2.5. Плани та стратегії подальшої діяльності пат «Півн.Гзк» щонайменше на рік, для поліпшення конкурентно спроможності продукції що випускається.

На 2011 рiк визначенi наступнi цiлi й завдання:

- Виконати ключовi виробничi й фiнансовi показники на 2011 рiк.

- Виконати програму капiтальних iнвестицiй для нарощування виробничої потужностi по виробництву концентрату i полiпшення технiчного стану основних фондiв.

- Знизити питомi норми витрат енергоресурсiв i основних нормованих матерiалiв.

- Розпочати розробку ТЕР "Вiдробка технологiї подрiбнення та збагачення руд Ганнiвського кар'єру. ТЄР варiантiв реконструкцiх РЗФ-2"

- Розробити ТЕО "Реконструкцiя iснуючого хвостосховища з нарощуванням огороджуючих споруд до граничних позначок та вибiр майданчику пiд будiвництво нового хвостосховища в зв'язку з зростанням продуктивностi комбiнату".

- Розпочати розробку НДР "Визначення продуктивностi Ганнiвського кар'єру".

- Продовжити розвиток iнформацiйної системи з застосуванням програмного забезпечення GEMS (Gemcom Enterprise Mining System) геолого-маркшейдерського забезпечення, проектування i планування вiдкритих гiрничих робiт.

- Розробити проект "Розвиток сировинної бази комбiнату на перiод до 2025 року з доведенням потужностi комбiнату з видобутку сирої руди вiдкритим способом до 45,0 млн. тонн на рiк".

Показники по виробничих потужностях на 2011 рiк запланованi на наступному рiвнi:

- Виробництво розкривних робiт 30975 тис. м. куб.

- Видобуток руди 31300 тис. тонн.

- Виробництво концентрату 14200 тис. тонн.

- Виробництво обкотишiв 10280 тис. тонн.

Запланований обсяг розкривних робiт у 2011 роцi забезпечує видобуток руди в кар'єрах комбiнату. Запланований обсяг видобутку руди збiльшений на 241 тис. тон (+0,8%) i досягне рiвня 31,3 млн. тонн. План виробництва загального концентрату дорiвнює показникам 2010 року. План виробництва обкотишiв у 2011 роцi вище показника 2010 року на 380 тис. тонн (+3,8%). Реагуючи на змiни кон'юнктури ринку залiзорудної сировини, комбiнат виробляє обкотишi з рiзною основністю.

III. Сертифікація і стандартизація діяльності підприємства пат «північний гок»

3.1. Аналіз сертифікації і стандартизації діяльності підприємства . Вітчизняні системи стандартів

Сучасний стан науково-технічного прогресу характеризується прискореним темпом розвитку науки і техніки, більш тісною взаємодією та впливом їх на виробництво. Розвиток техніки пов'язаний зі значним ускладненням обладнання, використанням різних систем машин і приладів, які взаємопов'язані між собою більш жорстким режимом їх експлуатації, використанням широкої номенклатури речовин і матеріалів. Відбувається процес поширення кооперації і значне ускладнення зв'язків між галузями народного господарства, підприємствами та організаціями. Різко зростають вимоги до сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції. Першорядне значення набувають питання надійності та безпеки товарів виробничого призначення та товарів народного споживання.

У виконанні народногосподарських завдань, підвищенні ефективності суспільного виробництва і поліпшенні якості продукції стандартизація відіграє суттєву роль, адже вона акумулює найновіші досягнення науки і техніки, органічно з'єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни.

Сьогодні різко зростає роль стандартизації як важливої ланки у системі управління технічним рівнем якості продукції - від наукових розробок і до експлуатації та утилізації виробів. Стандартизація поєднує науку, техніку і виробництво, сприяє забезпеченню єдиної технічної політики в різних галузях народного господарства, технічному переозброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і технологій, інтенсифікації виробництва, механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості товарів. Усе це сприяє розвитку економіки країни.

Характерною особливістю стандартизації є те, що сфера її дії та застосування, рівень розвитку знаходяться у широкому діапазоні. Немає

такої сфери діяльності людини, до якої б не була причетна стандартизація. Адже з поширенням і поглибленням пізнання, розвитком науки і техніки, удосконаленням виробництва масштаби робіт значно зростають і поширюється сфера використання принципів стандартизації.

Основна мета стандартизації - це оптимальне впорядкування об'єктів стандартизації для прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості продукції, удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного економічного, наукового і технічного співробітництва.

Стандартизація відповідно до основної мети має різні завдання. Головне завдання - створення системи нормативної документації, яка визначає прогресивні вимоги де продукції, то виготовляється для потреб народного господарства, населення, оборони держави та експорту, до її розробки, вироблення та застосування, а також забезпечення контролю за правильністю використання цієї документації.

Стандартизація є організаційно-технічною основою економічного і науково-технічного співробітництва між країнами, ефективним засобом поширення зв'язків між країнами і ліквідування технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі. Зміцнення науково-технічних та економічних зв'язків привертає увагу до стандартизації усіх розвинених країн світу та країн, що розвиваються, а також технічних, економічних, міжнародних, регіональних і національних організацій, фірм і підприємств. Це є наслідком об'єктивної необхідності стандартизації з управлінні економічними і виробничими процесами.

Останнім часом однією з ключових проблем науково-технічного та економічного розвитку країн є проблема якості продукції. Поліпшення якості продукції (процесів, робіт послуг) - це проблема не тільки споживча чи технічна, але й економічна, соціальна й політична проблеми суспільства.

Сучасний рівень розвитку економіки України, потреба у корінних змінах матеріальних і соціальних умов життя народу висувають на перший план проблему якості. Поліпшення якості товарів (процесів, робіт, послуг) можливе тільки на основі стандартизації. Управляти та підвищувати якість можливо тільки на основі стандартів та іншої нормативно-законодавчої документації. Стандарти встановлюють вимоги до якості та надійності методів контролю і випробовувань продукції, створюють необхідну єдність, без якої неможливий подальший розвиток технічного різня.

Стандарти та інші нормативні документи складають значку і важливу частину нормативної бази економіки країни. Розробку стандартів здійснюють вчені та спеціалісти головних і базових організацій зі стандартизації усіх галузей народного господарства. На основі результатів науково-дослідних, проектно-конструкторських і дослідницько-технологічних робіт у стандартах встановлюються перспективні вимоги, тобто закладаються не тільки показники, що визначають якість продукції на даному етапі, але й перспективні показники технічного різня, якості та економічності, відповідно до яких повинна проектуватися і освоюватися нова продукція.

Стандарти з випереджаючими вимогами є своєрідним прогнозом технічного прогресу продукції, що розробляється. При цьому повинні використовуватися найсучасніші методи прогнозування і оптимізації. Математичні методи оптимізації кількісних вимог стандартів дають можливість отримувати найвищий ефект від стандартизації.

Стандарти та інша нормативна документація відіграють важливу роль при вирішенні технічних, економічних і соціальних проблем країни, тому належить постійно підвищувати науково-технічний рівень чинних стандартів, оновлювати їх з метою заміни застарілих показників і своєчасного відображення вимог народного господарства.

Технічними комітетами України зі стандартизації розроблено понад 500 термінологічних стандартів в усіх галузях діяльності, що дозволило сформувати основи української науково-технічної термінології. В Україні станом на 01.01.99 р. надано чинності 2160 державним (національним) стандартам, близько 60% з яких гармонізовані з міжнародними. Проблема

міжнародної гармонізації стандартів як важливого засобу ліквідування перешкод у торгівлі та промисловому співробітництві знайшла відбиття в Завершальному Акті, який підписали усі європейські держави, Канада й США в серпні 1975 р. у Гельсінкі.

На території України протягом 1993 р. затверджено та впроваджено в різних галузях народного господарства 102 державних стандарти України, з яких 28 - пряме впровадження стандартів міжнародних організацій зі стандартизації 150 та ІЕС. Впровадження міжнародних стандартів дає змогу виробникові не тільки піднести якість вітчизняних товарів до різня міжнародних вимог, але й забезпечити перебудову виробництва, його організацію, технологію, систему управління якістю відповідно до різня розвинених країн світу. Наявність сертифіката відповідності міжнародному стандарту забезпечить для українського виробника доступ на міжнародний ринок.

З метою забезпечення ефективного доступу українських виробників (експортерів) до міжнародних, міждержавних (країн СНД) і національних нормативних документів створено Головний інфор-маційний фонд стандартів. Нормативні документи цього фонду використовуються в усіх галузях суспільного виробництва та споживання продукції (надання послуг). За станом на 01.10.98 р. у Головному інформаційному фонді стандартів Держстандарту України зберігається понад 104 тис. нормативних документів, у тому числі 20 тис. стандартів, що мають статус національних, понад 13 тис. міжнародних стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (І8О) та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), понад 17 тис. міждержавних стандартів країн СНД, близько 6,6 тис. європейських стандартів. Фонд містить національні стандарти розвинених країн та країн, які є партнерами України.

Фонд галузевих стандартів складає понад 43 тис. нормативних документів. Оновлення Фонду галузевих стандартів здійснюється дуже

повільно і складає 0,4% за 5 років (1994 - 1998 рр.). За роки незалежності в Україні зареєстровано 314 галузевих стандартів.

У Національному автоматизованому інформаційному фонді стандартів зберігається понад 100 тис. нормативних документів, які постійно поновлюються. Працює міжнародна бібліографічна електронна база даних РЕКІШКМ.

