- •Основні проблеми правового регулювання мережі Інтернет
- •Інформаційні стратегії: мислення інформацією
- •Основні прояви стратегій
- •1. Стратегія потрібна і реалізується тоді, коли їй протистоїть чужа стратегія. Стратегія 1 у цьому випадку виступає проти стратегії 2.
- •2. Стратегія важлива, коли виникає взаємодія різних рівнів. Наприклад, інформаційний (публічний) рівень вступає у взаємодію з рівнем політичним, котрий, зрештою, потребує реагування рівня державного.
- •3. Необхідний результат перебуває за межами стандартних, природних можливостей. Необхідно здійснити перехід між різними сходинками, чому може допомогти тільки стратегія.
- •Стратегія як не тактика
- •Стратегія як методологія роботи з невідомим
- •Стратегічні виклики україні
- •4. Україна також може розпочати власні дослідження з визначення таких неочікуваних об'єктів, які можуть (з різною ймовірністю) становити для неї загрозу:
- •6. Глобалізація викликає також суттєві наслідки в інформаційному просторі. Можемо сформулювати п'ять наслідків, які суттєво змінюють багато інших характеристик:
- •Суть електронного уряду, методи та принципи організації
- •1) Можливі майбутні моделі електронного уряду та його урегулювання;
- •2) Відповідні практики і підходи;
- •3) Досягнення довготермінових ефективних управлінських моделей та визначення їх напрямків.
- •Міжнародний досвід у створення електронних урядів (сша, велика британія, росія)
- •2) Наявності в регіонах організацій (провайдерів), які володіють монопольними правами на підключення до Інтернету;
- •Проблеми створення електронного уряду
- •Основні аспекти формування електронного уряду україни
- •Поняття інформаційної війни
- •Захист національного інформаційного простору
- •Пропаганда у 20 ст.
- •Маніпуляція масовою свідомістю
- •Комунікативні складові психологічної / інформаційної операції
- •Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору
- •Інформаційні війни в структурі сучасних цивілізацій
- •1) Підвищена залежність успішного розвитку суспільства від інформаційних потоків як в галузі економіки, так і в сфері політики;
- •2) Глобалізація комунікації, що випливає з нових технічних можливостей, коли стало важко приховувати події, що відбуваються, як від усього світу, так і від власного народу;
- •3) Усе зростаюча залежність урядів від населення: варіант демократії, що розвивається сьогодні, значною мірою спирається на відповідні інформаційні механізми і неможливий без них.
- •Телебачення в системі соціальних комунікацій українського суспільства
- •Імідж України: варіанти можливих інформаційних стратегій
- •Інформаційна політика оон
- •Американський досвід розвитку національної інформаційної інфраструктури
- •Канадський досвід побудови інформаційної магістралі
- •Інформаційна політика єс
- •1) Мультимедійний доступ до європейської культурної спадщини. Меморандум взаєморозуміння*76 (1995–1998);
- •2) Мультимедіа для освіти і зайнятості через інтеграцію культурних ініціатив*77 (1999–2002).
2) Наявності в регіонах організацій (провайдерів), які володіють монопольними правами на підключення до Інтернету;
3) високому рівні вартості послуг, малодоступного для основного населення країни. Одним з парадоксальних, на перший погляд, наслідків цього положення є, на думку російських фахівців, більш високі темпи формування віртуального співтовариства на основі Інтернету в Росії, ніж у західному світі, де Інтернет є загальнодоступним засобом комунікації. Це також зумовлює привілейований статус члена цього співтовариства.
В умовах збільшення числа індивідуальних користувачів у Росії Інтернет дає можливість якісно нової взаємодії між органами влади і суспільством в інтерактивному просторі. Як зазначає представник Департаменту урядової інформації Апарату Уряду РФ A.M. Кошкін, російський проект електронного уряду складається з двох взаємозалежних (і одночасно самостійних) проектів.*137 Це внутрішня урядова інформаційна інфраструктура, аналог корпоративної мережі, та зовнішня інформаційна інфраструктура, яка взаємодіє з громадянами й організаціями.
*137: { Кошкин А.Н. Проект "электронного правительства": мировой опыт и российские перспективы. Государство и "информационная революция" // Проблеми подолання "цифрової нерівності" у Росії і країнах СНД: Матеріали міжнародного семінару. — М., 2000. — 156 с.}
У межах проекту електронної держави інтегруються інформаційні ресурси федеральних міністерств і відомств, забезпечується доступ до них, а також створюється система он-лайнових послуг (у тім числі платних).
Урядова мережева інфраструктура має бути націлена на вирішення актуальних політичних, економічних і соціальних завдань держави і забезпечувати:
· реалізацію права громадян на доступ до відкритої державної інформації;
· доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що буде зміцнювати довіру до держави і політики, яка нею проводиться;
· взаємодію і постійний діалог держави з громадянами й інститутами громадянського суспільства, а також необхідний рівень суспільного контролю за діяльністю державних органів і організацій;
· об'єднання інформаційних ресурсів і послуг органів державної влади, органів державної влади суб'єктів федерації і місцевого самоврядування з метою зміцнення загальнонаціонального інформаційного простору;
· удосконалення системи державного управління, оптимізацію структури державного апарату, зменшення фінансових і матеріальних витрат на його утримання, передбачаючи поетапний перехід частини державних послуг, що мають вартісне вираження, в систему державних мережевих послуг, що відповідає реальним потребам громадян і організацій;
· ефективну підтримку економічної діяльності державних суб'єктів, що господарюють, даючи їм змогу ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний простір;
· взаємодію і співробітництво з державними органами зарубіжних країн і міжнародних неурядових організацій.
