1.Характеристика основних видів сировини, що використовується для виробництва цукрового печива

Печиво – це борошняні кондитерські вироби різної форми,невеликої товщини, пористі і з низькою вологістю.Печиво виготовляють із борошна, цукру, жиру, яєчних і молочних продуктів, ароматичних речовин та хімічних розпушувачів.

Цукрове печиво отримують із пластичного тіста, вироби мають значну пористість та хрупкість.

Здобне печиво має різноманітний асортимент борошняних кондитерських виробів, які відрізняються розмірами, формою, обробкою та смаком.

Утворення тіста. Утворення тіста є складним колоїдно-хімічним процесом.Пшеничне борошно, що є основним компонентом тіста, складається в основному з крохмалю і білкових речовин.

Крохмаль борошна, змочений водою при кімнатній температурі, може адсорбційно зв'язати 35-40  вологи. При вищій температурі і достатній кількості води зв’язування крохмалю з водою збільшується і при температурі більше 60⁰ С і надлишку води відбувається процес клейстеризації крохмалю, тобто порушення структури крохмальних зерен і утворення колоїдногорозчину.

Ведуча, роль в утворенні тіста належить нерозчинним у воді білковим речовинам пшеничної муки гліадину і глютеніну.

При зволоженні водою білкові речовини муки поглинають воду, приблизно в 2—2,5 рази більше своєї маси, в основному за рахунок осмотичного набухання білків, внаслідок чого утворюється клейковина.

Тісто, що використовується для борошняних кондитерських виробів, є складнішим комплексом в порівнянні з хлібопекарським або макаронним тістом, оскільки окрім муки і води до складу його входять і інші види сировини і в першу чергу цукор і жир, що впливає на набухання колоїдів борошна.

Цукор, присутній в кондитерському тісті, обмежує набухання білків муки. Залежно від кон центрації цукру в тісті змінюється ступінь набу­хання колоїдів, що в свою чергу впливає на фізичні властивості тісту.

Жир, адсорбуючись на поверхні міцелл клейковини, утворює плівки, перешкоджаючи проникненню води всередину міцелл.

Вживання при замісі тіста цукру і жиру, знижуючих набухання колоїдів муки, створюються умови для отримання тіста з низькою вологістю і достатньою зв'язністю завдяки наявності деякої кількості води в вільному стані, сприяючої склеюванню слабонабухших ниток клейковини із зернами зволоженого крохмалю.

Вплив окремих видів сировини на властивості тіста і якость виробів. Рецептури на окремі групи борошняних кондитерських виробів складені з урахуванням властивостей основної сировини. При цьому враховується не тільки вплив сировини на утворення тіста і отримання виробів з певними смаковими властивостями, але також отримання тіста, яке володіє оптимальними фізичними властивостями, що дозволяють проводити його обробку і формування, а також випічку виробів.

Величина кристалів цукру, що використовується при замісі тіста, робить вплив на якість виробів.

Цукор, що володіє дегід­ратуючими властивостями, має вплив на фізичні властивості тіста, роблячи його пластичним. При надлишку цукру тістові заготовки розпливаються і набувають клейкість, що приводить до прилипання тіста до вальців і отворів ротора формуючої машини. Крім того, використання липкого тіста приводить до прилипання виробів до трафаретів або сталевих стрічок пекарної камери.

Присутність великої кількості цукру в тісті без жиру надає виробам надмірну твердість.

Борошно, що є основним компонентом рецептури, робить найбільш істотний вплив на властивості тіста і якість виробів. При виробництві борошняних кондитерських виробів використовують переважно пшеничне борошно вищого і I сортів. В живання борошна II сорту приводить до помітного потемніння печива.

Особливе значення має якість клейковини борошна при виробництві печива. Вживання борошна з сильною і середньою за якістю клейковиною приводить до отримання пружного затяжного тіста з недостатньою пластичністю, внаслідок чого тістові заготовки деформуються, вироби виходять деформованими, з нерівною поверхнею і нерідко з міхурами, причому ці вади спостерігаються більшою мірою при використанні борошна з сильною клейковиною. Печиво слід виробляти з борошна зі слабкою клейковиною. В цьому випадку тісто виходить достатньо пластичним і в той же час в міру пружним, що дозволяє одержувати тістові заготовки неспотвореної форми. Кількість клейковини борошна не робить значного впливу на якість цукрового печива.