Протягом 1993-1998 рр. затверджено 18 державних класифікаторів України.

Головний інформаційний фонд взаємодіє з міжнародними і іноземними організаціями зі стандартизації на підставі договорів, укладених Держстандартом України. Протягом року до Головного інформаційного фонду надходить понад 10000 одиниць нормативних документів. Впроваджено повнотекстову автоматизовану базу даних стандартів Європейського Союзу, що дає змогу будь-якій урядовій установі, підприємству чи організації, незалежно від форми власності та виду діяльності, громадському об'єднанню або приватній особі ознайомитися з необхідними інформаційними матеріалами.

В Україні стандартизація, що має державний характер, спрямована на забезпечення:

• єдиної технічної політики;

• захисту інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг);

• економії всіх видів ресурсів;

• відповідності продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності;

• гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами;

• відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам;

• сприяння виходу української продукції на світовий ринок.

Порад з державною широко використовується галузева стандартизація. Так, набуває подальшого розвитку стандартизація на рівні підприємств. Відділи зі стандартизації є-у кожному міністерстві (відомстві), об'єднаннях, науково-дослідних інститутах конструкторських бюро. Роботи по підвищенню ефективності виробництва, технічного рівня і якості продукції проводяться з використанням стандартизації.

Україна перебуває на етапі переходу до ринкової економіки. Складна економічна ситуація, дефіцит державного бюджету не дають змоги знайти необхідні державні кошти на розвиток законодавчої та нормативної бази. У нових умовах господарювання міністерства і відомства України, що відповідають за технічну політику в своїх галузях, мають вишукувати нові шляхи створення та розвитку законодавчої і нормативної бази, яка б відповідала вимогам існуючих ринкових відносин. Фактично більшість міністерств і відомств, посилаючись на важкий економічний стан, втратили можливість керування процесом формування нової нормативної бази і не приділяють належної уваги для її оновлення у своїх галузях діяльності.

Проблеми функціонування, розвитку і удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації слід розглядати лише у тісному зв'язку з політичними, економічними і соціальними перетвореннями,

які відбуваються в Україні. Розвиток технічного регулювання має відповідати рівню розвитку національної економіки. Перехідний період до ринкової економіки вимагає здійснення поетапного удосконалення національної системи технічного регулювання. Сліпе копіювання зовнішніх атрибутів систем стандартизації та сертифікації розвинених країн світу за умови відсутності ефективного ринкового конкурентного середовища може призвести до фактичного знищення існуючих систем стандартизації, метрології та сертифікації. Це залишить Україну без ключового елементу національного технічного регулювання, тобто створить реальну загрозу для національної економічної безпеки і державного суверенітету.

Основними факторами, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації, є багатовекторна зовнішня політика, яка спрямована на інтеграцію України в Європейський Союз, вступ до Світової організації торгівлі(^ТО), співробітництво з країнами СНД та іншими країнами світу. Внутрішня політика держави покликана сприяти підйому вітчизняного виробництва, захисту прав українських громадян на споживання продукції, безпечної для життя, здоров'я та довкілля. Подальший розвиток національних систем стандартизації, метрології та сертифікації визначається стратегічним курсом України на інтеграцію до світової економіки.

З 1 березня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, цілий ряд статей якої передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською. Такий розвиток технічного регулювання відповідає політичному курсу України на інтеграцію до європейських та трансатлантичних структур, приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ) та вступу до ^\ИГО.

Саме з метою зближення системи національного технічного регулювання з європейською Держстандарт України ініціював прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97 р. № 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів". Постанова являє собою розгорнений план зближення українського законодавства, норм і правил, що визначають вимоги до продукції, з міжнародними і європейськими та передбачає розробку 25 Законів України, а також підготовку 14 галузевих програм оновлення нормативної бази з урахуванням міжнародних та європейських стандартів.

У 1997 р. набув чинності Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", який забезпечує захист і підтримку вітчизняного товаровиробника. Запропонована цим Законом схема контролю якості та безпеки харчових продуктів повною мірою відповідає вимогам GАТТ\WТО і дає змогу запобігти зростанню бюджетних витрат на здійснення контролю в торгівлі, оскільки ввезення небезпечної продукції буде зупинено на державному кордоні України. Це, своєю чергою, дасть змогу цивілізованим шляхом захистити вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції. Проте реалізація цього потребує виконання значного обсягу робіт з розробки нормативно-правових документів, з питань конкретизації вимог і забезпечення їх дотримання щодо якості та безпеки харчової продукції.