Створення і розвиток урядової мережевої інформаційної інфраструктури потребує відповідної формалізації в нормативно-правових актах і необхідного бюджетного фінансування. Крім того, створення інформаційної мережевої інфраструктури держави має супроводжуватися реінжиніриигом усієї системи управлінських процесів, що, насправді, означає подолання стереотипів бюрократичної культури. А це не так просто. Можливо, реалізації проекту буде сприяти Адміністративна реформа, мета якої – модернізація системи державного управління.
Процес створення урядової мережевої інфраструктури в Росії відповідає етапам, які проходять всі уряди. На сьогодні в Росії реалізується перший етап, для якого характерно створення первинних відомчих інтерфейсів. У зв'язку з цим має бути максимально розроблено питання розгортання в мережі Інтернет інфраструктури, що надає користувачам послуги суто інформаційного характеру, які працюють на зовнішній інформаційний контур.
У межах урядового інформаційного контуру доцільно створювати механізми, підтримувані онлайновими відомчими співтовариствами, насамперед, інформаційними підрозділами міністерств і відомств (прес-службами або управліннями зв'язків із громадськістю), які більше готові освоювати нові технології мережі Інтернет. У міру відпрацювання цих мережевих механізмів і послуг, їх досвід і рішення можна буде переносити й в інші сфери урядового контуру управління.
Уже сьогодні цікавими і реалістичними можуть стати такі мережеві проекти для державних органів.
· Проект створення сучасної системи інформування громадськості щодо діяльності органів державної влади. Мова може йти про створення горизонтально і вертикально інтегрованих (у межах урядового порталу) повинних ресурсів, підтримуваних інформаційними підрозділами різних федеральних відомств і місцевих органів влади.
· 3 погляду мережевої підтримки, цікавим може стати створення спеціалізованого модуля онлайнової підтримки мережевих проектів для різних державних структур. Ідея порталу "narod.ru" для відкриття мережевих представництв державних органів і організацій може виявитися плідною.
· Онлайнові послуги для журналістів і редакцій засобів масової інформації. Мова може йти про створення систем віртуальної акредитації, яка забезпечуватиме онлайновий доступ журналістів (особливо це важливо для регіональних засобів масової інформації) на заходи, що проводяться в Будинку уряду, міністерствах і відомствах.
· Каталог мережевих ресурсів органів державної влади, що забезпечить повноцінні пошукові та інші послуги. Це не тільки корисно і зручно для користувачів, а й дасть змогу вести моніторинг ситуації у сфері державних мережевих ресурсів.
· Довідково-інформаційні бази даних урядових документів, що інтегрують тексти урядових документів з інтерфейсами, які забезпечують зручний пошук.
· Розвиток мережевої урядової інфраструктури, що дає змогу вирішувати завдання інформаційного забезпечення діяльності уряду, міністерств і відомств у нестандартних (кризових, проблемних) ситуаціях. Нові технологи дають змогу оперативно створювати віртуальні майданчики під завдання, досить легко їх адмініструвати. Але найголовніше – не створювати додаткові структури off-line.
· Створення мережевих механізмів діалогу (взаємодії) уряду (відомств) і громадян (співтовариств) у вигляді спеціалізованих онлайнових форумів з тих чи інших суспільно значимих проблем. З огляду на склад нинішньої аудиторії російського Інтернету, ці форуми могли б виконувати функції постійно діючих експертних співтовариств.
· Значну користь може давати онлайнова система навчання і професійної підготовки державних службовців.
Для впровадження зазначених послуг немає необхідності витрачати сили і засоби на проектування. У Мережі вже існують готові рішення, які можна адаптувати для завдання державних органів. Разом з тим, створюючи первинні мережеві структури і послуги, вкрай важливо надати процесу певної скоординованості. Адже в кінцевому підсумку потрібно вибудувати єдину державну мережеву інфраструктуру, зрозумілу і зручну для користувачів.
Державна мережева інфраструктура має бути гранично стійкою до будь-яких зовнішніх впливів і навантажень. У зв'язку з цим питання захисту й інформаційної безпеки мають бути пророблені із самого початку і формалізовані в конкретних документах.
Звичайно, на думку А. Кошкіна, сказане вищене означає, що все до дрібних деталей має бути уніфіковане. У різних державних органів і організацій різні функції і ресурси, що обумовлює достатню розмаїтість можливої мережної інфраструктури, контенту і послуг.
Окрім того, слід зазначити, що в Росії розроблено цілу низку програм, починаючи з Федеральної цільової програми "Електронна Росія (2002–2010 pp.)", закінчуючи Міською цільовою програмою "Електронна Москва" і Регіональною цільовою програмою "Електронний Петербург" тощо.