1.4 Етапи проведення екскурсії
Підготовка до екскурсії започатковується складанням перспективного тематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. З урахуванням оточення учитель намічає об'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсії відповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів. Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем.
Це допомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба довести до свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації і проведення.
Під час попереднього ознайомлення з об'єктом намічається маршрут екскурсії, виявляються джерела можливої небезпеки.
На етапі підготовки деталізується мета і складається розширений план проведення екскурсії, в ньому відмічаються питання, з яких будуть організовані спостереження в процесі проведення екскурсії, опрацьовуються проблемні завдання для учнів, відбираються основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) й необхідне обладнання (вимірювальні інструменти, гербарні папки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас і т. ін.).
План екскурсії включає види роботи учнів, перелік об'єктів спостереження, способи й форми наступного опрацювання зібраного матеріалу, розрахунок часу. В плані зазначаються також форми організації навчальної діяльності учнів — будуть всі вони виконувати одну і ту саму роботу, об'єднаються в невеликі групи чи виконуватимуть індивідуальні завдання. При цьому враховуються вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній попередній досвід екскурсійної роботи.
Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями, під час якої повідомляє їм дату, місце, мету, завдання й маршрут екскурсії, пояснює правила безпеки й поведінки на екскурсії, стисло характеризує екскурсійний об'єкт, радить, за чим і як треба буде спостерігати, як і що записувати, фотографувати, як рухатись за маршрутом.
Завдання для учнів формулюються з розрахунку стимуляції їхньої активної діяльності під час спостережень. Слід чітко, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів розподілити обов'язки між ними. Якщо потрібно за планом поділити учнів на ланки, то необхідно призначити ланкових і довести завдання кожній ланці, виділити відповідальних за наочний посібник і обладнання, старших на маршруті. Учитель повідомляє учням запитання, відповіді на які вони мають одержати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціальну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами пізнання, та питання, які треба з'ясувати, учні записують у робочі зошити, залишаючи під кожним пунктом місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно також проінструктувати учнів щодо способу опрацювання здобутої на цих заняттях інформації, складання письмових звітів, підведення підсумків.
Організація навчальної роботи учнів на місці проведення екскурсії започатковується вступною бесідою в якій дається стисла характеристика об'єкта пізнання, звертається увага учнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх взаємозв'язок, зміни, що викликаються природними процесами і господарською діяльністю людини. Вступна бесіда на екскурсії до тваринницької ферми включає загальні відомості про ферму, організацію праці на ній (оренда, сімейний підряд), цифрові дані й відповідну історичну інформацію, яка збагачує уявлення учнів про розвиток даної галузі сільського господарства.
Нагадуються правила техніки безпеки.
На виробничих екскурсіях сільськогосподарського профілю вступна бесіда проводиться безпосередньо біля екскурсійного об'єкта, а на природничо-географічних екскурсіях — з такого місця, звідки зручно оглядати навколишню місцевість [2].
Бесіду по ходу екскурсії слід вести з таким розрахунком, щоб звернути увагу учнів на основне, водночас не докучаючи довгими поясненнями, що втомлює учнів. Рекомендується розкривати перед учнями міжпредметні зв`язки.
В кінці екскурсії учитель має перевірити роботу учнів, чи все виконано за планом, чи зроблені записи, зарисовки, виміри, чи відібрано потрібні експонати. Потім проводиться заключна бесіда, на якій учитель відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і ставить завдання щодо оформлення її матеріалів (у вигляді реферату, альбому, стенда і т. ін.).
Матеріали екскурсії доцільно використовувати на інших заняттях з предмета. Вони можуть лягти в основу учнівської конференції яка проводиться в кінці вивчення теми чи розділу курсу.
Використання матеріалів екскурсії в процесі наступної роботи в школі значно підвищує її ефективність, сприяє повнішій реалізації педагогічних можливостей екскурсії як навчального заняття.
Підготовка контрольного тексту екскурсії. Текст являє собою матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію. Текст покликаний забезпечити тематичну спрямованість розповіді учителя, в ньому дається об'єктивна оцінка показуваних об'єктів. Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідна кількість фактичного матеріалу, наявність інформації за темою, повне розкриття теми, літературна мова.
Розробка методики організації і проведення уроку-екскурсії з біології здійснюється на основі загальних дидактичних закономірностей, але з урахуванням особливостей уроку-екскурсії взагалі і конкретно кожного її виду.
Успіх проведення екскурсії знаходиться в прямій залежності від використаних в ній методичних прийомів показу і розповіді. Вибір того чи іншого методичного прийому диктується завданнями, поставленими перед екскурсією
Не менш важливо визначити технологію використання методичних прийомів.
Місце і значення екскурсії у шкільному курсі біології.
Ефективність уроку-екскурсії насамперед залежить від підготовки його вчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:
1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з біології.
2. Визначення виду уроку-екскурсії.
3. Складання логічно-понятійної схеми власне предметного змісту уроку-екскурсії за підручником з біології.
4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які є на місці екскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає маршрут і місце уроку-екскурсії).
5. Визначення освітньої, розвиваючої і виховної цілей конкретного уроку.
6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.
7. Підготовка школярів до нього.
8. Підбір необхідного обладнання.
Поточний урок-екскурсія
У курсі біології поточний урок-екскурсія є однотемним. За дидактичною суттю цей урок комбінований і має таку структуру:
І. Організація класу.
II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.
IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок,
V. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.
VI. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.
VII. Домашнє завдання.
VIII. Підсумок уроку.
Освітньою метою поточного уроку-екскурсії є формування в учнів уявлень чи понять про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, які передбачені змістом теми, а також засвоєння школярами тих власне предметних, розумових умінь та умінь раціональної навчальної діяльності, які об'єктивно можна і необхідно сформувати у конкретній темі.
Специфіка поточного однотемного уроку-екскурсії зумовлена тим, що засвоєння кожного елементу знань починається з безпосереднього сприймання реальних об'єктів природи на місці його проведення. Предмети і явища конкретизують мікроструктуру уроку.
.
Екскурсії в природу
Особливе місце серед всіх екскурсій займають екскурсії в природу.
В результаті проведення цих екскурсій діти повинні не лише ознайомитись з найважливішими видами, формами і органами деяких типових рослин даної місцевості, їх розвитком, умовами життя, а й проводити спостереження за квітучими рослинами. За утворенням плодів, за способами розповсюдження плодів і насіння, за сезонними ознаками наступаючої осені. Учні вчаться гербаризувати рослини, виготовляти колекції та фіксовані матеріали квітів, плодів і насіння різних рослин. Особливий інтерес становить заключна екскурсія “Осінні явища в житті рослин” Надворі стоїть рання осінь, вчитель з учнями має можливість слухати шелест опадаючого листя, визначити причини листопаду безпосередньо в лісі, під час екскурсії.
Безумовно, що такий підхід дозволяє поглибити знання учнів про явище листопаду, зрозуміти всю красу осінньої пори, повторити матеріал про будову рослин і їх органів, з» ясувати питання довголіття рослин.
Вибір місця для проведення екскурсії в природу
Велике значення для ефективності даної екскурсії має вдалий вибір місця екскурсії. Це може бути мальовнича галявина, обрамлена зі всіх сторін мішаним лісом. Чи алея міського парку, де зустрічаються різноманітні породи листяних і хвойних дерев. Серед краси осіннього лісу так неповторно для серця кожної дитини звучать слова вчителя про золоту осінь, прочитані ним рядки з вірша і прози. Зворушені діти з готовністю розглядають золотисті і червоні листки клена, ясена, берези, тополі. Вчитель ставить проблемне питання:”Чому ж листки жовкнуть або червоніють і так легко опадають?” Різні відповіді учнів, різні міркування. Вчитель повинен звернути увагу дітей на черешок листка, на те місце, де він прикріплюється до стебла. Тут не важко помітити маленьке потовщення. Це так звана листкова подушечка. Зовні вона має однаковий вигляд у зеленого і пожовклого листка. Всі помічають різницю – у пожовклого листка цей кінець буде рівний, гладенький та блискучий. На ньому не видно пошкоджень. Шляхом порівняння і дослідження при допомозі вчителя учні дізнаються про дійсні причини листопаду. В лісі чути запах гниття, сумно. Наче все, що недавно росло, вмирає. Чи так це насправді? Ні, тут треба показати учням, що тільки однорічні рослини вмирають, але й вони утворили плоди та насіння, яке проросте навесні знову. А багаторічні трав’янисті рослини, дерева й кущі не вмирають. Вони тільки готуються до нових зимових умов. І такою підготовкою є скидання листя.