Крупність помелу борошна помітно впливає на властивості і консистенцію тіста. Крупне борошна володіє меншою швидкістю набухання. Для отримання тіста з борошна крупного помелу з оптимальною консистенцією потрібно буде дещо збільшити вологість або зменшити кількість цукру.

Жири роблять тісто більш пластичним. Готові вироби завдяки присутності в них жирів стають шаруватими і розсипчастими. При збільшенні кількості жиру тісто стає рихлим, що кришиться. Зменшення кількості жиру проти передбаченого рецептурами, знижує пластичність тіста і надає виробам меншу розсипчастість.

Жири для борошняних кондитерських виробів повинні бути пластичними: в цьому випадку вони утворюють в тісті найтонші плівки, обволікаючі і змащуючи частинки борошна, що сприяє утриманню повітря усередині тіста і отриманню виробів більш рихлої структури. Найбільшою перевагою володіють жири, що зберігають пластичність при більшому інтервалі температур. Звичайно це досягається певним поєднанням твердих і рідких жирів з різними температурами плавлення. Позитивна дія жиру на якість виробів залежить від ступеня дисперсності його в тісті. Кращим способом введення жиру можна вважати емульсії типу масло-вода, в яких жир розподілений у воді у вигляді найдрібніших крапель. Для того, щоб додати стійкість емульсіям, тобто запобігти їх розшаруванню, додають емульгатори — поверхнево-активні речовини. Найкраща дисперсність жиру і стійкість емульсії виходить при використовуванні як емульгатори харчових фосфатидів в кількості 2—5% від маси жиру в рецептурі.

Крохмаль додає тісту пластичність, а вироби набувають хорошу здатність намокати і крихкість. При більшому вмісті крохмалю печиво набуває надмірну крихкість і при зберіганні можна спостерігати розтріскування виробів.

Молочні продукти покращують властивості тіста і смакові якості виробів завдяки присутності в них добре емульгованого жиру, що легко адсорбується клейковиною.

Яєчні продукти позитивно впливають на властивості тіста, смак виробів. Яєчний альбумін, будучи хорошим піноутворювачем, надає виробам пористість і сприяє фіксації структури. Лецитин жовтка емульгує жири, що містяться в тісті. До складу тіста затяжних сортів печева входить до 3,5% і цукрових до 4,5% яєць аба меланжа.

Патока, інвертний цукор, мед підвищують намокаємість і гігроскопічність виробів. Крім того, вони фарбують поверхню виробів в золотисто-жовтий колір внаслідок розкладання моносахаридів під впливом високої температури в процесі випічки  процес меланоїдиноутворення.

Хімічні розпушувачі. Велика частина борошняних кондитерських виробів містить значну кількість цукру і жиру, які пригноблюють дію дріжджів. Тому для розпушування цих виробів застосовують в більшості випадків хімічні розпушувачі, а не дріжджі.

Хімічні розпушувачі є хімічними з'єднаннями, які, розкладаючись в процесі випічки, виділяють газоподібні речовини, що розпушують тісто. Вживання хімічних розпушувачів дозволяє скоротити тривалість виробничого процесу за рахунок відсутності дріжджового бродіння і понизити втрати цукру, зброджуваного дріжджами. Найчастіше на підприємствах застосовують лужні хімічні розпушувачі: двовуглекислий натрій і вуглекислий амоній.

За якістю сировина повинна відповідати вимогам чин­ної НД. Кожна партія сировини, що надходить до хлібопекарсь­кого підприємства, повинна супроводжуватися документом про якість (посвідчення про якість, сертифікат відповідності) або іншими документами згідно з чинним законодавством.

Перед прийманням сировину зважують. Перевірку маси всієї сировини здійснюють зважуванням автоцистерни або машини на автомобільних вагах з сирови­ною і без неї.

При прийманні сировини у тарі (мішках, ящиках, бочках) вона може зважуватись також на автомобільних вагах (авто­машина з сировиною і без неї) або на платформених вагах.

Допускається приймання сировини, що доставляється в стандартній тарі, за номінальною масою одиниці упаковки (мішок, бочка та ін.) з вибірковою перевіркою маси окре­мих упаковок.

Особа, що приймає сировину, одночасно перевіряє стан тари.

Якість сировини, що надійшла на підприємство, пе­ревіряє виробнича лабораторія за діючою НД, Положенням про виробничу лабораторію хлібопекарського підприємства та обсягом робіт лабораторії, затвердженим керівником під­приємства.

Умови складування, зберігання та підготовка сировини до виробництва повинні відповідати вимогам чинної НД на кожний вид сировини, Санітарним правилам для підприємств хлібопекарської промисловості та цим Правилам.

Борошно повинно надходити на хлібопекарське під­приємство з витримкою після помелу протягом: пшеничне і житнє сортове - не менше 3 діб, обойне - не менше 2 діб.

Відбір проб борошна на аналіз проводиться згідно з ТОСТ 27668.

При безтарному транспортуванні та зберіганні борошна його розміщують в ємкостях за сортами у відповідності з показниками якості: в одну ємкість рекомендується заван­тажувати борошно з однаковими або близькими властивос­тями. Ємкість для зберігання борошна повинна бути прону­мерована і закріплена за відповідними сортами. При необхідності дозволяється використовувати ємкості для зберігання борошна близьких сортів по черзі, наприклад, пшеничне вищого і першого сортів, житнє обойне і обдирне. Поперед­ньо перед заповненням ємкості іншим сортом борошна про­водять її зачищення.

При транспортуванні і зберіганні борошна у мішках прий­няте борошно укладають партіями на піддони в штабелі трійниками або п'ятірниками не більше 8 рядів у ви соту при ручному укладанні, а при використанні автонавантажувачів -у 12 рядів.

Між групами штабелів повинні бути вільні проходи не менше 0,75 м, від стін - 0,5 .м. Ширина основних проходів повинна бути: не менше 1,5 м при перевезенні борошна на візках-медведках; для возиків з підіймальною платформою -2 м; для електронавантажувачів - 3 м.

Запас борошна кожного сорту повинен відповідати не менше ніж 7-добовій потребі підприємства.

Борошно зберігають окремо від усіх видів сировини.

Склад борошна повинен бути сухим, з ефективною вен­тиляцією; підлога - рівною, гладкою, без перепадів рівнів, стійкою до механічної дії.

Температуру в складах необхідно підтримувати не нижче 8 °С.

Зберігання борошна в складах відкритого типу здійснюють за Інструкцією з експлуатації складів безтарного зберігання борошна на підприємствах хлібопекарської промисловості.

Борошно відпускають зі складу на виробництво в стан­дартній тарі за кількістю мішків. Вибірково перевіряють масу борошна у мішку. Борошно зі складів безтарного зберіган­ня відпускають за масою.

Борошно перед надходженням на виробництво змішують (при потребі), просівають, перепускають крізь магнітні уста­новки і зважують. Борошно різних сортів змішують відпові­дно до рецептури виробів, а різних партій - при потребі покращити його хлібопекарські властивості.

Для забезпечення стабільного технологічного режиму і ритмічності роботи виробництва порядок витрачання борошна і співвідношення різних партій у суміші встановлюється на основі результатів аналізів і пробних випічок, які проводяться виробничою лабораторією хлібопекарського підприємства, а в разі відсутності лабораторії - на основі посвідчень про якість борошна за даними постачальника.

У складах безтарного зберігання борошна для його змі­шування використовують обладнання, що діє на підприємстві.

Про п орядок переробки борошна виробнича лабораторія дає письмове розпорядження.

У цехах (пекарнях) при відсутності лабораторії розпоряд­ження про переробку борошна видає майстер цеху.

Контроль за виконанням установленого порядку переробки і змішування борошна здійснюють технолог і майстер зміни, а за добу - виробнича лабораторія підприємства або заві­дувач виробництва, майстер цеху.

Борошно, що витрачається на виробництві, обов'язково треба просіювати крізь сита дротяні: №№ 2,8-3,5.

Перед засипанням борошна у завальну яму борошнопро­сіювача мішки зовні обмітають щіткою, а після звільнення від борошна - вивертають навиворіт і витрушують та вибивають на мішковибивальній машині.

Для вилучення металомагнітних домішок борошно прохо­дить крізь магнітні установки. Обслуговування магнітів здійснюють за вимогами, викла­деними в Інструкції про запобігання попаданню сторонніх предметів у готову продукцію хлібопекарських підприємств.