З метою гармонізації процедур стандартизації і сертифікації з міжнародними та європейськими, створення умов рівної конкуренції, підвищення ефективності механізму контролю на внутрішньому ринку розроблено: проект Закону України "Про відповідальність виробника і постачальника за випуск та реалізацію дефектної продукції"; проект Закону України "Про порядок утилізації та вивезення небезпечної продукції"; проект Закону України "Про маркування продукції знаком відповідності", які стануть законодавчою основою високоефективного механізму нагляду і контролю на споживчому ринку України.

На початку 1998 р. набув чинності Закон України "Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини". У зазначеному Законі вперше чітко визначено перелік і порядок видачі документів, що підтверджують належну якість і безпеку продукції, встановлено правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, відрегульовано відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання, утилізації харчових продуктів та продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування. Законом визначена

Процедури сертифікації продукції підприємства технадзорними організаціями вимагають, щоб випробування продукції, що сертифікується проводилися компетентним органом з оцінки відповідності на сучасному вимірювального та випробувального обладнання.

Д ля підтвердження компетентності лабораторій, що виконують випробування продукції, в 2009 році була успішно пройдена пере акредитація випробувального центру на відповідність вимогам стандарту ДСТУ 180 / ІЕС 17025 версії 2006 року, а також І5О / ІЕС 17025 версії 2005 у Національному агентстві з акредитації України (НААУ) згідно вимог законів України «Про акредитацію» і «Про оцінку відповідності». Отримано атестат про акредитацію за номером 2Т487, який діє до 15.03.2012 року.

У рамках підготовки випробувального центру до пере акредитації в 2009 році був підготовлений пакет документів.

Розроблена і затверджена директором за якістю нова Політика в області якості випробувального центру з ДСТУ І8О / ІЕС 17025:2006.

У 2009 році проведена актуалізація 23 процедур. Розроблено нову редакцію «Настанови з якості» НЯ 190.001-2009.

У 2009 році виконувались роботи в рамках участі в між лабораторних порівняльних випробуваннях за договорами з УкрДНТЦ «Енергосталь» (Харків), УХІН (Харків), ДП «УкрНДІспецсталь» (Запоріжжя), ЗАТ Інститутом стандартних зразків (Росія, м. Єкатеринбург).

Для ЗАТ ІСО «Єкатеринбург» був проведений атестаційний аналіз стандартного зразка складу чавуну Ч 2 ж на 10 елементів (8і, Мп, Р, Сг, N1, Ті, V, Си, Мо, Со).

З метою оптимізації витрат на придбання державних стандартних зразків складу аналітичними лабораторіями Щ були продовжені роботи з атестації ДСЗУ та переатестації державних стандартних зразків складу з закінченим терміном дії. Виконана робота з переатестації стандартних зразків складу сталі, чавуну з закінченим терміном дії (6 шт.) Та атестації ДСЗУ складу вапняку доломітізірованний (1 шт.).

У 2009 році розпочато розробку ще 12 стандартних зразків підприємства, дані роботи будуть перехідними на 2010 рік. У рамках виконання затвердженої Програми на 2009 рік метрологічного забезпечення єдності вимірювань при виконанні аналітичного контролю та випробувань матеріалів металургійного виробництва в лабораторіях розроблені методики виконання вимірювань і затверджені у головній організації УкрДНТЦ «Енергосталь».

Розроблено нову методику в хімічній лабораторії ШУ МВВ № 42:2009 «Методика виконання вимірювань масових часток заліза (загального) і нерозчинного залишку в рудах залізних і концентратах».

Впроваджено методики по визначенню масової частки сірки та вуглецю в шлаках і залізорудній сировині (ЗРС) методом інфрачервоної спектроскопії, масової частки вологи аналітичної, зольності і виходу летких речовин в твердому паливі термогравіметричні методом (2 шт.), Актуалізовані і розроблені нові робочі інструкції (11 шт.).

З метою підвищення якості виконуваних аналізів, розширення діапазонів випробовуваних елементів і компонентів проводиться впровадження методик виконання вимірювань, що дозволяють задовольнити вимоги замовників. У зв'язку з цим була впроваджена методика з розширення діапазону бору та алюмінію в сталі спектральним методом, розроблені нові робочі інструкції (5 шт.).

Розроблено нові методики виконання вимірювань МВВ 40-08 «Методика виконання вимірювань масових часток заліза загального, оксиду кремнію (IV), оксиду кальцію, оксиду магнію, оксиду марганцю, оксиду алюмінію в концентрату та агломерату рентгенофлуоресцентних методом», МЕ 149:2009 «Методика виконання вимірювань масової частки вологи аналітичної, зольності і виходу летких речовин в твердому паливі », МЕ 153:2009« Методика виконання вимірювань масової частки сірки і вуглецю в органічних і неорганічних матеріалах ».

Проведена робота з розширення діапазонів аналізованих компонентів на рентгенофлуоресцентних аналізаторах «8РЕСТКО ХЕРО8» (МВВ 40-08), «8РЕСТКО Х-ЬАВ» (оксиду кремнію (IV) у вапняках, додаток 1 МЕ 005:2005 «Методика виконання вимірювань масових часток оксиду кальцію , оксиду магнію, оксиду кремнію (ІУ) і заліза загального в залізорудній і агломераційному сировину рентгенофлуоресцентних методом »).

Атестована методика виконання вимірювань масових часток елементів в сплавах на алюмінієвій основі методом фотоелектричного спектрального аналізу на оптичному емісійному спектрометрі «Spectromaxx», встановленому в експрес-лабораторії ЛКП (сталеве лиття).

Це надає позитивний ефект при оптимізації чисельності персоналу випробувального центру, раціональне використання обладнання.

Оцінено придатність (провалідіровани) 5 методів визначення масових часток елементів (компонентів) за такими методиками: МВВ 40-08, МЕ 005:2005, ДСТУ 3564-97, ДСТУ 23581.16:2008, МЕ 153:2009.

З метою підвищення якості виконуваних випробувань в 2009 році проведена актуалізація 223 робочих інструкцій. У зв'язку з придбанням нового обладнання були розроблені і впроваджені 20 нових робочих інструкцій, за визначенням петрографічних характеристик, підготовці проб до випробувань, з експлуатації обладнання та ін, що дозволяють задовольнити вимоги замовників.

Відповідно до програми технічного переоснащення у 2009 році виконано модернізацію двох випробувальних машин, придбаний верстат для виконання випробувань на вигин арматурного прокату. Проведено навчання персоналу роботі на новому обладнанні. Це дозволило забезпечити виконання технологічних випробувань арматурного прокату, виробленого за стандартами Великобританії, Румунії та Німеччини безпосередньо на дільницях лабораторії приймально-здавальних випробувань, а також значно знизити непродуктивні простої прокатних станів. Нове обладнання дозволило забезпечити більш рівномірне завантаження персоналу лабораторії приймально-здавальних випробувань, а також освоїти виробництво і випробування арматурного прокату у відповідність з вимогами ізраїльського стандарту 814469,

У лабораторії з контролю якості нафтопродуктів введені в експлуатацію апарат для визначення граничної температури фільтрування дизельного палива типу ПАФ і апарат АРНС-1М для визначення фракційного складу автомобільного бензину і дизельного палива.

Для випробувальної лабораторії КХП, відповідно до «Бізнес-Планом капітальних інвестицій на .2008 рік», на початку 2009 року придбано нове лабораторне обладнання, призначене для контролю технологічних процесів коксохімічного виробництва, а саме:

- пластометріческій апарат АП5;

- петрогафіческій комплекс LUCIA (оптичний аналізатор) фірми «LЕСО», для підготовки проб шліфувально-полірувальну машину GРХЗОО та прес РR-32.

Дане обладнання пройшло атестацію та впроваджено у виробництво. Обладнання всесвітньо відомого виробника в галузі аналітичної хімії «LЕСО» (США) підвищує рівень довіри споживачів, представників контролюючих та сертифікаційних органів до результатів аналізу, отриманими в лабораторії.

Введена в експлуатацію контейнерний лабораторія, встановлена в експрес-лабораторії КЦ. Спектрометр пройшов метрологічну атестацію і в грудні відкриваються курси цільового призначення для персоналу лабораторії за темою «Експлуатація контейнерної лабораторії QuantoShelter».

У хімічній лабораторії з контролю якості руд відкритого видобутку і їх переробки освоєні, введені в експлуатацію та атестовані не стандартизованого ЗВТ: аналізатор подвійного діапазони сірки і вуглецю 8С -1444 (зав. № 4164), термогравіметричного аналізатор ТGА-701 (зав. № 3666);

У 2009 році проведено технічне переоснащення лабораторії кисневого виробництва випробувального центру. Були введені в експлуатацію 7 нових газових хроматографів типу «Колір-800», що дозволяють підвищити якості проведення випробувань забезпечують безпечну експлуатацію повітророзподільних установок кисневого виробництва.

Мета державного регулювання, основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, вимоги щодо попередження ввезення, виготовлення, реалізації, використання неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх товарів, а також види діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади щодо цього. Право українських громадян на споживання якісної та безпечної продукції, охорону навколишнього середовища, підтримку вітчизняного товаровиробника гарантується ст. 42, 43, 50 Конституції України.

3.2. Стандартизація та сертифікація якості продукції

В даний час, особливо в умовах ринкових відносин, коли всім підприємствам і організаціям надане право самостійного виходу на зовнішній ринок, вони зіштовхуються з проблемою оцінки якості і надійності своєї продукції.