Практичним результатом екскурсії може бути виготовлення учнями гербарію “Осінній ліс”, організація виставки картин “Мистецтво пензля і пера про осінь”, проведення шкільного вечора “Осінь, друже, зустрічай”. Взимку, під час вивчення теми “Пагін”
Зимова екскурсія в природу
Програма рекомендує проведення екскурсії в природу для ознайомлення з деревами, кущами і травами в зимовий час. Тут під час екскурсії над приспаною землею, повною тимчасової покірності пониклих рослин, приспаних заметами, можна зробити чимало відкриттів – навіть у січневий холод: -
Крижана крупа шурхотить по стінах будинків, по ринвах, цокає по склу вікон, асфальтом… зима ніби чесно попереджає: “Іду на ви!” І десь серед ночі, а той на ранок відчиняє головні снігові засідки. Півгодини, година – і не впізнати знайомого поля чи вулиці: наче білі полотнища по низ розстелили. Немов гуси-лебеді гуляли і пір’їни пороняли. Все навкруги м’яке і пухнасте, чисте і гарно вбране, все диха. Є морозною свіжістю, невизнаною і якоюсь недоторканістю. Проте, як твердить народна мудрість, без трьох зазимків зимі не бувати, біле мовчання не раз можна повернути на чорнотроп. Так яким би лагідним не видався початок правління білої чародійки, а господар січень наведе всюди свій порядок. Сили холоду візьмуть справжній розбіг, наступлять морози, завірюхи, заметілі, хуги… а ще славиться святами Різдва Христового, колядками і щедрівками. Недарма кажуть: січень – до всього року заспівав. У дерев сьогодні срібне свято: Сонце, спить, січнева білизна, Цілий сад прийшов пощедрувати до вікна. А вікно вмуроване у іній, У гірлянди яблуневих віт, В голоси пташині, сині тіні, У іскристо-сяйний сонце світ. Кожного року зустрічаємось з січнем, а він дуже часто не схожий на своїх предок. То лякає суворими морозами – за довгу ніч так настудить, що ранком повітря обпікає обличчя й руки. То у відлигу впаде, мокро-брудний, дощовий туманний… Кажуть, у січні не до подорожей. Не вірте! Зима – чудова пора. Вона красива своєю стриманістю, її кришталева мовчазність навертає на роздуми. Січневий ліс тихий і задумливий. Здається, все завмерло, все вкрите памороззю і пухнастим снігом. Та це на погляд необізнаного. Адже тільки снігової пори ялина розкидає своє насіння. Вона до цього пристосована. Плоди її дозрівають восени. Але їх міцно тримають лусочки шишок, ще щільно замкнені. Так от під дією зимових вітрів і під впливом сонячного освітлення луска підсихає, розкривається. Насіння звільняється з “полону” і падає. А через те, що воно оснащене “крилатками”, пориви вітру його розносять на значні відстані. Виходимо на узлісся. Навкруги біло-біло, сніговою ковдрою вкрито ліс і поле. У лютому зима з весною зустрічаються вперше. Хоч він і легкий, та дарма – Він все одно хороший, друзі: У ньому йде від нас зима І квітнуть потоки у лузі. Вже промінь сонечка ясний Всміхається з високості. Ми в лютому ждемо весни – От-от вона прийде у гості. (Марія Познанська) У лютому зима з весною змагається, ніби легендарні лицарі на турнірі на списах б’ються. Фінал – 15 лютого, на Стрітення. Так свято назвали вже за християнства далекі пращури, слов’яни-язичники “зимобором” його нарекли. Вважалося, коли в цей день віл біля порога води нап’ється, то на Юрія (6 травня) трави напасеться. Тобто весна буде рання, волога і зелені виросте доволі.
- Якщо на Стрітення відлига – весна буде рання і тепла, сніг піде – дощовою видасться, заметіль повіє – чекай холодної весни і хліба мало вродить.
- Коли уранці піде сніг – урожай на ранні хліби, опівдні – на середині, під вечір – на пізні, не з’явиться у цей день світло із за хмар – суворі морози навернуться.
- Лютий воду пустить, а березень підбере.
- У лютому сніг глибокий – хліб високий.
Питання та завдання до учнів (можуть бути підготовлені заздалегідь)
Чому у лося взимку вуха настовбурчені врозліт: (Щоб і на м’якому сніговому пухові і він міг почути ворожі кроки). –
Чому птахів зараз більше у хвойних лісах? (Тому, що тут важче розгулятися лиходію, а крони сосон і ялин надійно вкривають крилатих від негоди). –
Чому на дятлову морзянку злітаються повзики, пищухи та інші пернаті: (Бо від його стукання дзьобом по корі починають виповзати зі щілин комахи, тож буде чим підгодуватися, відновити сили). –
Чому під ялиною насипані гілочки. Ніби їх хтось настриг? (це білка брунькувала сніг зробив неприступними схованки-коморки і звірятко змушене гризти бруньки).
До цієї екскурсії варто підготувати для кожного учня картки з силуетами крон дерев і кущів (без назв).
Після виходу на місце екскурсії, діти дають характеристику зимового лісу. Декламують вірші відомих поетів про зиму, прислухаються до зимової тиші.
Потім вони приступають до самостійної роботи.
Завдання для учнів
Кожен учень відшукує дерево чи кущ за силуетом крони і дає йому характеристику за тими пунктами, що вказані в картці. Наприклад. За силуетом крони учень визначив, що перед ним дуб. Потім він самостійно визначає назву загального контуру крони (розлога, грибоподібна, плакуча чи пірамідальна), розташування бруньок. Листкоскладання в бруньці, вивчає характер поверхні кори, колір кори та інші додаткові ознаки дерева чи куща. Можна запропонувати учням провести спостереження за величиною і формою бруньок на одному дереві. Діти прийдуть до висновку, що величина і форма бруньок різна, що, незважаючи на мороз, під лусучками є зелені ніжні зачаткові листочки та бутони.
Після невеликої інструкції учні зрізають маленькі гілки з дерев і кущів, які вони визначили. Тепер вони будуть вести в класі спостереження за тим, як розпускатимуться бруньки, пагони, а потім і листки на гілках різних рослин, поставлених у воду.
Другою частиною цієї екскурсії є визначення життя трав’янистих рослин під снігом.
Для цього слід розділити учнів по групах чи ланках. Щоб вони змогли самостійно розкопати сніг і добути вічнозелені трав’янисті рослини. Треба обов’язково звернути увагу дітей на бульби-цибулини чи кореневища деяких трав’янисті рослин. З’ясувати значення цих “підземних комор”
Результатом цієї зимової екскурсії в природу буде не лише ознайомлення дітей із зимовими явищами в житті рослин, але й формування умінь спостерігати природу, фіксувати свої спостереження. Розгляд вічнозелених трав’янистих рослин, спостереження за їх ростом і цвітінням в кутку живої природи дасть можливість підготувати учнів до сприймання і правильного розуміння підтеми “Видозмінені пагони” та теми “Вегетативне розмноження рослин”.
Весняна екскурсія в природу
Заключною екскурсією з відділу “Рослини” є екскурсія в природу на тему: “Весняні явища в житті рослин”. Учні вже знайомі з різноманітністю місцевих рослин, з основними органами рослин, вони вивчали і типову будову цих органів, можливі їх видозміни; вивчали розмноження рослин та будову квітки; мають уявлення про способи запилення, утворення плодів і насіння. Виходячи з усього вищезгаданого, стає зрозумілим, що завдання цієї екскурсії є не лише просте ознайомлення з дикоростучими весняними рослинами, а й повторення і закріплення на живому матеріалі майже всі питання. У весняному лісі ми зустрінемо не тільки вільху, ліщину, березу, вербу, які зацвітають. Покрив лісу заквітчався великою кількістю ранньоквітучих рослин, серед них – мати-й-мачуха, пролісок дволистий, підсніжник, гусяча лапка, медунка темна, анемона дібровна, жовтяниця черговолиста, пшінка весняна та багато інших. Нам потрібно зосередити увагу дітей на окремих видах дерев, кущів і трав’янистих рослин, щоб закріпити найважливіші питання програмованого матеріалу. В результаті екскурсії учні не тільки повторять цей матеріал, але й дізнаються про біологію багатьох ранньоквітучих рослин, зберуть гербарій, висадять екземпляри рослин на пришкільній ділянці для дальшого спостереження за їх розвитком. Таким чином, екскурсії в природу сприяють активізації навчального процесу, створюють умови для організації самостійної роботи учнів та ведення ними фенологічних спостережень. Вивчення рідної природи виховує в учнів любов до природи, дає багатий матеріал для естетичного виховання, привчає школярів правильно поводитися в природі.
План проведення екскурсії в природу
Тема: осінні явища в житті рослин.
Пристосованість рослин до навколишнього середовища.
Мета: формувати в учнів поняття про деревні, кущові і трав”янисті рослини, пристосованість їх до навколишнього середовища, навчити учнів фіксувати певні спостереження; Розкривати причини появи осінніх явищ в житті рослин шляхом встановлення зв’язків між ними, формувати в учнів естетичне сприйняття природи і навички поведінки в природніх ландшафтах.
Місце проведення екскурсії: парк, дендропарк або ліс.
Підготовка до екскурсії: На уроці, який передує уроку-екскурсії, учні ознайомлюються з правилами поведінки в природі, вимогами, які ставляться до збирання і гербаризації рослин, знайомляться з рослинами, які рідко зустрічаються в нашій місцевості, і зникають. Варто провести розповідь про “Червону книгу”. Досить ефективною буде бесіда з демонструваанням ситуацій репродукцій картин художників – пейзажистів, читанням уривків з художньої літератури у супроводі музичного оформлення. Це дасть можливість ще до екскурсії сприймати красу живописних куточків природи.
Вчитель повідомляє і умови конкурсу, який буде проводитись під час екскурсії “Красу осені – влучним словом”.
До екскурсії учні повинні підготувати блокнот, олівець, три паперові пакети розміром 25 х 15, бажано фотоапарат.
Проведення екскурсії:
1. Оголошення маршруту.
2. Повторення правил дорожнього руху, правила поведінки в природі. 3. Визначення чергових, поділ класу на групи, визначення старших груп. 4. Організація конкурсу спостережливих і кмітливих в дорозі до місця екскурсії:
- помічати цікаве,незвичні моменти, явища – 1 бал.
- пояснення даного явища – 2 бали.
Вчитель пропонує розглянути дерева і кущі, які зустрічаються по дорозі і з’ясувати:
- які листки швидше змінюють колір на осінні барви: ті що розміщені всередині чи зовні, зверху чи знизу крони, і чому?
- Чому у плодів липи дрібнолистої, ясена звичайного, клена гостролистого і клена ясенолистого є крилатки?
- Чому в горобини, шипшини плоди соковиті?
- Чому восени кількість комах – комарів, мух, бджіл, ос значно менше, ніж влітку?