Підйомна сила магнітів повинна бути не менше 8 кг на 1 кг магніту.

Сіль кухонна харчова повинна надходити на підприє­мство у мішках або насипом. Сіль зберігають у спеціальних сховищах - розчинниках (при "мокрому" способі зберіган­ня) або в засіках, ящиках з кришками.

Для очищення від домішок, рівномірного розподілу в тісті сіль розчиняють, відстоюють і фільтрують. Сіль швидше роз­чиняється при температурі води 30°С та при розмішуванні. З метою, механізації підготовки сольового розчину, його транспортування і дозування сіль зберігають у вигляді роз­чину. Для правильного дозування солі рекомендується го­тувати розчин із стабільною густиною.

Норми витрат солі передбачають дозу чистої солі за су­хою речовиною (СР). Різниця між вмістом товарної солі, витраченої на приготування сольового розчину, і фактичним вмістом чистої солі (МаСІ) в розчині не повинна перевищу­вати масу сторонніх домішок, зазначених у сертифікаті на сіль (нерозчинний осад, волога, сторонні включення та ін.).

Сольовий розчин при замішуванні тіста дозують за рецеп­турою залежно від його густини.

Вода. Водозабезпечення кондитерських підпри­ємств здійснюється підключенням їх до місцевої мережі во­допроводу, а при відсутності централізованого водопостачан­ня - з пробурених артезіанських свердловин з обов'язко­вою побудовою внутрішнього водопроводу, незалежно від по­тужності підприємства і джерела водопостачання. Якість води, що витрачається для технологічних і побутових цілей, повин­на відповідати вимогам ГОСТ 2874 та ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсь­ко-питного водопостачання". Бактеріологічний аналіз води здійснює санітарно-епідеміологічна станція. З'єднання мереж водопроводу господарсько-питного і технологічного призна­чення з мережою водопроводів, які подають воду непитної якості, забороняється.

Воду, що використовується в технологічному процесі, доводять до необхідної температури, нагріваючи парою або іншим способом.

Цукор і мед. У виробництві використовують цукор-пісок, цукор-пісок рафінований, пудру цукрову. Цукор над­ходить у мішках, зберігається на піддонах у 8 рядів або в металевих бункерах при безтарному зберіганні.

Мед використовують натуральний або штучний, зберіга­ють на підприємствах у бочках, бідонах, банках при темпе­ратурі не вище 20 °С.

При подачі на виробництво цукор розчиняють, сироп про­ціджують крізь шовкове сито і подають у витратні ємкості. Дозування цукрового розчину проводять у залежності від фактичної його густини. Для правильності дозування цукру рекомендується застосовувати розчин з постійною густиною.

При необхідності використання цукру в сухому вигляді його попередньо просівають крізь сито з отворами (2,8-3,5) мм і пропускають крізь магнітні установки.

Жири. У кондитерському виробництві використо­вують жири, що випускаються для харчових цілей: масло коров'яче, маргарин, рідкий жир, рослинні олії.

Коров'яче масло, тверді жири, маргарин зберігають у ящи­ках або бочках на піддонах у холодному приміщенні або хо­лодильнику з постійною циркуляцією повітря при температурі не вище 10 °С. Перед надходженням у виробництво їх роз­топлюють і пропускають крізь сито з отворами не більше 3 мм.

При застосуванні жиру у твердому стані для приготуван­ня окремих видів виробів його подрібнюють, перевіряють на наявність сторонніх домішок.

Рідкий маргарин і рідкий кондитерський жир зберігають в ємкостях при температурі (17±2)°С. Термін зберігання рід­кого маргарину не більше 48 год з моменту вироблення, рідкого жиру - не більше 10 діб.

Олії (соняшникова, кукурудзяна, бавовняна рафінована, соєва, гірчична, кунжутна, арахісова, конопляна) зберігаються у бочках або цистернах у закритих темних приміщеннях при температурі (19±2)°С.

Рідкі жири та олії перед подачею на виробництво про­ціджують крізь сито з отворами не більше 3 мм.

Яйця та яйцепродукти. У кондитерській промис­ловості використовують яйця курячі харчові, яєчний меланж, яєчний жовток і білок та яєчний порошок. Використання качиних та гусячих яєць дозволяється тільки у виробництві дрібноштучних здобних, булочних та сухарних виробів. Зберігають яйця в холодильних камерах при температурі (0-4)°С.

