132. Вплив соціальної політики на рівень продуктивності.

Ефективна соціальна політика уряду повинна бути спрямована на:

• забезпечення робочими місцями всіх, хто бажає працювати, тобто рівень безробіття не повинен виходити за його природні межі;

• соціально-справедливий розподіл доходів між усіма верствами і соціальними прошарками населення. Демократичний уряд не може допускати такої ситуації, коли окремі соціальні групи людей купаються в розкоші, а інші перебувають за межею бідності, яка є причиною практично всіх захворювань та вимирання нації. Соціально-справедливий розподіл доходів можна здійснити різними способами, у тому числі й через систему диференційованого оподаткування, як це зроблено в Швеції (шведська модель соціалізму);

• забезпечення кожному громадянинові країни рівня життя не нижче прожиткового мінімуму шляхом підвищення насамперед платоспроможного попиту;

• створення умов, які об’єктивно сприяють формуванню молоддю своїх сімей;

• матеріальне забезпечення молодих сімей, стимулювання високого рівня народжуваності;

• матеріальний та психологічний захист дітей, і особливо сиріт.

133. Вплив національної безпеки держави на рівень продуктивності.

Оптимальні темпи зростання продуктивності можуть безперервно досягатись тільки за умови функціонування ефективної національної безпеки держави. Така безпека повинна здійснюватись за такими напрямами:

1) забезпечення національного самоуправління в усіх сферах життєдіяльності, недопущення тиску з боку інших країнах, будь-яких фінансових міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, інакше відбувається знищення нації й держави;

2) охорона від розкрадання, винищення й вивезення за кордон інтернаціональною олігархією складових елементів національного життєвого простору, особливо невідновних природних ресурсів, недопущення розпродажу землі фізичним та юридичним особам, які безпосередньо не займаються сільськогосподарським виробництвом;

3) забезпечення охорони психологічного й фізичного здоров’я населення, особливо дітей і молоді, недопущення їхньої духовної деградації, яка неминуче переходить у фазу безповоротного невиліковного фізичного самознищення. Такий захист психологічного здоров’я нації потрібно здійснювати шляхом сертифікації духовної продукції, відновлення розвитку та утвердження національних традицій;

4) формування й розвиток інтелектуального потенціалу дітей і молоді.

5) охорона інтелектуального потенціалу країни, недопущення його експорту за кордон, тим більше безоплатного вивезення у високорозвинуті країни;

6) забезпечення етнонаціональної безпеки країни шляхом створення найсприятливіших умов усередині країни для оптимального всебічного розвитку її корінного населення, які б стали таким чином природною перешкодою для його еміграції, особливо молоді й жінок дітородного віку;

7) ліквідація доларизації психології населення та економіки країни, що приведе до суверенітету національної фінансової системи. Для цього потрібно повністю вилучити з обігу доларову готівку.

8) забезпечення продажу експортерами державі валютної виручки в 100 %-му обсязі, як це робиться в 42 країнах світу, які є членами МВФ. Це приведе до економії валюти, її ефективного використання, виходячи зі стратегічних змін цілей держави. Валюта не буде використовуватись на шкоду національній економіці, коли, наприклад, закуповується застаріла зарубіжна техніка, машини, скажімо автобуси, прирікаючи тим самим вітчизняну високоінтелектуальну й високопрофесійну робочу силу на безробіття, паралізуючи технологічне зростання економіки;

9) запровадження системи протекціонізму шляхом митного оподаткування несертифікованого імпорту, трансгенної та гормональної продукції (змінений молекулярний склад) та ін., що сприятиме створенню внутрішнього національного ринку товарів і послуг;

10) забезпечення інформаційної безпеки;

11) забезпечення екологічної безпеки;

12) відновлення й зміцнення силових структур захисту економіки й держави (військову розвідку, контррозвідку);

13) забезпечення державою необхідного захисту населення силовими методами;

14) демократизація суспільства й влади, виходячи з того, що суттю демократії є реальна влада народу — політична, економічна, соціальна, духовна, його влада над політиками й державними структурами.