5. Початок екскурсії – зачитування вірша і уривку про осінь: Висне небо синє, Синє, та не те, Світе, та не гріє Сонце золоте, Темная діброва Стихла і мовчить, Листя пожовтіле З дерева летить. У лісах (парках) нині задумливо, тихо й світло. Скрізь дещо поріділі крони яскравіше поглядає небесна синь. Сонячні промені вільніше проливаються на землю: здається, між стовбурами хтось уклав навскіс золоті снопи свіжої золотавої соломи. Дерева ніби обмірковують подальшу долю, зроняючи раз по разу різнокольорові листочки, мов слова, в дружній розмові між собою. Жовтень! Погляньте кругом себе… Всіма відтінками жовтого, рудого, фіолетового одягнені доли і ліси. Посвітліли, мов розсунулись парки і сквери. І темно-зелені й сріблясті ялини не дуже помітні нещодавно через гущавину листяних дерев, ніби вбігли на сцену – покрасуватись зубчатими пірамідами. Всіяні зверху різнокольоровими листями сусідів, вони стоять як прикрашені новорічними іграшками…
- Які ще характерні прикмети осені можна назвати? (Зменшення світлового дня, зниження температури повітря, збільшення вологості і кількості опадів).
- Які сезонні зміни погодніх умов впливають на життя рослин восени? Групам учнів пропонується самостійно виконати чотири завдання (вчитель роздає карточки з завданнями):
1. Протягом 15-20 хв. дослідити певну територію лісу. З’ясувати видовий склад рослин даної місцевості. Які деревні квіткові рослини ростуть тут? Зберіть плоди, а також листки різного забарвлення, щоб продемонструвати поступовий перехід від зеленого забарвлення до повного осіннього розфарбування. Листки і плоди одного виду складіть в один пакет.
2. Поспостерігайте за зміною кольору листків у різних дерев. Встановіть, де більш розфарбовані листки – у верхній частині крони чи в нижній, у зовнішній чи внутрішній? Результати спостережень оформіть у вигляді таблиці, користуючись термінами “більше”, “менше”, “багато”, “мало”.
3. Поспостерігайте за падолистом. Постарайтесь протягнути зелений листок, листок, який почав міняти забарвлення листок, який повністю змінив колір. Зробіть записи про особливості відокремлення даних листків від пагона. Поясніть, як опадають листки у берези бородавчатої, липи срібнолистої, горобини звичайної, клена звичайного. Зробіть записи.
4. З’ясуйте, як впливають на зовнішній вигляд дерева (форма, розміри) різні умови його життя. знайдіть дерева одного виду, які виросли на відкритому місці, на узліссі і в лісі, зробіть схематичні малюнки цих дерев і відповідні записи.
Через певний час учні зберігаються для обговорення результатів. Для узагальнення і координації можна запропонувати такі питання:
- Які осінні явища можна спостерігати в житті дерев?
- Як пояснити особливості опадання різних за забарвленням і ріізних за зовнішньою будовою листків?
- Чому осіннє забарвлення листків і листопад в різних частинах крони спостерігається у різні строки?
Якщо залишається час вчитель пропонує знайти красиві куточки природи, описати їх. Переможцем вийде той, хто найкраще зуміє описати куточок природи.
За результатами екскурсії можна провести узагальнюючий урок, на якому учні зачитують свої вірші і уривки прозою про осінь.
Урок-екскурсія Тема: Весняні явища в житті рослин. Пристосованість рослин до середовища існування. Мета: Конкретизувати знання учнів про рослину як цілісний організм, з’ясувати взаємозв’язки рослин з середовищем і їх пристосованість до сумісного проживання, продовжити роботу з естетичного, екологічного виховання учнів. Хід екскурсії 1. Повторення правил поведінки в природі. 2. Розповідь вчителя про зміни в природі весною (опис особливостей факторів неживої природи: наявність тепла, вологи, світла та змін, які відбуваються в живій природі). Весна у вікна заглядає, Хмарки у синяві пливуть, І серце райдугою грає, “Весна на дворі”, - тільки й чуть. Не по дорозі нам з журбою, Сміється сонечко з висот… І ми вітаємо з тобою Весни чудесний поворот. 3. Бесіда про зміни в житті рослин весною в зв”язку із змінами факторів середовища. Бесіда завершується читанням вірша: Непомітно так і буденно, Без фанфар і врочистих віршів Доторкнулась весна до клена, До верби, до трави, до душі. І вже вранішнє сонце неспинно Щедро сипле промінням услід… Доторкнулась весна дитинно До птахів, до людей, до землі. 4. Рослина – цілісний організм. Взаємозв’язки рослин з середовищем. Спостереження за рослинами у весняному лісі,парку або сквері. Дослідження поламаних і сухих рослин, з’ясування причин загибелі рослин. Зачитування уривку вірша В. Бичка “Ти думаєш, деревам не болить?”. Ти думаєш деревам не болить, Ти думаєш, в дерев немає серця? Та чую я – з коренів до верховіть – Мій любий клен так жалібно трясеться… Ну заспокойсь! Ти рану вже промив, Ще пройде дощ, і стане тобі краще!.. …Ішов хлопчина тут і гілку одломив, Таке ледащо, сам не знає нащо… 5. Бесіда про наслідки неправильного збору березового соку, обламування гілок, зняття кори. Приказка: Березового соку в квітні на копійку набереш, а лісу на мільйон переведеш. 6. Самостійна робота за індивідуальними карточками-завданнями по групах (3-5 учнів в кожній). Розподіл ділянок в природі для виконання самостійної роботи. Завдання № 1. Опишіть 2-3 ранньоквітучі рослини даної місцевості (розміри рослин, колір і розміри квіток, запах, щільність зростання). Завдання № 2. Опишіть 2-3 ранньоквітучих рослини деревних порід (розміри рослин, колір і розміри квіток, запах). Завдання № 3. Визначте, які рослини ростуть на даній території, як вони пристосувались до умов середовища. 6. Обговорення результатів виконання роботи за картками-завданнями, бесіда з учнями (з кожної групи – 1 учень). 7. Естетичне вивчення рослин, своєрідність і краса природи, що пробуджується. Ранньоквітучі рослини. Чи тиша, чи вітер співає, чи буря зчиняє свій рев – весна все одно підіймає букети квітучих дерев. - Які з первоцвітів зацвітають найраніше? Розповідь вчителя. Першою зацвітає красуня верба, що є символом України. Вона першою відкриває кватирку, а згодом й ворота весні. Її ніжно-сріблясті сережки здавна в народі називають “баранцями”, і “котиками”, і “пуховичками” та у Вербну неділю освячують в церквах. А за вербою приходять проліски. Стародавня легенда свідчить: перших двох людей, що їх Бог вигнав з раю, засипав сніг. Тендітна Єва змерзла. І тоді хтось з серафимів перетворив кілька лапатих сніжинок на квіти проліска. Адам зірвав ці символи світлих надій і невідворотньо майбутнього тепла і подарував подрузі. Так було покладено початок винищенню первоцвітів. Та хіба тільки їх! Легенда красива. Але чому проліски не гинуть? Адже про березень справедливо кажуть – у ньому зверху пече, а знизу морозить. І кристалики льоду, що утворюються всередині рослин, повинні були б зруйнувати живі стебла й пелюстки. Але цей жах не приходить до рослин: вода в капілярах не замерзає. Вона просто збільшує в 15 разів в’язкість, але залишається рідкою, тому що дуже своєрідно пов’язана із складовими частинками цитоплазми. Квітень – справді благодатний місяць! У квітні дерева і квіти розбруньковуються, а у травні – цвітуть. В цій порі повітря відчутно прогрівається, бруньки лопаються, а з них на світ божий визирають зелені листочки – справжнє диво землі. 9. Загадки, прислів’я, приказки про весну, про весняні явища в природі. Наприклад: - На осиці бруньки великі – на врожай ячменю. - Коли береза наперед залишиться, то чекай сухого літа, а як вільха – мокрого. - З берези тече багато соку, - на дощове літо. - Тріскаються сережки берези – час хліб сіяти. Завдання додому: Описи рослин виконати в зошитах.
Вступ
Екскурсія, яка проводиться за програмою з природознавства, є одним із видів уроку. На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілкування учнів з об'єктами і явищами природи.
Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого, У відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.
Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об'єктами і явищами природи та очевидними взаємозв'язками і залежностями між ними.
Головна мета нашої роботи – з`ясувати особливості використання та методику екскурсій в початковій школі.
Для досягнення визначеної мети перед нами постає певне коло завдань, а саме:
розглянути сутність екскурсії;
з`ясувати, які є види екскурсій;
проаналізувати основні етапи проведення екскурсії
провести аналіз програм та підручників щодо їх спрямованості на проведення екскурсій;
проаналізувати досвід роботи провідних спеціалістів в даній області;
провести анкетування серед вчителів Білошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст.
В ході виконання курсової роботи нами були використані такі наукові методи: аналіз та синтез, порівняння, анкетування, аналіз літератури та передового досвіду вчителів.
Розглянемо методику такого уроку за темою «Орієнтування за місцевими ознаками. Компас» (4(3) клас).
Логічна схема власне предметного змісту теми.
1. Орієнтування за місцевими ознаками (уявлення).
Зміст:
— за кольором кори на деревах;
— за кроною дерев;
— за мохом та лишайниками;
— за розміщенням мурашника. (Уміння орієнтуватися за місцевими ознаками).
2. Компас (поняття).
Зміст:
— прилад для визначення сторін горизонту, який складається з корпусу, намагніченої стрілки, аретиру.
3. Визначення сторін горизонту за допомогою компаса (поняття).
Зміст: послідовність виконання дій (за підручником).
(Уміння визначати сторони горизонту за допомогою компаса).
Мета: формувати уявлення про орієнтування на місцевості за місцевими ознаками; поняття «компас» і визначення сторін горизонту за компасом; формувати уміння визначати сторони горизонту за місцевими ознаками і за компасом; розвивати просторові уявлення учнів, бажання виконувати завдання групою.
Обладнання: компаси.
Хід уроку-екскурсії
І. Організація класу.
Цей етап розпочинається в класі. Учитель повідомляє маршрут екскурсії. Якщо він проходитиме вулицями міста чи села, діти повинні актуалізувати свої знання про правила дорожнього руху: яким боком вулиці треба йти, щоб не перешкоджати перехожим; у якому місці і як переходити вулицю. Учитель нагадує дітям про правила поведінки і чемне поводження на вулицях [4].
Під час екскурсії учні під керівництвом учителя розглядають місце, де проводиться екскурсія, звертають увагу на красу природи, визначають пору року. Прийоми організації такої діяльності можуть бути різні: учитель пропонує назвати ознаки пори року у природі; читає невеликий вірш про природу в цю пору року і т. ін.; школярі порівнюють його зміст з картинами живої природи.
Обов'язковою є бесіда про правила поведінки на природі, її збереження й охорону.
II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
Цей етап проводиться, коли повторення попередньої теми є безпосередньою підготовкою до усвідомленого сприймання та осмислення нового змісту. У протилежному разі він пропускається, а засвоєні знання та уміння попередньої теми перевіряються на іншому уроці.
У цій темі перевірка не тільки доцільна, а й необхідна фронтальна бесіда: 1. Що називається горизонтом? 2. Що називається лінією горизонту? 3. За яких умов розширюється горизонт? 4. Чи можна довести, що лінія горизонту — це уявна лінія? Як це зробити? 5. Скільки основних сторін має горизонт? Назвіть їх. 6. Назвіть проміжні сторони горизонту. 7. Що означає орієнтуватися на місцевості?
Завдання для груп учнів на картках.
1. Визначте південь і назвіть об'єкти неживої природи, які знаходяться у цьому напрямку.
2. Визначте захід і назвіть зроблені людиною предмети, які знаходяться у цьому напрямку.
3. Визначте напрям вітру.
Для «середніх» і «слабких» учнів картки готують з певною мірою допомоги. Наприклад: а) для «середніх» учнів.
Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. Для цього необхідно стати до Сонця... (спиною, обличчям). Південь буде... (попереду, позаду).
б) Для «слабких» учнів.
Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. З цією метою треба виконати такі дії:
1. Стати до Сонця спиною. Південь буде позаду.
2. Повернутись на південь, подивитись і назвати предмети неживої природи, які розташовані у цьому напрямку.
III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.
Розповідь учителя:
У Івасика й Марійки тато — лісник. Хатинка лісника стоїть біля лісового озерця. Мама приготувала обід і попросила віднести татові. Вона наказала іти лісовою стежиною і не звертати вбік. Івасик запитав, у якому напрямку розташовані лісове озеро і хатинка. Мама відповіла, що це на південь від їхньої хати. Діти зібралися і пішли до лісу. У лісі Марійка помітила великий білий гриб. Вона показала його братикові, і діти, бігаючи від дерева до дерева, почали збирати гриби і звернули зі стежки. Через деякий час діти помітили, що ліс став густіший, а стежки ніде не було видно. Сонце сховалося за хмари, і в гілках шумів вітер. Марійка заплакала, а Івасик думав, як вибратися з гущавини й принести обід татові. Він згадав, що хатка лісника знаходиться у південному напрямку. А як визначити, де південь? У яку місцевість потрапили діти? Чи можна визначити сторони горизонту в лісі? Чому?
Учитель повідомляє, що допомогти дітям зможе той, хто добре працюватиме на уроці, тема якого «Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками. Компас». На цьому уроці учні зможуть дізнатися, як визначити сторони горизонту в лісі у хмарну погоду за допомогою дерев, трав'янистих рослин, деяких тварин, а також познайомляться з цікавим приладом — компасом, який допоможе орієнтуватися у будь-якій місцевості і в різний час доби.
IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Орієнтуватися на місцевості можна і за іншими ознаками у природі, а не тільки за Сонцем.
Учитель підводить дітей до берези. Пропонує уважно розглянути її і з'ясувати, з якої сторони кора біліша, де менше чорних плям. Діти спостерігають і швидко виконують завдання, оскільки при перевірці попередньої теми вони визначили сторони горизонту [3].
Далі учні під керівництвом учителя роздивляються дерева, пеньки, на яких ростуть мох і лишайники. Самостійно учні визначають, що ці рослини ростуть з північної сторони,
Стежачи за мурашником, діти пригадують, що ці комахи приносять користь. Учні обгороджують мурашник, щоб його ніхто випадково не зруйнував. За вказівкою учителя визначають північний та південний схили мурашника й порівнюють, який з них крутіший, а який пологіший. Після цього роблять висновок, що у мурашника з північного боку схил крутий, а з південного — пологий.
Здобуті знання узагальнюються: «За якими ознаками, крім Сонця, можна визначити сторони горизонту? Що ви порадите Марійці та Івасикові? Як їм можна знайти лісову хатинку, в якій їх чекає тато?»
Учитель пропонує учням уявити, що вони вирушили на кораблі у подорож. Корабель потрапив у густий туман і збився з курсу. Як вивести його на заданий курс? Чи зможуть діти це зробити за допомогою вже відомих способів орієнтування? Як?
У таких випадках використовується компас. Це прилад, за допомогою якого точно визначаються сторони горизонту.
Кожна група дітей отримує компас. Вони вивчають його будову: учитель називає і показує частину приладу, учні повторюють і знаходять її. Після поелементного вивчення кілька школярів розповідають про будову компаса. (Яку будову має компас?)
Як користуватися цим приладом? Як за допомогою компаса можна визначити сторони горизонту? (На ці запитання учні дають відповідь після засвоєння знань про спосіб виконання діяльності та оволодіння нею за зразком).
Учитель послідовно називає і показує кожну дію, а школярі за ним повторюють і виконують:
1. Спочатку потрібно покласти компас на горизонтальну поверхню або долоню, щоб стрілка не торкалася дна коробочки.
2. Після цього відтягти аретир, щоб звільнити стрілку.
3. Далі слід повертати компас, щоб синя стрілка закрила літери ПН (північ), а червона ПД (південь).
Який напрямок показує синя (червона) стрілка? Як треба користуватися компасом? Спочатку потрібно... Після цього.., для того щоб... Потім...
Під час поелементного виконання діяльності на визначення сторін горизонту за допомогою компаса учитель контролює і коригує дії школярів. У групах здійснюється взаємоконтроль і взаємокоригування: один учень називає і виконує дії, а інші контролюють і виправляють його помилки. Після цього за компасом визначаються всі сторони горизонту.
V. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.
Назвіть основні (проміжні) сторони горизонту. За допомогою яких ознак визначаються сторони горизонту? Який прилад призначений для визначення сторін горизонту? Отже, основні і проміжні сторони горизонту можна визначити за Сонцем, за місцевими ознаками, а найточніше — за компасом. (Загальний висновок робить учитель, а учні повторюють).
VI. Застосування засвоєних знань, умінь, навичок.
1. Практична робота.
За допомогою компаса визначіть, у якому напрямку від місця екскурсії розташована школа. У якому напрямку ми йшли від школи до місця екскурсії? Якщо учням складно сформулювати відповідь, то учитель навчає їх міркувати: школа розташована на... (північ) від місця екскурсії. Протилежна сторона ... (півночі) — це ... (південь). Отже, ми йшли на... (південь).
2. Гра. Кожній групі дається завдання (на картці) відшукати важливий пакет за такими даними (для різних груп різні); пройти 5 кроків на північ, 15 — на північний схід, 2 — на південь і т. ін.
У пакеті можуть бути загадки, малюнки-сюрпризи, ребуси або чапи на загального малюнка для класу чи двох-трьох груп, які треба скласти разом.
Умовою гри с швидкість виконання завдання.
VII. Підсумок уроку.
Які способи орієнтування на місцевості були вам відомі до сьогоднішнього уроку? Про які ви дізналися на уроці? Яку тему потрібно було засвоїти, щоб про них дізнатися?
Оцінювання роботи учнів на уроці, мотивація оцінок з урахуванням участі у роботі групи.
Загальна оцінка діяльності всього класу.
VIII. Домашнє завдання.
Прочитайте статті у підручнику. Знайдіть відповіді на запитання після тексту. Дайте відповідь своїми словами.
Розділ 2. Методика проведення екскурсій в початковій школі
2.1 Аналіз програми і підручників щодо їх спрямованості та проведення екскурсій
Навчальний предмет Довкілля стоїть у типовому навчальному плані для початкової і основної школи. У початковій школі інтегрованим курсом "Довкілля" реалізується предмет "Я і Україна". Учні 1 класів чотирирічної початкової школи користуються підручником "Моє довкілля" [6], що відповідає програмам навчального курсу "Я і Україна" (Довкілля), виданим у 2001 році [16]. Чим відрізняється "Довкілля" від подібних курсів, які вивчаються згідно з державним стандартом початкової загальної освіти галузі "Людина і світ"? [1]
Курс "Довкілля" — складова частина нової вітчизняної педагогічної технології "Довкілля", яка розроблена колективом науковців лабораторії інтеграції змісту освіти Інституту педагогіки АПН України та Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України протягом 1990—2000рр. У жовтні 2000 р. комісія Міністерства освіти і науки України підбила підсумки експерименту і наказом МОН України предмет Довкілля та модель освіти "Довкілля" допущені до використання у навчальних закладах країни [17].
Особливість і принципова новизна моделі в тому, що з 1 по 11 клас весь зміст знань учнів галузей "Людина і світ", "Природознавство" базується на загальних закономірностях природи, на цілісному сприйнятті світу дитиною. Пізнання цих закономірностей і за їх допомогою пояснення навколишнього світу, своєї життєдіяльності збігається з базовими потребами кожної людини — з природним прагненням дитини до дослідження свого життєвого світу і його практичного освоєння, до комунікації зі світом, до конструювання, створення продукту діяльності як способу самореалізації, самовираження. В цьому розумінні "Довкілля" — модель природовідповідного навчання і виховання, модель особистісно орієнтованої освіти, бо без продуктивності, без особистого створення речових чи інтелектуальних продуктів така освіта неможлива [14].
Людина, яка живе в гармонії з природою, з соціальним середовищем, осмислює свою єдність з життєвим світом, не буде руйнувати цей світ, не стане аморальною людиною: совість — ось її головний моральний імператив.
У початковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він і подається їй у моделі освіти "Довкілля" для вивчення в єдності природного, суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростом розширюється. Відповідно розширюється і зміст курсу "Довкілля", який являє собою інтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створені людиною, та саму дитину.
В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожному класі: 1 і 2 класи — "Запитую довкілля"; 3 клас — "Спостерігаю довкілля"; 4 клас — "Досліджую довкілля" [2, 9]. В 1 і 2 класах через запитування особливо ефективно розвивається пізнавальна активність дитини. Як зазначав німецький психолог Р. Пенциг, навчившись запитувати, людина робить у своєму житті такий же крок вперед, як і навчившись ходити. Запитування (рос. мовою "вопрошание") і антиципація — основні види мислительної діяльності дитини на початку пізнання нею життєвого світу.
Німецький філософ Е.Корет обґрунтовує, що людина зобов'язана запитувати — адже це належить її сутності. Бо людина не влаштована подібно тварині в обмежене навколишнє середовище і не фіксована певною поведінкою. Людина вільна у своїй свободі. Вона сама має оформляти своє існування, сама має зважуватися на вчинки. Ми зобов'язані творити свій світ. Для цього необхідне власне, особисте пізнання. Воно зобов'язане повідомляти орієнтуючу функцію життю в цілому, свободі і відповідальності вчинків. Тому ми зобов'язані запитувати про те, чого ми не знаємо, але повинні і хочемо знати, щоб правильно поводитися, будучи вільними. Запитувати — означає не знати, знаючи про власне незнання, а це означає прагнення до подальшого знання [18].
Про що людина має запитувати? Перш за все ми зобов'язані пізнавати і розуміти наш найближчий життєвий світ. Ми запитуємо ("вопрошаем") про основи, про сенс і цілі дійсності в цілому, в якій ми зобов'язані оформляти власне життя і відповідати за це. Якщо шановний читач згадає, що Я.А. Коменський вважав за необхідне вчити ще в материнській школі дітей "метафізики" (науки про першооснови буття), то він погодиться як із наведеними вище міркуваннями німецького філософа, так і з тим, що в перші роки шкільного життя основним продуктом навчання мають бути власні запитання учнів відносно життєвого світу і самого себе. Курс "Довкілля" створює умови для природовідповідного розвитку дитини — учні на уроках серед природи "запитують довкілля" — ставлять власні запитання, викликані спілкуванням з навколишнім світом, і шукають відповіді на них. Такі запитання більшою мірою стимулюють їхню мислительну діяльність, ніж запитання, придумані вчителем чи автором підручника.
Зміст і структура навчального матеріалу підручників допомагають дитині "відкрити" у знайомих речах і в собі "першооснови буття" (вислів Я.А.Коменського).
У 1—2 класах курс "Я і Україна" ("Довкілля") складається з 4 тем, які послідовно ведуть дитину до пізнання себе через пізнання об'єктів навколишнього світу. На першому уроці дається поняття "довкілля". Воно формується через зміст білого вірша, який закінчується висновком: "Довкілля — це все, з чим ти зв'язаний в світі, і сам ти — частина довкілля".
У цьому означенні закладено глибокий зміст, який окреслює шлях дитини до розуміння себе і навколишнього світу.
Якщо сам ти — частина довкілля, то для того, щоб визначити свій життєвий шлях, свою поведінку, в тому числі і стосовно до самого себе, придивися, як живуть мешканці довкілля, як вони зберігають своє середовище життя, себе, свій рід; яким об'єктивним зв'язкам у довкіллі (закономірностям) вони підлягають; подумай, чого ти можеш навчитися у довкілля.
Якщо ти — частина довкілля, то не має сенсу запитання: "Що слід оберігати більше (в першу чергу) — себе чи довкілля?" Своє середовище життя слід оберігати і захищати так само, як і себе самого. А для цього слід знати своє довкілля, насамперед — зв'язки у ньому. Бо зміна зв'язків призведе до зміни довкілля і тебе.
Це ті "аксіоми", які необхідно донести до дитини так, щоб їй здавалося — це її власне відкриття. Відповідно до цього і сформована структура підручників 1—4 класів.
Так, спочатку учні 1 класу оволодівають "інструментом" вивчення довкілля: вони відкривають для себе, як багато їм дано для пізнання свого життєвого світу і себе за допомогою органів чуттів [6]. Далі вони запитують і шукають відповіді на запитання, як живуть різні мешканці довкілля — рослини, комахи, птахи, риби; моделюють довкілля різних тварин, виявляють у них найбільш загальні взаємозв'язки — поступово готуються до відкриття загальних закономірностей. Ознайомлюючись з живою природою, учні 1 класу сприймають її цілісно, не поділяючи на рослинний і тваринний світ.
Ознайомившись із життям "братів менших", учні намагаються зрозуміти, як живуть люди, в першу чергу, діти. При цьому велика увага приділяється патріотичному змісту.
У кінці року діти готові до відкриття найбільш доступної їм закономірності — повторюваності явищ у довкіллі (сам термін "закономірність" не вживається ні учнями, ні вчителем, вони користуються терміном "зв'язки"). І вони "відкривають", чому буває день і ніч; весна, літо, зима, осінь; за яким календарем живуть діти, рослини, тварини.
У 2 класі піл час вивчення першої теми учням створюються умови для розуміння змін у природі. Водночас вивчаються компоненти неживої природи, які при всіх змінах залишаються в довкіллі, — сонячне випромінювання, земля, вода, повітря. Створюються передумови для відкриття в наступному класі однієї із загальних закономірностей природи — збереження (речовини, енергії при різноманітних перетвореннях). При цьому термін "закономірність" також не вживається [7].
Друга та третя теми присвячені ознайомленню з рослинним і тваринним світом. Тут велика увага приділяється народознавчому матеріалу, вихованню любові до живого.
Остання тема дає можливість дитині набуті знання і вміння використати для пізнання себе: як я бережу себе, як готую себе до безпечного, щасливого життя? Що я роблю для того, щоб рідні, близькі почувалися добре поруч зі мною, були щасливими?
У 3 класі дитина вже має достатньо розвинуту пізнавальну активність, щоб розвивати в собі спостерігача (курс "Спостерігаю довкілля") [8].
Людина набуває знань через спостереження за навколишньою дійсністю, за явищами, що відбуваються в природі і суспільстві, в умовах виробництва. Тому потрібно формувати в дітей вміння спостерігати, щоб спостереження стало для них методом отримання достовірних знань про життєвий світ, про суспільство. Людина, що володіє вмінням спостерігати, пізнає значно більше, помічаючи в звичайних явищах суттєво важливі властивості дійсності, важливі тенденції в розвитку економіки, культури, науки, техніки. Риси спостерігача мають формуватися саме в початковій школі, до 11—12 років, поки закладаються фундаментальні структури мислення особистості.
М.В.Остроградський писав у "Роздумах про викладання": "Діти мало привчені спостерігати. Взагалі, вони дивляться, не бачачи; слухають, не чуючи; говорять, не знаючи. На жаль, майже всі чоловіки й жінки як діти...
Скажемо відверто: недолік у навчанні дітей полягає в тому, що в них не виховують силу волі. їм не прищеплюють спостережливості, не вчать керувати своєю увагою.
...Увагу дітей важливо спрямовувати з раннього дитинства. Якщо ви зумієте привчити дітей до точного спостереження, то ви, безперечно, будете близькими до досягнення досконалості в справі виховання [15].
Третім рік вивчення Довкілля присвячений тому, щоб літа привчилися до точного спостереження. У першій тем 3 класу учні ознайомлюються з методом спостереження. Під час вивчення другої теми вони застосовують цей метод відносно пізнання явищ неживої природи і водночас підходять до змісту закону збереження маси речовини. Далі метод спостереження застосовується щодо пояснення об'єктів рукотворного світу, перетворень енергії в довкіллі, що дає можливість підвести учнів до розуміння перетворення і збереження енергії.
Учні вчаться спостерігати я живими організмами — рослинами та тваринами. Суттєвим є те, що крім зовнішніх зв'язків організму з довкіллям, розглядаються внутрішні зв'язки між системами органів, дається уявлення про фізіологічні процеси, оскільки учні вже мають уявлення про молекулярну будову речовини, її перетворення, про енергію.
Остання тема присвячена розвитку спостережливості за собою, своїми близькими, найближчим суспільним оточенням.
Протягом 3 класу учні набувають рис спостерігача, якому притаманні увага, кмітливість, терплячки». уміння працювати з приладами, співпрацювати в групі, ставити мету спостереження, складати його план та пояснювати результати спостереження на основі знань про загальні взаємозв'язки у природі.
У 4 класі розвиток набутих знань та формування особистих умінь продовжується (курс "Досліджую довкілля"); формуються такі риси як здатність змінювати обставини з метою одержання планованого результату та здатність відповідати за наслідки втручання в обставини. Учень стає природодослідником, в тому числі дослідником себе та суспільних відносин.