Обробку яєць перед використанням у виробництві здійсню­ють відповідно до Санітарних правил для підприємств хлібо­пекарської промисловості.

Яйця курячі перед використанням дезінфікують із наступ­ним промиванням водою для знищення бактерій, головним чином кишкової палички, що є на поверхні. Для цього в сітчастому ящику яйця занурюють у ванну на (5-10) хв з 2% розчином гідрокарбонату натрію, потім на (5-10) хв у ванну з 2% розчином хлорного вапна або 0,5% розчином хлора­міну, після чого промивають під проточною водою протягом (3-5) хв.

Гусячі та качині яйця мають на поверхні хвороботворні бактерії. При дезінфекції їх миють в 0,75% розчині соляної кислоти, витримують (5-10) хв у 5% розчині хлорного вап­на, промивають 5% розчином гідрокарбонату натрію або гіпо­сульфіту, після чого промивають водою.

Продезінфіковані яйця розбивають по (3-5) шт. в окре­мий посуд, перевіряють на запах і проціджують крізь сито з отворами не більше 3 мм у загальний посуд.

Шкаралупу гусячих та качиних яєць треба спалювати.

Для виготовлення яєчного мастила яйця збивають з до­даванням води у співвідношенні 4:1. Якщо мастило готуєть­ся лише з жовтка, до нього додають трохи води для кращо­го розподілу його на поверхні.

Яєчний меланж заморожений надходить на підприємство в банках з білої жерсті, які перед використанням миють щітка­ми у ванні з теплою водою, розморожують у воді при тем­пературі не вище 45 °С протягом (2-3) год. Після цього ме­ланж проціджують крізь сито з отворами 3 мм. Меланж кра­ще проціджується, якщо його розвести водою у співвідношенні 1:1. Залежно від умов виробництва дозволяється розморожування меланжу при кімнатній температурі більш тривалий час. Розморожений меланж потрібно використати протягом (3-4) год. Допускається використання меланжу протягом однієї доби, якщо зберігати його при температурі (2-4)°С.

Яєчний порошок зберігають у фанерних барабанах, боч­ках, герметичних банках. Перед використанням розводять водою при температурі не вище 20 °С у співвідношенні 1:3 або 1:4. Для кращого змішування до порошку додають не­велику кількість води, щоб отримати сметаноподібну конси­стенцію, а потім - решту води, добре перемішують і про­ціджують крізь сито з отворами не більше 1 мм.

Молоко і молочні продукти. Молоко коров'яче пастеризоване зберігають у бідонах, у добре вентильованому приміщенні при температурі від 0 до 8 °С не більше 36 год.

Молоко сухе жирне і знежирене в споживчій і транс­портній тарі зберігають при температурі не вище 10 °С.

Молоко згущене з цукром і без нього в герметичній тарі (дерев'яних клепаних бочках з поліетиленовими вкладиша­ми) зберігають при температурі не вище 10 °С.

Молоко згущене і сухе розводять водою при температурі ЗО °С, згущене - у співвідношенні 1:2, сухе - 1:10 при роз­мішуванні протягом (15-20) хв. Молоко коров'яче, розведене згущене та сухе проціджують крізь сито з отворами не більше 1 мм.

Сметану зберігають у холодильних камерах при темпе­ратурі не вище 8 °С, сир - при температурі (2-8)°С.

Концентровану і згущену зброджену сироватку, що має рідку консистенцію, доставляють на хлібозаводи в молочних автоцистернах або флягах. На підприємстві зберігають в ємкостях з мішалкою при температурі не нижче 15 °С при періодичному розмішуванні для уникнення розшарування, загустіння та утворення осаду.

Сироваткові концентрати густої консистенції з часткою сухих речовин (50-60)% перед використанням змішують з гарячою водою (50-70)°С у співвідношенні 1:1 в ємкості з мішалкою. Суху сироватку перед використанням змішують з гарячою водою (40-60)°С у співвідношенні 1:2.

Приймання, зберігання і використання молочної сироват­ки здійснюють за Технологічними рекомендаціями з вико­ристання молочної сироватки і сироваткових концентратів у хлібопекарській промисловості.

