ЗАПОРІЗЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ КОЛЕДЖ

КАФЕДРА юридичних дисциплін

МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ТА КОСМІЧНЕ ПРАВО

Лекція з курсу “Міжнародне право”

Укладач:

Кафедри: юридичних дисциплін

ЗІНУХОВА В.М.

ЗАПОРІЖЖЯ

2010

План лекції:

1. Поняття, предмет та джерела міжнародного повітряного права.

2. Основні принципи міжнародного повітряного права.

3. Правове регулювання міжнародних польотів та комерційні свободи повітря. Міжнародні авіаційні організації.

4. Поняття, джерела та особливості міжнародного космічного права.

5. Правовий режим космічного простору та небесних тіл.

6. Правовий статус космічних об’єктів та космонавтів.

1. Поняття, предмет та джерела міжнародного повітряного права.

Під міжнародним повітряним правом (далі – МПП) належить розуміти систему принципів і норм, які регулюють відносини між державами та міжнародними авіаційними організаціями з приводу використання цивільною авіацією повітряного простору над державною територією та за її межами з метою здійснення міжнародних регулярних і нерегулярних польотів та виконання міжнародних повітряних перевезень.

МПП регулює переважно міжнародну діяльність національної цивільної авіації, яка складається з міжнародних польотів, що вони виконуються у суверенному повітряному просторі й за його межами, та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів, переміщуваних з однієї країни до іншої.

Міжнародні польоти та міжнародні перевезення виконуються одночасно, проте, регулюються вони окремо. Внаслідок цієї діяльності виникають специфічні міждержавні авіаційні відносини, специфіка яких відображається на нормах міжнародного повітряного права, що їх регулюють.

Саме тому в МПП склалися дві групи спеціальних принципів і норм: одні в галузі організації регулярних та нерегулярних міжнародних польотів, інші – в галузі міжнародних регулярних та нерегулярних перевезень. Виконання таких польотів у повітряному просторі регулюється спеціальними аеронавігаційними правилами, які утворюють режим міжнародних польотів. Головною метою цього режиму є безпека регулярних та нерегулярних польотів, тобто без загрози життю та здоров’ю людей.

Отже, у МПП держава діє як публічно-правова та цивільно-правова особистість, яка має чіткі публічно-правові та цивільно-правові інтереси у сфері міжнародних польотів та міжнародних авіаперевезень. До цих інтересів входить правове сприяння діяльності авіапідприємств, що здійснюють регулярні та нерегулярні міжнародні авіаперевезення, які втілюються у життя шляхом розробки та прийняття державами уніфікованих приватно-правових норм, адресованих для застосування суб’єктами недержавних авіаційних відносин. З цієї точки зору міжнародне публічне повітряне право виконує задачу сприяння розвиткові міжнародного приватного повітряного права.

Співробітництво держав з різноманітних питань міжнародних польотів та авіаперевезень регулюється, як правило, у формі міжнародних договорів (конвенцій, протоколів, меморандумів, договорів тощо) та звичаїв.

Серед основних договірних джерел МПП варто зазначити наступні:

1. Договори чиказької системи:

– Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 рік);

– Статут міжнародної організації цивільної авіації (Чикаго, 1944 рік);

– Угода про транзит міжнародними повітряними лініями, “про дві свободи повітря” (Чикаго, 1944 рік);

– Договір по відкритому небу 1992 р.

2. Договори варшавської системи:

– Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 1929 рік та Гаазький протокол до цієї конвенції 1955 року);

– Конвенція про відповідальність авіаперевізника на міжнародних лініях (Варшава, 1929 рік).

3. Договори римської системи:

– Конвенція про шкоду, завдану іноземному повітряному судну та третім особам на поверхні (Рим, 1952 рік);

– Додатковий протокол до конвенції 1952 року (Рим, 1958 рік).

4. Договори про незаконне втручання у діяльність цивільної авіації:

– Конвенція про злочини та деякі інші дії на борту повітряного судна (Токіо, 1963 рік);

– Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 1970 рік);

– Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971 рік та Додатковий протокол до неї 1978 року).

Основним джерелом сучасного МПП є Чиказька конвенція 1944 року.

Разом з тим, особлива роль у правовому регулюванні міжнародних повітряних сполучень належить допоміжним джерелам МПП. Насамперед, до них слід віднести угоди між авіакомпаніями з питань експлуатації міжнародних повітряних сполучень. За своєю юридичною силою вони не є міждержавними, утім, укладаються вони для їхнього розвитку. У сукупності такі угоди утворюють lex avia (недержавне авіаційне право).

До допоміжних джерел МПП належать також стандарти та рекомендована практика, які приймаються Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО).