- •Міністерство аграрної політики україни дніпропетровський державний аграрний університет навчально-науковий інститут економіки
- •Мета та завдання проведення практичних занять з дисципліни „економіка праці та соціально-трудові відносини”
- •Загальні рекомендації щодо проведення практичних занять
- •Практичне заняття №1
- •Задача 1
- •Методичні вказівки
- •Практичне заняття №2
- •1.2. Зайнятість населення і безробіття
- •Задача 2
- •Методичні вказівки
- •Практичне заняття №3
- •1.3. Співвідношення динаміки валового внутрішнього продукту і безробіття в україні
- •Задача 3
- •Методичні вказівки
- •Практичне заняття №4
- •1.4. Показники використання робочої сили
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Методичні вказівки
- •Практичне заняття №5
- •1.5. Продуктивність праці
- •Задача 7
- •Методичні вказівки
- •Задача 8
- •Обсяги виробництва продукції і трудових затрат підприємства
- •Задача 9
- •Методичні вказівки
- •Задача 10
- •Виробничі показники аграрного підприємства
- •Методичні вказівки
- •Задача 11
- •Показники виробничої діяльності підприємства за звітний і плановий періоди
- •Методичні вказівки
- •Задача 12
- •Задача 13
- •Виробничі показники діяльності підприємства
- •Методичні вказівки
- •Література
- •Эренберг р. Дж., Роберт с. Смит. Современная экономика труда. Теория и государственная политика. – м.: Изд-во мгу, 1996. – 800 с.
Методичні вказівки
1. Визначається загальна трудомісткість робіт:
Тр = Q · t ,
де Q – річний обсяг виробництва, тис. шт.;
t – трудомісткість виробу, н/год.
2. Визначається ефективний час робочої зміни:
= ,
де РЗ – тривалість робочої зміни, годин;
ВЧ – внутрішньозмінні витрати часу з вини працівників, %;
П – нерегламентовані простої, % .
3. Визначається річний ефективний робочий час:
Феф річ = Феф РЗ · Тріч,
де Т річ – кількість днів, відпрацьованих працівником.
4. Чисельність робітників визначається за формулою
де Е – процент виконання норм виробітку, %.
Практичне заняття №5
1.5. Продуктивність праці
Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин виділяють два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:
або ,
де W – продуктивність праці;
Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т – час, витрачений на виробництво продукції;
N – чисельність працівників.
Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою:
.
Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості (технологічну, трудомісткість обслуговування, виробничу, трудомісткість управління, повну трудомісткість).
Виділяють такі методи обчислення продуктивності праці:
Натуральний, який характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. В такому випадку одиниці виміру обсягу продукції -т, шт., м, кг, віднесені до середньоспискового числа працівників або витрат праці: люд.-годин, люд.-днів, тощо. Приклади натуральних показників: виробіток, трудомісткість.
Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці. Вартісні показники обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу.
Приклади вартісних показників продуктивності праці:
а) валова продукція в поточних, або співставних цінах у розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);
б) товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);
в) реалізована продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
Промислові підприємства, де є незавершене виробництво можуть застосовувати наступні показники:
г) нормативна вартість обробітку (НВО), визначається як сума нормативних затрат на обробку кожного виробу, які визначаються виходячи з даних калькуляції за статтями: основна і додаткова заробітна плата працівників, відрахування на соціальне страхування, цехові витрати та інші в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць);
д) нормативна чиста продукція (НЧП), в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць). Для обчислення нормативної чистої продукції обчислюють спочатку норматив чистої продукції з кожного виду продукції (Нчп):
НЧП = ЗПР + (ЗПР х КЗ ) + ПН ,
де ЗПР – основна і додаткова заробітна плата виробничих працівників з відрахуваннями на соціальне страхування в плановій калькуляції собівартості виробу.
КЗ – коефіцієнт співвідношення заробітної плати промислове виробничого персоналу до заробітної плати основних працівників;
ПН – прибуток, встановлений на основі нормативної рентабельності.
Нормативну чисту продукції розраховують за формулою:
,
де К – обсяг виробництва кожного виду продукції;
п – кількість видів продукції.
3) Трудовий метод виміру продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника використовуються нормо-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці.
З метою визначення динаміки, або характеристики, виконання плану по продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.
В умовах застосування натурального методу виміру продуктивності праці застосовується індивідуальний індекс продуктивності, який визначається за формулою:
,
де ІW – індивідуальний індекс продуктивності праці;
Q1, QО – відповідно обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні за звітний і базисний роки;
Т1, ТО – затрати робочого часу на виробництво всієї продукції відповідно за звітний і базисний роки.
При визначенні індексів продуктивності праці по декількох цехах або підприємствах, які випускають однорідну продукцію, слід мати на увазі, що середній виробіток продукції в цілому по групі цехів може змінюватися в результаті змін, по-перше, виробітку за одиницю часу в деяких з них, по-друге, питомої ваги окремих підприємств з високим рівнем продуктивності праці. Індекс продуктивності змінного складу визначають за формулою:
.