Міжнародний досвід свідчить про те, що необхідним інструментом гарантуючим відповідність якості продукції вимогам нормативно-технічної документації (НТД) є сертифікація. Сертифікат від лат. certіm - вірно, facere - робити.

Сертифікація в загальноприйнятій міжнародній термінології визначається як установлення відповідності. Національні законодавчі акти різних країн конкретизують: відповідність чому встановлюється, і хто встановлює цю відповідність.

Сертифікація - це документальне підтвердження відповідності продукції визначеним вимогам, конкретним стандартам чи технічним умовам.

Сертифікація продукції являє собою комплекс заходів (дій), проведених з метою підтвердження за допомогою сертифіката відповідності (документа), що продукція відповідає визначеним стандартам чи іншим НТД.

Багато закордонних фірм витрачають великі кошти і час на доведення споживачу, що їхня продукція має високу якість. Так, по закордонних джерелах величина витрат на ці роботи складає близько 1-2% усіх витрат підприємств-виготовлювачів.

У деяких випадках витрати навіть порівнянні з витратами на досягнення самої якості. Це робиться не випадково, тому що сертифікація є дуже ефективним засобом розвитку торгово-економічних зв'язків країни, просування продукції підприємства на зовнішній і внутрішній ринок збуту, а також закріплення на них на досить тривалий період часу. Саме все це визначило широке поширення сертифікації.

Сертифікація з'явилася в зв'язку з необхідністю захистити внутрішній ринок від продукції, непридатної до використання. Питання безпеки, захисту здоров'я і навколишнього середовища змушують законодавчу владу, з одного боку, установлювати відповідальність постачальника (виробника, продавця і так далі) за введення в обіг недоброякісної продукції; з іншого боку - встановлювати обов'язкові до виконання мінімальні вимоги, що стосуються характеристик продукції, що вводиться в обіг. До першого відносяться такі законодавчі акти, як наприклад, Закон „Про захист прав споживачів”, прийнятий в Україні, чи закон про відповідальність за продукцію, прийнятий у країнах Європейського Співтовариства. Закони, що встановлюють мінімальні вимоги по характеристиках, можуть відноситися в цілому до групи продукції чи до окремих її параметрів. Прикладом таких законів можуть стати закон про іграшки, закон про електромагнітну сумісність і так далі.

Таким чином, встановлюється обмеження на введення в обіг продукції, що у цілому чи по яких-небудь окремих параметрах підпадає під дію законодавчих актів. При цьому говорять, що продукція попадає в законодавчо регульовану область. Якщо характеристики продукції в цілому і частково не підпадають під дію національних законів, то така продукція може вільно переміщатися в межах відповідного ринку, і при цьому говорять, що продукція попадає в область, законодавчо не регульовану.

Для введення в обіг продукції, що попадає в законодавчо регульовану область, потрібно офіційне підтвердження того, що вона відповідає всім пред'явленим законодавством вимогам. Однієї з форм такого підтвердження є сертифікація продукції, проведена незалежною третьою стороною (перша - виготовлювач, друга - споживач).

У випадку одержання позитивного результату, у процесі сертифікації видається документ, який називається „сертифікат відповідності”, що підтверджує відповідність продукції всім мінімальним вимогам, установленим національним законодавством. Даний документ є пропуском на ринок у законодавчо регульованій області.

Продукція в законодавчо не регульованій області може безперешкодно переміщатися всередині ринку, і при цьому, до неї офіційно не пред'явлені вимоги по установленню відповідності. Проте, у контрактній ситуації, споживач може зажадати від постачальника доказ відповідності продукції визначеним вимогам, наприклад, відповідності конкретному стандарту чи групі стандартів, відповідності специфічним вимогам, пред'явленим самим споживачем (і в тому числі - відповідності умовам контракту). У цьому випадку, сертифікація третьою стороною також може виступати, як підтвердження виконання умов, що буде зафіксовано в сертифікаті відповідності конкретним, установленим споживачем вимогам.

Постачальник у законодавчо не регульованій області може проводити сертифікацію своєї продукції незалежною третьою стороною і за власною ініціативою. При цьому він запитує підтвердження відповідності своєї продукції характеристикам, обраним на свій розсуд. Постачальник може запросити установлення відповідності своєї продукції визначеним стандартам, визначеним технічним параметрам, змісту паспорта чи рекламного матеріалу на виріб і т.д. Оскільки процедура сертифікації дуже дорога, то вона може викликати або зниження прибутку постачальника, або збільшення вартості продукції, що у свою чергу може знизити її конкурентноздатність на ринку. Тому постачальник повинний чітко представляти механізм отримання вигоди з процедури сертифікації, наприклад, за допомогою проведення рекламної компанії з залученням висновку незалежної третьої сторони.

У керівництві ІСО визначені вісім схем сертифікації третьою стороною:

1. Іспити зразка продукції.

2. Іспити зразка продукції з наступним контролем на основі нагляду за заводськими зразками, закуповуваними на відкритому ринку.

3. Іспити зразка продукції з наступним контролем на основі нагляду за заводськими зразками.

4. Іспити зразка продукції з наступним контролем на основі нагляду за зразками, придбаними на відкритому ринку й отриманими з заводу.

5. Іспити зразка продукції й оцінка заводського керування якістю з наступним контролем на основі нагляду за заводським керуванням якості й іспитів зразків, отриманих із заводу і відкритого ринку.

6. Тільки оцінка заводського керування якістю.

7. Перевірка партій виробів.

8. 100%-овий контроль.

На рівні європейських країн, взаємини суб'єктів сертифікації регулюються серією європейських стандартів EN 45000. Багато органів по сертифікації й дослідницькі лабораторії, що здійснюють іспити з метою сертифікації, проходять акредитацію, тобто одержують офіційне визнання того, що вони можуть проводити визначені види діяльності. Зокрема, акредитація може полягати в тім, що орган по акредитації, керуючись стандартами EN 45002 чи EN 45010, перевіряє виконання дослідницькою лабораторією чи органом по сертифікації стандартів EN 45001 чи EN 45011, відповідно.

Для дослідницької лабораторії результатом акредитації є визнання її технічної компетенції з проведення визначених видів досліджень, у той час як орган по сертифікації повинний бути визнаний як компетентний і гідний довіри при функціонуванні у визначеній системі сертифікації продукції. Ціль акредитації звичайно формулюється в такий спосіб:

- підвищення якості і професійної компетенції дослідницьких лабораторій і органів по сертифікації;

- визнання результатів іспитів та досліджень і сертифікатів на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- забезпечення конкурентноздатності і визнання продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Однак, багато дослідницьких лабораторій і органи по сертифікації не проводять у себе акредитацію, не без підстави вважаючи, що довіри і визнання компетенції можна досягти з меншими витратами і що зміст в акредитації може бути тільки тоді, коли в організації є занадто багато вільних засобів.

У дійсності міжнародні акти, у тому числі європейські стандарти, не вимагають проведення акредитації для виконання робіт з метою сертифікації. Виключення складають деякі законодавчі акти, прийняті на рівні окремих країн і Зокрема, у Німеччині регламентується необхідність акредитації всіх організацій, що проводять сертифікацію в області електромагнітної сумісності; у Росії повинні бути акредитовані всі органи по сертифікації й іспитові лабораторії, що здійснюють діяльність з метою сертифікації.

Ще одним способом підтвердження відповідності продукції є декларація про відповідність, у якій постачальник, відповідно до стандарту EN 45014, заявляє під свою виняткову відповідальність про те, що конкретна продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу, на який дана декларація посилається. При цьому постачальник повинний забезпечити дотримання необхідних параметрів у припустимих межах і контролювати усі види своєї діяльності на всіх етапах виробництва. Якщо постачальник дійсно здатний стабільно виконувати і контролювати виконання вимог стандарту чи іншого документа, на який він посилається в декларації про відповідність, то можливо, даний спосіб установлення відповідності буде для такого постачальника найбільше економічно доцільним. Проте, навіть при виконанні всіх умов стандарту EN 45014, постачальник може розділити ризик відповідальності за продукцію з органом по сертифікації, запросивши сертифікацію даної продукції незалежною третьою стороною.

Застосування українськими підприємствами сертифікації продукції в умовах ринкових відносин дає наступні переваги:

- забезпечує довіру внутрішніх і закордонних споживачів до якості продукції;

- полегшує і спрощує вибір необхідної продукції споживачами;

- забезпечує споживачу одержання об'єктивної інформації про якість продукції;

- сприяє більш тривалому успіху і захисту в конкуренції з виготовлювачами не сертифікованої продукції;

- зменшує імпорт у країну аналогічною продукції;

- запобігає надходження в країну імпортної продукції не відповідного рівня якості;

- стимулює поліпшення якості НТД шляхом встановлення в ній більш прогресивних вимог;

- сприяє підвищенню організаційно-технічного рівня виробництва;

- стимулює прискорення НТП.

Уся сертифікаційна діяльність здійснюється у відповідній системі що має власні правила і керівні положення.

Для аналізу вартісної величини засобів, затрачуваних на підтримку якості продукції, використовується різна інформація. Але перш ніж перейти до її збору, варто визначити, яке призначення інформації.