Прянощі (аніс, кмин, коріандр, кориця, гвоздика, шафран та ін.) повинні зберігатися у щільно закритих ящи­ках на піддонах при температурі не вище 20 °С. Перед ви­користанням їх просівають: коріандр крізь сито з круглими отворами (2,0-2,5) мм, кмин - 1,5 мм. При додаванні кми­ну, анісу і коріандру в заварку або тісто їх можна поперед­ньо дробити. Дроблення доцільно проводити порційно, ос­кільки при тривалому зберіганні подрібненої маси зникає аромат.

Ароматизатори (ванілін, арованілон, ванільний цукор, ефірні олії, есенції тощо) зберігають у герметичній тарі при тем­пературі не вище 25 °С. Есенції ароматичні харчові зберігають у закритих затемнених приміщеннях. Ванілін або арованіл он вико­ристовують у вигляді водної суспензії у співвідношенні аромати­затора і води 1:20 або 0,25:20 відповідно або спиртового роз­чину у співвідношенні ароматизатора і спирту 1:0,5; 0,25:0,5. Допускається для використання ванілін у сухому вигляді.

Хімічні розпушувачі (гідрокарбонат натрію, карбо­нат амонію) зберігають у мішках або барабанах ізольовано від нагрівальних приладів і прямих сонячних променів при тем­пературі не вище ЗО °С. Гідрокарбонат натрію перед спожи­ванням просівають крізь сито з отворами (1,5-2,0) мм або розчиняють і проціджують крізь сито з отворами (1,0-1,5) мм.

Карбонат амонію розчиняють у холодній воді і проціджу­ють крізь сито з отворами (1,5-2,0) мм.

Хімічні поліпшувачі (аскорбінова кислота, тіосуль­фат натрію та ін.), а також ферментні препарати і комплексні поліпшувачі, які використовуються в невеликій кількості, зберігають у лабораторії. Інші види поліпшувачів зберігають на складі підприємства в спеціально відведеному місці.

На виробництво поліпшувачі надходять як розчини або у сухому вигляді. Рух витрат поліпшувачів, як і інших видів сировини, повинен фіксуватися у змінному виробничому звіті.

Харчові добавки (барвники, консерванти, поліпшу­вачі, ферментні препарати, регулятори кислотності, антиок­сиданти, емульгатори, стабілізатори та ін.) дозволяється ви­користовувати згідно із чинними Санітарними правилами з застосування харчових добавок, Постановами Кабінету Мі­ністрів України та іншими документами за чинним законо­давством.

Тісто готують відповідно до технологічного плану виробництва, розробленого для кожного найменування ви­робів та технологічних інструкцій.

Сировину, що надходить для приготування напівфаб­рикатів, зважують або відміряють за допомогою відповідних дозувальних пристроїв. Витрачати сировину необхідно за нормами, перед­баченими рецептурами і вказівками щодо взаємозамінності додаткової сировини. Відповідальним за виконання виробничого графі­ка в тістоприготувальному відділенні є машиніст тістомісиль­них машин. Контроль виконання технологічного процесу здійснюють майстер зміни, змінний технолог, завідувач ви­робництва. Готовність напівфабрикатів визначають за ор­ганолептичними показниками (зовнішнім виглядом, запахом тощо).

Забороняється використання неякісних напівфаб­рикатів ( тіста), що погіршують якість готових виробів. Вони можуть бути перероблені за розпо­рядженням виробничої лабораторії.

В умовах переробки борошна із зниженими хлібо­пекарськими властивостями (підвищеним вмістом водороз­чинних речовин, змеленого з використанням зерна, пошкод­женого клопом-черепашкою, з короткорваною та крихкою клейковиною, свіжозмеленого борошна) необхідно посили­ти контроль за його якістю визначенням кількості та якості клейковини, автолітичної активності та проведення пробних випічок.

Борошно із зниженими хлібопекарськими властивостями слід використовувати в суміші з борошном, що відповідає нормам якості. Технологічні прийоми переробки такого бо­рошна треба застосовувати згідно з Технологічними рекомендаціями.

За умовою, на наше підприємство поступило борошно 1 сорту зі слабкою за силою клейковиною. Оскільки ми виробляємо цукрове печиво, а для нього потрібне саме таке борошно, то ніяких технологічних прийомів ми застосовувати не будемо.