ЗАПОРІЗЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ КОЛЕДЖ
КАФЕДРА ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
Територія в міжнародному праві
Лекція з курсу “Міжнародне право”
Укладач:
Кафедри юридичних дисциплін
ЗІНУХОВА В. М.
ЗАПОРІЖЖЯ
2010
План лекції:
Поняття та види територій.
Державна територія та способи її придбання. Державні кордони.
Міжнародна (недержавна) територія.
Міжнародні та багатонаціональні річки. Правовий режим Дунаю.
Правовий режим Арктики та Антарктики.
Поняття та види територій
У широкому сенсі під територією у міжнародному праві розуміють різні простори земної кулі з її сухопутною та водною поверхнею, надрами та повітряними просторами, а також космічний простір та небесні тіла, що в ньому знаходяться.
Отже, термін “територія” використовується у міжнародному праві для позначення земного, а також позаземного простору, відмежованого від інших просторів певними кордонами та такого, що має певний юридичний статус (наприклад, статус державної території), та відповідний до нього правовий режим.
Більшість авторів виокремлюють два види територій: державну та міжнародну. Окремі автори називають ще території зі змішаним та з особливим режимом.
Державна територія – це територія, що правомірно перебуває під суверенітетом конкретної держави, над якою нею здійснюється територіальне верховенство.
Міжнародна територія – це територія, на яку не розповсюджується суверенітет жодної держави. Таких територій небагато: відкрите море, міжнародний район морського дна; повітряний простір за межами державних територій; Антарктика; космічний простір, Місяць та інші небесні тіла. На міжнародній території діють загальновизнані принципи та норми міжнародного права.
Територія зі змішаним режимом – це територія, на якій діють одночасно як норми міжнародного права, так і норми національного законодавства.
Своєрідним різновидом територій є території з особливим міжнародним режимом – це демілітарізовані та нейтралізовані зони та зони миру (у випадку їх встановлення). Виділення цих територій має суто функціональний характер з метою зизначення ступеню їхньої мілітарізації. До складу цих територій можуть входити державні території або державні, міжнародні території та території зі змішаним режимом одночасно: наприклад, архипелаг Шпицберген, Аландські острови, Панамський та Суецький канали, Місяць та інші небесні тіла.
Державна територія та способи її придбання. Державні кордони.
Державна територія – це частина земної кулі, яка належить певній державі, та у межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство.
У ст. 13 Конституції України визначено право народу на володіння, користування та розпоряджання як самою територією держави, так і усіма її природними ресурсами та багатствами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного співробітництва держав на принципах взаємної вигоди та міжнародного права.
Територіальне верховенство держави напряму пов’язане з її суверенітетом та виступає як один з його складових елементів. Так, відповідно до ст. 2 Конституції України, суверенітет України розповсюджується на усю її територію.
Межі дії територіального верховенства кожної держави обмежуються її територіальними кордонами. Щоправда, в окремих випадках держава вправі здійснювати свою юрисдикцію щодо осіб та дій, вчинених за межами своєї території.
Загальновизнаним є те, що юрисдикція держави розповсюджується за межами її кордонів на її військові кораблі у відкритому морі, повітряні суда поза своєю територією, космічні об’єкти та їх екіпажи.
Державна територія складається з сухопутної, водної та повітряної території, а також надр.
Сухопутною територією держави є увесь суходіл в межах державних кордонів, острови та анклави, незалежно від їх місцезнаходження.
Водна територія держави включає в себе водні простори, що знаходяться на сухопутній території та островах (озера, річки, канали, водосховища), а також внутрішні води та територіальне море.
Повітряна територія держави являє собою стовп повітря певної висоти та включає увесь повітряний простір над сухопутною та водною територією держави.
Надра – частина земної кори, розташована нижче ґрунтового шару та дна водоймищ, яка пролягає до глибин, технічно доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Виокремлюють також умовну (квазі) територію держави, під якою у міжнародному праві розуміють територію її дипломатичних представництв, розташованих у зарубіжних країнах, територію торгових суден у відкритому морі, повітряних суден та літальних апаратів, які несуть прапор або знак будь-якої держави, підводні кабелі, трубопроводи, надводні споруди у відкритому морі (над шельфом).
Щодо питання набуття державних територій, тот воно завжди відносилося до числа найважливіших, найскладніших та особливо делікатних міжнародних проблем. Гострота цих питань виявляється і сьогодні, наприклад, на територіях колишнього СРСР, Югославії, в Анголі та Руанді.
У міжнародному праві вважається, що держава володіє територією, якщо вона:
- здійснює над нею державну владу;
- організує на ній господарську дільність;
- оголошує іншим країнам про приєднання цієї території (нотифікує територію).
Способи придбання державних територій є різними.
До договірних способів придбання державних територій відносяться цесія, обмін, дарування території, в тому числі відповідно до шлюбного контракту між царюючими особами, а також продаж території.
До правомірних способів територіальних змін відноситься відторгнення частини території держави-агресорки у якості санкції.
Міжнародному праву відомо також тимчасове користування територією. Під цим розуміють аренду територій, транзит через них, кондомінімум, територію загального користування тощо.
Територія однієї держави відокремлюється від території іншої за допомогою державних кордонів, під якими належить розуміти уявну лінію, яка встановлює межі сухопутної або водної території держави та межі дії державної влади.
Закон України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. визначає державний кордон як лінію та вертикальну поверхню, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суходолу, вод, надр, повітряного простору.
Виокремлюють сухопутні, водні та повітряні кордони держави.
За способом встановлення вирізняють кордони:
а) астрономічні – вони проводяться за мерідіанами та паралелями (наприклад, такий кордон проходить за 38 паралеллю між КНДР та Південною Кореєю);
б) орографічні – проходять місцевістю з урахуванням її рельєфу (існують між переважною більшістю суміжних держав);
в) геометричні – прокладаються шляхом нанесення прямих ліній (більшість таких кордонів існує в Африці, наприклад між Єгиптом та Суданом).
У процесі встановлення кордону розрізняють два етапи:
1) делімітація (визначення в договорному порядку загального напрямку проходження державного кордону з позначенням його на мапах, схемах та планах. Делімітаційна мапа підлягає парафуванню та підписанню);
2) демаркація (проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними прикордонними знаками).