Під час вивчення першої теми, як і в попередніх класах, учні оволодівають методом дослідження довкілля. Одержані вміння закріплюються під час вивчення другої теми ("Досліджую довкілля"). Потренувавшись на об'єктах неживої природи та предметах, створених людиною, учні переходять до найважливішого для себе завдання — дослідження свого організму, умов свого фізичного і психічного здоров'я, його збереження і зміцнення.
До другого півріччя 4 класу в учнів уже починає формуватися абстрактне мислення, вони здатні теоретично досліджувати своє віддалене довкілля — планету Земля. Остання тема, як і в попередніх класах, присвячена дослідженню людини, зокрема, в минулих поколіннях. Як жили люди в минулі часи? Як вони оберігали себе, своє довкілля? Що заповідали тобі? На ці та інші запитання відповідають учні, досліджуючи минувшину своєї Батьківщини.
Слід відзначити, що вивчення теми викликає великий інтерес учнів. "Астрономічні" та "історичні" знання включені в зміст курсу "Я і Україна" ("Довкілля") на вимогу учнів під час його експериментальної перевірки.
У процесі вивчення курсу "Досліджую довкілля" учні оволодівають методикою експерименту. Експеримент є критерієм правильності теоретичних побудов. Оволодіння ними обов'язкове для сучасного спеціаліста будь-якої галузі господарства, будь-яких природничих дисциплін.
Експеримент включає в себе спостереження, вимірювання, обчислення, модельні уявлення, аналіз одержаних даних. Всі ці вміння формуються під час дослідження в природі і в процесі виконання практичних робіт, яких у 4 класі значна кількість.
У курсі формуються узагальнені вміння і навички навчальної діяльності, необхідні при вивченні не тільки природничих, а й математичних та технологічних дисциплін (складання плану спостереження, дослідження, проведення експерименту, вимірювання. моделювання).
У процесі спостереження основними є наступні операції, при виконанні яких формуються відповідні вміння та навички.
Осмисленні мети спостереження.
Визначення об'єкта спостереження.
Виявлення умов, які необхідно створити для оптимальної видимості об'єкта спостереження (в тому числі застосування приладів).
Складання плану спостереження.
Вибір способу кодування інформації.
Проведення спостереження відповідно до плану.
Аналіз результатів спостереження.
Формування висновків із спостереження.
У процесі виконання дослідів, практичних робіт учні набувають відповідних умінь і навичок під час наступиш, операцій.
Сформулювати (зрозуміти) мету досліду.
Висловити гіпотезу, яка може бути покладена в основу досліду.
Визначити умови, необхідні для виконання досліду.
Визначити, які матеріали і прилади необхідні для досліду.
Скласти установку для досліду.
Скласти план виконання досліду.
Описати хід досліду найбільш раціональним способом.
Провести необхідні вимірювання, фіксуючи їх вибраним способом.
Сформулювати висновки.
Одна з особливостей курсу "Довкілля" — уроки серед природи. Вони відіграють особливу роль в особистісно орієнтованій освіті. Адже у кожної людини — свій індивідуальний життєвий світ, він залежить від сприйняття, ставлення людини до сприйнятого, оцінки людиною явищ навколишнього світу. Це і внутрішній світ людини, сформований природою, спілкуванням з нею, з людьми, з тваринами, птахами — з усім живим і неживим, що входить у величезне, ємнісне поняття "життєвий світ" [2-5].
І починати формувати його та уявлення про нього слід з тісного спілкування дітей з природою, з живого її споглядання, з емоційного сприйняття природних явищ. Без цього всі знання про природу, про її закони залишаться книжковим знанням, "консервантом", який не дає необхідного розвитку розуму і почуттям дитини. Згадаймо думку В.О. Сухомлинського стосовно того, що для природовідповідного розвитку розуму і мовлення дітей необхідне спілкування з природою хоч би два рази на тиждень. В.О.Сухомлинський мав на увазі дошкільнят, але ця умова стосується і початкової школи. Саме на уроках серед природи учні мають змогу сприймати світ цілісно, в тісному спілкуванні з природою вони відкривають її закономірності, створюють свої теорії явищ, процесів.
Згідно з програмою курсу "Довкілля" уроки серед природи проводять щотижня, найчастіше вони збігаються зі святковими днями народного календаря. Це обумовлено тим, що саме з цими днями пов'язані створені народною педагогікою екологічні "сценарії" для дітей, народні прикмети, прогнози стану навколишнього середовища. На цих уроках діти проводять спостереження, дослідження згідно з тематикою уроку, яка неодмінно включає звертання дітей до народного прогностика, спробу передбачити погодні зміни. В дитячу свідомість закладається переконання: сьогоднішній день визначає майбутнє, немає в житті незначних днів; вихідний пункт твого завтрашнього життя — сьогодні.
Уроки серед природи необхідні дітям початкової школи з багатьох причин:
— на цих уроках відбувається безпосередній зв'язок дитини з довкіллям (з "батьківщиною" за виразом відомого педагога С.Гессена), з духовним спадком народу;
— уроки служать фізичному і психічному оздоровленню молодших школярів, розвитку у них пізнавальної активності, оскільки основний продукт діяльності дитини на уроці серед природи — запитання, з яким дитина звертається до дорослих, однокласників, до самої себе.
Далі ми ознайомимо бажаючих з тематикою уроків серед природи, методикою їх проведення. Вважаємо, що вони можуть бути доцільними і в інших освітніх системах, в тому числі і в традиційній.
2.2 З досвіду роботи вчителів
Освіта в Україні на початку XX ст. розвивалася у складних соціальне по літичних обставинах коли різні держави. що панували на Ті територіях накидали й свої шляхи розвитку, які не зав жди збігалися із місцевим баченням Революційні події 1917 року дозволили українському народу розбудовуча ти власну державу Основи української державності були закладені цей і Центральною Радою 1917—1919 роки надзвичайно бурхливий етап життя і боротьби українського суспільства Важливим елементом Цієї боротьби були вимоги розвитку шкільної освіти в Україні. Зусиллями представників Центральної Ради Гетьманату та Директори був створений Проект єдиної школи в Україні. Цей проект визначив напрями розвитку шкільної освіти зумовив розробку системи методів навчання школярів Екскурсійну роботу було поставлено за значенням на державний рівень. Як метод навчання, вона охоплювала той напрямки українознавства історичний, природничий, соціальне економічний.
Наукові та практичні шукання таких вчителів та вчених, як Г. Ващенко, С. Ананьїн, І Брук К Брезкун О Бузин ний, К Міхно, П Волобуїв, Д Зайцев та ін. дають змогу оцінити екскурсійний метод як один з ефективних методів навчання Науковці та практики підкреслюють велику роль екскурсійного методу у вивченні всіх навчальних дисциплін математики, історії, географії, природознавства. літератури, малювання Григорій Ващенко визначав екскурсію як метод, за допомогою якого можна вивчати явища природи та суспільствознавства так як вони дані, незалежно від дослідника [15].
Фр. Гофман називав екскурсію методом, що забезпечує активний підхід до навчання. Активність методу, на його думку виявлялася в самостійності вивчення з боку учня і організації цього процесу з боку вчителя.
Професор С. Ананьїн вважав, що екскурсійний метод навчання повинен був стати основним під час викладання географії, історії, природознавства тощо. Використовувати цей метод на його думку, потрібно для:
— забезпечення наочності в ознайомленні з речами і явищами,
— розширення рамок дитячого досвіду,
— ознайомлення з різноманітною технікою спорудами, виробництвом.
Екскурсійний метод був єдиним засобом безпосереднього, живого і справжнього сприйняття дітьми довкілля
Вказуючи на багатогранність екскурсійного методу, дослідники виділяли такі основні його аспекти 1) подорожування — набуття, збагачення, розширення знань учнів, 2) контакт із справжнім матеріалом у його природному середовищі. вносить гостроту та інтенсивність сприйняття, піднесенні благородних і чистих емоцій, високу напругу енергії у боротьбі з труднощами, волю до мирної перемоги над ними при розв`язуванні певної навчальної проблеми, 3) можливість виявити самодіяльність, самостійність і творчість, 4) поєднання спостереження з моторними елементами, 5) можливість отримувати знання, перебуваючи на свіжому повітрі.
Для досягнення ефекту при застосуванні екскурсій у навчанні школярів дослідники рекомендували зосереджувати увагу на таких питаннях:
— визначення мети завдань тематики,
— етапи проведення,
— зв'язок екскурси із навчальною програмою
Мета екскурсії на думку Г. Ващенка, допомагає свідомо сприймати матеріал. Вона може бути вузькою, спеціальною або широкою. Педагог рекомендував для старших класів ставити вузькі спеціальні завдання, щоб поглиблювати знання учнів.
Мета передбачає навчальні і виховне завдання. Для посилення інтересу учнів до екскурсії Г. Ващенко радив підводити їх до самостійного визначення останньої. Такий підхід можливий при органічному зв'язку екскурсії з навчальним процесом, з якого природно випливають завдання Г. Ващенко вказував, що екскурсії, як метод роботи, вимагають багато часу і повинні поєднувати в собі низку завдань. Особливу увагу дослідник приділяв їх поєднанню під час екскурсій на виробництво. Уникнути поверховості вивчення виробництва, на його думку, можна через доручення студіювати дрібні питання окремими учнями чи ланками. Він вважав поділ широкого завдання на окремі питання дуже доцільним у шкільних екскурсіях. Для цього дослідник рекомендував виробляти спеціальні анкети із цілою низкою питань, що на них учні шукають відповіді під час екскурсій. Такі анкети були доцільними під час вивчення різних виробництв, кооперацій, адміністративних установ розробки тем суспільствознавчого характеру.
Чітко продуманий план екскурсії мав не менше значення, ніж усвідомлення її мети. План екскурси включав її місце, час проведення деталі змісту роботи. Вчені виділяють ближні і дальні екскурсії. До дальніх екскурсій мала проводитися ретельніша підготовка. План дальньої екскурсії потребував підготовки й обговорення за активної участі учнів. Важливо було врахувати і її побутовий характер. Підготовлений план був основою для проведення екскурсії. Його потрібно було корегувати після прибуття на місце. При плануванні важливим було врахувати набуття учнями якнайбільше потрібних вражень з найменшою витратою енергії. Для утримання інтересів учнів на належному рівні рекомендували так планувати роботу, щоб одна половина дня була використана для спостережень, що вимагали напруженої роботи, а друга — на прогулянки і культурні розваги, які мали разом з тим і освітній характер. Свої спостереження екскурсанти повинні були ретельно фіксувати у формі записів і щоденників [15].
Воропай застерігав, що відсутність детально продуманого плану екскурсій призводить до марнування часу неможливості залучити до роботи всіх дітей, невдалого розподілу їх за спеціальними завданнями, відсутності приладів для виконання завдань екскурсії.
Щодо етапів проведення екскурсії, то найдоцільніша їх послідовність така 1) підготовка до екскурси, 2) робота під час екскурси, 3) оброблення матеріалів, здобутих на екскурсії, і висновки.
Визначальним в організації екскурсії дослідники вважали їхнє спрямування на ознайомлення з природою.
Г. Ващенко, Фр. Гофман, П Волобуїв, І Брук переконували у доцільності проведення екскурсії з метою організації систематичної роботи з краєзнавства. Вона включала вивчення особливостей природи і господарства, історії рідного краю.
Вдумливе ставлення педагога до екскурсії на думку дослідників важливе знаряддя формування особистості правдою і красою довкілля. Г. Ващенко вказував на непересічну роль підготовчої роботи до екскурсії через бесіду роботу з навчальною літературою самостійне читання семінарські та лабораторні заняття. Екскурсія слугує завершенням фіксації і поглибленням досягнутих результатів від застосування зазначених методів.
Важливий аспект — організація поведінки учнів під час екскурсії. Засобом цієї організації був педагогічний вплив керівника екскурсії пояснення того як мусять поводитися учні. Формування громадської думки колективу та відповідальність дітей перед школою за порушення дисципліни.
Справжня дослідна екскурсія вимагала, щоб діти самостійно проводили спостереження і збирали матеріали. Так можна було проводити біль шість екскурсій із природознавства деякі екскурси з історії. Але, зважаючи на цілу низку складних явищ, що їх повинні вивчити діти припускалися і пояснення дорослих. До них дослідники зараховують функції складних машин організацію виробництва, постановку агрономічних дослідів, організацію управління тощо. Педагогічно виправдані пояснення що дозволяли звернутися до самостійної думки учнів збудити їхню активність, міг дати вчитель. Але він не міг бути ґрунтовно обізнаним з різними галузями виробництва через те шкільні екскурсії за таких обставин не могли обійтися без пояснень соціалістів адміністраторів тощо. Під час екскурсії дослідники рекомендували ретельно стежити за активною працею усіх учнів. Цьому сприяла документація спостережень. Актуальною була вимога щоб кожен учень після екскурсії подав певні записи та малюнки тих явищ що він спостерігав експонати та досліджував. Педагоги акцентували увагу на збереженні природи і об’єктів спостереження рекомендували навчальну роботу під час екскурсії поєднувати із виховною.
Підсумком усієї екскурсійної роботи було о6роблення здобутого матеріалу висновки з нього та їх фіксування. Матеріали систематизували і вивчали. Завдання цього вивчення випливало із дослідницького характеру екскурсії і роботи встановлювати причинні зв`язки між явищами.
Г. Ващенко, К. Брезкни, С. Тисаревський, К. Міхії зосереджували свою увагу на важливості дослідних екскурсій у природу. Вони вважали, що найбагатший матеріал для таких екскурсій мав весняно літній триместр. Життя природи у цей період мало дуже жваву динаміку, захоплювало учнів. Дослідні екскурсії в природу вимагали від викладача окрім знань, відповідних методичних навичок. Екскурсію в природу, яка тривала дві години, учні повинні були використати на спостереження, збирання природного матеріалу, складання відповідей і підготовку до звітної доповіді. Після виконання завдань прямо на галявині звітували про проведену роботу, демонстрували об'єкти природи, робили уточнення. Дослідники акцентували увагу на тому що така робота проходила жваво, учні справлялися із завданням. Як підсумки зібраного матеріалу ставилась низка завдань 1) скласти гербарій рослин 2) скласти колекцію підземних стебел, 3) посадити рослини біля школи і спостерігати за ними.
С. Тисаревський радив спостерігати за природою, починаючи з ранньої весни. У тих школах, де не було змоги організувати власні ботанічні екскурсії, доцільно використовувати окремий ботанічний матеріал під час проведення екскурсій загального характеру у першому концентрі та розробки деяких питань з курсу ботаніки та біологи в другому концентрі [15].
Спостереження за весняними рос линами у природних умовах дозволяли вивчити ряд властивостей протягом їх розвитку С. Тисарєвський радив під час таких екскурсій спостерігати за різними особливостями проростання рослин крізь грунт та торішній лист.
Під час екскурсій педагог вважав важливим вивчення питання ролі комах у запилюванні рослин, особливостей розвитку рослин-паразитів, захисту рослин від ворогів способів розповсюдження насіння рослин.
Темою осінніх екскурсій С. Тисаревський радив обирати підготовку природи до зими. Кожну тему вважав за можливе розробити, використовуючи схему запитань, на які учні повинні були відповісти на підставі самостійних спостережень. Акцентував увагу на одному із важливих пунктів організації екскурси уважному та дбайливому ставленні до природи.
К. Міхно найцікавішим матеріалом з природознавства який можна було вивчити за допомогою методу екскурсії вважав бджільництво.
Всебічне використання екскурсій до пасіки забезпечувало вивчення таких питань біологія та анатомія бджола, ознайомлення з ворогами бджоли та їхньою анатомією, збирання, визнаємо і вивчення медоносних рослин.
Найкращим К. Міхно вважав ознайомлення з тими пасіками що функціонують при садівництвах або дослідних станціях, але допускав використання для спостереження і невеликої пасіки з рамковими вуликами.
Дослідник ретельно продумав і подав завдання до вивчення окреслених питань, які відбивали активний підхід у розгляді матеріалу. Спостереження за бджолами на пасіці слугували фундаментом для влаштування вулика на присадибній шкільній ділянці та створення колекції Матеріали колекції поділені на два відділи. До першого входили бджола і різновиди членів бджолиного сімейства, другий складався із ворогів бджіл. Така робота допомагала закріпити знання дітей про спостережуване явище і зберегти результати учнівських дослідів у природі.
Після ознайомлення із біологічними особливостями бджоли дослідник вважав за потрібне провести екскурсію до лісу і луків для ознайомлення з рослинами, що з них бджоли збирали пилок. Конкретно визначені завдання допомагали учням отримати знання про ці рослини, а закріпити їх мало створення гербарію медоносних рослин.
Найкращим результатом таких екскурсій вважалося заснування гуртка молодих бджолярів і створення зразкової пасіки при школі. Найціннішим моментом екскурсій до пасіки була демонстрація значення природного колективізму.
Досвід застосування екскурсійного методу при вивченні суспільствознавства розкрили у своїх дослідженнях П. Волобуів, Фр. Гофман. Н. Яцутін.
Фр. Гофман вважав організацію екскурсій важливою для активізації навчання учнів. В екскурсіях він констатував наявність дослідницького елементу, за умови якого учень так ставиться до життя, що потреба у дослідах органічно випливає із дійсності. Це допомагало школі стати справді трудовою позбавляло від значної переваги словесного методу навчання.
П. Волобуів вважав, що найяскравіше дослідницький елемент у навчанні може проявитися при застосуванні екскурсійного методу у роботі з дітьми. Під час ознайомлення з краєзнавчим матеріалом. Дослідник подав схему, яку рекомендував вважати основною для краєзнавчої екскурсії.
Із принципу агітаційності в краєзнавстві П. Волобуів виводив таку форму краєзнавчої роботи, як організацію музею або виставки Музей був наочним показником роботи кожного учня У музеї місцевого краю мали бути сфокусованими особливості місцевої природи, суспільного і трудового життя та діяльності населення Дослідник вважав музей важливим засобом здійснення пізнання краю.
Н.Яцутін, аналізуючи використання екскурсій у навчальному процесі, особливо важливим вважав ступінь засвоєння знань. На цьому етапі виявлявся тісний зв'язок між різними навчальними предметами, тому що знання, отримані учнями під час екскурсій, виражалися через твори, ліплення, столярні роботи, креслення, які розкривали особливості тієї чи іншої теми. Велике значення мас також створення шкільного історичного музею, історичної виставки учнівських робіт [15].
Не буди перебільшенням констатувати, що екскурсійний метод вносив у шкільне навчання пожвавлення, забезпечував зв'язок із навколишньою природою і суспільним життям, примушував учня зануритися у сферу життя минулого, викликав інтерес і бажання продовжувати роботу, творити, мислити, шукати, перетворитися на маленького дослідника довкілля, рідного краю і старовини, закликав до свідомої творчості і самодіяльності і разом з тим розкривав розмаїття рідної природи, справжню історію рідного краю з її джерелами, гіпотезами, сумнівами та істиною.
2.3 Анкетування
При виконанні нами роботи серед вчителів Білошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст. було проведено анкетування.
Запитання анкети:
Чи вважаєте ви екскурсійний метод навчання найбільш ефективним в процесі викладання предмету „Я і Україна”?
