МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Основи технічної естетики та дизайну»

для студентів спеціальності «Комп'ютеризовані технології й системи

Видавничо-поліграфічних виробництв».

Затверджено кафедрою ІКГ

Протокол № 11 від 22.04.2005р.

Харків 2005

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Основи технічної естетики та дизайну»

Харків 2005

Тексти лекцій з дисципліни “Основи технічної естетики та дизайну” для студентів спеціальності “Комп’ютеризовані технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв” / Упоряд. Л.Д. Тютчева. Харків: ХНУРЕ, 2005. – 64 с.

Упорядник Л.Д. Тютчева

Зміст

Вступ 4

1. Осмислення поняття „дизайн”. 5

1.1 Дизайн, як вид проектної творчості 5

1.2 Дизайн, як продукт проектної творчості 6

1.3 Історія та напрямки розвитку дизайну 7

1.4 Зв’язок творчого світогляду і практики дизайну 15

2. Поняття „композиція” 21

2.1 Основи композиції на площині. Упорядкованість й акцент, форма, рівновага, контраст, ритм. 21

2.2 Основні принципи побудови композиції. 28

2.3 Форма й загальні питання формоутворення. 33

3. Шрифт 38

3.1 Коротка історія шрифтів. Терміни й визначення 38

3.2 Принципи побудови шрифтів. 45

3.3 Особливості комп'ютерного оформлення текстів 47

4. Колір 50

4.1 Колір й сприйняття 50

4.2 Сприйняття кольору людиною 53

4.3 Фізіологічні та психологічні нюанси сприйняття кольору. 54

4.4 Фундаментальні поняття в теорії кольору 58

Бібліографія 63

Вступ

Цей конспект поєднує серію лекцій, які допоможуть Bам зрозуміти, що дизайн – це вид творчої проектної діяльності, а також продукт цієї діяльності, засвоїти матеріал наступних семестрів дисципліни й осмислено виконати практичні завдання. Підбиратися до розуміння дизайну ми будемо з різних точок зору. Ви ознайомитесь з його передісторією й історією, і якщо ви добре освоїли шкільний курс історії й орієнтуєтеся в історії мистецтв, то це вам дуже допоможе.

Ми ознайомимо Вас із графічним дизайном, як частиною візуальної культури й досить докладно розглянемо проблеми візуалізації інформації і її сприйняттів. Ми говоритимемо про системне проектування. Будучи обмеженими в часі ви отримаєте уявлення про дизайн тільки загалом. І ви повинні не тільки зрозуміти те, що це складний і цікавий вид творчої діяльності, що вимагає професійної грамотності й широкого кругозору, але й бути здатними як професіонали у своїй області, використовувати знання й уміння, отримані в процесі вивчення цієї дисципліни, для ефективного вирішення завдань створення поліграфічної продукції в тісному співробітництві із професійними дизайнерами-графіками.

Ознайомлення з історією дизайну дасть нам можливість через факти дизайнерської практики довідатися, які завдання й цілі ставилися перед дизайном у різні історичні періоди, як формувалися основні напрямки й школи теорії дизайну. Ми побачимо дизайн як поєднання складних явищ матеріальної й духовної культури суспільства, де виявляються споконвічно з'єднані між собою художньо-подібний (тобто те, що характерно для образотворчого мистецтва), інженерно-конструкторський й науковий початки.

1 Осмислення поняття "дизайн"

1.1 Дизайн як вид проектної творчості

Перш ніж говорити про історію й передісторію дизайну, давайте розберемося, чому взагалі їх розділяють. Перед дизайнером поставлене завдання: спроектувати стілець, якщо може бути масово виготовлений з урахуванням можливостей технологічного процесу конкретного підприємства, тобто заданий матеріал, для якого існують верстати, можливість автоматизації процесу складання й т.ін. У процесі проектування він ураховує ряд параметрів: умови, у яких він використовуватиметься, середовище, де ним користуватимуться, і смаки, культурні традиції й габарити користувачів тощо, словом створює прекрасний стілець. Він або спеціалізована комп'ютерна система роблять креслення, створює тривимірну модель (вручну  макет), дослідний зразок і т.д. Після того, коли проект затверджений, починається масове виробництво цих чудових стільців. Ну, от, процес проектування  дизайн, стілець  продукт дизайну. Ми дивимося на нього, він нам подобається, ми із задоволенням користуємося ним і говоримо: "Дизайн!". Так, а що, трон Івана Грозного або стільці з музеїв, з Петропалацу, наприклад, це не "Дизайн!"? Ні, їх не виготовляли масово за допомогою верстатів, їх виготовляли майстри, ремісники вручну. Так їх не можна назвати дизайнерами? Ні. Але ж процес створення стільця або трону за давніх часів нічим не відрізнявся від процесу проектування сьогодні. Так само ремісник думав про зручність користування, про доцільність і красу, враховував можливості матеріалу й виробництва, точно так само робить креслення, за якими підмайстри виконували якісь роботи й т.д. Чи можна говорити, що це був не дизайн тільки тому, що стільці не вироблялися за допомогою верстатів у величезних кількостях?

Питання спірне. Проте, поняття дизайну виникло з появою виробництва, тобто в індустріальну епоху. Формоутворення в доіндустріальний час було стихійним, тому воно і його естетичне усвідомлення відносять до передісторії дизайну.

Вивчаючи основні етапи зародження й розвитку продуктивної праці й необхідних для нього знарядь виробництва, ми виявляємо первісний природний зв'язок утилітарного (користі) і естетичного (краси) у самій праці і її кінцевих результатах. До нас дійшло чимало текстів із глибини століть, присвячених взаємозв'язку краси й користі. Причому слід зазначити, що звертання до стародавності засновано на пошуку не закономірностей розвитку окремих предметних форм палок-копалок, кам'яних сокир і т.ін., а більш загального - дизайнерського підходу у відношенні до предметного оточення і його відображення у свідомості людей. Вони наочно свідчать про становлення "людини розумної". У формах знарядь минулого ми прочитуємо культуротворчий смисл предметної творчості. Ці "вічні" форми, як правило не мають додаткових прикрас,  сокири, молотки, ножиці, посуд, прості меблі, тканини, одяг і т.ін. - починаючи з 1930-х років, стали демонструватися на спеціальних виставках як протодизайнерські. Сьогодні вони становлять обов'язкову частину теоретичних міркувань і виставок з історії взаємозв'язків матеріальної й художньої культури.

1.2 Дизайн як продукт проектної творчості

В ХХ столітті згадувалися в літературі й уводилися в сучасну свідомість, знаходячи нове життя, багато аспектів пратеорій дизайну. Найбільш активно освоювалася грецька античність. Мистецтво й техніка виступали тоді як різні форми перетворення навколишнього середовища, що доповнюють одна одну Давньогрецьке слово "техне" означало одночасно мистецтво, уміння, майстерність, твір будь-якого автора й навіть виріб.

У часи Сократа вже виникла проблема співвідношення краси й користі. У бесіді з Арістіппом Сократ міркує про призначення й красу щита, списа й гнойового кошика, які гарні тоді, коли відповідають своєму призначенню, і в цьому випадку в кожному з них можна побачити свою красу. Сократ намагається знайти свій смисл у кожній речі й співвіднесеність із людиною.

Часто цитують висловлення, приписуване філософу Протагору: "Людина  міра всіх речей". Воно затверджує як відносність всіх людських понять, так і те, що всі речі, матеріально-тілесні й просто уявлювані, мають співвідноситися не з якимись конкретними людьми, з конкретним випадком, а з узагальненим уявленням про них з точки зору людини в цілому. Прагнення до подібного узагальнення  типова риса дизайну й це співзвучно міркуванням філософів V століття до нашої ери.

Серед античних текстів зустрічаються твори механіків стародавності про те, як машина може замінити живу силу. У Римській імперії теорії машин одержали значний розвиток. В "десятьох книгах про архітектуру" Марка Вітрувія остання книга присвячена спеціально машинам і там також дано перше поняття машини: "Машина є сполучення з'єднаних разом дерев'яних частин, що володіє величезними силами для пересування ваг". Теоретики відзначають, що протягом більше півтори тисяч років, до епохи Відродження (ХІVХVІ ст.) принципи створення машин практично не змінювалися. Вони виготовлялися з дерева й використовувалися заради економії фізичної праці й залучення в роботу сил природи, що перевершують силу людини й тварин. Це були піднімальні пристрої, млини, прядильні механізми.

В ХІІХІІІ ст. почався принципово новий етап винахідництва  спроби заміняти одні частини машин іншими для виконання інших робіт. Пошук нових функцій машин. Класичний приклад  еволюція млинів, які стали використовуватися для валяння сукна, виготовлення паперу, обробки металу. Створювалися малюнки вічних двигунів.

Натуралісти й філософи починають описувати можливі, сугубо дизайнерські зразки техніки майбутнього. Професор Оксфордського університету Роджер Бекон ( др.пол. ХІІІ ст.): "...великі кораблі, керовані тільки однією людиною, будуть рухатися по морю з більшою швидкістю, ніж на всіх вітрилах, що можна буде будувати екіпажі, які мчатимуться з неймовірною швидкістю без допомоги тварин, а також кораблі, у яких людина, сидячи спокійно й спостерігаючи різні навколишні предмети, розсікатиме повітря штучними крилами, на зразок птаха, або, навпаки, рухатиметься по дну морів і рік."

В епоху Відродження поширюються альбоми "Театри машин". До спадщини великого Леонардо да Вінчі звертаються безупинно протягом всієї історії дизайну. У його рукописах була безліч проектів екскаваторів, верстатів, насосів, пресів, машин з різними видами передач. У середині 1950-х років був відкритий Національний музей науки й технології в Мілані, що одержав його ім'я й у ньому була створена галерея Леонардо, де були представлені в певній послідовності діючі моделі його фантастичних машин, ескізи, технічні розшифровки й планшети зі стосовними до них текстами.

Однією із найскладних і не зрозумілих дотепер є проблема співвідношення ремесла й дизайну. Ми вже зверталися до неї на самому початку лекції. Ремесло трактується як унікальна робота виготовлювачів меблів, посуду, одягу, прикрас, знарядь праці, у процесі якої можна постійно щось виправляти, змінювати, підганяти під вимоги тих, хто користується речами. Дизайн же породжений значним розривом, що постійно збільшується, між виготовлювачами й споживачами в результаті механізації виробництва й поділу праці, що й викликало необхідність у ще одному, сполучній ланці  у художньо-проектній діяльності, яка нерозривно пов’язана із технічною естетикою.

Технічна естетика  цей термін визначав дисципліну, яка створює наукові основи дизайну, тобто є наукою «при дизайні». У західнослов’янських, а також більшості європейських мов цей термін не має дослівного перекладу. Саме поняття визначається здебільшого як «теорія дизайну».