Ціль збору даних у процесі вартісного аналізу якості може полягати в наступному:

- виявлення конкурентноздатності продукції на існуючих ринках;

- визначення розмірів необхідних капіталовкладень;

- виявлення взаємозв'язків витрат на якість продукції і результатів господарської діяльності підприємства;

- зниження витрат на одиницю продукції при збереженні її колишньої якості;

- зниження витрат на вироби при одночасному поліпшенні їхніх властивостей;

- визначення величини витрат по видах для зміни їхньої структури;

- збільшення обсягу виробництва без зниження якості продукції з колишнього обсягу ресурсів за рахунок зменшення і ліквідації відходів;

- аналіз відхилень від установлених вимог;

- контроль продукції;

- установлення ціни на продукцію й ін.

Звідси видно, що частина даних про якість, що стосується технічних особливостей виробу і його виробництва, знаходиться на підприємстві-виготовлювачі, а інша - на конкуруючому підприємстві чи в сфері реалізації, тобто в зовнішнім середовищі.

Дані для аналізу витрат на якість можуть бути первинними, як правило, це технічні й інші параметри виробів, що містяться в ТУ, ДСТ, сертифікатах і інших документах, що підтверджують якість продукції, і вторинними, що виходять у результаті обробки первинних.

Дані мають потребу в обробці. Скорочує витрати часу на обробку даних розробка таких видів носіїв, що роблять можливими попередні висновки відразу після збору даних. Для цього необхідно зареєструвати джерело інформації (дату, коли вона збиралася, працівника, що робив операцію, верстат, на якому проводилася обробка, партію використовуваних матеріалів і т.п.). Реєструвати інформацію в таблицях, що полегшують і прискорюють обчислення статистичних показників, використовуваних при прийнятті оперативних управлінських рішень і для подальшого більш глибокого статистико-математичного аналізу взаємозв'язків і тенденцій.

Існує величезна кількість облікових регістрів, варіюємих на різних підприємствах у залежності від роду діяльності, типу продукції, що випускається, і т.п. (табелі, звіти про витрати, замовлення на постачання, звіти про переробку продукції і т.д.). Як приклад можна привести реєстрацію дефектів контролером ВТК штампованої пластикової деталі (додаток Б)). Дана форма дозволяє бачити причини браку і швидко визначати нанесений їм збиток і його винуватця.

Крім того, подальше проведення в разі потреби технічної експертизи бракованих деталей і зіставлення її результатів з попереднім висновком контролера ВТК підтвердить і рівень кваліфікації останнього.

Як уже було сказано вище, на різних підприємствах можуть застосовуватися аналогічні й інші облікові форми. Подібні форми реєстрації даних про відхилення параметрів якості виробів від запланованого доцільні для збору внутрішніх первинних технічних характеристик виробленої продукції, що потім використовують у факторному аналізі витрат на якість продукції.

Одним із внутрішніх джерел інформації, що дозволяють визначити структуру витрат на виріб і мають перевагу перед іншими завдяки обов'язковості складання, вірогідності і наочності, є кошторис витрат на виробництво. Він зручний для пошуку напрямків їхнього зниження і мінімізації ціни виробу. Крім того, можна використовувати дані про витрати на виробництво по їх видах, що збираються на рахунках бухгалтерського обліку.

Більш складним, трудомістким і дорогим є одержання зовнішньої інформації. Частина її міститься в рекламних проспектах, прайс-листах, матеріалах періодичної преси і спеціальній літературі. Ці дані більш надійні в порівнянні з одержуваними в сфері реалізації шляхом проведення спеціальних вибіркових обстежень по вивченню думки споживачів про ціну і якість продукції. Однак інформацію, одержувану з вибіркових обстежень, важко чим-небудь замінити, якщо підприємство хоче врахувати бажання покупців для збільшення обсягу продажів шляхом поліпшення властивостей продукції. З цією метою можна використовувати опитування продавців чи покупців продукції і проводити анкетування населення, яких у процесі обробки даних необхідно розбити на групи (класи). Це дозволить знати думку різних соціальних, вікових і інших груп населення про продукцію підприємства з використанням типової вибірки для одержання інформації.

При зборці таких даних по обмеженому числу споживачів, особливо при малій вибірці, зручно використовувати діаграми розсіювання, що дозволяють вивчити залежність між парами перемінних, наприклад ціною і зовнішнім оформленням, упакуванням товару. Цими перемінними можуть бути:

а) характеристика якості чи фактор, що впливає на неї;

б) дві різні характеристики якості;

в) два фактори, що впливають на одну характеристику якості.

Таким чином, незважаючи на різнобічність інформації, що характеризують витрати на якість продукції, і фактори, що впливають на нього і на подібні витрати, необхідно і цілком можливо вже на етапі формування даних використовувати наочні форми їхнього представлення в сполученні з методиками первинного аналізу: угрупованням, графічним аналізом і т.д. Це значно прискорює процес аналізу і полегшує подальше використання його з метою статистико-математичних методів.