а) так;
б) ні;
в) з деяких тем.
Чи вважаєте ви за доцільне проводити досить часто екскурсії, майже на кожному уроці?
а) екскурсії треба проводити досить рідко;
б) так, це сприяє більш повному засвоєнню матеріалу;
в) потрібно раціонально складати навчальний план.
Чи вважаєте ви, що екскурсії дають найбільш повну інформацію з теми?
а) завжди;
б) іноді;
в) при вивченні деяких тем.
Всі види уроків-екскурсій мають однакову структуру та порядок проведення.
а) так;
б) іноді;
в) жоден урок-екскурсія не схожий на інший.
Чи мають уроки-екскурсії виховне значення?
а) так;
б) ні;
в) з деяких тем.
В результаті проведеного анкетування, в якому приймали участь 10 вчителів з різних предметів були одержані такі дані.
Варіанти відповідей |
Номер питання |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
а |
7 |
0 |
1 |
0 |
9 |
б |
2 |
4 |
1 |
0 |
0 |
в |
1 |
6 |
8 |
10 |
1 |
За результатами анкетування можемо побудувати діаграму для створення більш повної картини відповідей.
Рис. 1. Результати відповідей вчителів Білошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст.
Можемо зробити висновок, що більшість вчителів Білошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст. вважають екскурсійний метод досить доцільним при викладанні предмету „Я і Україна” в початковій школі, але кожен урок-екскурсія не повинен бути схожим на інший і створювати найбільш повну картину з розглядуваного питання.
Висновки
Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити, що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікою організації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активно сприймають натуральні об'єкти дійсності — предмети, процеси, явища в їхньому природному середовищі, в звичайних режимах функціонування.
Класифікація уроків-екскурсій здійснюється за двома ознаками: обсягом власне предметного змісту теми екскурсії (однотомний, багатотемний) та його місцем у структурі вивчення розділу або курсу (вступний, поточний, підсумковий).
Педагогічні можливості екскурсій, як і інших занять, визначається кінцевими результатами. Відомо, що кінцевий результат будь-якої дії завжди ширший від змісту тих цілей, на які вона була спрямована. У ньому, крім основного його компонента, що відповідає меті дії (прямий її продукт), завжди наявний додатковий (побічний), який склався сам собою без свідомого наміру виконавця.
В основі підготовки до екскурсії лежить складанням перспективного тематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. З урахуванням оточення (виробничого, культурного, економічного) учитель намічає об'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсії відповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів. Обираючи об'єкт виробничої екскурсії, вчитель обов'язково має враховувати рівень технології й технічної оснащеності підприємства, його можливості для розв'язання. актуальних завдань школи (політехнізація змісту освіти, профорієнтація тощо). Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем. Це допомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба довести до свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації і проведення.
Проводячи аналіз програмного забезпечення з курсу природознавства в початковій школі ми прийшли до певного узагальнення. У початковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він і подається їй у моделі освіти "Довкілля" для вивчення в єдності природного, суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростом розширюється. Відповідно розширюється і зміст курсу "Довкілля", який являє собою інтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створені людиною, та саму дитину. В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожному класі.
В своїй роботі ми провели аналіз педагогічного досвіду провідних спеціалістів в даній області педагогічної роботи, і можемо сказати, що екскурсійний метод роботи в початковій школі займає провідне місце при вивченні предмету „Я і Україна”.
Література
Державний стандарт початкової загальної освіти // Освіта України, №50, від 13 грудня 2000 р.
Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових классах: Навч. посібник. – К.: Веселка, 1998. – 334 с.
Викладання довкілля в 1 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 1999.
Викладання довкілля в 2 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 1999.
Викладання довкілля в 3 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 2000.
Викладання довкілля в 4 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 2000.
Гуз К.Ж., Ільченко В.Р., Собакар С. І. Моє Довкілля. 1 клас. Експериментальний підручник для 1 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. - 44 с.
Гуз К.Ж., Ільченко В.Р., Собакар СІ. Довкілля-1(2). Запитую довкілля. Експериментальний підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. Полтава: ПОІППО, 2001. — 64 с.
Гуз К.Ж., Ільченко В.Р.таін. Довкілля-2(3). Спостерігаю довкілля: Підручник для 2 класу трирічної і 3 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. - 104 с.
Ільченко В.Р., Гуз К.Ж., Ільченко О.Г., Водолазська Т.В., Довкілля 4(3). Досліджуємо довкілля. — Полтава, 1999. — 129 с.
Гуз К.Ж., Водолазська Т.В., Лелюх О.О. Зошит з довкілля для 1 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 24 с.
Гуз К.Ж., Водолазська Т.В. та ін. Зошит з довкілля для 2 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 36 с.
Сєдих К.В., Ільченко О.В., Ільченко О.Г. Щоденник спостережень 2(3). Навчальний посібник для 2 класу трирічної і 3 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО. 2001. — 40 с.
Гуз К.Ж., Сєдих К.В., Ільченко О.Г. Щоденник досліджень 3(4). Навчальний посібник для З класу трирічної і 4 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 36 с.
Гуз К.Ж. „Довкілля” у вашій школі. // Поч. школа., 2002. - № 7. – С. 35 – 38.
Ільченко В.Р., Гуз К.Ж. Освітня програма "Довкілля": Концептуальні засади інтеграції змісту природничонаукової освіти. — Київ—Полтава: ПОІППО, 1999. - 123 с.
Остроградський М.В., Блум І.А. Роздуми про викладання // Остроградский М.В. Педагогическое наследие. — М., 1962. — С. 20—49.
Програми. Навчальний курс "Я і Україна" ("Довкілля") // Початкова школа, №8, серпень 2001 р.
Про підбиття підсумків експерименту з апробації освітньої програми "Довкілля" / Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, №2, 2001 р.
Вступ
Природнича екскурсія — це одна з форм організації навчального процесу, яка потребує застосування активних методів навчання. Екскурсія має тісний логічний зв'язок з попередніми та наступними уроками, але проводиться в іншій зовнішній та емоційній обстановці, ніж звичайний урок, а саме: серед природи, на виробництві, в музеї тощо.
Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Без проведення відповідних екскурсій вивчення природничого матеріалу набуває схоластичного характеру. К.Д. Ушинський підкреслював, що чудовий краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога, що день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, проведених па навчальній лаві.
Екскурсії цінні тим, що на відміну від уроків у класі учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуттів. Діти бачать об'єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв'язок рослин і ґрунту, тварин і рослий. Це дає можливість сформувати уявлення про природу як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають у тісному взаємозв'язку, утворюючи природний ланцюг.
Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння — орієнтування в просторі» визначення швидкості і напрямку течії ріки, видів ґрунтів, рослин, комах, птахів, формують уявлення про їх. життя, живлення, значення та ін.
Під час екскурсій на колгоспні поля, тваринницькі ферми, дослідні сільськогосподарські станції діти ознайомлюються з культурними рослинами і бур'янами, свійськими тваринами, і сільськогосподарською технікою, трудовою діяльністю людей. Діти переконуються в тому, що людина використовує результати наукових досліджень для підвищення ефективності виробництва, поліпшення умов праці. Отже, екскурсії є однією з форм поєднання навчання з життям, з практикою.
Виховне значення екскурсій полягає в тому, що спостереження взаємозв'язку і взаємообумовленості в природі виховує в учнів основи матеріалістичного світогляду, викликає інтерес і почуття любові до природи і рідного краю, виробляє навички роботи в колективі. Екскурсії сприяють вихованню естетичних почуттів і бережливого ставлення до природи й до наслідків людської праці, викликають почуття гордості за свою країну і народ, виховують патріотизм.
У початкових класах найчастіше проводяться екскурсії, які поєднують елементи ілюстративної і дослідницької екскурсій, коли вчитель пояснює окремі питання, а потім ставить перед учнями завдання, що виконуються ними самостійно.
Підготовка до екскурсій складається з кількох етапів: 1. Розробка вчителем річного календарного плану, де намічаються екскурсії з кожної теми з урахуванням конкретних місцевих умов. 2. Визначення навчально-виховної мети кожної екскурсії. 3. Вибір місця екскурсії і попереднє ознайомлення з ним, визначення об'єктів для вивчення. 4. Підготовка дитячого колективу — ознайомлення з метою і завданням екскурсії, виділення учнівських ланок і розподіл завдань та обов'язків, ознайомлення з правилами поведінки на екскурсії. 5. Підбір екскурсійного спорядження та інвентаря, розподіл його між ланками, призначення відповідальних. 6. Визначення маршруту і зупинок екскурсії, позапрограмних об'єктів, які можуть викликати інтерес у дітей і до розповіді про які треба завчасно підготуватись.
Потім учитель складає розгорнутий план екскурсії за такою схемою: 1) дата, клас; 2) тема; 3) мета; 4) маршрут; 5) обладнання; 6) проведення екскурсії (спосіб пересування, огляд об'єктів, пояснення, дослідницька робота учнів, збирання зразків рослин, шкідників, гірських порід, визначення напрямку і швидкості течії річки, визначення частин горба та ін., зарисовки, складання плану тощо); 7) опрацювання матеріалів екскурсії.
На місці екскурсії в короткій бесіді вчитель нагадує мету і уточнює завдання, які учні виконуватимуть. У разі потреби вчитель показує прийоми виконання тієї або іншої роботи. Учні під керівництвом учителя виконують свої завдання. Потім учитель заслуховує повідомлення про наслідки роботи окремих ланок і оглядає зібрані зразки. Під час екскурсії учні повинні добре розглянути об'єкти вивчення, зробити відповідні записи і малюнки. Учитель дає вичерпні відповіді на запитання, докладно розповідає про об'єкт, що вивчається, пояснює причини виникнення тих або інших природних явищ.